Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Підручники і посібники для середньої школи: вимоги та реалії

Н. М. Панченкова
студ.

УДК 655.5(075.3)371.6.001.8

У статті досліджується проблема недотримання стандартів у підручниках і посібниках для середньої школи, аналізується методична частина видань.
Ключові слова: стандарти, навчальні видання, стан книговидання.

In the article is analyzed the problem of standard's in school books and is analyzed methodic part.
Key words: standards, educational editions, state edition of books.

Актуальність теми зумовлена суспільно-політичними обставинами у нашій незалежній державі. Вона орієнтується на перехід до демократичного процесу навчання. Одними з перших зазнають змін навчальні програми і, звичайно, підручники. Вони потребують особливої уваги, оскільки на сучасному етапі мають багато недоліків і порушень. Питання навчальних видань в освітньому процесі постає дуже гостро і потребує серйозного ставлення. Воно є актуальним, бо стосується кожного: дошкільника, школяра, студента, викладача, пересічного громадянина, який прагне здобути нові знання або удосконалити вже набуті.

Питанням вивчення проблем підручників займалися М. Тимошик, Т. Крайнікова, З. Сікорська, О. Василець, К. Приходченко, О. Телехова, О. Тесленко.

Метою дослідження є виявлення типових помилок у підручниках і посібниках для середньої школи, які полягають у порушенні вимог державних галузевих стандартів, санітарних правил і норм, а також Закону України "Про видавничу справу".

Завдання дослідження:
– знайти порушення вимог стандартів;
– сформувати типологію помилок;
– вказати правильний варіант;
– проаналізувати підручники і посібники з погляду редактора.

Об'єктом дослідження є культура видання підручників і посібників для середньої школи. Щоб найповніше показати порушення і дотримання вимог у них, плануємо:
– взяти навчальні видання з різних дисциплін;
– перевірити їх на відповідність до стандартів;
– вивести типологію основних помилок.

Предметом є підручники і посібники для середньої школи. Для аналізу предмета послуговуємося державними санітарними правилами і нормами, гігієнічними вимогами до друкованої продукції для дітей, ГОСТом 29.6-2002 "Видання для дітей. Поліграфічне виконання", ГОСТом29.2-97 "Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх шкіл та інших типів середніх навчальних закладів. Поліграфічне виконання", Законом України "Про видавничу справу".

Новизна полягає у виведенні загальної типології помилок шкільних підручників. Порушення стосуються вихідних відомостей, випускних та вихідних даних. До шкільних підручників застосовано редакторський підхід та аналіз.

Методи дослідження: порівняння, перевірка, контент-аналіз та узагальнення.

Терміни, визначення та видавничі норми

Унаслідок недосконалої системи державного регулювання дотримання стандартів і законів України у книжкових виданнях (насамперед у навчальних підручниках і посібниках) виникла проблема, яка ставить під загрозу поняття видавничої культури. Що призводить до виходу в світ видано непридатних для вивчення учнями середньої школи. Порушення стандартів, таких як "Санитарные правила по оформлению школьных учебников", призводить до погіршення стану здоров`я у дітей шкільного віку. Це виявляється насамперед у зниженні зору через порушення норм щодо якості паперу і кегля шрифту. Сприйняття школярами навчального матеріалу може погіршуватися через нерозвинену методичну систему видання. А це зумовлює, у свою чергу, нехіть вчити ту чи ту дисципліну, тобто неспроможність і небажання засвоювати новий матеріал через його незрозумілість, перенасиченість сторінок текстом, відсутність у ньому ілюстрацій, завдань для самоконтролю і т. ін. Слід розглянути стандарти, закони і норми, які регламентують вимоги до друкованих видань і насамперед навчальних, а також видавничу продукцію в якій порушуються вимоги, і з'ясувати, якою ж повинна бути методична частина видання. Перш ніж почати дослідження, слід звернутися до визначень основних термінів, які стосуються даної тематики.

Видання – твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання (виділення наше. – П. Н.).

Видавнича продукція – сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями).

Це визначення подає Закон України "Про видавничу справу".

Навчальне видання – видання систематизованих відомостей наукового або застосовного характеру, викладених у зручній для вивчання і викладання формі (виділення наше. – П. Н.).

Підручник – навчальне видання із зсистематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене як таке (виділення наше. – П. Н.).

Посібник – видання, призначене допомагати в практичній діяльності чи в оволодінні навчальною дисципліною.

Останні два визначення подає ДСТУ 3017-95 "Видання. Основні види. Терміни та визначення".

Особливу увагу слід звернути на виділення (зроблені нами) у наведених визначеннях, бо саме в цих аспектах виникають порушення. Повертаючись до вимог, зупинимося на Законі України "Про видавничу справу". У ст. 20 йдеться про зобов'язання видавця:
– дотримуватися норм авторського та патентного права, вимог державних і міждержавних стандартів, інших нормативно-правових актів, що регламентують видавничу справу;
– відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства.

Ст. 23 "Вихідні відомості видання" говорить про те, що кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості. Перелік, зміст і порядок оформлення вихідних відомостей для кожного виду видань визначаються стандартами. Всі книжкові видання в Україні, незалежно від мови основного тексту, повинні мати обов'язкову анотацію та вихідні бібліографічні відомості державною мовою. Вихід у світ видання без обов'язкових для нього вихідних відомостей не допускається.

У ст. 28 "Обмеження права у видавничій справі" йдеться про те, що порушення вимог щодо додержання стандартів, норм і правил тягне за собою встановлену законодавством відповідальність.

Порушення перелічених вимог Закону України "Про видавничу справу" будуть детально розглянуті нижче.

Сучасний стан книговидання: проекти та конференції

Шкільні підручники відіграють важливу роль у навчально-виховному процесі в середній освіті та є одними з основних засобів передачі знань. Освітні реформи, що відбуваються в Україні, стосуються оновлення змісту освіти, а разом з цим і модернізації підручників. Знаковою подією в цьому контексті став Саміт тисячоліття ООН (вересень 2000 р.), де країни-члени, зокрема й Україна, затвердили "Цілі розвитку тисячоліття ООН". Важливим складником послідовної роботи ООН в Україні є реформування національної системи освіти.

Однак зміни, що відбулись, є лише частковими та недостатньо впливають на загальні проблеми та думку користувачів. Опитування, проведені в межах проекту ПРООН серед методистів бібліотечних фондів із різних областей України (листопад 2002 р.), засвідчили, що основними проблемами підручників є низька якість, перевантаженість матеріалом, зовнішня непривабливість, висока ціна та обмежений вибір. На думку багатьох респондентів, якість підручників нині важко порівняти з європейською, а їхній зміст недостатньо відповідає потребам суспільства та ринку праці, не спрямований на набуття учнем необхідних життєвих компетентностей. Варто зауважити, що більшість видавництв при створенні підручників орієнтуються не на реципієнтів даної продукції, а на отримання прибутку та зменшення власних виробничих витрат. Ось чому ми маємо неякісний продукт у галузі книготворення [1, 175].

Проблеми створення підручників

1. Змістове наповнення

Проблеми шкільних підручників в Україні полягають у тому, що зміст сучасного підручника недостатньо спрямований на набуття школярами життєвих компетентностей, не орієнтує на потреби часу, на майбутнє здобуття професії та подальшої освіти. Крім того, певна частина шкільних підручників не є привабливою для дітей як за формою укладання матеріалу, так і за зовнішніми характеристиками. Це свідчить про низьку якість підручників.

