Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Принципи та критерії якості дистанційного навчання

В. В. Приходько
студ.

УДК 37.032;378.141; 070;37.014.25; 331.446.4

Cтаття пропонує універсальні рекомендації щодо створення та використання дистанційного курсу навчання журналістики на теренах України.
Ключові слова: журналістика, дистанційна форма навчання, модель віртуального університету.

Article proposes universal recommendations for creating and use of distance course on journalism training in Ukraine.
Key words: journalism, distance form of training, the model of virtual university.

За умови бурхливого розвитку цивілізації та небувалого зростання кількості інформації у світі інтернет може забезпечити успішне розв’язання проблеми інтеграції у світову систему та подальший ефективний розвиток вітчизняної освіти.

Мета і завдання: систематизувати вітчизняний і закордонний досвід запровадження та застосування дистанційної форми навчання для розробки рекомендацій щодо створення якісної та ефективної моделі дистанційного навчання журналістики; розглянути функціонування існуючих дистанційних курсів навчання журналістики, спрогнозувати ефективність застосування такого курсу в Україні та визначити тенденції можливого попиту дистанційної форми навчання журналістики.

У зв'язку зі стрімким розвитком інформаційного суспільства відбуваються конструктивні зміни системи освіти, а саме спостерігається максимальне використання інтернету. Для того, щоб "вижити" у сучасному мінливому інформаційному світі, традиційні освітні заклади мають змінити існуючу парадигму освіти, у центрі якої – "університет, викладач і його професійні знання", на нову, в центрі якої – "студент і потреби у навчанні". Освіта має стати доступною будь-якій людині, у будь-якому місці, у будь-який час і з будь-якої спеціальності.

Холмберг є провідною фігурою у галузі дистанційного навчання в останні десятиліття завдяки своїй діяльності у Швеції, а пізніше у Німеччині. Суть його концепції полягає в розумінні навчання як процесу здобуття знань студентом-індивідуальністю. Його головним внеском у теоретичну базу дистанційного навчання є положення про кероване дидактичне спілкування, яке він описує в такий спосіб: "Відповідно до моєї теорії, добре організоване дистанційне утворення нагадує розмову з метою одержання знань, і присутність типових рис подібної розмови полегшує навчання" [1, 34].

Мур розвинув свою теорію дистанційного навчання, наголосивши на показниках "автономність" і "дистанція". Його гіпотеза полягає в тому, що "…дистанція годує автономність, автономність і дистанція є подвійним фундаментом незалежного навчання…" [1, 36].

Легко передбачати, що далеко не всі теорії, що стосуються дистанційного навчання, чітко укладаються в межах трьох категорій, наведених вище. Перратон, Рамбл, Эванс і Нейшн (Nation), роботи яких публікуються з 80-х рр., запропонували теорії, що стали додатковим стимулом для дискусій. Так, Перратон, використовуючи свій великий досвід роботи в країнах, що розвиваються, розробила теорію дистанційного навчання, що засновується на трьох взаємозалежних системах – викладання, адміністрування, оцінка (Perraton, 1984). Рамбл, що працює в OUUK, провів детальний аналіз концептів дистанції й відкритості та взаємодії між ними (Rumble, 1989). Австралійські вчені Эванс і Нейшн зробили спробу довести, що діалог є основою практики, наукових досліджень і теорії в дистанційному утворенні (Evans and Nation, 1989) [1, 38].

В Україні нині, незважаючи на розробку згідно з "Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні" від 20 грудня 2000 року вітчизняного дистанційного навчання, на жаль, не впроваджені курси із журналістики, яка в першу чергу потребує інноваційного навчання, оскільки є одним із важелів інформаційного суспільства. Це пояснюється впливом кількох чинників, зокрема браком коштів, укладених у розвиток дистанційного навчання, і нестачею спеціалістів у цій галузі. Наразі у нас є тільки спроби та незакінчені проекти.

Для початку варто визначити, до якого типу так званого "віртуального університету журналістики" належатиме майбутній курс. Отож, існує два таких типи університетів он-лайн:

– "індустріальні" віртуальні університети [1, 77], метою яких є максимально швидке перенавчання й підвищення кваліфікації кадрів за обраною ними вузькоспеціалізованою тематикою, яка диктується основним профілем діяльності фірми. "Слухачі" таких університетів, як правило, вивчають кілька спеціалізованих курсів і за результатами навчання одержують сертифікат з обраної спеціальності або програми навчання;

– "академічні" віртуальні університети [1, 79], метою яких є повномасштабне навчання студентів за всіма необхідними курсами обраної ними навчальної спеціальності й одержання відповідного звичайного університетського диплома після закінчення навчання (наприклад, повноцінного диплома бакалавра, магістра або кандидата наук), визнаного всіма акредитованими університетами й коледжами. За своєю філософією вони близькі до традиційних університетів у тому розумінні, що в них присутні віртуальні навчальні курси й навчальні програми, віртуальні кафедри, деканати і т. п.

Для створення моделі дистанційного навчання журналістики обираємо тип так званих індустріальних віртуальних університетів, але з елементами академічності.

Дистанційне навчання з журналістики є однією з оптимальних моделей навчання саме для цієї галузі і через оперативність подання інформації, і через те, що можна не вириватися із безперервного ритму роботи, який постійно є у журналіста, та працювати в тому ж темпі, незважаючи на навчання.

Позитивними ознаками дистанційного навчання із журналістики є:

краще розуміння й запам'ятовування навчального матеріалу. У зв'язку з тим, що мережеві курси, як правило, є мультимедійними, зі значним обсягом кольорових високоякісних зображень і фотографій, анімацій, аудіо- та відеофрагментів, включають посилання на сайти з кращими світовими інформаційними джерелами, дозволяють звернутися до реальних програмних засобів і, наприклад, промоделювати електронну схему всередині самого курсу; забезпечують мережеве самотестування студентів і швидке (іноді миттєве) оцінювання їхніх знань, у підсумку ступінь розуміння студентом навчального матеріалу курсу підвищується в середньому на 50–60 % порівняно з аналогічним традиційним курсом, причому ступінь запам'ятовування навчального матеріалу при цьому підвищується в середньому на 25–50 %;

сталість структури й форми подання навчального матеріалу. Сучасні інтегровані середовища розробки мережевих курсів надають безліч можливостей для: а) уніфікації використовуваного інтерфейсу, а в окремих випадках налаштування його на вимоги певних груп студентів; б) використання його графічних, анімаційних, аудіо- і відеоелементів;

постійне відновлення навчального матеріалу. Відомо, що в деяких навчальних дисциплінах, насамперед пов'язаних з комп'ютерними й інформаційними технологіями, поява нових продуктів або версій існуючих продуктів відбувається в середньому кожні 6–9 місяців. Тому у зазначених навчальних дисциплінах потрібна постійна зміна змісту курсу, програмного забезпечення. Для звичайних друкованих підручників виконання такої функції досить проблематичне, тимчасом як мультимедійні підручники дозволяють порівняно легко і з потрібною частотою (один раз у навчальний рік, семестр або чверть) оновлювати зміст курсу.

Існуючі системи дистанційного навчання [2, 115] із журналістики складаються з назви курсу, короткого опису курсу, посилання до вільного користування курсом або вартість для його вивчення, зазначення викладачів та їхні контактних даних. Курс поділено на модулі. Це означає, що кожен курс складається з однієї теми, яка структурується на підтеми, і після ознайомлення того, хто навчається із матеріалом, тобто з модулем, необхідно пройти тест або зробити завдання, які визначають рівень засвоєння матеріалу "віртуальним студентом". Згодом, після проходження всього курсу із усіма включеними до нього модулями, далі можливі два види проведення підсумкового оцінювання чи тестування: або в очній формі, або дистанційно. Залежно від заздалегідь обумовленого договором варіанта закінчення навчання з дистанційного курсу.

Викладачами у дистанційному курсі із журналістики є журналісти-практики. Цю умову пропонується застосовувати і для створення дистанційного курсу навчання журналістики в Україні.

Однак, крім стандартної схеми роботи дистанційного курсу навчання журналістики, мають бути структуровані всі вимоги до стосунків "викладач–студент", "студент–студент", "викладач–керівник проекту", "студент–керівник проекту", також варто уніфікувати дистанційний курс з журналістики, застосувавши власне журналістські методи навчання та додаткові послуги, що потрібні власне журналістам. Саме за цими критеріями та з метою створення універсальної моделі дистанційного навчання журналістики на вітчизняному підґрунті пропонуємо такі рекомендації до схеми розробки дистанційного курсу навчання в Україні:

1. Програмні засоби підсистеми "Засоби викладача":
– планування курсу;
– керування курсом;
– швидке й досить легке навчання й модифікації навчальних матеріалів і навчальних завдань курсу, наприклад, окремих його уроків, модулів, лекцій, навчальних посібників, завдань для тестування, контрольні роботи, лабораторні роботи, курсові проекти, іспити та ін.;
– контроль бібліотек підтримкою процесу розробки курсів (наприклад, шаблонами, аудіо- та відеофрагментами, анімаціями, символічними і фоновими зображеннями та ін.);
– модифікації складу й рівня складності курсу під конкретні вимоги замовника або під різні групи тих, кого навчають, а також зміни стилю презентації курсу для різних студентських аудиторій;
– тестування будь-яких фрагментів курсу на етапі його створення;
– моніторинг курсу (одержання будь-якої статистичної інформації про курс, студентів, завдання й т. п.);
– навігації й швидкий пошук необхідної інформації у курсі;
– включення розробленого курсу до бази даних мережевих курсів;
– створення підсистеми типу "ДОПОМОГА" для етапів розробки, тестування й використання курсу.

2. Програмні засоби підсистеми "Засоби студентів":
– доступ до курсу через мережу й вивчення його тільки за допомогою однієї з доступних програм-навігаторів, наприклад Netscape Navigator або Microsoft Internet Explorer (тобто без використання яких-небудь додаткових мережевих програмних засобів);
– запам'ятовування посилань на бажані сайти й організація студентських "електронних закладок";
– якісне відтворення довільних (зокрема мультимедійних та анімаційних) фрагментів курсу;
– мотивація самонавчання й підтримка тонусу студентів (наприклад, система типу "ДОПОМОГА", відео- та аудіофрагменти, анімації та ін.);
– самотестування й самоконтроль знань студентів на будь-якому етапі вивчення курсу;
– роздруківка потрібних фрагментів курсу;
– ознайомлення з поточною академічною успішністю студентів;
– моніторинг навчальних завдань курсу (зокрема система автоматичного нагадування дати складання найближчого навчального завдання);
– зміна студентських паролів щоб унеможливити несанкціонований доступ до студентських робіт і файлів;
– конфігурація унікальної версії курсу відповідно до вимог студента;
– розвиток навичок дистанційного навчання студентів;
– безпечна on-line реєстрація студентів і оплата вартості навчання через мережеві технології (клієнтська частина).

3. Програмні засоби підсистеми "Засоби комунікацій":

а) програмні засоби асинхронних комунікацій:
– функціонування електронної пошти й численних можливих типів повідомлень, наприклад, "повідомлення одній особі", "повідомлення всім, хто бере участь у процесі навчання" та ін.;
– доступ до різноманітних груп електронних обговорень;
– автоматична структурована архівація дат, годин, імен учасників, тем повідомлень на "електронній дошці оголошень" і пошук інформації у цих повідомленнях за ключовими словами;
– організація роботи on-line бази даних "питання, що ставляться найчастіше, і відповіді на них", зокрема її автоматичне поповнення новими питаннями й відповідями та пошук інформації в ній за заданим шаблоном;
– асинхронний обмін файлами даних;

б) програмні засоби синхронних комунікацій:
– комунікація з використанням "текстового діалогу";
– використання аудіо- та відеоконференцій різних типів, наприклад, "один-одному" або "один-багатьом";
– комунікація з використанням "єдиного планшета";
– одночасне використання однієї прикладної програми й одночасне редагування одного документа багатьма учасниками через мережу;
– синхронний обмін файлами даних.

4. Програмні засоби підсистеми "Керування курсом":
– автоматичне включення в календар курсу всіх його елементів (дат контрольних робіт, складання курсових проектів, проміжних та фінальних іспитів і т. п.);
– автоматичне нагадування всім студентам (шляхом розсилки, наприклад, повідомлень електронною поштою) про найближчі контрольні роботи курсу (за один-два тижні);
– лімітовані за часом on-line контрольні роботи, тести, іспити;
– on-line тестування студентів і миттєве оцінювання їхніх знань;
– інформування про дату й годину проведення та засоби підтримки найближчих віртуальних консультацій (наприклад, на основі аудіо- або відеоконференцій);
– складання й активне використання всіляких електронних списків студентів;
– автоматичне архівування всіх елементів і стадій процесу навчання та автоматичний захист інформації на сервері курсу при аварійних ситуаціях або збоях.

5. Програмні засоби підсистеми "Адміністрування курсу":
– автоматична безпека on-line реєстрації тих, кого навчають, і хто виявив бажання вивчати даний курс, on-line оплата за їхнє навчання (серверна частина);
– пересилання студентам й автоматична інсталяція всіх необхідних програмних засобів для вивчення даного курсу;
– обмежений авторизований доступ до будь-яких on-line фрагментів і засобів підтримки курсу;
– організація 24-годинного консультування тих, кого навчають, за допомогою "гарячої" телефонної лінії, електронної пошти, аудіо- або відеоконференції.

6. Підсистема "Загальні відомості про курс", що в мінімальній конфігурації повинна містити таку on-line інформацію:
– припустимі технічні платформи курсу (Windows, Mac і UNIX), необхідні специфікації на його технічне й програмне забезпечення, інструкції з інсталяції програмних засобів курсу на Windows-сервері, Мас-сервері, UNIX-сервері;
– технічні вимоги до комп'ютерів студентів (тип комп'ютера, його конфігурація, обсяг оперативної пам'яті, розмір жорсткого диска та ін.);
– обмеження цього курсу, наприклад, за загальною кількістю зареєстрованих студентів і викладачів та ін.;
– цінова політика, а також можливості одержання знижки на вартість курсу для освітньої установи;
– можливість одержання безкоштовної демонстраційної версії курсу для детального вивчення його можливостей і характеристик.

Використання всіх цих інноваційних технологій допомагає журналістам-студентам тримати руку на пульсі часу та нових знань, оскільки дистанційне навчання постійно у русі та розвитку. Миттєва реакція викладача та систематизація курсів допомагають ефективно використовувати свій час на навчання та роботу та практичне застосування теоретичних навичок.

Далі слід зупинитися на, тобто деталізованому поділі єдиного інформаційного освітнього простору з широкої галузі, у цьому випадку журналістики, на теми або підтеми.

Наприклад, розділ мас-медіа поділяється на різні підсистеми за різними критеріями. Отже, виокремимо ту тему, яка має зацікавити потенційного користувача, – наприклад, медіаправо. У цій підтемі також випливатимуть саме ті питання, які актуальні саме зараз. Якщо адаптувати медіаправо відповідно до нагальних питань, підрозділи матимуть такий вигляд:

Тема 1. Доступ до інформації. Інформаційні запити (із обраними підтемами):
1.1. Право на інформацію.
1.2. Законодавчі гарантії права на інформацію.
1.3. Поняття інформаційного запиту.
1.4. Реквізити інформаційного запиту.

Тема 2. Режими доступу до інформації. Відповідальність та звільнення від відповідальності за поширення інформації з обмеженим доступом:
2.1. Режим доступу.
2.2. Державна таємниця.
2.3. Конфіденційна інформація.
2.4. Інформація про особу.
2.5. Відповідальність за розголошення інформації з обмеженим доступом.

Тема 3. Авторське право та суміжні права:
3.1. Авторські права.
3.2. Суміжні права.
3.3. Типові порушення.
3.4. Виникнення авторського права та реєстрація.

Після обраної структуризації варто підготувати, крім самого матеріалу, витяги із нього для вкладення їх у короткий опис на головній сторінці курсу та розбити матеріал на модулі. Кожний модуль повинен складатися із логічно завершеної теми, за якою можна провести тестування або дати завдання за вивченим матеріалом.

У межах дистанційного навчання журналістики, на нашу думку, мають обов'язково бути такі додаткові послуги:

1. Щоденні новини (кожен журналіст, початківець чи фахівець із досвідом мусить знати про те, що відбувається у його країні та за її межами. Навіть у разі проходження навчального курсу журналістики журналістом-практиком, який має свою вузьку спеціалізацію, цей пункт його також стосується. Для прикладу, варто зазначити про журналістів, які навіть працюючи у системі телебачення, кожного дня читають газети для знання власне їхнього викладу подій. Те саме можна застосовувати і навпаки. У цьому разі ключове слово до обґрунтування викладеного пункту: "інформація").

2. Дошки оголошень (подібна функція допомагає зорієнтуватися у часі саме зараз та допомогти журналістові спланувати свій день).

3. Наявність заходів з тематики, що вивчається (для журналіста, а особливо для початківця, інформація про всі заходи, події, конференції, брифінги тощо є найнеобхіднішою).

4. Контакти (мається на увазі не тільки контакти викладачів та безпосередньо організаторів дистанційного навчання, під контактами розуміється: контакти тих, хто навчається, тих, хто є взірцем у тій чи тій галузі, тих закладів чи установ, які раніше і нині досліджують питання, що вивчається, та ін. Адже журналістський світ – це суцільний світ контактів).

5. Опитування, соціологічні дослідження (для журналіста важливе не тільки теоретичне обґрунтування, й практичне доведення того, що реалізується за допомогою експериментів, опитувань та інших соціологічних досліджень).

6. Пошукові системи (для журналіста необхідною умовою його праці є дослідження, пошук та додаткова інформація. За допомогою універсальних пошукових систем ці пункти реалізуються. Єдине, про що слід пам'ятати, – це те, що інтернет, хоч і не набув статусу офіційного джерела інформації, але до цього йде, і невдовзі він широко використовується для пошуку інформації).

7. Робота (журналіст завжди в пошуку нових шляхів для реалізації, чому б не допомогти йому в форматі дистанційного навчання, адже теоретичні знання слід застосовувати на практиці. Тим більше контакти з тими установами, які можуть брати на роботу студентів, що закінчили дистанційний курс із журналістики, згодом і будуть звертатися до інтернету для проведення повноцінного курсу підвищення кваліфікації працівника або його перекваліфікації).

8. Постійна оновленість (саме для журналіста така додаткова перевага є найважливішою).

Отже:

1. Для відповідності світовим та європейським вимогам інформаційного суспільства в Україні необхідно застосовувати інноваційні технології для навчання майбутніх спеціалістів у галузі журналістики, оскільки саме стан засобів масової комунікації є показником рівня забезпечення інформацією населення, ефективності впливу мас-медіа і стан громадської думки і суспільних настроїв у країні.

2. Розвиток дистанційного навчання в Україні розпочався значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи, і здійснюється за умов недостатнього рівня інформатизації українського суспільства, незначної кількості комп'ютерної техніки у шкілах України та відсутності спеціалізованих методик дистанційного навчання.

3. Паралельно із переходом до оптимального інформаційного суспільства та із розвитком інноваційних технологій модернізується і так звана четверта влада суспільства, яка теж захопила частину інтернет-простору для свого повноправного володіння. Поява на медіаринку нових груп періодичних видань та електронних версій "старих" ЗМІ не є дивною, а лише підтверджує закономірність еволюційного процесу бажання отримати та поширити інформацію високоякісними та оперативними засобами. Існують навіть версії медіаекспертів, що нове медіасередовище витіснить старе. Подібний фактор ставить завдання підготовки спеціалістів нового профілю. І не тільки нового профілю, а й за допомогою нових засобів.

4. Дистанційне навчання журналістики повинно містити у собі децентралізовану розгалужену систему освітнього порталу зі структурованими темами, підтемами та застосуванням кращих пропозицій систем дистанційного навчання, а також додаткові послуги, необхідні саме для "віртуального" студента-журналіста: постійна оновлюваність інформації, повідомлення про майбутні заходи у тій сфері, що вивчається.



1. Analytical survey Distance Education for the Information Society: Policies, Pedagogy and Professional Development (Co-ordinating Editor Prof. Nicolas Farnes). – Moscow: UNESCO Institute for Information Technologies in Education. – 2000. – P. 30–39.
2. Козлов О., Куликова К. Дистанційні освітні технології: стандартизація, формалізація та організаційні підходи // Elearning World. – 2005. – № 3–4. – С. 7–9.
3. Standage T. The Victorian Inetrnet. – London, 1998. – 165 p.
4. Волперс М., Мартін Г., Самуйлова І. Європейські тенденції інтеграції в галузі розвитку дистанційного навчання // Elearning World. – 2005. – № 2. – С. 19–21.
5. Гол Д. Онлайнова журналістика: Пер. з англ. – К.: К.І.С., 2005. – 344 с.
6. Григор'єва Ю. Методичні аспекти підготовки контенту для дистанційних курсів // Elearning World. – 2006. – № 2–3. – С. 12–14.
7. Освітні інтернет-ресурси / В. Н. Бабешко, В. Булакіна та ін..; За ред. А. Н. Тихонова та ін.; ГНІІ ІТТ "Інформатика". – М.: Просвіта, 2004. – 287 с.
8. Юрчишина В. Дистанційна освіта для учнів // Столиця. – 2002. – № 38. – С. 20–26.
9. Millison D. Online Journalism FAQ. – < http://home.comcast.net/~dougmillison/faq.html >. – [6. 06.06].

 

© Приходько В. В., 2007


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові