Ласкаво просимо

У статті аналізується сленгова лексика з позицій репрезентації індивідуального стилю газетного видання. Робиться акцент на залежності прийомів використання та частотності вживання сленгізмів від тематико-рубрикаційної добірки газети.

Ключові слова: ідіостиль, сленг, тематико-рубрикаційна добірка видання.

Using Slang in Mass-Media as Means of Reflection of Newspaper's Idiostyle'on the material of modern press'.

Hlushkowa T. Slang according to individual newspaper's style is analysed. Dependence of the methods and frequency of using slang from the newspaper's the mes and rubrics is stressed on.

Key words: idiostyle, slang, mes, rubrics, publication.

Активна роль засобів масової інформації, зокрема газетно- публіцистичного різновиду, в сучасному суспільстві зумовлює необхідність розгляду цього феномену в лінгвістичному аспекті.

Мовна тканина публіцистичного твору являє собою складну систему різнорівневих (фонетичних, лексико-фразеологічних, морфологічних, синтаксичних) та різностильових (стилістично нейтральних, книжних розмовних) одиниць. Специфіка їх добору в публіцистичних творах створює своєрідну індивідуальну мовну манеру газетного видання.

Мовностилістичні засоби сленгу неодноразово були предметом зацікавлення дослідників у царині усно-розмовного мовлення, а також газетно-публіцистичного дискурсу (Л. Ставицька, Н. Дзюбишина-Мельник, Л. Масенко, Л. Кондратьєва, Т. Терновська, В. Дружбинський, С. Єрмоленко, А. Станкевич-Шевченко та ін. )

Н. Дзюбишина-Мельник зазначає, що "ми є свідками нової хвилі активізації сленгу (після трьох попередніх у ХХ ст.: у 20-і рр., 50-і рр., 79-80 рр.), що цілком відповідає природі функціонування цього маргінального в архісистемі мови явища. Про хвильовість сленгу ще у 60-і рр. писав Д. Ліхачов, пов'язуючи активізацію соціальних діалектів в ретроспективі з перехідними явищами в житті суспільства загалом. Обставини нашого життя свідчать на користь такого твердження"[1].

Особливе місце сленгова лексика посідає й у мові публіцистики. Активний процес демократизації суспільного життя безперечно позначився на газетному мовленні, яке сьогодні стало більш розкутим, відкритим, живим.

У нашому дослідженні ми ставимо собі за мету розгляд сленгової лексики в мові сучасних українських газет у функціональному аспекті як засобу формування та віддзеркалення індивідуального стилю окремого друкованого ЗМІ.

З метою розкриття ідіостилетворчих функцій сленгу у газетній мові доречним є здійснення порівняльного аналізу сленгового матеріалу, що функціонує в мові типологічно схожих видань. Адже охоплюючи один і той же просторово-часовий зріз, маючи однакові спрямування, територію поширення, періодичність, кожна газета є репрезентантом індивідуального, несхожого з іншими виданнями стилю. Саме тому об'єктом нашого зацікавлення послугували видання "Голос України", "День", "Молодь України" та "Україна молода", що обмежуються простором України, виходять з однаковою періодичністю (кваліфікуються як щоденні), а за основним спрямуванням є виданнями суспільно-політичного характеру. Хронологічні рамки, обрані нами – газети, що за часом виходу охоплюють початок ХХІ ст. і до сьогодні.

Спільним стосовно використання в газетно-публіцистичному дискурсі сленгізмів є загальне призначення цього шару лексики: здійснення експліцитного впливу на реципієнта за допомогою створення емоційно-експресивного ефекту, надання висловлюваному відтінків іронії, фамільярності, негативного ставлення до певних явищ суспільної дійсності.  Індивідуальний же стиль кожного газетного видання найбільшою мірою виявляється в частоті вживання тих чи інших сленгових лексичних одиниць, а також у прийомах їх використання.