В останнє десятиліття відбулось оновлення підручників. Це пов'язано з тим, що вперше почалося створення українського комплекту. На жаль, громадська думка доводить, що ці зміни відбулися переважно не на користь якості навчальної книги. Результати опитувань, проведені в межах проекту серед учителів, шкільних адміністраторів, управлінців (Черкаси, Миколаїв, Тернопіль, Луганськ, Полтава, Львів) протягом 2002–2003 рр., свідчать про те, що вчителі та учні відчули брак певних підручників з нових предметів та відповідно до програм, стало очевидним, що їхній зміст недостатньо відповідає потребам часу та не спрямований на набуття необхідних життєвих компетентностей (76 % респондентів), форма викладу матеріалу не завжди цікава для учнів, не стимулює їх до навчання.

Опитування, проведені серед книговидавців та освітян під час дев'ятого та десятого Форумів книговидавців у Львові (2002, 2003), засвідчили низьку якість шкільних підручників узагалі (92 %). Цей аспект розглядався також на предмет відображення реальних потреб суспільства, наявності чітких критеріїв якості підручників, що відповідають європейським стандартам, віковим та психологічним особливостям учнів, ступеня складності викладу матеріалу тощо.

Розглядаючи проблему якості шкільних підручників, слід зупинитися на дослідженнях, проведених відповідними державними установами в Україні. Це, зокрема, дослідження Міністерства освіти і науки, що стосуються оцінювання вчителями підручників із географії для восьмих-дев'ятих класів у школах Одеської області на відповідність навчальній програмі, принципам науковості, систематичності, послідовності й логічності викладення матеріалу. Ці дослідження свідчать про те, що значними проблемами залишаються застарілість підручників, їх переобтяженість матеріалом, невідповідність віковим особливостям учнів, складна мова викладу. Приблизно 40 % респондентів вважають, що якість цих підручників не відповідає інтересам та потребам учнів, 28,7 % вважають їх такими, що задовольняють ці інтереси. Особливої уваги потребує зауваження враховувати регіональний компонент, який не був відображений у цих підручниках [1, 177].

Підручники з рідної мови та літератури повинні не тільки забезпечувати триєдину мету і навчальні завдання уроку, а й координувати їх. Учитель не повинен "мізкувати" над освітніми, виховними і розвивальними цілями уроку, а формувати їх на базі матеріалу підручника. Суттєвими є нарікання вчителів на відсутність завдань, тестів і вправ для тематичного контролю знань і вмінь учнів. Посібники тут проблеми не вирішують, оскільки школи неспроможні забезпечити ними кожного учня. Навчальні підручники, на думку педагогів, мають бути такими, щоб учень міг здобути скільки захоче знань, але не менше обов'язкового мінімуму. Цій вимозі значною мірою сприятимуть і вправи для тематичного контролю знань, які доцільно містити після кожного розділу підручника чи навчальної теми. До них слід увести тестові завдання [3].

Варто зазначити, що відомості про одні й ті ж явища часто не ідентичні у підручниках. Розбіжності виявляються у використанні термінів, класифікації одних і тих же способів словотворення, словотвірному аналізі однакових за структурою слів. Наприклад, "Рідна мова" виділяє шість способів словотворення, а "Українська мова" – вісім. Не варто також в один підручник вводити різні терміни на позначення тих самих понять: сполучний голосний, сполучний звук, з'єднувальний голосний; способи словотвору, способи словотворення. Терміни, використані в "Українській мові" і "Рідній мові", повинні бути узгодженими. Одним з основних недоліків шкільних підручників із мови є відсутність єдиного підходу до висвітлення однотипного матеріалу для різних класів [3].

