Ласкаво просимо

Поновлений статус наук комунікативного типу в підготовці журналістів

Ю. Ю. Гаврилова
(м.Донецьк)
УДК 070. 37: 303. 024. 3

Кінець ХХ — початок ХХI століття підняв процеси комунікації на новий рівень, коли одним із головних видів "сировини" стала інформація. Тому сучасне суспільство перебуває на новому, більш складному етапі своєї організації, що потребує подальшого вдосконалення процесів його координації.

Новий інформаційний світ перебудовує свої пріоритети, що ґрунтуються на нових типах можливостей. Тому статус наук комунікативного типу безперервно зростає. Глобальне інформаційне середовище має вплив на економічні, політичні та воєнні події. Сучасні держави часто стикаються з такими видами інформаційного впливу, на які ще не розроблена система адекватного реагування. При цьому треба враховувати, що чим сильнішою в інформаційному відношенні є держава, тим більш уразливою постає її інформаційна інфраструктура. Досягнення інформаційного привілею забезпечує державну безпеку, тому розробка відповідних комунікативних технологій є актуальною проблемою сучасності.

Одним із засобів регулювання комунікативного та інформаційного простору є підпорядкування масової свідомості. Наявні моделі масової комунікації характеризуються стихійною асиметричністю, вони є конфліктопороджуючим чинником у суспільному житті. Діюча система отримання, обробки та проходження інформації потенційно містить у собі можливість створення конфліктуючих суб'єктних позицій. Це пов'язано не стільки з конкуренцією традиційних ціннісних контекстів, що зорієнтовані в дихотоміях "традиція — новація", "ліве — праве" (у політиці), скільки з антагонізмом нових контекстів, що виникають завдяки нерівномірному розподілу інформації, порушенню закону її зберігання. Завдяки спеціальним програмам, що спрямовані на попередню ідентифікацію конфліктних та кризових галузей, можливо запобігти великій кількості екстремальних ситуацій.

Для кризових ситуацій, як для особливого типу дискурсу, характерно оперування не деталями, а цілими інформаційними блоками. Споживач інформації має потребу в завершеному типі тексту, сюжет якого немовби доводиться до останньої межі. Складна комунікативна ситуація потребує більш складних конструкцій для свого з'ясування. Вони повинні компенсувати соціальні розриви, коли свідомість не підготовлена до сприйняття тієї чи іншої екстремальної події. У більшості стресових ситуацій споживач інформації реалізує примітивні (міфологічні) моделі поведінки, що записані у колективній культурній пам'яті.

Особливої дослідницької уваги потребує феномен автокомунікації. Процес автокомунікації передбачає сприйняття незнайомої інформації адресатом від адресанта на когнітивному рівні. При цьому інформація не розуміється, а сприймається автоматично — без відповідного аналізу. У межах автокомунікативної події можливе сприйняття вже відомої інформації, що перебудовується у свідомості відповідно до існуючих в ній глибинних семантичних структур — архетипів та стереотипів.

Більшу частину інформації, необхідної для своєї життєдіяльності, людина отримує з інформаційного середовища, а не з реальності. Суспільство вирішує різні соціальні проблеми, трансформуючи інфосферу, що у свою чергу веде до змін у реальному середовищі.

У межах різних моделей комунікації суспільство реалізує технологічні засоби виробництва соціальних значень. Різні соціальні групи пропонують суспільству свою модель інтерпретації тієї чи іншої події. В основі кожної з цих інтерпретацій — міфологічна модель комунікації. Саме міфи обумовлюють культурний і соціальний світ та окреслюють межі явищ, які культурно та ідеологічно є припустимими у нашому суспільстві.

Міфологічні механізми належать до прихованих, неочевидних феноменів. Тому потрібна додаткова робота для їх ідентифікації.

Міф — це певна "граматика поведінки", "модель та виправдання усіх людських вчинків" (М. Еліаде). Сучасна політична міфологія характеризується наявністю великої кількості претендентів на образ ідеального героя-керманича. Міфологічна комунікація — це репрезентація повідомлення, яке вже закодоване в глибинах колективної пам'яті, тому воно не потребує додаткової інформаційної обробки і здійснюється автоматично.

Таким чином, у рамках когнітивного рівня існують певні схеми для оброблення "сирої дійсності" — архетипи та стереотипи. "Міфи", "казки", "сценарії", "нарративи", "оповідання" — це засоби структурування інформаційного простору та мотивації соціальних вчинків людей відповідно до моделей, що існують у свідомості суб'єкта комунікації. Масова комунікація виникає як певний перерозподіл залучення людини або соціальної групи в комунікативну подію, що змушує реципієнта перейти від суто пасивної ролі до активної поведінки.

Поновлений статус комунікації та інформації в сучасному суспільстві та, як наслідок, підвищення ролі наук комунікативного типу є результатом радикальної трансформації суспільства. Змінився сам тип організації комунікативних процесів: на зміну ієрархічній — монологічній — комунікації прийшла демократична, тобто діалогічна система комунікації. Суспільство перехідного періоду передбачає загострення боротьби за масову свідомість, боротьби протилежних фреймів (культурних резонаторів). Мас-медіа дають людям ключі до розуміння дійсності. Головні чинники цього соціального процесу є такими:
1) система демократичної комунікації: діалогічність (на відміну від ієрархічно-монологічної комунікації);
2) зміна системи аргументації: переконання;
3) комунікативна логіка, теорія аргументації, теорія ведення переговорів, конфліктологія, соціоника: консенсус;
4) зміна позиції споживача інформації: від пасивної до активної ролі — підвищення комунікативного статусу адресата;
5) ефективність комунікативного впливу;
6) перспективність розвитку наук комунікативного типу як необхідна умова соціального благополуччя.

Очікувані обсяги впровадження інструментарію різних гуманітарних галузей для аналізу наведених комунікативних явищ, а також інноваційні методики аналізу та обробки інформації:
1) оптимізація спеціальної підготовки професійних комунікаторів — фахівців у галузях мас-медіа, перекладу, педагогіки;
2) узагальнені підсумки дослідження можуть постати основою спеціальної дисципліни "Ефективні технології спілкування" для спеціальності "Журналістика";
3) оздоровлення комунікативного та інформаційного клімату в суспільстві;
4) виховання соціально адаптованої особистості, що має досвід ефективної комунікації.