Погляди лінгвістів на використання в газетних текстах сленгізмів з позицій культури мовлення є неоднозначними. Більшість вчених вбачають у залученні до публіцистичного дискурсу таких одиниць негативний ефект, апелюючи до того, що сленг справляє враження вседозволеності, надмірної розкутості, а головне призводить до розмивання міжстильових меж. Так, наприклад, аналізуючи мову преси з огляду на доцільність використання жаргону, який є близьким до сленгу, О. Тимчук зауважує, що "за останні роки публіцистика зробила колосальний крок у бік відкритості, можливості висвітлювати життя суспільства, не озираючись на цензуру. Проте соціальні, політичні, економічні процеси нашого часу впливають на пресу взагалі і на мову зокрема не тільки позитивно, але й негативно. Свобода слова сприймається як вседозволеність, зняті всі бар'єри й фільтри на шляху проникнення в літературну мову грубої, навіть вульгарної лексики, значної кількості жаргонізмів"[2]. Дослідниця у царині газетно-публіцистичного мовлення А. Станкевич-Шевченко з цього приводу зазначає: "Легкість вживання розмовної лексики (слів фамільярних, простомовних, з грубуватим відтінком) веде не до взаємодії, а до розмивання меж між стилями, псевдодемократизації тексту, співіснування книжної, суспільно-політичної лексики і власне лайливої, скорочення дистанції між ними – до фамільярності та вульгаризації як ознаки публіцистичного стилю"[3].

На нашу думку, використання сленгізмів на газетних шпальтах, яке хоч і є небажаним, можна вважати  виправданим у тому разі, якщо воно  стилістично вмотивоване, зумовлене функціонально, доцільне і, головне, зрозуміле широкому загалу читачів.

Лексикографічна література репрезентує такі визначення сленгу:

1."СЛЕНГ (англ. slang – жаргон) – варіант професійної мови, слова та вирази, що використовуються у спілкуванні людей різних вікових груп, професій, соціальних прошарків"[4].

2. "Сленг, міський соціолект, виниклий з арго з різних замкнених соціальних груп (правопорушників, крамарів, ремісників, в'язнів, бурсаків-учнів, вояків), як емоційно забарвлена лексика низького фамільярного стилю, … поширена серед соціальних низів і певних вікових груп (ремісничої, шкільної молоді) міст"[5].

3. "Українська мова: Енциклопедія" за редакцією В.?Русанівського репрезентує сленг як: 1) термін, що донедавна в укр. мовознавстві зрідка вживався в тому самому значенні, що й жаргон (перев. щодо англо мов. країн); 2) інтержаргонне явище; не маючи чітко окреслених меж, він уживається в знач. особливостей мовлення чималих верств носіїв мови, пов'язаних не лише груповою корпорант. спільністю, а й просторовою, наближаючись до просторіччя, хоча С. використовується не лише людьми, недостатньо обізнаними з нормами літ. мови, а й особами, які ними володіють, – для посилення експресивності висловлення…[6]

4. У словнику лінгвістичних термінів за редакцією О. Ахманової читаємо такі варіанти значень сленгу: 1. Розмовний варіант професійного мовлення. 2. Елементи розмовного варіанта тієї чи іншої професійної чи соціальної групи, котрі, проникаючи в літературну мову або взагалі в мовлення людей, що не мають прямого відношення до даної групи осіб, набувають в цих різновидах мови особливе емоційно-експресивне забарвлення (особливу лінгво-стилістичну функцію)[7]. 

5. Л. Ставицька у своїй науковій праці "Арґо, жаргон, сленґ" (2005) подає робоче визначення поняття сленгу: "Сленг – це практично відкрита мовна підсистема ненормативних, стилістично знижених лексико-фразеологічних одиниць, які виконують експресивну, оцінну (звичайно неґативну) та евфемістичну функції"[8]. Дослідниця пропонує розрізняти жаргон, арго та сленг за кількома суттєвими ознаками. "Поняття "жаргон", "арго"… -, наголошує вчена, – історично вказують на обмеженість групи їх носіїв, я також на вузькість семантичного поля лексичних одиниць. Мовне середовище усного спілкування великої кількости людей, яке відрізняється від мовної норми, отримало найменування "сленґ"[9].

Сленгова лексика є стилістично маркованою. Це слова знижено-грубуваті, вульгарні, фамільярні, що передбачають експресію в іронічному ключі.

Дослідники Л. Радзиховський та А. Мазурова розглядають цей шар ненормативної лексики як інструмент очуднення. "Сленг, – пишуть вони, – виник тому і для того, щоб створювати ефект подвійного очуднення"[10].

До використання сленгізмів на газетних шпальтах  творці (автори, редактори) видання в основному підходять свідомо, зважаючи на власні уподобання та смаки свого читача.

Варто зазначити, що сленгові слова є невід'ємним атрибутом усіх аналізованих нами газетних видань. Вживання їх відбувається з урахуванням політематичності статей і рубрик. Так "полюбляють" вживати сленгізми автори газети "Україна молода", торкаючись у своїх публікаціях різноманітних соціальних проблем. Напр.: 1. Хоча нерідко саме ці "доходяги" щоранку тягнуть до найближчого речового ринку величезні сумки чи їдуть на кількатижневу будівельну "вахту" до нашої столиці, в російське Підмосков'я або навіть у далеке зарубіжжя. (УМ, 29.05.04.- С.2). 2. "Рогатий" страйк (заголовок) (УМ, 28.05.04.- С.2). 3. Що ж до листа, якого писав Володя своїй коханій, пан Волянський вважає, що хлопець просто хотів похизуватися перед дівчиною, мовляв "ось як круто я служу". Та мені здається, що навряд чи солдат може "замалюватися" перед дівчиною рядками: "Замерз як суслик. Мені б гарячого чаю!!!"…

Цікаво, хлопця з "венерою" ще з "гражданки" загребли чи це "добро" він уже під час служби "підхопив"? (УМ, 01.03.03.- С.2). 4. Отже, своє право кататися в громадському транспорті "на шару" митарі й люди з "органів" ще мають відробити  (УМ, 01.03.03.- С.4). 5. Наразі в Антимонопольному комітеті України це питання не розглядається, але, якщо надійде запит від ображених скороченням "халяви" абонентів, цілком можливо, що його доведеться аналізувати (УМ, 06.03.03.- С.6). 

Прикметною для розглядуваної газети є значна увага до кримінальної тематики. Частовживаними у виданні "Україна молода" є рубрики зі сленговими назвами: "Наркота", "Небо в клітинку", "Розбір польотів", "Шухер!" і т. ін. (Л. Ставицька вважає, що "поява їх у газетних рубриках навряд чи допустима", тоді як безпосереднє вживання цього шару лексики в текстах публікацій все ж можливе). Мова статей такого характеру відзначається особливою насиченістю сленгом. На наш погляд, використання сленгізмів у публікацях на теми криміналу допомагає авторам якомога точніше та з більшою експресією відтворити сумні реалії сьогодення, пов'язані з різного роду злочинами. Напр.: 1. 45-річного "елемента" розстріляли впритул неподалік київського будинку його знайомої… (УМ, 28.05.04.- С.2). 2. Згодьмося, для просто хуліганської "розборки" мала б бути якась зачіпка. Якщо ж розглядати версію "битовухи", то в таких ситуаціях, навпаки, переважно схильні пояснювати, за що б'ють, аби не кортіло у майбутньому: вчити так вчити. (УМ, 01.03.03.- С.3). 3. Як повідомив кореспондентові "УМ" старший інспектор центру громадських зв'язків УМВС у Хмельницькій області Ігор Байдак, останнім часом подільська міліція суттєво "прополола" ряди "металістів" (УМ, 01.03.03.- С.4).

Складовою кримінальної проблематики є тема шахрайства, трактування якої в газеті "Україна молода" зазвичай не обходиться без використання сленгу. Яскравим дослідницьким матеріалом є стаття з назвою "Я "кину" вас на десятки тисяч гривень – лише довірте мені гроші співвласника житла". Ось уривки тексту цієї публікації, які характеризуються насиченістю сленговою лексикою: Здавалося б, люди поважні, інтелігентні, вміють гроші заробити, а попутав же їх нечистий: взяли вони на роботу такого собі фінансового управителя, котрий за лічені місяці "обмахляв" їх на 30 тисяч гривень і досі "махляє", а вони не можуть ніяк його спекатися. Виганяють у двері, а він лізе у вікно і так настирливо, що став фактичним господарем "висотки"…

Паспортний збір у 15 гривень "з носа" взагалі сприйнявся як дріб'язковий…

Загалом крізь його руки "наліво" пройшло майже 30 тисяч гривень об'єднання співвласників (УМ, 06.03.03.- С.10). 

Значна кількість сленгізмів зі сфери криміналістики,  розгорнуті синонімічні ряди сленгового характеру на позначення наркотичної речовини фенциклидіну  представлені в статті "Ангельський пил": На Полтавщині співробітники СБУ "накрили" велику накролабораторію, що виготовляла надзвичайно небезпечну психотропну речовину – фенциклидін… Лейтенанта міліції затримали під час спроби збуту 110 грамів фенциклидіну, вперше "запеленгованого" на території України..

Серед наркоманів фенциклидін відомий під назвою "ангельський пил", "ракетне паливо" або "слонячий транквілізатор"…

Наркоділка затримали на гарячому – той саме намагався "штовхнути" 170 грамів фенциклидіну (УМ, 01.03.03.- С.2).

Рубрику "Кримінал" репрезентує також газета "День". Висвітлення тем, пов'язаних із порушенням правопорядку в цьому виданні також відбувається із залученням сленгової лексики. Напр..: 1. Двох слідчих і оперуповноваженого відділу боротьби з економічною злочинністю Хмельницького міськвідділу внутрішніх справ "узяли" за хабар…

Наступного ж дня, на 300 гривнях "згорів" оперуповноважений кримінальної міліції у справах неповнолітніх Лейпетівського міскрайвідділу внутрішніх справ (День, 31.03.05. С.1).

Цікавою в розглядуваному виданні з погляду використання сленгової лексики є рубрика "Щоденник", яка інформує про найрізноманітніші події сучасного суспільно-побутового характеру. Напр.: 1. …Знаєте, що роблять влітку, коли риба псується особливо швидко, з "підгулялим" оселедцем продавці на базарі? (День, 31.03.05. С.1).

Активно використовують сленгізми й автори-журналісти інших аналізованих видань, зокрема газети "Молодь України". Напр..: 1. Всього вдалося "засікти" 13 іноземців, які мешкають в Японії, з котрими Дюмон підтримував тісні контакти (МУ, 27.05.04.- С.1). 2. Хіба що "верхи" сфальсифікують вибори, а вони навчені це робити (МУ, 28.05.04.- С.1).

Значна кількість сленгізмів на позначення грошових одиниць та їх еквівалентів вжита в усіх виданнях. Напр.: 1. Залишається лише поспівчувати нещасній жінці, якій неприродна краса обійдеться у 170 тисяч "зелених". Бо ж за операцію вона сплатила рівно 100 "штук" (УМ, 29.05.04.- С.8). 2. Але "зелені" в кишені приємно зігрівали руку, і життя раптом стало таке прекрасне! "Оце прикольчик!" – вже зовсім іншим голосом вигукнув чоловік (ГУ, 31.03.05. – С.6). 3. Мовляв, банківського рахунку, шановні, у нас ще немає, а тому давайте мені "шуршики" з рук у руки…(УМ, 06.03.03. – С.10).

Специфіка молодіжної тематики віддзеркалена усіма аналізованими виданнями, що репрезентують рубрики розваг. У газеті "День" – це рубрика "Тайм-аут", мова якої досить насичена "модними" словами з шоу-бізнесової сфери і т.п. Напр..: 1. А щоб не мучити з величезною масовкою, пропонують батальні сцени робити методом комп'ютеної графіки (День, 31.03.05. С.8). 2. Це спільна українсько-аглійська робота (інтернаціональний студентський "екіпаж" і режисери з двох сторін – Стівен Медкаф і Василь Вовкун)…

Але, швидше за все йдеться "про зрив даху"…

Бо без цієї інструкції "в'їхати" в це "сценічне божевілля" буде непросто (День, 31.03.05. С.8).

Вживаними є сленгізми в рубриці розваг також у виданнях "Україна молода", "Молодь України" та "Голос України". Напр.:1. …а "концертні костюми" вражають своєю яскравістю й виключністю і здебільшого мало відрізняються від первозданного "прикиду" Адама і Єви (УМ, 05.03.03.- С.16). 2. А за кадром, на жаль, залишалася публіка – рафінований бомонд і   "н а в к о л о м о д н а  тусовка" (ГУ, 23.03.05. –  С.10) 3. З'їжджаємось з різних міст України і йдемо на концерт "відриватись" (МУ, 28.05.04. – С.1). 4. Ще недавно слово гендер, гендерна рівність було знайомим лише особливо "просунутим " міським мешканцям (МУ, 27.05.04. – С.1).  

При зіставленні ідіостилів розглядуваних видань ("Голос України", "День", "Молодь України", "Україна молода") в мовному аспекті помітною стає неоднакова насиченість газет сленговою лексикою. Так, наприклад, недивлячись інформаційну спрямованість представлених жанрів, найвища частотність вживання сленгу спостерігається у виданні "Україна молода" – приблизно 50% від загальної кількості цих слів у всіх газетах; приблизно по 20% сленгізмів репрезентовані виданнями "Молодь України" та "День"; 10% – "Голосом України".

На нашу думку така частотність використання сленгу в аналізованих виданнях мотивується такими позамовними чинниками:

–          залежність використання сленгізмів від рубрикаційно-тематичної добірки видання;

–          від аудиторії, якій адресується інформація;

–          власних мовних смаків і уподобань авторсько-редакторського колективу;

–          обсягу газети і т.ін.

В урядових та законодавчих матеріалах, що розміщені на шпальтах газети "Голос України" сленгові засоби є недопустимими. Мова цих публікацій представлена книжним (офіційно-діловим) стильовим різновидом. Відповідно, сленгізми в цьому виданні є малофункціональними. На обмежене їх вживання вказує й той факт, що "Голос України" – це газета, яка є органом Верховної Ради України, а отже повинна тяжіти до стриманості, офіційності викладу.  Важливо врахувати також те, що газета "Україна молода" спочатку задумувалась як видання молодіжне, що так чи інакше віддзеркалилось на мовностильових особливостях її. Таких розрізнювальних ознак є багато. Ми зупинилися на кількох із них.

Матеріал, представлений сленговою лексикою, яка функціонує в мові сучасної преси, дає підстави для деяких узагальнень. Сленгізми є засобом віддзеркалення ідіостилю газети. Використання сленгу як ідіостилетворчого засобу газетного видання виявляється у частотному зверненні до цього шару лексики, хоча задля розв'язання переважно одних і тих же завдань: створення емоційно-експресивного ефекту, створення невимушеності викладу з метою максимальної передачі найтонших смислових відтінків – іронії, фамільярності, несхвалення чогось і т.п. Частотність використання сленгу залежить від тематико-рубрикаційної добірки газети, зокрема від міри вияву та переваг їх в конкретному виданні. 

1. Дзюбишина-Мельник Н. Сучасний жаргон і сучасне розмовне мовлення // Наукові записки НаУКМА, т. 20. – 2002. – С. 16.

2. Тимчук О. Ціннісна переорієнтація суспільства в дзеркалі сучасного публіцистичного стилю // КС. – К., 1996. – Вип..48-49,  – С. 36.

3. Станкевич-Шевченко А. Сучасний публіцистичний текст: функціонально- стилістичний аспект http://journlib.univ. kiev.ua /index.php?act=article&article=1084

4. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – С. 160.

5. Енциклопедія Українознавства: В 10 т. – Перевидання в Україні: Т. 9. – Львів: НТШ, 1993-2000. – С. 116.

6. Українська мова: Енциклопедія. – К.: Укр. Енциклопедія, 2000. – С. 608.

7. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М.: "Сов. Энциклопедия", 1969. – С. 419.

8. Ставицька Л. Арґо, жаргон, сленг. – К.: "Критика", 2005. – С. 42.

9. Там же. – С. 40.

10. Радзиховский Л., Мазурова А. Сленг как инструмент отстранения //Язык и когнитивная деятельность. – М.: "Наука", 1989. – С. 131.

© Глушкова Т. В., 2006