Якщо ж розглядати підручники з історії, то тут теж можна знайти певні недоліки. Усі підручники, крім написаного Полянським (видавництво "Генеза"), малоформатні (13 х 21 см), що дозволяє друкувати лише в один стовпчик. Цей формат підходить для книг для читання, а не для підручника, який містить різноманітні матеріали: кілька видів тексту, таблиці, ілюстрації тощо. Назви розділів і пунктів із мовної точки зору невиразні й лаконічні або мають теоретичний характер. Вони рідко спрямовані на постановку проблеми чи засвоєння учнями ідей, основних питань і змісту. Загалом структура підручників свідчить про те, що всі вони є просто додатками до історії відповідних країн. Три чверті абзаців присвячені окремим країнам. Теми, що переважають, – це війни, культура, робітничий рух і міжнародні відносини. Їх можна було б висвітлювати на конкретному прикладі однієї країни чи порівняльному вивченні кількох країн. Карти є дуже важливими у вивченні історії. Вони наочно об'єднують окремі події, підводячи до узагальнювальної,систематичної їхньої оцінки. Історичні карти показують історичну картину світу. Автори українських підручників або взагалі не зважають на це, або ледь зважають. У проаналізованих підручниках для 10-го класу лише Полянський використовує цей засіб достатньою мірою. Те саме стосується таблиць, малюнків і діаграм [4].

Нині змінилися не тільки вимоги до якості освіти, а й виникла потреба впровадження в зміст освіти європейського виміру, спрямування його на інтеграцію до світових та європейських стандартів, що вплинуло на вітчизняне підручникотворення. Усе це призвело до виникнення низки проблем, які необхідно розв'язувати [1].

Проблема вибору авторів

Проблеми вибору авторів у більшості закордонних освітніх кіл концентруються навколо основного питання: хто може бути автором? Більшість думок серед педагогічного загалу збігаються в позиції, що найкращими авторами є вчителі-практики. Такий погляд супроводжується існуванням ефективних механізмів проходження всіх етапів написання та впровадження в практику шкільних підручників.

Процедури створення шкільних підручників у багатьох європейських країнах обов'язково передбачають широкі обговорення серед педагогів, науковців, користувачів про наявні традиційні та інноваційні педагогічні практики, тематику програм і підручників, нові технології розвитку освіти й інші аспекти. Такі механізми дозволяють визначати критерії якості та вимоги до шкільної навчальної книги, які зумовлені потребами суспільства, враховують професійні та громадські інтереси, норми і стандарти, притаманні галузі підручникотворення.

Насамперед для зацікавлення авторів до створення підручників основною позицією є те, що автори, котрі працюватимуть над підручником, повинні не тільки мати практичний досвід, а й бути обізнаними з сучасними педагогічними методами та формами навчання й виховання, а тому мають бути обізнаними не тільки з вузькою предметною галуззю, а й володіти необхідними технологіями та дотримуватися вимог до навчальної книги.

З іншого боку, автору потрібні гарантії того, що система забезпечення підручниками надасть йому рівні з іншими авторами можливості конкурувати за прихильність споживача, тобто вчителів та учнів. Саме тому в багатьох країнах існують чіткі та прозорі механізми, що передбачають функціонування неупереджених, незалежних комісій, експертиз та залучення до таких експертиз користувачів підручників, кваліфікованих фахівців, а також існування прозорих механізмів стимулювання авторів до створення шкільних підручників. Яскравим прикладом відсутності чіткої мотивації українських авторів до створення підручників є той факт, що при проведенні щорічного конкурсу на присудження Державної премії в галузі освіти і науки кращим навчальним книгам у цьому році колегія МОН відібрала лише один шкільний підручник серед двох десятків інших. Ініціативи громадських організацій в організації незалежних експертиз шкільних підручників є показником демократизації цієї сфери та стимулом авторам до написання підручників. Натепер в Україні існують певні аспекти, що перешкоджають встановленню таких механізмів [1].

Загальні порушення вимог стандарту

Щоб видання було якісним, воно має відповідати вимогам стандартів. За цим аспектом проведено аналіз шкільних підручників і посібників. Найбільше помилок виникає в оформленні вихідних відомостей, вихідних та випускних даних, а також у поліграфічному виконанні, що свідчить про низьку видавничу культуру.

Вихідні відомості – сукупність даних, що характеризують видання та призначені для його оформлення, бібліографічного оброблення, статистичного обліку та інформування споживачів.

Вихідні дані – частина вихідних відомостей, що визначають місце видання, назву видавництва та рік видання.

Випускні дані – дані, що включають дату підписання до друку, реєстраційний номер, формат паперу і частку аркуша, вид і номер паперу, спосіб друку, обсяг видання в умовних друкарських аркушах, приведених до формату паперового аркуша 60*90 мм, обсяг видання в обліково-видавничих аркушах, тираж, номер замовлення поліграфічного підприємства, повну поштову адресу і телефон редакції.

Зупинимося на порушеннях стандартів у навчальній літературі для середньої школи

Слід детальніше розглянути кожне із зазначених видань.

Підручник для дев'ятого класу "Рідна мова" має порушення вимог стандарту щодо

оформлення вихідних даних. Нижче подано приклад оригіналу і правильний варіант. У підручнику також використано папір різного ґатунку: до 97 сторінок – це білий офсет, а з 97 до 224 – офсет із низькою білизною. Побачити це можна неозброєним оком.

У "Математиці" для першого класу Богдановича відсутня анотація. У Законі України "Про видавничу справу" йдеться про те, що всі книжкові видання в Україні, незалежно від мови основного тексту, повинні мати обов'язково анотацію та вихідні бібліографічні відомості державною мовою. Галузевий стандарт України 29.2-97 не говорить про обов'язковість анотації, але, на нашу думку, вона є необхідною, бо виконує ідентифікуючу функцію. Це пояснюється тим, що на ринку навчальної літератури з'явилася достатня кількість підручників і посібників, які потрібно розрізнити і відокремити. Для підручника, рекомендованого Міністерством освіти України, наявність анотації повинна мати не рекомендований, а обов'язковий характер. Також у ГОСТ 7.4-86 "Издания. Выходные сведения" йдеться про те, що макет бібліографічної картки включає бібліографічний запис, який складається із заголовка, бібліографічного опису, анотації, авторського знаку та індексу ББК. Отже, якщо у виданні є анотована каталожна картка, а немає анотації, можна говорити про помилку в оформленні картки.

У підручнику "Українська мова" неправильно оформлені вихідні дані. Приклад подано нижче.

Крім того, місце видання і рік розташовано неправильно, не зазначено й видавництво. Анотація перевищує 600 знаків і не відповідає вимогам побудови: у першому абзаці – інформація про видання, у другому – цільова аудиторія. Підручник надрукований на газетному папері, що є недопустимим за ГСТУ 29.2-97.

У підручнику "Алгебра: початки аналізу" відсутня анотація. Скріплення книжкового блоку, яке є незшивно-клейовим, не відповідає обсягу видання. Стандарт допускає незшивне клейове скріплення блока товщиною до 14 мм підручників для п'ятих-одинадцятих класів середніх навчальних закладів. У цьому випадку навчальне видання має обсяг більше зазначеного. Блок підручника повинен бути скріплений шиттям капроновими нитками на марлі з подальшим приклеюванням марлі до корінця блока. Зовнішні береги підручника не відповідають вимозі про обов'язкові 10 мм.

У підручнику "Основи економічних знань" анотація перевищує обсяг 600 знаків (що є помилкою), не відповідає вимогам побудови. Вихідні дані зазначені неправильно і не повністю: не вказана назва видавництва.

У підручнику "English" для сьомого класу бачимо помилку оформлення вихідних даних (див. нижче). Слід зауважити, що останнім часом помітна тенденція, коли вихідні дані оформлюють за старим радянським зразком (місце видання, видавництво і рік в одному рядку). Це стосується насамперед видавництв "Освіта" та "Либідь".

Відсутні також анотація, а скріплення книжкового блоку є незшивно-клейовим, хоча обсяг видання перевищує 14 мм.

У підручнику "Українська мова. Усний іспит" на першій сторінці зазначені вихідні відомості, а титулу як такого з найменуванням автора, назвою видання і вихідними даними немає. Анотація перевищує обсяг 600 знаків, недотримано вимог побудови. На прикінцевих сторінках відсутні випускні дані.

