Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Текст як основний інструмент масової комунікації

К. Серажим

Однією з найважливіших складових системи соціального управління суспільством є, як відомо, система засобів масової комунікації, основне призначення якої полягає у безперервному відображенні суспільного життя у всіх його діалектичних взаємозв'язках та взаємозалежностях, протиріччях і конфліктах.

У сучасній науці, на жаль, досі не існує чіткого розмежування термінів "масова комунікація", "масова інформація", "масова інформація та пропаганда" і використання їх ученими різних спеціальностей нерідко породжує відмінності в предметах вивчення. На нашу думку, окреслюючи значення терміна "масова комунікація", варто погодитися з Б.А.Зільбертом (Зильберт, 1986, 4), котрий вважає, що цей термін відображає широке розуміння сфери спілкування, яке включає в себе й ідею "повідомлення", тобто інформаційний аспект, та ідею впливу, тобто управлінський аспект.

До основних засобів масової комунікації належать періодична преса, радіо, телебачення, відеозапис, кінематограф. Засоби масової комунікації потрібно відрізняти від засобів масового впливу (художня література, театр, цирк, естрада), а також від технічних засобів спілкування (телефон, телетайп, телекс). Засоби масового впливу на відміну від засобів масової комунікації не володіють ознакою систематичного включення аудиторії, звернення до неї має епізодичний характер. У технічних засобів спілкування відсутні характеристики масовості охоплення населення та універсальність змісту.

У сучасних умовах названі ґрані спілкування тісно взаємопов'язані. Це зумовлено низкою чинників: соціальним середовищем їх функціонування; використанням мови та якості способу передачі інформації; наявністю технічних засобів виробництва і поширення інформації; можливістю свідомого регулювання процесу комунікації.

Етимологічно термін "масова комунікація" є типовою калькою, тобто буквальним перекладом на українську мову англійського терміна 2масова комунікація"(mass communication).

Значення цього терміна нарівні з іншими складними тєрмінами-знаками, що виконують сигнитивну функцію, не виводиться повністю із значень його терміноелементів. Ми розглядаємо терміносполуку "масова комунікація" як семантично цілісне утворення, в змістовному плані набагато ширше, ніж просто "комунікація в масовому масштабі" або "комунікація для маси".

У "Філософському словнику" під редакцією М. М. Розенталя і П. Ф. Юдіна масова комунікація визначається як "процес поширення інформації (знань, духовних цінностей, моральних і правових норм і т.п.) за допомогою технічних засобів (друк, радіо, кіно, телебачення) на чисельно великі, роззосереджені аудиторії" (Розенталь, 1970, 204). Недоліком цього визначення, на наш погляд, є опущення другої важливої функції за-собів масової комунікації (далі - МК) - функції впливу (формування громадської думки), що виділяється в роботах цілого ряду лінгвістів (Трошина, 1990, 63; Швейцер, 1993, 24).

Враховуючи наведене визначення і його уточнення, ми можемо описати основні сторони явища, а саме:

1) МК є процес поширення інформації і процес впливу (тобто різновид спілкування);

2) цей процес має соціальний характер, бо по-¬ширювані знання, духовні цінності, моральні таправові норми завжди відображають інтересипевної соціальної групи;

3) процес МК здійснюється за допомогою тех¬-нічних засобів (друку, радіо, телебачення, кінема¬-тографа);

4) для МК характерний особливий вид ауди¬-торії: масова, роззосереджена аудиторія, тобтодуже велика за чисельністю, але роздроблена наневеликі групи;

5) процес МК є систематичним за характеромфункціонування;

6) процес МК характеризується створенням іпоширенням стереотипних уявлень, понять і об¬разів.

З основного завдання МК - "стверджувати ду¬ховні цінності даного суспільства і створювати ідеологічний, політичний, економічний і ор¬ганізаційний вплив на оцінку, думку і поведінку людей" (БСЗ, 1974, 631) - випливає, що мовне спілкування в цій сфері включає не тільки обмін фактичною інформацією і повідомлення новин, але й найрізноманітніші види РВ і реакції на ньо¬го (Арнольд, 1984, 4; Розпег, 1972, 12). Ми при¬єднуємося до погляду Н.Н.Трошиної (Трош, 1990, 63), яка на основі цих двох аспектів спілкування розрізняє два види інформації: предметно-логічну (вона ж інтелектуальна, дескриптивна, об'єктивна, концептуальна, (актуальна), не пов'язана з ситуацією й учасниками спілкування, і прагматичну (оцінна/суб'єктивна), функцією якої є вплив на реципієнта і передача йому свого ставлення до предмета мовлення).

Важливої ролі у даному комунікативному ланцюжку набуває правильний вибір комунікативної стратегії суб'єктом РВ (у нашому випадку: засобами МК). У процесі реалізації комунікативної стратегії повинні бути вирішені багато завдань, наприклад: 1) досягнуто контакту між комунікан-тами; 2) привернено увагу об'єкта РВ до якого-не-будь факту/явища; 3) змінений рівень інформова-ності об'єкта РВ; 4) змінена (збережена) установ¬ка сприйняття і т.д. Подача предметно-логічної і прагматичної інформації відбувається лише після аналізу аудиторії (її думок, настроїв, очікувань і т.д.), що повинно обумовити цю прогнозовану реакцію по відношенню до явищ/фактів реальної дійсності.

