Ласкаво просимо

Статтю присвячено теоретичному аналізу образу автора як однієї з основних категорій медіатексту, диференціації понять "образ автора у художньому творі" й "образ автора у публіцистичному творі", а також розгляду авторського "я" та особистості журналіста як форм вияву образу автора в журналістському тексті.

Ключові слова: образ автора, категорія, художній твір, журналістський твір, медіатекст, експлікація, комунікант, читач.

The article is devoted to the theoretical analysis of the image of author as one of the basic categories of mediatext. The aim of the article is also the differentiation of notions of the image of author in the literary work and image of author in the journalistic work, and consideration of the author "inner self" and personality as a form of expression of author image in the text of journalist.

Key words: image of author, category, literary work, journalistic work, mediatext, explication, communicant, reader.

Семантика норми досліджена в україністиці фрагментарно, отже є метою пропонованої статті виокремлення та опис концепту норми в межах загального поля повинності.

Категорія "образ автора", яка виступає провідною у літературознавстві, знаходить своє наукове обґрунтування і в теорії публіцистики. Остання за своєю природою передбачає переосмислення, оцінку предмета відображення, тому не обходиться без прихованого чи відкритого контекстуального образу, через призму якого відтворюються й аналізуються реальні події.

Якщо за радянських часів автор у журналістському тексті виступав здебільшого як сторонній оповідач, то сьогодні дедалі яскравіше проявляється вираження авторської точки зору, позиції, власної індивідуальності журналіста. Відповідно, між автором і реципієнтом створюється своєрідний діалог через посередність тексту, однією з конструктивних ознак якого і виступає образ автора.

Термін "образ автора" в науковий обіг увів академік В. В. Виноградов, який ґрунтовно досліджував цю категорію при аналізі художніх творів. Разом з ним цю проблему розглядали В. М. Жирмунський, М. М. Бахтін, Ю. М. Тинянов.

Образ автора в публіцистиці дещо по-іншому розглядають В. Й. Здоровега, І. Л. Михайлин, А. П. Коваль, М. Л. Парцей, Г. Я. Солганик, Є. П. Почкай, Н. С. Валгіна та інші дослідники.

Метою нашого дослідження є трактування образу автора як у художніх, так і в публіцистичних творах і форми його вияву в сучасному медійному тексті. Перед нами постає завдання, витлумачивши поняття "образ автора", простежити способи його викладу.

У теоретичних дослідження з художньої літератури образ автора визначається як особистість автора, організована й об'єктивована засобами мистецтва і за законами мистецтва (з більшою чи меншою участю свідомості з боку автора). Іншими словами, образ автора, за влучним висловом В.Шкловського, – це не те, що хоче автор сказати про себе, а те, про що ми довідуємося про нього, вивчаючи результати його творчості [Цит за: 4, 37].

В. В. Виноградов розглядає образ автора як семантико-стильову категорію епічного і ліро-епічного твору. Ця категорія визначається ним як головна і багатозначна стильова характеристика окремо взятого твору і всієї художньої літератури як цілого [Цит. за: 9, 18]. Образ автора мислився перш за все в його стильовій індивідуалізації, у його художньо-мовленнєвому вираженні, у відборі і представленні в тексті лексичних і синтаксичних одиниць, в загальному композиційному втіленні. Таким чином, образ автора, за В.Виноградовим, – це центр художньо-мовленнєвого світу, в якому відображається естетичне ставлення автора до власного тексту.

Принципово нова концепція автора як учасника художньої події належить М.М.Бахтіну, котрий вважав, що автор у своєму тексті "повинен перебувати на межі створюваного ним світу як активний творець, бо вторгнення його в цей світ руйнує його естетичну стійкість" [Цит за: 9, 18]. Саме цим дослідник підкреслював внутрішнє прагнення автора до створення іншої реальності, здатної на змістовний саморозвиток. При цьому вагома роль відводилася мові автора як будівельному матеріалу, використовуючи яку автор, згідно зі своїм внутрішнім завданням, створює дещо новий зміст.

Ще по-іншому розглядається ця питання дослідниками О. А. Галичем, В. М. Назарцем та Є. М. Васильєвим, котрі образом автора називають відображену у творі особистість автора-творця, яка знаходить свій вияв у формі певної світоглядної позиції (точки зору), що стоїть за всім зображеним у творі і зв'язує його вираженням певної концепції світу й людини.

Отже, образ автора – специфічна смислова величина, яку, з одного боку, потрібно відрізняти від біографічної авторської постаті, автора – як людини, а не як особливої творчої особистості; з іншого боку, від образу художньо конструйованої особи оповідача або розповідача твору, уявлюваної реальним творцем у функції автора, тобто умовного, а не фактичного автора-творця [1, 153].

М. Каган, коментуючи феномен розбіжності між біографічною особою автора і його творчою особистістю, зауважує: "Тут ідеться про своєрідне "роздвоєння" особи митця, яка у творчому процесі постає суттєво іншою, ніж у звичайному житті. Особистість, яка виражає себе у творчості, немовби підіймається над конкретною побутовою особистістю з усіма її житейськими дріб'язковими клопотами, очищується від усього випадкового, побутового і являє себе як ідеальну особистість, як носія найкращих людських якостей" [1, 156].

Як зазначає А. П. Коваль, образ автора художнього тексту твориться так само, як і образи персонажів. Правдивість, з якою він формується, – це художня, а не фактична правда, тут на першому плані глибинна істинність розуму і чуття автора, а не зовнішня правдоподібність біографічних подробиць.

Читаючи художній твір, в усьому зображуваному респондент відчуває присутність думки автора, його почуттів, уподобань, бачить його намагання переборювати перешкоди на обраному ним шляху розповіді разом зацікавленим, вдумливим і допитливим читачем. Отже, образ автора в художньому творі проявляється лише в його світосприйманні загалом, не лише в підсумках, він в усьому: в сюжеті, композиції, пейзажі, портреті, деталі, у способах поєднання цих компонентів [4, 37].

Варто погодитися з думкою Кухаренко В. А., що автор як конкретна реальна особистість зі своєю біографією, характером, слабкостями і достоїнствами й автор, представлений в образі автора, не зовсім тотожні. Образ автора, на відміну від особистості письменника, на рівні з образами персонажів входить у художню структуру твору. Образ автора у художньому творі дещо ідеалізований. Це перш за все те, до чого прагне конкретний художник, а не те, ким він є насправді.

Образ автора, точка зору і концепт – взаємопов'язані. Але не ідентичні поняття. Між ними встановлюються ієрархічні відносини: формування концепту – ідеї певного твору – зумовлено точкою зору, яка представляє образ автора. Точка зору одного автора може сформувати і формує ряд концептів, кожен з яких локалізується в окремому, своєму, тексті [5, 187 ].

Диференціює поняття художнього і публіцистичного образу автора і Є. П. Почкай, зазначаючи, що в художній літературі реальний автор зображений як поза структурою художнього тексту, так і поза відображеним ним світом. Експліцитно чи імпліцитно відтворений образ автора завжди умовний і тому не ототожнюється з реальним автором [8, 119].

Кухаренко В. А., розглядаючи образ автора, вказує, що головна ідея твору реалізується через авторські оцінки, які можуть бути прямо заявлені автором в оцінці дій, думок, мови героя або неявно виражатися, хоча обов'язково присутні в тексті. Перший спосіб викладу емоційно-оцінних позицій називається експліцитним, другий – імпліцитним. Слід зазначити, що в кожному тексті присутні елементи обох способів викладу, а також перевага одного з них у різних авторів і в різних творах.

Експліцитна манера викладу значно полегшує роль інтерпретатора. Автор сам оцінює героя, подію, висловлює своє ставлення до зображеного. Імпліцитна манера викладу зберігається протягом всього тексту [5, 179].

На відміну від художнього твору, в якому образ автора не збігається з реальною особистістю письменника, в журналістському тексті автор – оповідач і автор – реальна особа збігаються. Тобто ми маємо справу не з вигаданим образом, а з цілком реальною особою, особистістю журналіста. Ця обставина накладає на журналіста специфічні зобов'язання при створенні образу автора. Серед завдань, що постають перед автором журналістського твору, М. Н. Кім називає такі: "по-перше, журналіст як носій ідейного задуму твору повинен чітко окреслити свою світоглядну позицію по відношенню до описуваних подій, по-друге, намагатися якнайкраще виявити свою творчу індивідуальність" [3, 142].

Визначення образу автора і його присутності в тексті не є однозначним. Дослідники вказують, що образ автора – це багатоскладова динамічна структура, яка тісно пов'язана з усім публіцистичним процесом, відзначається глибокою діалектичністю і постає у творі як складова його ідейного та естетичного багатства [7, 24]. Якщо на початковому етапі становлення практичної журналістики автор виступав як сторонній оповідач, то в сучасному медіатексті образ автора співвідноситься з особливостями індивідуального стилю журналіста. Зараз з'явилася тенденція до відкритого вираження автором власних суджень, оцінок, позиції. Автор вільно виражає особливості самосвідомості, творчої індивідуальності. Саме із взаємодії таких авторських виявів і виникає образ автора.

Про них говорять і самі дослідники даної проблеми. Зокрема, Г. Я. Солганик зазначає, що в журналістиці важливий не образ автора, а сам автор як особистість. Він доводить, що головною відмінністю образу автора у журналістиці є відкритість авторського "Я", тобто особистісний характер виступу, "забарвленість тексту особистими емоціями пишучого" [10, 75].

Є. П. Почкай наголошує, що ототожнення образу автора з особистістю журналіста носить обмежений характер. Образ автора створюється журналістом не менш продумано, детально і послідовно, ніж образи героїв художніх творів. Виходячи із завдань, які стоять перед журналістом, він з особистого вибирає найнеобхідніше, типове. "Образ публіциста сприймається як автопортрет художника – перед нами і соціальна людина, і яскрава талановита особистість зі всіма своїми неповторними рисами" [8, 120 ].

Сучасний теоретик-журналістикознавець І. Л. Михайлин зазначає, що журналіст будує свій твір на ліричних засадах, що випливає з майже обов'язкової наявності образу. Це він, автор, упорядковує образний світ твору, визначає його структуру, часово-просторові координати. Журналіст описує, розповідає, але віддаляє себе від подій. Форма його присутності у творі – відокремлений від сюжету образ оповідача – авторське "Я" [6, 157].

Слід вказати, що сам образ автора пов'язаний з безпосереднім сприйняттям тексту комунікантом. Читаючи твір, ми сприймаємо авторський образ як образ свого співрозмовника. Ми не бачимо й не чуємо автора, події і образи, які сприймаються нами, відокремлені від нього, але ми інтуїтивно відчуваємо його присутність, сприймаємо його внутрішній голос. З іншого боку, можна сказати, що читач – це дзеркало, в якому відображається автор. Моделюючи образ читача, автор моделює (коректує, трансформує) і свій власний образ, ставлячи себе на місце читача, але не ототожнюючи себе з ним повністю. Ступінь близькості з читачем – важлива риса автора-журналіста. Для комуніканта важливо знати, що автор один з багатьох таких же, як він. Це підсилює переконливість журналістського матеріалу, ефективність його впливу. У той же час комунікант впливає і на самого автора. Читач, що формується і змінюється під впливом журналістського тексту, стимулює зміни у змісті, формі подачі інформації, і в кінцевому результаті змінює саму особистість журналіста [10, 78].

Проте це не означає, що образ автора тексту не відбивається у ньому. Тут ми говоримо про такі форми його вияву, як авторське "Я" і особистість  журналіста.

Д. С. Григораш визначає авторське "Я" як "вияв ставлення автора до відтворення ним фактів, явищ, подій; журналістську позицію, що випливає з авторських відчуттів і роздумів" [2, 17].

Належність журналістики до сфери духовного виробництва перетворює особистість автора у всій його сукупності знань, досвіду, людських якостей своєрідним інструментом сприйняття та переробки життєвого матеріалу, здатність виразити суспільний інтерес, набути публіцистичного звучання. Численні наукові дослідження переконливо свідчать про те, що засвоюваність інформації залежить не тільки від її змісту, форми подачі, але й від авторитету того, хто її подає.

Отже, на основі аналізу концепції провідних дослідників, приходимо до висновку, що у журналістському тексті образ автора проявляється через авторське "Я" і особистість журналіста. Сам образ автора пов'язаний з безпосереднім сприйняттям тексту адресантом  і співвідноситься з його особистістю. Наявність авторського "Я" у тексті завжди є вмотивованим і спрямованим на здійснення певного впливу на аудиторію.

Особистість журналіста не простежується в тексті так явно, як авторське "Я", оскільки її прояви недоступні для звичайного ока читача, і для її вивчення необхідне залучення спеціалістів-психологів.

1. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. – Підруч. / За наук. ред. Олександра Галича. – К.: Либідь, 2001. – 488 с.

2. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах. – Львів: Вища школа, 1974. – 295 с.

3. Ким М. Н. Технология создания журналистского произведения. – СПб.: Изд-во Михайлова, 2001. – 320 с.

4. Коваль А. П., Конторчук Г. К. Композиційна роль образу автора у публіцистиці // Особливості мови і стилю засобів масової інформації. – К.: Вища школа, 1983. – С. 36–50.

5. Кухаренко В. А. Интерпретация текста: Учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1988. – 192 с.

6. Михайлин І. Л. Основи журналістики: Навч. посіб. – Харків: ХІФТ, 2002. – 258 с.

7. Парцей М. Л. Авторський фактор у публіцистиці. – Львів: Світ, 1990. – 200 с.

8. Почкай Е. П. Языковое выражение образа автора в публицистике // Журналист. Пресса. Аудитория: Межвуз. сборник. – Л.: Изд во Ленингр. ун-та, 1986. – Вып. 3. – С. 118–127.

9. Прозоров В. В. Автор // Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины: Учеб. особие / Л. В. Чернец, В.Е.Хализев, С.Н.Бройтман и др. / Под. ред. Л. В. Чернец. – М.: Высш. шк.: Академия, 1999. – 556 с.

10. Солганик Г. Я. Автор как стилеобразующая категория публицистического текста // Вестн. Моск. ун-та. Сер.10. Журналистика. – 2001. – № 3. – С. 74–84.

© Микитів Г. В., Савчин Л. В.