Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


ЕКОНОМІЧНІ ТА ТВОРЧІ АСПЕКТИ ПЕРІОДИЧНОГО ВИДАННЯ

I.I. Гутиря

УДК 3784 (477-20) 096: 070



І. Економічні аспекти

1. Джерела фінансування

Одним із постійних джерел коштів, необхідних для діяльності редакції, є сама газета чи журнал. Кошти, що надходять від їх продажу — у результаті передплати і роздрібного розповсюдження, — одразу, включаючись в обіг, спрямовуються на оплату безперервного випуску видання. Проте в умовах економічної і фінансової кризи в нашій країні, інфляції і зростання цін цих коштів вистачає лише для покриття невеликої частки редакційних і видавничих витрат. Доводиться шукати додаткові джерела коштів.

Для багатьох газет і журналів одним із джерел капіталів, за допомогою яких вони зберігають своє існування, є державна дотація. Надають дотації своїм періодичним виданням і засновники із власного фінансового фонду.

Компенсувати збитки, звести без дефіциту баланс газети чи журналу, реалізувати видавничі та комерційні проекти, які обіцяють прибуток, редакції дає можливість фінансова підтримка спонсора.

Нерідко в пошуках необхідних капіталів редакція прагне одержати кредити. Проте тут завжди варто пам'ятати, що якщо редакція не зможе вчасно повернути банкові взяту в борг суму разом з досить високими відсотками — перед нею постає реальна загроза банкрутства.

Щоб бути самостійними і незалежними ні від кого, редакційним колективам доводиться сьогодні, в умовах становлення ринкових відносин, розраховувати здебільшого тільки на власні сили, на ініціативу й творчість журналістів. Вони намагаються самі за рахунок підприємницької діяльності заробити додаткові кошти на видання друкованих засобів масової інформації і доплату їх працівникам. Шляхи виживання преси досить різноманітні. Переважна більшість редакцій додаткові кошти на існування одержує за рахунок активної рекламної діяльності, публікації оголошень та продажу шпальт номера. Важливим напрямом комерційної діяльності редакційних колективів газет і журналів є додаткова видавнича діяльність, надання послуг місцевому населенню.

Спектр комерційної діяльності редакцій багатий і різноманітний. Редакційні колективи організовують альтернативні служби для матеріально-технічного постачання редакцій, розповсюдження періодичної преси, створюють рекламні агентства чи фірми. Редакції за участю спонсорів проводять свята газет та журналів, ювілеї, конкурси, лотереї, ярмарки, аукціони тощо.

При редакціях працюють різні майстерні, фотоательє, магазини, кафе. Журналістські колективи при своїх виданнях створюють комерційні курси з вивчення іноземних мов. спеціальні школи маркетингу, де навчають охочих мистецтву підприємництва. Отже, у зв'язку з тим, що більшість періодичних видань України не може себе окупити, чиста журналістська діяльність стає неможливою без діяльності на іншій ниві — комерційній. Комерційна діяльність для газет і журналів стає все більш важливим чинником зміцнення їх фінансової бази.

Проте, щоб друковані засоби масової інформації були не збитковими, не завадило б і ощадливо господарювати. Тобто досягати мети — видавати газети, журнали, інші друковані засоби масової інформації і доставляти їх до читачів — найефективнішим способом з мінімальною витратою коштів, а від їх реалізації отримувати якомога більший дохід.

2. Витрати на виробництво і реалізацію тиражу

Журналісти, редакційні менеджери, маркетологи і комерсанти вчаться господарювати ощадливо, змінюючи структуру редакції, функції і співробітників, скорочуючи виробничі витрати. Практика редакцій різних за розміром видань виробила безліч різноманітних способів і методів скорочення редакційних і видавничих витрат на різних етапах підготовки., виробництва та розповсюдження газет і журналів.

Наприклад, з посиленням конкуренції керівники редакції все частіше змушені скорочувати кількість своїх співробітників. Одночасно вони підвищують інтенсивність і оплату тих, хто залишився,, але з таким розрахунком, щоб загальні витрати на оплату праці зменшилися. При цьому редакція заощаджує і на відрахуваннях на соціальне страхування, оскільки їх розмір залежить від витрат на оплату праці.

Найбільше коштів редакціям доводиться витрачати на папір. Великі редакції і редакційно-видавничі концерни намагаються встановити прямі контакти з виробником паперу в Україні та за її межами. При цьому, прагнучи зменшити витрати, враховують формат, масу ціну та інші переваги і вади їхнього паперу. Звертають увагу і на його сортність , вибирають більш тонкі, легші та дешевші сорти. Намагаються також уникнути втрат при транспортуванні паперу та зменшити відходи при друкуванні тиражу. На другому місті за розміром втрат стоїть вартість друкарських робіт. Вона залежить від поліграфічної бази, на якій випускається газета; виробничого циклу, який проходить газета у друкарні; виду друку.

Третя за розміром стаття видавничих витрат – це оплата розповсюдження газети та витати на її транспортування. Ці витрати прагнуть скоротити, вибираючи той варіант, який забезпечує вчасність та точність доставки газети читачеві. Редакції прагнуть скорочувати й інші статті, орендну плату та страховку, також амортизаційні відрахування за приміщення та майно.; транспортні, представницькі та поштові витрати; оплату відряджень, телефонів, телефаксів, інших технічних засобів зв’язку тощо.

3. Грошові надходження від реалізації тиражу

Намагаючись видавати газети, журнали, інші друковані засоби масової інформації і доставляти їх до читачів з мінімальними витратами коштів, редакційні колективи одночасно дбають про те, щоб отримувати від їх реалізації якомога більший доход. Для цього необхідно оволодіти маркетингом як мистецтвом просування журналістської інформації до масової аудиторії з метою задоволення її потреб і одержання засобом масової інформації максимально можливого доходу" [1]. Величина доходу залежить від тиражу періодичного видання та ціни його номера. Ринок змушує редакції вести продуману тиражну і цінову політику, визначати оптимальний тираж видання й оптимальну ціну номера, найбільш вигідне співвідношення передплати і роздрібу.

Видання з незначними тиражами не можуть повною мірою використовувати інші джерела доходу. У них, зокрема, мало шансів отримати на свої полоси вигідну рекламу. Для рекламодавців тираж видання — один із головних аргументів. Проте згідно із Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" [2] встановлено кінцеву межу монополізації, що становить 5 відсотків.

Невигідним для редакції є і тираж, що перевищує оптимальний рівень. Чим він більший, тим більше паперу доводиться закуповувати, оплачувати також його складування і зберігання. І тим швидше зростає оплата друкарських робіт і особливо розповсюдження. Редакції зазнають великих збитків від повернення нереалізованої частини тиражу.

У ринкових умовах редакції багатьох газет і журналів поступово перейшли до своїх оптимальних тиражів. Вони зменшили передплату і збільшили роздріб у структурі тиражу, при цьому скоротивши його загальний розмір.

Тиражна політика редакції тісно пов'язана з її ціновою політикою. Адже доходи від реалізації тиражу газети чи журналу залежать від вартості кожного номера, від його ціни. Чим вища ціна, тим більший дохід матиме редакція. Проте нерозумне і довільне її підвищення може призвести до того, що читачі перестануть купувати або передплачувати газету.

Регулювання ціни номера — головний напрям політики редакції. Мета цього регулювання — визначення оптимальної ціни номера. Вона не відлякує покупця, є для нього прийнятною і забезпечує найбільший дохід від реалізації тиражу.

4. Фінансові результати від виробництва і реалізації тиражу

Збиток та джерела його покриття.

Якщо витрати редакції перевищують її доходи, в цьому випадку виникає збиток. Щоб уникнути цього, необхідно використовувати всі розглянуті вище можливості зменшення витрат редакції і зростання її грошових надходжень.

Джерела покриття збитку. Дивіденди, одержані від зберігання фінансового резерву або зберігання придбаних з його допомогою акцій на банківському депозитному рахунку. Фінансова підтримка спонсора. Фонд виживання друкованого періодичного видання. Дотація газеті чи журналу з фінансового фонду засновника (співзасновників) і видавця.

Отримання банківського кредиту.

Прибуток та його використання.

Прибуток редакції — це кошти, що залишаються після вирахування витрат із суми її доходів. Його називають балансовим прибутком. Після виплати податку на прибуток одержують залишковий або чистий прибуток. Частину його редакція перераховує засновнику (співзасновникам) газети, видавництву та розповсюджувачу, що її обслуговують, відповідно до угод, укладених з ними. Решта прибутку направляється на забезпечення існування газети і посилення соціальної захищеності її співробітників. Більша його частина вкладається в зміцнення матеріально-технічної бази редакції. Наприклад, на придбання персональних комп'ютерів та настільної друкарні, будівництво редакційних приміщень, закупівлю паперу та ін. Відрахуванням прибутку в резервний фонд редакції зміцнюють її фінансову базу. Прибуток, що залишився, направляється на поліпшення соціального стану працівників редакції — підвищення їх зарплати, збільшення гонорару, відпочинок, лікування, поліпшення житлово-побутових умов тощо.

Способи і методи запобігання збитку і зростання прибутку редакції.

Скорочення витрат на різноманітних етапах підготовки, виробництва і розповсюдження газетного і журнального номера. Раціональне витрачання коштів на всі види комерційної діяльності редакції. Збільшення доходів від реалізації газет, журналів і комерційної діяльності редакції.

ІІ. Творчі аспекти і їх вплив на зростання грошових надходжень

Періодичне видання сьогодні — це справжнє підприємство зі своїм виробничим процесом. У структуру редакції вводяться рекламні та інші комерційні відділи. Проте журналіст не повинен повністю перетворюватись у бізнесмена. Насамперед він повинен бути майстром пера і розумно поєднувати такі поняття, як творчість і підприємливість.

Вище зазначалось, що дохід від реалізації газет, журналів, інших друкованих засобів масової інформації залежить від тиражу періодичного видання та ціни його номера. У свою чергу на тираж і ціну номера періодичного видання певною мірою впливають творчі аспекти, ефективність друкованого слова.

1. Критерії ефективності журналістської діяльності

Результативність (ефективність і дієвість) журналістської діяльності є предметом дослідження багатьох теоретиків преси. Найбільш ємко ці поняття розглядає А. 3. Москаленко [3].

Ефективність виступів преси оцінюють за їхнім впливом на справи на місцях. Преса, впливаючи на свідомість людини, спонукає її до соціальної активності і в остаточному підсумку впливає на її суспільну і виробничу діяльність.

Отже, журналіст досягає зміни справ на місцях шляхом впливу на свідомість, на переконання аудиторії. "Тому найперше завдання журналіста — зацікавити своїм матеріалом, газетою, журналом, передачею читачів, слухачів і глядачів [4].

Преса, впливаючи на свідомість людини, спонукає її до соціальної активності і в остаточному підсумку впливає на її суспільну і виробничу діяльність. Тому ефективність виступів преси оцінюють за їхнім впливом на справи на місцях. Соціальні науки, теорія публіцистики і преси в цілому виробили немало прийомів підвищення ефективності виступів. Поставити їх на службу газет — актуальне завдання журналістики.

2. Тема і зміст матеріалів

Боротьба за ефективність виступів преси починається з точного визначення найбільш актуальних, що заслуговують уваги громадськості, проблем суспільного і господарського життя, на яких варто зосередити сили редакційного колективу, а також з оперативності й своєчасності публікації матеріалів. "Відбулися певні зміни ш тематичної спрямованості друкованих ЗМ1. Загальнополітичні видання, які традиційно посідали першість серед зареєстрованих на загальнодержавну та зарубіжну сферу розповсюдження, поступились місцем інформаційно-рекламним, виробничо-практичним, науковим виданням" [5].

Однак тема , якою б вона не була важливою, актуальною, значущою, сама по собі ще не вирішує успіху виступу у газеті. Для цього потрібні добре й цікаво написані матеріали. Їхня сила і вагомість перебувають у прямій залежності від компетентності, глибини і гостроти публіцистичної розробки життєво важливих проблем. Предметом виступів повинні бути конкретні факти і люди, події та явища. Важливий принцип – всебічне дослідження проблеми. Успіху досягають ті газети, які ведуть основну тему планомірно й послідовно.

Метод порівняння допомагає журналістові й тоді, коли йому доручається підготовка критичного матеріалу про роботу відсталого підприємства. Ознайомившись у передовому господарстві з технологією й організацією виробництва, особливо з нововведеннями, що себе виправдали, виробітком продукції робітниками, рівнем норм і т. п., кореспондент зуміє краще оцінити і все те, що потім побачить на "основному об'єкті" свого матеріалу.

Отже, матеріали, в основу яких покладено порівняння, є найпереконливішими і найдохідливішими. Проте завжди слід пам'ятати, що перевантаження матеріалу цифрами ускладнює його сприйняття читачем. Тому аналіз звичайно здійснюється "за газетним листом", тобто при підготовці матеріалу. Для публікації варто відбирати лише ті цифри, які справді характеризують діяльність підприємств і обґрунтовують думки, висловлені автором, його практичні рекомендації.

Боротьба за підвищення ефективності виробництва та якості роботи ставить перед пресою високі вимоги в справі узагальнення, пропаганди і впровадження передового виробничого досвіду і найновіших науково-технічних досягнень. Якщо в газеті йде мова про успіхи, то слід показати, як їх було досягнуто, висвітлити умови і спосіб застосування наявного досвіду. Важливо також простежити за тим, чи переймають інші виробничі колективи рекомендований газетою передовий досвід, який економічний ефект досягнуто.

Однією з найважливіших передумов підвищення ефективності висвітлення економічної проблематики в пресі є розвиток аргументованої і вимогливої критики недоліків і упущень у господарському будівництві. У критичних матеріалах слід робити наголос не на смакуванні безгосподарності та зловживань, а на змістовному аналізі конкретних причин, умов, за яких вони стали можливими.

Потрібно, щоб автори на сторінках газет не лише порушували важливі питання, а й пропонували шляхи їхнього розв'язання — лише тоді критичні виступи сприятимуть успіхові того чи іншого заходу.

3. Форма втілення змісту

В ефективності публікацій надзвичайно велике значення має форма втілення змісту. Рубрика, заголовок, перший абзац і навіть перше слово виступу повинні привертати увагу читача своєю ємкістю, інтонацією, постановкою цікавих питань, народженням нових думок, суджень, оцінок. Газетні виступи все частіше супроводжуються уточнюючими підзаголовками, врубами, в яких викладається коротка суть питання, проблеми. Така форма подачі матеріалів мовби по "східцях" веде читача від ознайомлення з темою до її внутрішнього змісту. Варто зазначити і вміння редакцій правильно розмішувати матеріали в газеті, гарно їх оформляти, виділяючи набором і шрифтом. Швидше привертають увагу і краще сприймаються читачами ілюстровані матеріали. Цьому сприяють і прийоми групування та виділення матеріалів.

Результативним заходом підвищення ефективності публікацій є їхня жанрова диференціація. Швидко вибрати для виступу ту чи іншу форму, порівнюючи її можливості зі значенням зібраних фактів, з масштабом узагальнень, головне, з завданням, що стоїть перед журналістом, — ця здатність не приходить відразу, її дають досвід і знання. На жаль, часто ще буває так, що гам, де вистачило б короткої замітки, друкують статтю, а важлива, злободенна тема часом висвітлюється поспіхом, поверхово.