У багатьох країнах сформувалася особлива функціонально-стилістична макросистема МК, яка охоплює широкий клас соціально-мовних ситуацій, що характеризуються установкою на масового реципієнта і пов'язані з використанням каналів масової інформації - преси, радіо і телеба¬чення.

Єдність цієї макросистеми, як зазначає А. Д. Швейцер (Швейцер, 1993, 23), "багато в чому визначається загальними екстралінгвістичними умовами її функціонування". Так, характеризуючи засоби МК у СІЛА, американський соціолог Дж. Герцлер виділив їхні найістотніші ознаки, які, на нашу думку, спостерігаються і в інших країнах. До їх числа належить передусім той факт, що МК здійснюється орієнтованими на прибуток соціальними організаціями (видавничими корпораціями, інформаційними агентствами, газетножурнальними об'єднаннями, радіо-, телевізійними компаніями). Соціально-мовну ситуацію, характерну для МК, відрізняє також те, що орган МК є відправником однотипних матеріалів (газетних текстів, радіо і телепередач тощо), розрахованих на негайне сприйняття масовим одержувачем. Процес МК характеризується повсюдністю, безперервністю, високою швидкістю і величезним обсягом продукції. І, нарешті, однією з особливостей МК є її одно спрямованість і наявність лише непрямого зворотного зв'язку у вигляді листів до редакції, телефонних дзвінків на телевізійну студію, зменшення або збільшення числа передплатників (Hertzier, 1965, 481-487).

Макросистема МК розпадається на ряд мікросистем, відомих як газетно-журнальні публікації, радіо і телебачення. Кожна з цих мікросистем охоплює низку загальних функціональних параметрів і стильових меж, з одного боку, і певні специфічні для них функціональні установки, стильові межі та мовні ознаки, з іншого, відображаючи таким чином специфіку даної соціальномовленнєвої ситуації. Нижній ярус структури МК утворюють функціонально-стилістичні мікросистеми, що іменуються жанрами або підстилями. Так, наприклад, жанри газетно-журнальної публіцистики включають передову статтю, аналітичний огляд, інтерв'ю, спортивний репортаж і т.п.

Одиницею МК ми, услід за В.Цаммунер (2аттітег, 1981), визнаємо текст, який організується з метою досягнення максимального впливу на ре¬ципієнта. При цьому текст розуміється не як суто філологічна категорія, а як певне соціальне яви¬ще, параметри якого зумовлені певними соціаль¬но-психологічними чинниками (немовним комунікативно-пізнавальним завданням, ситуацією акту спілкування тощо) (Зильберт, 1986, 1).

Класифікація текстів МК залежить від багатьох чинників, основними з яких є три комунікативні функції мови, виділені К. Бюлером. Кожній з них відповідає певний тип тексту: репрезентативна функція (Darstellungsfunktion) - інформативний текст, виразна (Ausdrucksfunktion) - екс-пресивний текст і апелятивна (Appelisfunktion) - оперативний текст (Бюлер, 1993). Ми вважаємо, що при розмежуванні текстів різних жанрів мов¬лення потрібно вести мову не про наявність/від¬сутність якоїсь із представлених функцій, а про біль¬шу або меншу міру її присутності.

Істотні властивості текстів узагальнює типологічна схема, побудована Ю. В. Ванниковим і заснована на головних типологізуючих ознаках. Найбільший інтерес для аналізу текстів МК станов¬лять такі ознаки: лінгвістична організованість - зіставлення текстів із жорсткою структурою (наприклад, науково-технічних) і з м'якою структурою (наприклад, художніх), мовний модус - спо¬сіб викладу, характерний для тексту (експлікативний, дескриптивний і т.д.), форма презентації (ус¬ний текст, письмовий текст), експресивно-стилі¬стична відзначеність (розподіл на стилістично марко¬вані тексти), основні прагматичні функції (орієн¬тація тексту на певну аудиторію) і конкретні функції тексту (Ванников, 1985).

Узагальнюючи сказане, можна зробити такий висновок: текст, що організується з метою досягнення максимального впливу на реципієнта, є основною одиницею МК. Подана у тексті інформація виступає у двох видах: предметно-логічна і прагматична. При цьому текст МК зумовлений не тільки філологічним, але і соціальним контекстом.



Арнольд И. В. Оценочность комментария в устной речи и тексте // Межуровневая организация текста в естественном язьіке. - Челябинск, 1984.
Бюлер К. Теория язьіка. Репрезентативная функция язьіка /Пер. с нем. - М., І993.
Ванников К.В. Типьі научньїх текстов и их лингвисти-ческие особенности. - М., 1985.
Зильберт Б.А. Социо-психолингвистическое иселедование текстов радио, ТВ и газетьі. - Саратов, 1986.
Философский словарь / Подред. М.М.Розенталя. Изд. 3-є. -М., 1972. (ФС).
Трошина И.Н. Стилистический параметрм текстов мас-совой коммуникации и реализация коммуникативнои стра-тегии субьекта речевого воздействия // Речевое воздейста-ис в сфере массовой коммуникации. - М., 1990. - С. 62-69.
Швещер А.Д. Контрастивная стилистика. Газетно-пуб-лицистический стиль в анЕ^лийском и русеком язьїках. - М., 1993.
Hertzler J. O. Asologgy of language. – New York, 1965.
Posner R/ Theorie des Kommentieres: Eine Grundlagenstudie zur Semantik und Pragmatik. – Frankfurt a. M., 1972/
Zammuner V. L. Speech Production Strategies in Discourse Planning,. A Theoretical and Empirical Planning. – Marburg, 1981.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові