Ласкаво просимо

У статті з'ясовується роль емотивно-оцінних демінутивів як одного із засобів вираження іронії в газетних текстах.

Ключові слова: іронія, демінутивна одиниця, демінутивний формант, емотивно-оцінний суфікс, негативні емоції, негативне емотивне значення.

The article deals with the analysis of the Iotional and evaluation function of diminutives as one of methods of irony expression in the newspaper texts.

Key words: irony, diminutive unit (formant, affix), Iotional and evaluation suffixes, negative Iotion, negative Iotive meaning.

Журналісти у своїх матеріалах вдаються до використання складної гами емотивно-оцінних формантів як засобів вираження іронії.

Актуальність статті зумовлена потребою виявлення іронічно-оцінного потенціалу демінутивних одиниць на шпальтах сучасної преси.

Метою статті є аналіз функціонування демінутивів як засобів вираження емотивної оцінки в газетній комунікації.

Об'єкт дослідження – демінутивні форманти у складі лексем, предмет – іронічно-оцінний потенціал демінутивних одиниць.

Природі іронії як виду комічного присвячено праці Б. Дземідока [1] , С. Походні [7], О. Третьякової [8]. Проблему функціонування демінутивів з іронічним позитивним і негативним емоційним забарвленням у різних стилях мови висвітлено у працях вітчизняних дослідників Л. П. Дідківської, Л. О. Родніної [2], Т. А. Космеди [3] та ін.

Поняття іронія (від гр. eironeia – букв. удавання, лукавство, глузування, прихований глум) тлумачиться як 1) тонка, прихована насмішка, глузування; кепкування, глум; 2) особливість стилю, що полягає у невідповідності між прямим змістом висловлювання (слова) і його справжнім (прихованим) значенням, яке легко вгадується [9, 334]. На думку М. Г. Яцимірської, це троп, суть якого в тому, що слову чи висловлюванню надається протилежне значення з метою глузування; насмішка, якій навмисне надана форма позитивної оцінки або похвали. Іронія – важливий стилістичний засіб гумору або сатири [12, 279].

Зазначимо, що від гумору іронія відрізняється більш гострим, хоч і дещо замаскованим запереченням висміюваного. Залежно від ситуації іронія може виступати як засіб сатири (нещадного висміювання, глумління), але, на відміну від останньої, спонукає до самостійного мислення й не обтяжена моралізуванням [1]. Ми поділяємо думку науковців, які стверджують, що іронія є цілком самостійною формою комічного, бо має широкий спектр засобів вираження та відтінків оцінки, які вона здатна передавати [7, 6]. Журналіст вдається до іронічного зображення з метою вираження свого ставлення до предмета мовлення. Іронія залучає емоції як того, хто висловлюється, так і того, хто сприймає мовлення.

Н. Ф. Непийвода вважає іронічність "ознакою часу" (що наприкінці XX століття проникла в усі сфери суспільного життя), але серед її причин насамперед називає інформаційний вибух, з одного боку, і обмежену здатність людини переробити величезний потік інформації – з іншого [5, 137]. "У таких умовах, робить висновок дослідниця, людина потребує розслаблення, а що, як не іронія / гумор, може ефективно виконати цю роль" [5, 137].

На думку Г. В. Яновської, основа іронії – це відчуття мінливості світу та зв'язків між речами [11, 344]. Тому іронію тлумачать як один із найважливіших засобів формування думки читачів, оскільки ні гумор, ні сатира не можуть бути властиві людському мисленню та його висловлювання постійно.

Ще одним важливим фактором ефективного використання іронії в сучасній українській пресі є можливість завуалювати думку, зовні не конфліктуючи ні з традицією, ні з законом. Абсурдні ситуації, які людина переживає постійно, привертають увагу знову й знову, примушуючи шукати спосіб виходу з них [6].

Одним із ефективних мовних засобів вираження іронії в друкованих медіаматеріалах є демінутивні одиниці. У складі лексем вони здатні виражати різні емоційні відтінки іронії – від співчуття до злого висміювання та знущання.