З точки зору впливу на маси, переконливості й ефективності дуже важливу роль відіграють літературні переваги, особливості композиції, мова, стиль газетних матеріалів. Особливо потребує зрозумілого викладу виробничо-економічна тематика. Це пояснюється тим, що вона має свої терміни, поняття, формули, які гарантують точність і достовірність викладу, але зрозумілі вузькому колу спеціалістів. Адресуючи свої публікації звичайним трудівникам, газети повинні дбати про те, щоб матеріали відрізнялись діловитістю, конкретністю і простотою, були жвавими і цікавими. Читача, особливо масового, відштовхує сухість і одноманітність викладу, трафаретність мовних засобів.

Нерідко в матеріалах, присвячених економічним проблемам, за описом виробничих процесів, машинами, процентами, деталями, гектарами, продукцією, зникає людина — творець матеріального добробуту. Безпосередній учасник виробничих процесів, трудівник, організатор виробництва, керівник колективу завжди повинні бути в центрі газетних публікацій на економічні теми. І показувати їх необхідно в дії, роботі, пошуку кращих методів праці, процесі досягнення найкращих результатів. Інтерес до економічних матеріалів, а отже, їх ефективність, різко підвищуються, якщо в них доля виробництва і образ людини праці міцно пов'язані в єдине і неподільне ціле.

Журналістам не варто забувати і про те, що газета є одним із чинників морального стимулювання. Увага до людини праці, щире слово про передовика, сказане через пресу в гарно написаному матеріалі, підвищують трудову активність колективів, кожного трудівника.

Зрозуміло, проблеми, що стоять перед пресою, не можуть бути розв'язані лише силами професійних журналістів. Виробнича тематика може успішно висвітлюватися засобами публіцистики лише при найтіснішій і зацікавленій співдружності вчених, спеціалістів, практичних працівників, журналістів. Ефективність виступів газет, коли в них бере участь широкий авторський актив, помітно підвищується.

4. Активна позиція редакції

Сила впливу на формування громадської думки вирішальним чином залежить від активної позиції газети у висвітленні актуальних питань нашого життя. Авторитет газети багато в чому визначається вмінням редакції доводити розпочату справу до кінця, добиватися вирішення порушених питань. Активна позиція газети виявляється повною мірою тоді, коли її виступи втілюються в практичні дії тих, до кого звернене друковане слово. Відгуки читачів, офіційні відповіді, повідомлення газет про результати своїх виступів — це документальне свідоцтво ефективності друкованого слова, результативності роботи преси, показник її зростаючого впливу на суспільну і виробничу діяльність, на розвиток економіки.

У зміцненні позицій на ринку, в підвищенні конкурентоспроможності та поліпшенні фінансового стану періодичного видання посилюється роль менеджменту і маркетингу. Редакційні колективи постійно здійснюють всебічний аналіз свого видання як продукту редакційної діяльності й як товару, що виходить на ринок періодичних видань, виявляють його переваги і вади. Спеціалісти безперервно досліджують читацьку аудиторію та ринок періодичних видань, вивчають сильні та слабкі сторони конкурентів.

Результати маркетингових досліджень враховують для захисту і зміцнення переваг свого видання. Відповідно до обставин вносять зміни у зміст та оформлення газети чи журналу, у структуру редакції, організаціь: її роботи, у процес підготовки номерів і розповсюдження тиражу.



1. Ворошилов В. В. Економіка журналістики конспект лекцій — СПб.: Изд-во Мшаітова В. А 1999. — С. 35.

2. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" // Голос України, 1992. — 8 груд.

3. Див. Москаленко А. 3. Теорія журналістики Підручник. —К.: Експрес-об'ява, 1998. — С. 169-210.

4. Здоровега В. Журналистика как вид творче-ской деятельности // Современная журналистика: Учебник //Под ред. проф. В. Ф. Иванова. —А' ЦСП, 1999. — С. 220.

5. Москаленко А. 3. Сучасна українська преса: Навч. посібник. — К, 1999. — С. 6.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові