Ласкаво просимо

Мабуть, немає у світі явища парадоксальнішого, ніж науково-технічний поступ. Причому парадоксальність його прогресує у жорсткій відповідності до появи чергових винаходів і відкриттів. Хіба міг хто-небудь багато років тому, читаючи повідомлення і повні оптимізму похвали на честь Чорнобильської АЕС, навіть у страшному сні уявити собі масштаби новітнього апокаліпсису, що розверзнеться перед очима на казковій поліській землі?

Будівництво шестиблокового комплексу в Чорнобилі стало гордістю атомної енергетики. Перший блок став до ладу в 1977 році, а другий, третій і четвертий відповідно — у 1978, 1981 і 1983 роках. П'ятий та шостий блоки мали стати до ладу в 1988 році. Реактори Чорнобильської АЕС за конструкцією були подібними один до одного, але відмінні від тих, які використовуються в США. Ця станція мала стати найпотужнішою в цілому світі. Для охолодження ядерної реакції застосували не воду, а графіт.

Квітень 1986-го увійшов у історію людства, як грізне попередження. Мирний на перший погляд атом, як виявилось, може бути далеко не мирним. У ході експерименту, о 1-й годині 23 хвилини ночі четвертий реактор Чорнобильської АЕС вибухнув. Унаслідок вибуху зруйнувалась активна зона реактора, відбувся викид радіоактивних речовин в атмосферу.

Найпершою реакцією було повне замовчування факту аварії. Жоден державний діяч, жоден учений, жоден засіб масової інформації й словом не прохопились про те, що сталося в ніч з 25 на 26 квітня неподалік від багатомільйонного міста. І хоч 1986 був тим роком, коли сторінки газет рясніли словом "гласність", до справжньої гласності було дуже далеко. І це яскраво продемонстрував Чорнобиль.

Як же відреагували на події на ЧАЕС засоби масової інформації? Як не дивно, перші повідомлення про аварію з'явилися у закордонних джерелах інформації. Адже іноземні фахівці зареєструва ли різке збільшення рівня радіації на території ряду західних країн і забили на сполох. А було це в понеділок, 28 квітня. Тобто протягом двох діб світ нічого не знав про аварію. 29 квітня у наших засобах масової інформації з'явилися повідомлення про аварію. Як же сповістили про це лихо? "От Совета Министров СССР. На Чернобыльской атомной станции произошла авария. Поврежден один из реакторов. Принимаются меры по ликвидации последствий аварии. Пострадавшим оказывается помощь. Создана правительственная комиссия" [1].

Ось так, внизу сторінки, коротенько, необтяжливо. До того ж дуже м'яко. Згодом інформацію трохи розширили. "Радянська Україна" за ЗО квітня повідомила докладніше про урядову комісію, про обсяг аварії. "За попередніми даними аварія сталася в одному з приміщень четвертого енергоблоку і призвела до руйнування частини будівельних конструкцій будинку реактора, його пошкодження і деякого витоку радіоактивних речовин. При аварії загинуло два чоловіки". Далі — заспокійливіше: "Тепер радіаційну обстановку на електростанції і прилеглій місцевості стабілізовано, потерпілим надається необхідна медична допомога. Жителі селища АЕС і трьох сусідніх населених пунктів евакуйовано".

Сьогодні просто дивує, якими схожими між собою були повідомлення, які день у день з'являлися в пресі. Чи відрізняється від попередньої ця замітка: "Угрозы для здоровья населення нет, народное хозяйство Киевской области функционирует устойчиво" [2]? Отже, знов загальні фрази, без конкретизації. А тим часом з 29 квітня вітер повернув у бік Києва...

1 травня телебачення підкреслено демонструвало яскраві колони демонстрантів у Києві. На трибунах багато дітей. І це в той час, коли радіаційний стан у місті почав погіршуватись! Знову ж таки, боючись паніки та кривотлумачень, керівництво міста приховувало інформацію про небезпеку.

Тільки 6 травня голова урядової комісії Б. Щербін дав прес-конференцію. У своєму виступі значно занизив радіаційний фон навколо блоку та Прип'яті. Навіщо? Адже це знов ставило під удар життя і здоров'я людей. У ці травневі дні в Києві почалася паніка в буквальному сенсі цього слова. Довіра до виступів засів масової інформації різко знизилась.

Хто відповідатиме за це все? За те, що 26 квітня прип'ятчани ходили вулицями міста, дітлахи грались в піску, на майданах, справлялися весілля?.. А повітря було переповнене радіонуклідами. Коли ще вранці директор станції В. Брюханов запропонував евакуювати населення Прип'яті, голова урядової комісії відповів, щоб він не сіяв паніку. А може, треба було сіяти?! Не було б тоді опромінених людей. Не хворіли б діти на невідомі хвороби...

Що ж краще — мовчання і смерть, чи паніка і життя? Чорнобиль дав недвозначну відповідь на це запитання.