Так, демінутивні утворення надають газетному мовленню легкої іронії, доброзичливої насмішки, подекуди фамільярності: З екс-"перчинкою" Саша познайомився цього літа, і між ними справді спалахнув бурхливий роман [УМ. – 26.10.2004. – С. 12]; Тож наша журналістська агентура шукає не гарненьких "мелихвісток", а вродливих і сильних особистостей [ДТ. – 22.07.2000. – С. 20]; З того часу, як дядечко Фрейд науково пояснив людині, що світом рухає секс, кожний індивід, слава богу, сприйняв це на віру й передав іншому [УМ. – 10.02.1995. – С. 9].

Характерною ознакою такої іронічної конотації є те, що це не зловтішання, не глузування, а іронія зі знаком "плюс", хоча досить часто поєднана з іншими почуттями – із захопленням, здивуванням, зі співчуттям: Негайно збирайтеся в подорож, якщо хочете особисто поспілкуватися з супер-поп-дівчинкою (Брітні Спірз). Як виявилося, зірочка веде подвійне життя. І часто з'являється серед людей у кардинально відмінному від звичного образі [УМ. – 21.05.2002. – С. 16], …дамочки одна одну недолюблюють, і здебільшого неприязнь випромінює падчерка [УМ. – 26.06.2002. – С. 16].

Іронічність закладена не тільки в газетні тексти, а й у заголовки: Віват народженим у штанцях (про чоловіків) [ГУ. – 24.06.1998. – С. 14], Красунчик Холодного Яру (про 1000-літній дуб) [УМ. – 30.12.1999. – С. 12], Огірочки – від Ващук, квасолька – від Косіва, полуничка – від Фердичка [ВЗ. – 11 – 17.05.2001. – С. 4], До нас в гостину всенькі міс [ГУ. – 5.04.1997. – С. 10]; назви рубрик або підрубрик: Копієчка (економічні проблеми), З голочки (новини культури), Як здоров'ячко, Здоровенькі були (теми здоров'я), Умілі ручки (людина і суспільство) [УМ] та ін.

Отже, в сучасних газетних матеріалах чимало лексем із демінутивними формантами позитивного іронічного забарвлення. Крім суто емоційного ефекту, ці одиниці здатні зменшити інтерактивну дистанцію між автором і реципієнтом. На думку Н. Ф. Непийводи, у розмові з читачем-однодумцем, читачем такого самого інтелектуального рівня достатньо одного натяку – ключових слів, це інтимізує виклад, наближує текст до сприймача [4, 31].

Лексеми з демінутивними формантами використовуються не менш продуктивно в сучасній газетній періодиці для вираження іронії, пов'язаної з осудом, зневагою та більш сильними почуттями – злобою, гнівом, дошкульною, уїдливою насмішкою, відвертої зневагою, цинізмом. Наприклад: Я б не хотів, щоб, принаймні, у керівному складі були сіренькі люди [ВЗ. – 23 – 29.10.1998. – С. 8]; …так ви перед моїм чоловіком ножку вже одкидаєте? [ВЗ. – 24.12.1999. – С. 10]; Сама по собі корпорація так би й залишилася "темним коником" у середовищі українського бізнесу, якби не угода між урядами України та Туркменістану [УМ. – 10.02.1995. – С. 4]; Смішно чути в могутній російській стихії кволенький український голосок… [УМ. – 24.06.1998. – С. 3]; Наука має землю за порошинку… поезія нічогісіньки не викрила [ДТ. – 19.08.2000. – С. 7]; Заради якогось нещасного нуля-матросика, хай навіть і помноженого на 118, не варто президентові переривати свій відпочинок у Сочі [ДТ. – 19.08.2000. – С. 1].

Іронію зі знаком "мінус", що виражається лексемами з демінутивними формантами, виявлено передусім у політичних текстах, зокрема для оцінювання діяльності депутатів (нездорова заявочка, підлабузник на побігеньках; дрібненький радикальний лідер), політиків та уряду (шматочок влади; у політиці панував чималенький розгардіяш, тепленьке місце; теж нічого планчик); в економічних текстах (поганенькі показники; ласа діляночка землі; кругленьку суму; зелененькі; мільйончики; капустка; грошенята; грошики; копійчина; папірці тощо).

