Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Нові технології у підготовці фахівців XXI століття

О. Безносюк

 УДК 378.147.001. 7 “2”

    Двадцяте століття засвідчує переворот в усіх сферах нашого життя, а зокрема, в наших уявленнях про комунікації. Телебачення, супут­ники, волоконна оптика, мікрочіпи, комп’ютери привели нас в нову еру - справжній Вік інфор­мації. Нова техніка змінила те, як ми працюємо, навчаємо наших дітей, пізнаємо світ і відпо­чиваємо [4,225].

  З кінця 80-х років XX століття почався ін­тенсивний розвиток компютерної техніки та відповідного програмного забезпечення. Від поодиноких, розрізнених комп’ютерів і певного периферійного забезпечення людство перейшло до сучасних високопродуктивних компютер­них лабораторій та мереж різноманітного кла­су: від простих однорангових та віртуальних мереж (Іnternet) до глобальних (Іnternet), у ме­жах яких розміщені потужні пошукові сервери та системи. Поряд із цим останнім часом новий потужний ривок у розвитку та входженні в пов­сякденне життя зробили і мультимедійні засоби та системи (цифрові системи кодування, пере­давання та відтворення звуку та зображення). Компютер та мультимедіа стають одним цілим, даючи можливість створювати віртуальні світи, а разом із цим переносити відчуття з віртуаль­ного в реальний світ.

  Уже зараз ми не можемо однозначно ха­рактеризувати той чи той електронний при­стрій.

   У кожному з них є спеціальні чіпсети (процесори), що в комплексі з іншими електро­нними частинами створюють унікальні кіберне­тичні системи.

  Особливою віхою розвитку стали цифрові фотоапарати, відеокамери та плейєри, що доз­воляють швидко вносити реальне зображення у різноманітних формах до пам’яті комп’ютерів та переносити інформацію між ними. Не залиша­ються осторонь і пристрої, що дозволяють відтворювати на великих демонстраційних ек­ранах інформацію, зображення та звук, отримані за допомогою компютерної техніки (мультимедійні діапроектори).

  Усі вище згадані компоненти при зве­денні їх у єдину цілісну компютерну систему стають унікальним знаряддям у руках фахівців своєї справи.

  У випадку освітянської діяльності ком­пютер стає засобом навчання методом вивчен­ня та дослідження навколишнього світу. Широ­кого розповсюдження набирають мультимедій­ні Ні-Fі класи. За допомогою цих нових техно­логій педагог отримує нові можливості під час проведення занять. Та й самі студенти не зали­шаються пасивними слухачами. Як єдиний ор­ганізм, усе взаємодіє між собою: викладач має можливість подавати матеріал та спостерігати за реакцією аудиторії, відповідно змінювати швидкість подачі матеріалу, диференційовано підходити до кожного із слухачів. Ці переваги стають особливо відчутними на лабораторно-практичних заняттях.

  Доступ через глобальні комп’ютерні мере­жі (Internet, FidoNet) до потужних пошукових систем та електронної бази інформації, а також можливість спілкування зі своїми ровесниками та однодумцями з інших країн сприяють інтенсивному розвитку суспільства (надто дітей та молоді).

  Поряд із цим компютер у поєднані зі своїми переферійними пристроями та галузями застосування, постає й у новій ролі –як обєкт вивчення та дослідження можливостей взає­модії з обєктом навчання, тобто, як самоcтійна незалежна від інших одиниця.

  На цій базі потужного імпульсу розвитку отримано новітні креативні технології навчан­ня, основою яких є:

  -   компютерна графіка;

  -   гіпертекст (логічно та програмно повя­зані посилання на певний текст та можливість роботи з ним);

  -   геоінформаційні системи;

  -   мультимедіа-технології;

  -   віртуальна реальність та штучний інтелект.

  Для подальшого розвитку та швидкого впровадження даних технологій у навчальний процес науковцями, методистами, психологами й програмістами створюються алгоритми та сис­теми візуального обєктно-орієнтованого про­грамування та на їхній базі спеціальні мультимедійні навчальні програми з різних предметів, у які окрім інформаційної (енциклопедичної) частини, закладається певний рівень інтелекту, що дає змогу навчальній програмі самостійно вибирати певний рівень складності та швидко­сті навчання, пристосовуватись до користувача. І тут постають нові запитання: “Чи можуть нові компютерні креативні технології замінити ви­кладача? Чи можливий процес навчання за до­помогою новітніх інформаційних технологій без втручання викладача? Чи зможуть компю­терні програми, наділені штучним інтелектом, дати відповідь на всі запитання, що виникають у об’єкта навчання, розв’язати всі проблеми? Як компютерний віртуальний процес навчання впливатиме на психіку людей, які ним корис­туються?”

  Поки що однозначної відповіді на всі вищезадані та подібні запитання не має. Можна лише однозначно стверджувати, що новітні ін­формаційні технології, які невпинно заво­йовують інформаційний простір, полегшують процес навчання та поліпшують методику ви­кладання матеріалу. Адже, як кажуть, краще один раз побачити ніж, сто разів почути.

  Водночас, викладач не повинен сліпо пе­реводити весь процес навчання на компютер­ний. Він має знайти своє нове місце в цьому широкому, багатогранному інформаційному по­тоці та вміти вдало його використовувати [З, 450-451].

  При впровадженні модульно-рейтингової системи контролю успішності студентів розроб­лено такий алгоритм розрахунку рейтингу сту­дента при вивченні окремої дисципліни [1, 7-11; 2,6-12]:

   - кожна дисципліна розбивається на моду­лі;

   - визначається ваговий коефіцієнт модуля;

  -   визначається рейтинг студента за ви­вчення модуля;

  -   визначається рейтинг студента за ви­вчення дисципліни;

  -   визначаються оцінки за традиційною чо­тирибальною шкалою;

  -   визначається рейтинг студента за ви­вчення дисципліни з урахуванням екзамену [1, 7-11; 2,6-12].

  При розрахунку рейтингу за результатами навчальної роботи за семестр, навчальний рік, період навчання рекомендується такий алго­ритм:

  - визначення дисципліни відповідно за семестр, рік, період навчання;

  - визначення вагового коефіцієнту дисципліни;

  - визначення рейтингу студента за результатами навчальної роботи за семестр, навчальний рік, період навчання.

  Математична    модель модульнорейтингового контролю успішності студентів розглянута в роботах [1,7-11; 2,6-12].

  Введення модульно-рейтингової системи контролю знань у значній мірі усуває негатив­ний бік зрівняльної системи навчання. В резуль­таті зникають усереднені групи відмінників, хорошистів і т.д. Замість них з’являються “перший”, п’ятий”, сотий”. Визначення рейтингу дозволяє також знижувати можливість одержан­ня незаслуженої (випадкової) оцінки з досліджу­ваної теми, оскільки рейтинг ураховує роботу студента протягом півріччя.

  Запровадження модульно-рейтингового кон­тролю суттєво впливає на зростання мотивації навчальної діяльності студентів, зумовлює зрос­тання значущості в студентів таких мотивів, як бажання самореалізуватись у навчанні, стати лі­дером, не заспокоюватись на досягнутому, та їхню відповідальність перед суспільством. 

───────────────────

1.       Безносюк О. О. Модульно-рейтинговий контроль успішності студентів // Наук. записки:
36. наук. ст. Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. - К.: НПУ, 2000. –С. 3-12.

2.       Безносюк О. О. Рекомендації щодо розро­бки та впровадження модульно-рейтингової
технології навчання - К.: ВІКНУ, 2000. –  27 с.

3.       Федорчук І. П., Федорчук  І. П. Комп’ю­терна техніка та перспективи її впровадження в
процес навчання // Сучасні інформаційні тех­нології та новаційні методи навчання у підго­товці фахівців: методологія, теорія, досвід,
проблеми: 36. наук. пр. –  Вінниця: ДОВ Вінни­ця, 2000. –  С. 450-451.

4.       Шевченко Л. С. Сучасні інформаційні тех­нології в навчальному процесі // Сучасні
інформаційні технології та інноваційні методи
навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: 36. наук. пр. –  Вінни­
ця: ДОВ Вінниця, 2000. –  С.225.

 

©      О. Безносюк, 2009


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові