Ласкаво просимо

У статті розглядається проблема впливу структури твору на інформаційний комфорт сприймача. Вказано на шляхи підвищення комунікативної привабливості твору в масовій комунікації.

Ключові слова: структура твору, інформаційний комфорт, комунікативна привабливість.

The problI of influencing of structure of work on the informative comfort of recipient is examined in the article. It is indicated on the ways of increase of communicative attractiveness of work in mass communication.

Key words: structure of work, informative comfort.

Увага до інформаційного комфорту в процесах породження і сприймання висловлювання  сформувалася, певно, від часу виникнення усвідомленого мовлення, водночас рівень вияву цього стану, осмислене формування його часто виражалося на рівні риторичного прийому чи технології оперування свідомістю сприймача через твір. Сучасні дослідження теорії комунікації виявляють закономірності ефективності спілкування, та й самого спілкування у сенсі створення інформаційного комфорту, особливо з огляду на резонансну модель комунікації [1], відповідно до якої інформація поширюється у залежності від сформованого у сприймача інтересу. Таким чином, вивчення явища інформаційного комфорту має розв'язати кілька завдань: розкрити складові частини інформаційного комфорту, виявити закономірності його створення, сформувати стратегію "комфортної" комунікативної поведінки ініціатора спілкування, а також виявити закономірності комунікативної ефективності продуцієнт стосовно реалізації задуму та комунікативної мети висловлювання.

Особливо актуальним у час розгортання глобалізаційних процесів є проблема зв'язку між сформованим у творі інформаційним комфортом та структурою цього твору. Актуальний публіцистичний твір вже у  межах національного інформаційного простору набуває стільки варіантів трансформації, скільки окремих ЗМІ його транслює. І це – лише офіційні канали комунікації. А з огляду на віртуальність інформаційного простору, на виникнення ситуацій фактологічного інформаційного повтору в межах дискурсу, проблема формування комфорту на рівні структури, наприклад, фактологічної чи авторської тематичної, є надто актуальною для умов віртуальної комунікації, щоб на неї не звертати увагу.

Метою проведеного дослідження є виявлення закономірностей формування інформаційного комфорту на рівні структурної організації твору та встановлення критеріїв оцінки достатності інформаційного комфорту для окремого твору.

Відповідно серед завдань дослідження варто виділити такі:

– локалізація категорій інформаційного комфорту на рівні твору та його структурної побудови;

– виявлення закономірностей "комфортного" сприймання твору;

– вирішення проблеми кількісної, "матеріальної" оцінки явища інформаційного комфорту на рівні структури твору.

Шляхи наукового осмислення інформаційного комфорту були у журналістикознавство були сформовані Н. Непийводою [2], яка розглядала це явище в межах  трьох рівнів: на рівні інформаційного простору і професійного сегмента цього простору, на рівні видання в цілому та його окремих рубрик, на рівні тексту, і саме його поклала в основу нової системи знання – інтерактивної стилістики. Пізніше, говорячи про ефективність мовлення, дослідниця виділила опозицію інформаційного комфорту та дискомфорту як проекції впливогенних станів сприймача в комунікативному акті [Лінгвістика впливу].

Проблема структурної організації твору та принципів формування ефективних структур розкрита у дослідженнях  М. Феллера [3], методологічні основи тематичного аналізу структур твору описує проф. В. Різун [4]. Ці дослідження виявляють грані втілення інформаційного комфорту у окремому творі, а роботи професора Н.Ф. Непийводи містять теоретичну модель явища в аспекті динаміки сприймання твору.

Окремий інтерес становить сучасне дослідження Ф. Бацевича "Основи комунікативної лінгвістики" [5, 213–249], де систематизовано мовні девіації, які є виразником дискомфорту в процесах живого безпосереднього спілкування. Не менш цікавими є погляди В. Різуна на ефективність масово інформаційної діяльності [6].

Вказані праці формують масив спостережень над процесом сприймання зв'язного висловлювання у контексті врахування інтенцій комуніканта з огляду на можливість їх адекватного сприймання в певних ситуаціях мовлення.

Явище інформаційного комфорту з позиції продуцієнта може розглядатися як ресурсний стан [7, 93]  у межах резонансної моделі комунікації, як форма реакції на способи відображення реальності у журналістському творі.

Специфіка журналістики як сфери комунікативної діяльності у фактологічній достовірності твору, в адекватності, неупередженості та актуальності відображуваної дійсності. Відповідно, особливі вимоги тут ставляться до фактажу та способу його відтворення.

Жанрова палітра журналістики знає три групи жанрів [8], які відображають саме формальні і типові реакції професійного комуніканта на професійно ж зважену діяльність. Таким чином повнота відображення світу важлива у межах інформаційних жанрів, контекстність, здатність до осмислення фактів дійсності?– в аналітичних; образність, типовість і естетична довершеність картини  світу – в художньо-публіцистичних.

Виходячи з того, що жанрова палітра передбачає типові способи відображення дійсності, інформаційний комфорт може виявлятися як реакція на дійсність і як реакція на вправність автора. Комунікативна згода чи незгода тут визначається досвідом сприймача, його переконаннями та вправністю автора у відображенні картини світу. При тому варто відзначити професійність мовця як здатність ефективно впливати (маніпулювати, виховувати) [9], тобто формувати стани інформаційного комфорту.

З позиції ініціатора комунікації, відправника повідомлення у створенні інформаційного комфорту важить характер комунікації, для прикладу в ієрархічній моделі комунікації більше важить сама організація спілкування, ніж вправність у створенні ситуації сприймання та організації викладу. Не менш важливим чинником ефективності мовлення для автора виступає й моделювання інформаційного комплексу, тобто спосіб відображення реальності [10].

Оскільки твір є продуктом діяльності, то з огляду на теорію діяльності [Виготський], спрямовується на певний результат, яким, фактично, постає вплив, тобто зміна стану чи поведінки комуніката, таким чином, інформаційний комфорт є складовою впливу, складовою результату, причому, для резонансної моделі комунікації – обов'язковою складовою ефективності професійних мовленнєвих дій журналіста.

Увага до структурної організації твору з огляду на інформаційний комфорт зумовлена наступними чинниками: логічною організацією твору, його комунікативною спрямованістю, авторським контекстом теми і способами її розгортання, сприймацьким очікуванням, сподіваним у творі та засобами вираження досконалого змістового моделювання.

Врахування автором закономірностей сприймання публіцистичного матеріалу передбачає аналіз ланцюжка заголовковий комплекс – очікування сприймача – твір – справдження очікувань з позиції елементів змістового поля, що мають відобразити актуальний для даного сприймача сегмент реальності винесений у журналістський твір.

Таким чином, на рівні структури інформаційний комфорт реалізується у межах достатності та спрямованості змістових елементів на забезпечення розкриття інформаційного задуму автора. При цьому критерієм структурного забезпечення інформаційного комфорту стає в ідеальному варіанті тематична одноманітність автора, або ж таке тематичне різноманіття, що не виходить за межі читацького очікування.

Виявлення ознак інформаційного комфорту на кількісному рівні відповідно до вказаного критерію можливе з використанням методики інформаційного балансу теми твору [11], окремо для резонансної та ієрархічної моделі комунікації.

Інформаційний баланс теми – це кількісна характеристика відображення однієї з тем твору, порівняно з іншими темами, тематичними блоками чи змістовими утвореннями.

Інформаційний баланс визначається як відношення суми позитивних і нейтральних тем до суми всіх тем твору, включно з негативними. Обраховується інформаційний баланс за формулою:

 

 

де       R — інформаційний баланс, рейтинг теми;

t+ — позитивні підтеми;

t0  — нейтральні підтеми;

t– — негативні підтеми.

Визначення інформаційного балансу теми передбачає спеціальний алгоритм аналізу твору, який може варіюватися у залежності від настанови дослідника і спрямованості його на конкретне завдання. В попередніх дослідженнях [12] було доведено ефективність методики для визначення впливогенного комплексу твору, однак можливості оцінки інформаційного балансу цим не вичерпуються. Визначення інформаційного балансу теми відбувається в межах кількісної інформаційної характеристики окремого авторського тексту з обраної позиції, таким чином інтерпретація результатів цілковито залежна від мети, сформульованої автором дослідження.

Вивчення цієї проблеми з огляду на інформаційний комфорт, використання методики для аналізу конкретних текстів доводить необхідність застосування двох підходів відповідно до характеру комунікації. Не менш важливим є момент вибору теми  для аналізу, цілком логічно, з позиції сприймача,  нею виступає та, що формується у сприймача заголовковим комплексом, адже саме на основі сприймання цієї частини тексту формується рішення про подальше сприймання твору.

Перший варіант застосування методики спрямований на ієрархічну комунікацію, в якій сприймач перебуває у залежній позиції і змушений, у силу тих чи тих причин сприймати твір. Цей варіант передбачає три кроки:

1. Аналізуємо інформаційний баланс теми заголовкового комплексу, отримуємо баланс 1.

2. Аналізуємо інформаційний баланс теми, протилежної заголовкому комплексу, отримуємо баланс 2.

3. Різниця між балансами і приведе до вияву реального інформаційного стану заголовкової теми.

Причому, позитивними темами уважаємо ті, що поширюють, деталізують, увиразнюють головну, знаходяться з нею в індуктивних, дедуктивних або ж тридуктивних зв'язках, негативними уважаємо тільки ті теми, що заперечують головну, нейтральними ж будуть ті – що головної теми не стосуються.

Другий варіант використання методики спрямований на дослідження структурної побудови твору з огляду на інформаційний комфорт в резонансній комунікації. Ця методика має всього один крок аналізу, і як і у попередньому варіанті обчислюється за вказаною формулою. Однак формування інтересу до матеріалу, адже саме у такому випадку відсутності примусу сприймається твір в резонансній комунікації, вимагає більшої уваги від автора, тому різниться характер тем: позитивними будуть як і в першому випадку ті, що належні до головної, негативними, ті, що заперечують головну, або ж ніяк її не стосуються, а нейтральними є ті теми, що повторюють головну, оскільки сприймачеві не потрібно докладати інтелектуальних зусиль для їх "активного читання", вони можуть утворювати зайвий шум. Щоправда існує і одне застереження, якщо тема повторюється, але подається у вигляді нарізно оформленої смислової конструкції – варто враховувати її як позитивну, оскільки вона сприяє залученню комуніката до активного читання [13].

Використання методики аналізу інформаційного балансу не тільки дає можливість усунути недоліки структурної організації твору, але й розкриває шляхи підвищення комфортності його сприймання. У процесі застосування методики до аналізу окремих текстів було виявлено 3 способи підвищення інформаційного комфорту з позиції забезпечення читацького очікування:

1. Усунення нейтральних та негативних тем.

2. Редагування нейтральних та негативних тем у бік збільшення їх змістової відповідності темі заголовкового комплексу.

3. Розширення  теми заголовкового комплексу (зміна заголовку, ліду) до меж, у які б вкладалися всі тематичні утворення журналістського матеріалу.

Запропонований у статті підхід до використання методики аналізу інформаційного балансу твору для підвищення інформаційного комфорту сприймача був апробований в межах курсу "Комунікативні технології", що читався для студентів 4 курсу спеціальностей "Журналістика" та "Видавнича справа і редагування". За результатами апробації варто відзначити наступне:

1. У процесі дослідження виявляються об'єктивні (кількісні) дані для аналізу й редагування твору.

2. Підхід відзначається системністю, підпорядкованістю редакторських чи авторських змін у творі комунікативному задуму, а отже, як наслідок, – увиразненню ключових змістово-смислових конструктів.

3. Застосування методики дає можливість гармонізувати структурну організацію твору у відповідності з очікуваннями читача, або ж орієнтувати читацьке очікування у межі змістово-смислових співвідношень твору, і тим самим забезпечити високий рівень інформаційного комфорту.

1. Почепцов Г. Г. Как ведутся тайные войны: Психологические операции в современном мире. – Ровно: Волинські обереги, 1999. – 304 с.

2. Непийвода Н. Ф. Мовні засоби інформаційного комфорту // www.journ.univ.kiev.ua\journ\journlib\index.php-act=article&article=245.htm.

3. Феллер М. Д. Структура произведения. – М.: Книга, 1981. – 272 с.; Феллер М.Д. Текст і зображення як модель комунікативного акту. – К.: Центр вільної преси, 1998. – 123 с.; Феллер М. Д. Текст як модель комунікативного акту // Нариси про текст. – К.: ВПЦ "Київський університет", 1998. – С. 223–334.

4. Різун В. В. Літературне редагування. – К.: Либідь, 1996. – 240?с.

5. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2004. – 344 с.

6. Різун В. В. Загальна характеристика масовоінформаційної діяльності // www.journ.univ.kiev.ua\journlib\index.php-act=article&article=1.htm.

7. О'Коннор Дж., Сеймор Д. Введение в нейролингвистическое программирование. – Челябинск: "Версия", 1998. – 272 с.

8. Гриценко О.,  Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. – К., 2000. – 203 с.

9. Різун В. В. Основи журналістики у відповідях та заувагах / Київський нац. університет ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 80 с.

10. Корнєєв В. М. Методика смислово-експресивного картування в роботі редактора // Стиль і текст. – К.: Інститут журналістики, 2003. – № 4. – С. 90 – 106.

11. Корнєєв В. М. Інформаційний комплекс твору // Наукові записки. – Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград, 2006. – Випуск 64. – С. 120 – 126.

12. Там само. – С. 126.

13. Різун В. В., Непийвода Н.Ф., Корнєєв В.М. Лінгвістика впливу: Монографія / – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2005. – 148 с.

© Корнєєв В., 2006