Детально проаналізувавши дотримання вимог стандарту щодо випускних даних, можемо сказати, що в підручниках і посібниках не завжди зазначається вся необхідна інформація. Щоб довести це твердження, подамо конкретні приклади.

Стосовно загальних порушень вимог стандарту слід зауважити, що редактори не звертають увагу на таку деталь, як переноси.

Одна повна сторінка тексту підручника для першого-четвертого класів не повинна містити більше восьми переносів, а підручника для п'ятого-одинадцятого класів і середніх спеціальних закладів – понад дванадцять. Керуючись Галузевим стандартом України 29.2-97, перевірено дотримання цих вимог у підручниках. В "Історії України" Швидкої (видавництво "Генеза") для восьмого класу на одній сторінці виявилося 25 переносів. У посібнику "История Украинской ССР" Сарбея ("Радянська школа") для восьмих-дев'ятих класів спостерігається 21 перенос на сторінці. Це свідчить про незнання загальних вимог стандарту українськими видавцями. Слід згадати, що в Україну завозять російські навчальні видання, у деяких із них вимоги стандартів взагалі недотримано. У межах цього питання варто звернутися до одного прикладу. У навчальному виданні "Полная хрестоматия для начальной школы" для перших-четвертих класів порушується багато вимог. Це насамперед:
– використання газетного паперу;
– застосування високого друку;
– відсутність вихідних даних на титулі;
– недопустиме скріплення блоку – незшивно-клейове (обсяг 720 стор.);
– відсутність зображальної інформації;
– недопустимий розмір шрифту – 12 кегль;
– невідповідність берегів вимогам стандарту (корінцеві менші 10 мм).

Не можна говорити про видавничу культуру, коли у виданні майже кожний елемент порушує стандарт. Слід зауважити, що в Росії застосовуються інші стандарти, але таких помилок (вищезазначених) не може бути, бо вони впливають і на сприйняття інформації, і на здоров`я, і на тривалість використання видання. Отож, доводиться стикатися з певними розбіжностями у дотриманні вимог та їхній регламентації.

Аналіз методичної частини

Враховуючи те, що підручники повинні реалізовувати розвивальну домінанту, слід звернутися до методичної частини видань, тобто до вправ, завдань, запитань, і проаналізувати їх з цього погляду. Варто зазначити, що основними завданнями методичної бази є:
– забезпечення додаткового опрацювання матеріалу;
– формування в учнів прагнення самих себе контролювати;
– демонстрація можливостей застосування теоретичних знань на практиці;
– формування вміння самостійно приймати рішення.

Отже, ознайомившись із завданнями, можна перейти безпосередньо до аналізу видань. Для початку слід звернути увагу на "Посібник із граматики французької мови" Олександра Лисенка. Після кожної частини цього видання йдуть вправи. Вони допомагають закріпити новий матеріал, але їх розв'язок не подається. Це не дуже добре, бо перевірити правильність виконання і ступінь засвоєння матеріалу неможливо. Варто зауважити, що важко знайти підручник чи посібник, який поряд із наданням інформації ще б і зацікавлював.

На противагу цьому виданню розглянемо "Самоучитель французского языка", де кожен урок має таку структуру:
– текст (1А);
– граматика (1В);
– країнознавство і слововживання (1С);
– вправи (1D).

Варто детальніше зупинитися на частині 1D. Вправи досить різнопланові: побудувати речення за зразком, дати відповіді, прочитати вголос, перекласти французькою, знайти правильний варіант, скласти з двох речень одне і т. д. У кожному уроці вони різні і тому зацікавлюють, особливо кросворд. Тим більше, що виконану роботу завжди можна перевірити, знайти помилки і виправити самого себе. У більшості посібників вправи не можна перевірити, і це не спонукає до їх розв'язання. Отже, методична частина цього видання містить лише вправи, ніяких завдань чи питань немає, але цього цілком достатньо. Можна сказати, що розділ 1D представлений збалансовано.

Однак не тільки вправи формують знання, тому слід звернутися і до інших розділів. Вони пробуджують інтерес до вивчення французької мови, тому що кожен текст – це чергова подорож до магазину, ресторану, супермаркету, Діснейленду, автошколи і т. д. Разом із новою лексикою можна довідатися багато цікавого. Розділ "Країнознавство і слововживання" дає загальне уявлення про країну, її звичаї, розповідає про особливості мови автентичних жителів. Наприклад, існує указ, який забороняє використовувати в публічних виступах англійські слова, і це навіть карається штрафом. Але деякі вислови все ж таки укоренились (уїк-енд) і їх використовують. Така інформація не може не зацікавити, і в цьому полягають переваги цього посібника. Зображальні матеріали, які ілюструють урок, теж мають мотивуючий характер. Можна побачити, який вигляд мають грошові банкноти Франції. Отже, якщо взяти загалом, то структура посібника сприяє тому, щоб хотілося погортати сторінки, перечитати текстову інформацію і, зробивши вправи, перевірити їх. На нашу думку, це вдале розв'язання проблеми зацікавлення читача. Як уже зазначалося, певна частина шкільних підручників не є привабливою для дітей за формою укладання матеріалу. Отже, на прикладі двох видань можна побачити суттєву різницю в їх наповненні методичними матеріалами.

Аналіз доступності викладу матеріалу

Цей аспект залежить від багатьох чинників: від автора, редактора, складності тематики та й інших факторів, які можуть вплинути як на доступність тексту, так і на його незрозумілість. Проаналізувавши достатню кількість видань, зазначимо таке: гарнітура, кегль, інтерліньяж, наявність зображальної інформації впливають на сприйняття. Можна констатувати, якщо матеріал підручника сприймається, то він є доступним, а якщо ні – недоступним. Проте слід зазначити, що перенасичення сторінки ілюстраціями, гарнітурами та виділеннями погіршує сприйняття. Як приклад обрано підручник "English study" для десятого класу. У ньому спостерігається перенасичення графічно-шрифтовими виділеннями. На сторінці змісту можна побачити різні накреслення шрифту: пряме, курсивне, підкреслене, жирне. Маємо також перенасичення ілюстративним матеріалом на деяких сторінках, що теж заважає читанню. В іншому підручнику – "История Украинской ССР" для восьмих-дев'ятих класів – можна побачити перенасичені текстом сторінки, де інформація взагалі не сприймається. А якщо говорити про доступність викладу матеріалу на мовному рівні, то слід розглянути приклад із цього ж підручника:

"Украинская нация формировалась на этнической основе украинской народности. Она возникла как результат разложения феодальной социально-экономической формации и развития капиталистических общественных отношений, объединения местных экономических рынков в общенациональный".

Одразу можна оцінити те, наскільки це сприйметься школярами восьмого класу. Щоб добре показати ще один приклад невдалого викладу матеріалу, звернемося до підручника "Німецька мова" для сьомого класу. Використання різних накреслень і невдале розташування тексту на сторінках перешкоджають його прочитанню.