Як правило, основи похідних слів у таких випадках мають абстрактну семантику, в поєднанні з демінутивом виникає ефект іронії, неприродності, фамільярності, зниженості: проблемки, школки, ідейка, матер'яльчик, історійка, схемки, пунктики, планчик тощо. У контексті газети це звучить так: Так, в Європу нам обов'язково треба "рухатися" разом із Росією. Саме цю ідейку силкувався обгрунтувати член фракції "Трудова Україна" Дмитро Табачник [УМ. – 16.05.2001. – С. 10]; На матер'яльчик товариша Рибака потрібний дозвіл Генерального штабу (репліка цензора на роман) [ДТ. – 29.07.2000. – С. 16]; Екологія була у цензора Кучерявого одним із "пунктиків" [ДТ. – 29.07.2000. – С. 18]; Теж нічого планчик, ось тільки Конституцію можуть змінювати тільки законодавці, про що час від часу нагадує опозиція і голосно?– Рада Європи [ДТ. – 15.07.2000. – С. 1].

Ще однією специфічною особливістю експресивного словотвору у створенні іронічного ефекту є те, що назви осіб, понять, які мають відтінки урочистості, значимості, звеличення, поєднуючись зі здрібніло-пестливими суфіксами, набувають у медіатексті негативної семантики. Ця закономірність знаходить своє вираження в лексемах князьки, дворянчики, купчики, попики, козачки, інтелігентик, хазяйчики, людинка, партійка тощо. Наприклад: Князьки за високим парканом знайшли спосіб позбутися боргів [ДТ. – 14. – 20.09.2002 – С. 6]; Хто цю Україну збудує і утвердить? Господар. Ні, я не маю на увазі, що треба терміново наплодити купу "хазяйчиків" – Пузирів чи Калиток (самі плодяться)... Йдеться про людину, вільну у своєму виборі, – про творця [ДТ. – 7 – 13.08.2004. – С. 13]; ...транснаціональні корпорації винні в усьому, що стосується погіршення довкілля, руками засланих в науку козачків намагаються відмитися й відвести від себе провину або ж видати погані явища за хороші [ДТ. – 7 – 13.08.2004 – С. 13].

Такі відтінки негативної характеристики, як зневага, приниження, нехтування, увиразнюються, оскільки ці почуття породжуються невеликими, мізерними розмірами предметів, явищ, які насправді є досить суттєвими і значимими у свідомості читача.

Обстежуючи журналістські матеріали, ми виявили, що іронія посилюється:

– якщо зменшувально-пестливі суфікси використовуються в словах, які звичайно із суфіксами суб'єктивної оцінки не вживаються (грішки, статейки, дармівщинка, інтрижки, душок, заступничок, парочка, міфики, підходященький, вмиваннячко), як-от у контексті газети: Хто із політиків намагався зогрішити заради блага, хто... вибрати менше із зол, хто сподівався, що його грішок не стане надбанням гласності [ДТ. – 19 – 25.04.2003. – С. 3]; ... А інтрижки продовжувалися [УМ. – 11.01.2000. – С. 12]; Було відомо, що обснували Солженіцина павутиною агентури. Проти нього публікували викривальні статейки [ДТ. – 19 – 25.04.2003. – С. 3]; Третьої сили, спроможної втрутитися в битву цієї парочки (Ющенко – Янукович), наразі не виросло [ДТ. – 7 – 13.08.2004. – С. 3]; ...заступничка підібрав собі підходященького [УМ. – 11.01.2000. – С. 12];

– коли в словосполученнях об'єднуються слова з пестливим і згрубіло-збільшувальним суфіксами, наприклад: Весь фільм – це чітко розписане нехлюйство, лицемірство, жорстокість, агресія, ...ще змах – і ти бачиш солоденькі посмішки й чуєш солоденькі промови, а в кишені того ж солоденького злодюги в цей час скручується м'ясиста і кругленька дуля [УМ. – 11.01.2000. – С. 12];

– якщо в словосполученнях об'єднуються лексеми з негативною семантикою та здрібніло-пестливе утворення: Біля уламків сидять хижого вигляду бабусі, які продають пиво й чіпси... [ДТ. – 14 – 20.09.2002. – С. 23];

– за умови зіставлення або протиставлення (можливо, контекстуального) лексем зі зменшено-пестливими формантами та без них, наприклад: З граніту науки – легенькі корінці [ВЗ – 20.07.2005. – С. 5].

Зауважимо, що негативне оцінне значення дериватів може нейтралізуватися емотивно-оцінними суфіксами – негативна ознака набуває нового відтінку (поблажливості, інколи легкої іронії) завдяки здрібніло-пестливому суфіксу: Після шоу вони з розпачем розглядали на своєму тілі подряпини, які залишили гострі кігтики невідомої кралечки – їхньої палкої шанувальниці [ВЗ. – 24.12.1999. – С. 13]; Нехай держава за рахунок своїх "гарячих" громадян трохи бюджет благенький свій наповнить [ВЗ. – 24 – 30.12.1999. – С. 7]; ... якщо ти міністр, та ще й з портфелем, будь готовий відкрити свій портфельчик перед громадянином, аби показати портмоне, в якому гроші, на які ти живеш, і ключі від квартири, дачі, гаража [ВЗ. – 19 – 20.04.1996. – С. 3].

Іронічно-зневажливий, негативнооцінний ефект створюється також у медіатексті за допомогою творчої маніпуляції автором фразеологічними одиницями з демінутивними формантами у своєму складі (тобто трансформації стійкого виразу): Дехто з експертів навіть припускає, що ... люди президентського зятя вирішили вийти з уряду "чистенькими", аби потім в'їхати в новий Кабмін на білих конях [УМ. – 21.01.2004. – С. 3]. Нове словосполучення нагадує традиційну фразеологічну одиницю вийти / виходити сухим із води, яка має значення "будучи винним, уміло уникати покарання або нарікання; залишатися непокараним або незаплянованим" [10, 111]. Демінутивний формант -еньк- у складі позитивнооцінної лексеми (більш того, узятої в лапки), посилює екпресивність, емоційну насиченість фразеологізму. Інший приклад: ...питання мого особистого життя обгризені та обсмоктані так, що залишилися самісінькі кісточки [ДТ. – 19 – 25.04.2003. – С. 2]. Автором обіграні два фразеологізми, за допомогою яких створений новий, контамінований: перемивати (перетирати) кістки (кісточки), який має значення "займатися пересудами, обмовляти кого-небудь" [10, 619], та одні (самі, тільки) кістки (кості) та шкіра (шкура) зі значенням "дуже худий" [10, 377]. Більш того, збільшена міра вияву ознаки чи інтенсивність дії підкреслюється займенником із демінутивним формантом -ісіньк- (самісінькі) та додатково посилюється іменником зі здрібнілим суфіксом -очк- (кісточки), що надає більшої експресивності та виразнішого емоційно-оцінного звучання творчому варіанту фразеологізма. Такі трансформації усталених виразів передбачають ефект невиправданих очікувань, введення елемента несподіванки, щоб звернути увагу читача на форму та значення первинного фразеологізму. Це, у свою чергу, робить газетний текст цікавішим, пробуджує уяву читача, його інтерес до повідомлення, створює неохідне емоційно-оційне підгрунтя для сприймання.

Демінутиви з пейоративним емоційним забарвленням виступають як дуже виразний і економний засіб іронії, фамільярності не тільки в газетних текстах, а й у заголовках: Луценко зустрівся з черкаськими "луциками" [МЧ. – 18.08.2005. – С. 1]; Купи собі шматочок "Металіста" [УМ. – 18.06.2002. – С. 15]; "Князьки" за високим парканом [ДТ. – 14 – 20.09.2002. – С. 6]; Росте собі хатиночка… [УМ. – 23.12.2003. – С. 3]; Ловися, рибко, велика й маленька. Та тільки не в період нересту! [НД. – 10.05.2003. – С. 9]; Мені тринадцятий минало, лупив теляток я дрючком [УМ. – 21.05.2002. – С. 9]; у назви рубрик або підрубрик: Номерочок (морально-етична тематика), Суб'єктивка (тема культури) [Д]. Іноді лексеми з демінутивними формантами, які треба розуміти в протилежному (іронічному пейоративному) значенні, беруться в лапки.

Зазначимо, що ступінь експресивності позитивнооцінних демінутивних одиниць, ужитих в іронічному значенні зі знаком "мінус", значно вищий, ніж експресивність відповідних слів, що мають узуальне негативне значення.

Таким чином, демінутивні одиниці використовуються нині в газетних матеріалах здебільшого з метою створення специфічної (іронічно-зневажливої, роздратованої, презирливої тощо) емоційно-експресивної тональності, що свідчить про тенденцію тяжіння сучасної преси до мовленнєвого негативізму. Пестливість суфіксальних утворень є лише зовнішньою, а в певних контекстуальних умовах пов'язується з діаметрально протилежними емоціями, що породжує експресію іронії, зневаги, удаваної пестливості, фамільярності, презирства, сарказму тощо. Можливо, саме тому ці одиниці використовуються журналістами як ефективний засіб вираження іронії з негативним емоційним забарвленням. Функціонально-стилістична мобільність демінутивних формантів, здатність афіксів пестливості виражати поряд із позитивними емоційно-негативні оцінки, дозволяє досить продуктивно вживати їх у газетно-публіцистичному мовленні.

Загальновідомо, що емоційна мовна інформація впливає на поведінку адресата шляхом механізму психічного "зараження" (на основі рефлексу наслідування). Тому сучасним періодичним виданням необхідно бути обережними у виборі мовленнєвої тактики, свідомо підходити до застосування певних прийомів і засобів для досягнення комунікативної мети. Це стосується й використання потенціалу демінутивних одиниць, здатних виражати різні емоційні відтінки іронії (від співчуття до злого висміювання і знущання).

Ми цілком погоджуємося з думкою Н. Ф. Непийводи про те, що газетам варто віддавати перевагу м'яким сценаріям, які більше, ніж тверді, співвідносяться з вимогою толерантності, делікатності, некатегоричності, можливістю вибору [5, 140]. Тому особливо важливим завданням сучасної преси вважаємо організацію та подачу інформації таким чином, щоб це сприяло позитивному налаштуванню читача, створенню комунікативного комфорту в медіаспілкуванні.

1. Дземідок Б. О. О комическом. – М., 1974. – 223 с.

2. Дідківська Л. П., Родніна Л. О. Словотвір. Синонімія. Стилістика. – К.: Вища школа, 1982. – 169 с.

3. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – 349 с.

4. Непийвода Н. Ф. Образ автора наукового твору // Образ. – Випуск 1. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000. – С. 28 – 39.

5. Непийвода Н. Ф. Стилістичний аспект масової комунікації // Наукові записки Інституту журналістики. Том V. Факультет соціології та психології. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004. – С. 133 – 140.

6. Ольховская У. К понятию иронии //www.tvfi.narod.ru/ulyal.htm.

7. Походня С. И. Языковые виды и средства реализации иронии. – К., 1989. – 128 с.

8. Третьякова Е. Ирония в структуре художественного текста // http://www.relga.rsu.ru/n73/rus73_2.htm.

9. Українська літературна енциклопедія: В 5 т. / Редкол.: І. О. Дзеверін (відп. ред.) та ін. – К.: "Українська радянська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 1990. – Том 2. – 576 с.

10. Фразеологічний словник української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін. – К.: Наукова думка, 1999. – 984 с.

11. Яновська Г. В. Фреймова репрезентація іронії в пресі: роль штампів і кліше // Гуманітарний вісник. Сер.: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – №9. – 406с.

12. Яцимірська М. Г. Культура фахової мови журналіста. – Львів: ПАІС, 2004. – 332 с.

Умовні скорочення:

ВЗ – "Високий замок";

ГУ – "Голос України";

Д – "День";

ДТ – "Дзеркало тижня";

МЧ– "Молодь Черкащини";

НД – "Нова доба";

УМ – "Україна молода".

© Федоренко О. Д, 2006