Отже, можна зробити висновок, що шкільні підручники відіграють важливу роль у навчальному процесі в середній освіті та є одним із основних засобів передавання знань. Зважаючи на це, слід звернути особливу увагу на дотримання в них вимог стандартів. На цьому аспекті ґрунтується дане дослідження. Як виявилося, у шкільних підручниках порушуються деякі вимоги стандартів, а показати, які саме, – представлено типологію помилок. Вони насамперед стосуються вихідних, випускних даних і вихідних відомостей. Порушення вимог стандарту при оформленні службової частини видання не допускається. В іншому випадку – це тягне за собою встановлену законодавством відповідальність. Про це йдеться у Законі України "Про видавничу справу". Отже, значущість даного питання є очевидною, а усвідомлення – необхідною передумовою утвердження високої видавничої культури. У статті зроблено також аналіз навчальних видань із редакторського погляду. Ця характеристика показує деякі проблеми підготовки навчальної книги. Як відомо, стандарти не регламентують зміст підручника. Проаналізувавши навчальні книги з цього погляду, можна стверджувати, що питанням культури навчальної літератури ніхто не переймається, а воно є важливим. Якщо взяти для прикладу методичну частину видання, то варто зауважити, що лише невелика кількість підручників має розвинену і багатогранну систему перевірки і закріплення знань. Саме це сприяє зацікавленню школяра, формуванню в нього логічного та аналітичного мислення. На наш погляд, слід розробити стандарти, які регламентували б методичну частину для кожної шкільної дисципліни. Варто також створити комісію, яка перевіряла б, наскільки певне навчальне видання відповідає вимогам, потребам часу і застосовності його школярами, проводила опитування серед учителів, учнів для доповнення і покращення видань. З таким підходом видавничий продукт був би унікальним.

Отже, з огляду на те, що дотримання стандартів є необхідним, слід пам'ятати: редактор відіграє вирішальну роль у створенні навчального видання. Тому потрібно інформувати редакторів, наприклад, приватних видавництв, про певні вимоги і видавничі компетентності ще до виходу видання, а не тоді, коли воно вже надруковано накладом у кілька тисяч примірників. Можливо, слід проводити семінари, форуми, на яких би розглядалися основні редакторські помилки і способи їх усунення. Це забезпечило б обмін досвідом між редакторами і зменшило б кількість недоречностей і порушень у навчальних виданнях. Варто додати, що обов’язок проведення подібних акцій потрібно покласти на Книжкову палату України. Отже, можна зробити висновок, що це питання залишається відкритим, а проблематика – актуальною.



1. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: К.І.С., 2003. – 296 с.
2. Телехова О. П., Тесленко О. В. Тематичне оцінювання знань і вмінь учнів за підручником // Зб. наук. Праць. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – Вип. 2.
3. Видання книжкові. Поліграфічне виконання: Загальні технічні вимоги: ГСТУ 29.5-2001: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 2001.
4. Обкладинки та палітурки: Типи: ГСТУ 29.4-2001: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 2001.
5. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Издания: Выходные сведения: ГОСТ 7.4-86: Изд. офиц. – К.: Союзстандарт, 1986.
6. Издания книжные и журнальне: Форматы: ГОСТ 5773-76. – К.: Союзстандарт, 1976.
7. Видання. Поліграфічне виконання: ДСТУ 3018-95: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1995.
8. Капуста О. Viva Петрівка // Книжковий огляд. – К., 2003. – № 1.
9. Касьянов Г. Учебник "по-украински" или украинский учебник: как выбраться из заколдованного круга // День. – 2005. – № 35 (563).
10. Костів О. Найменувань більшає, тиражі мізернішають // Книжковий огляд. – 2002. – № 11.
11. Маєр Р. Всесвітня історія ХХ століття в українських шкільних підручниках. – [28.04.06]/
12. Луків Т. Книготорговельні фірми України // Книжковий огляд. – 2001. – № 2.
13. Падалко В. Що і навіщо друкувати? // Книжковий огляд. – 2002. – № 11.
14. Рожен О. Кому потрібне держзамовлення на шкільні підручники? // День. – 2006. – № 2 (581).
15. Сікорська З. С. Наукові вимоги до шкільних підручників з мови // Зб. наук. праць. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – Вип. 2.
16. Санитарные правила по оформлению школьных учебников: СП № 1405-76:
17. Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх шкіл та інших типів середніх навчальних закладів. Поліграфічне виконання: Загальні технічні вимоги: ГСТУ 29.2-97: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1997.
18. Тимошик М. Службова частина видання // Друкарство. – 2004. – № 2.
19. Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Навч. посіб. – К.: Наша культура і наука; Концерн "Видавничий дім "Ін Юре", 2004. – 224 с.

 

© Панченкова Н. М., 2007


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові