Ласкаво просимо

У статті розглядається проблема функціонування синонімів у термінології, зокрема в терміносистемі загального землеробства. Розкриваються питання виникнення та класифікації синонімів в термінологічній лексиці взагалі.

Ключові слова: синоніми, термінологія, класифікація синонімів, причини виникнення синонімів.

The problI of functioning of synonyms in terminology and in terminology of agriculture is considered. The problIs of origin of synonyms and their classification are discovered.

Key words: synonyms, terminology, origin of synonyms, classification of synonyms.

Проблема синонімії в загальновживаній лексиці та термінології є надзвичайно важливою, складною і неоднозначною.

Синонімічні відношення у мові розглядалися великою кількістю науковців Баллі Ш, Будагов Р. О., Булаховський Л. А., Головін Б. Н., Гречко В. А., Звегінцев В. А., Канделакі Т. Л., Квитко І. С., Коваль А. П., Крижанівська А. В., Нечитайло О. І., Нікітіна Ф. О., Новиков Л. О., Русанівський В. В., Симоненко Л. О., Шмельов Д. М.

Наукові погляди вчених часто не збігаються, а то й суперечать одні одним. Для початку необхідно з`ясувати, чим відрізняється явище синонімії у загальновживаній лексиці та галузевій термінології. У загальновживаній лексиці дуже рідко слова здатні повністю заміняти одне одного, вибір синоніма залежить від ставлення мовника до висловленого, до особи, яка його сприймає та до умов, які визначають стиль. Так, Л.О. Новиков зазначає, що синонімія як лексична категорія – це семантичне відношення тотожних чи схожих значень, виражених формально різними словами, які реалізують у тексті функції заміщення, уточнення, а також стилістичні функції. Два (або більше) слова є синонімами, якщо вони, володіючи різними знаками (лексемами), здатні завдяки тотожності чи подібності значень заміняти один одного у всіх або певних контекстах, не міняючи змісту висловлення."[5, 228] З цього приводу А. А. Реформатський наголошував, що синоніми можуть існувати в мові при дотриманні формули: "те саме, та не те", тобто слова збігаючись в одному, розходяться в іншому. Якби синоніми були повністю "те саме", то їх існування втратило б сенс, це було б не збагачення словникового складу, а, навпаки, його засмічення. [7, 99]

Традиційно синоніми розглядаються з точки зору  їх значеннєвого змісту як слова тотожні, або близькі за змістом. Мовознавці здебільшого схиляються до двох поглядів на синонімію, по-перше, синоніми розуміють як слова, що називають один і той самий предмет і виражають одне і те саме поняття про цей предмет, по-друге, синонімами вважають слова, що виражають поняття через різні "відтінки" того самого поняття. Синонімія дозволяє відображати в мовленні різні сторони понять, виявляти різні ознаки, уникати одноманітності, повторів.

У термінології прояв явища синонімії пояснюється специфікою терміна як мовного знака, в загальнолітературній мові кожне слово синонімічного ряду у певному контексті матиме лише одне значення, де вживання синоніма може бути цілком виправдане, термін в свою чергу, має лише одне значення, незалежно від контексту, ось чому терміни-синоніми на позначення одного поняття вважаються небажаним явищем: "У загальнолітературній мові синоніми вважаються однією з найважливіших системоформуючих категорій. У термінологічних системах їх роль значно менша, тому що в них реалізується переважно тільки різновид синонімії повного і часткового характеру". [6, 180] Отже, основними рисами, що відрізняють явище синонімії загальнолітературної мови та термінології є відсутність емоційно-експресивного забарвлення термінів, стилістичний поділ в межах наукового стилю (науково-популярний та академічний), диференціація за сферами використання  залежно від ступеня освіти.

Дослідники по-різному підходять до трактування явища синонімії в термінології, так В.П. Даниленко вважає: "Терміни, які співвідносяться одним і тим самим науковим поняттям в одному термінологічному полі, мають одну дефініцію, отже, є не синонімами, а дублетами.[ 2, 254] Цю саму думку поділяє й А. П. Коваль, яка доводить: "Наявні в термінології паралельні назви того самого поняття є дублетами. Дублетність – це явище відмінне від загальномовної синонімії. Оскільки термін має свою дефініцію (визначення) і саме через неї співвідноситься з поняттям, він у своїй словесній формі містить певну наперед задану кількість істотних ознак цього поняття. Поки визначення поняття не змінюється, будь-яка словесна форма буде дублетом до попередньої, тобто одиницею з тією самою дефініцією. Тому вважається, що в межах термінології існують лише терміни дублети і не існує термінів синонімів." [3, 262] У своїх працях Головін Б.М. зазначає: "Існування абсолютних синонімів, тобто слів, які повністю збігаються за значенням та вживанням, в загальнолітературній мові викликає сумніви. Але термінологіям властива саме абсолютна синонімія, що дає підстави називати це явище термінологічною дублетністю." [1, 154] У колективній праці "Українське термінознавство", зазначається , що синонімічні терміни можуть включати в себе дублетні пари [6, 181]. Отже, дублетність як різновид синонімії найбільш властива саме термінології.

У галузевих термінологіях постійно відбувається протидія двох закономірностей. По-перше, науковий стиль вимагає максимальної точності визначень та формулювань, прагне позбавитися синонімії, яка ускладнює сприймання наукової інформації, і може бути причиною неправильного сприймання наукового тексту. По-друге, синонімія є природним виявом розвитку мови, коли в процесі безперервного розвитку науки і техніки постійно збільшується кількість термінотворень на позначення вже відомих предметів та явищ, що впливає на розвиток синонімічних рядів. Великою кількістю синонімів відзначаються ті галузі термінологічної лексики, які сформувалися протягом довгого історичного періоду та мали тісний зв`язок з виробництвом. Для багатьох терміносистем причини виникнення синонімії є спільними, які зумовлені як мовними, так і позамовними чинниками:

–          постійним розвитком науки, що супроводжується появою нових понять та бажанням дати кожному поняттю найточнішу назву;

–          неуніфікованістю термінології;

–          наявністю застарілих назв, які функціонують паралельно з новими;

–          відродженням вдалих термінів, які з певних причин не використовувались в певний період;

–          номінацією того самого поняття різними науковими школами чи вченнями;

–          одночасним вживанням питомого та запозиченого термінів;

–          паралельним використанням термінів та професіоналізмів;

–          існуванням повного і короткого варіанта терміна.

Сучасна українська термінологія загального землеробства теж зазнає постійного впливу вищезгаданих умов виникнення синонімії. Безумовно, явище синонімії повною мірою розкривається в контексті, проаналізовані нами тексти яскраво про це свідчать. Зокрема, найпоширенішими є синоніми різні за походженням (власнемовний та запозичений варіанти): "Прискорена або антропогенна ерозія відбувається внаслідок нераціональної господарської діяльності людини і проходить інтенсивніше процесів грунтоутворення, що призводить до виникнення еродованих грунтів."(1, 321) Частим є паралельне вживання двох запозичених термінів: " Нормальна або геологічна ерозія відбувається в природних умовах без втручання людини, і швидкість її не перевищує темпів природного ґрунтоутворення."(1, 321) В.П. Даниленко вважає [48, 73], що такий вид синонімії, реалізується на початкових етапах створення науки, і відбувається під впливом таких чинників:

1) коли в мові вживалося кілька запозичень з різних мов для одного поняття;

2) коли поряд із запозиченим  в мові існувало і питоме слово;

3) коли з появою запозиченого слова спеціально створювалося питоме, еквівалентне запозиченому слову за значенням. Можуть у термінології загального землеробства одночасно функціонувати два питомих терміни з однаковим значенням: "Чистий пар, у свою чергу, поділяють на чорний (основний обробіток під який виконується в літньо-осінній період в рік збирання попередника) і весняний ( основний обробіток під який виконується навесні у рік парування поля) або як його ще називають ранній."(4, 86]), що є свідченням природного розвитку української мови на основі власних ресурсів.

Ураховуючи складні й багатогранні особливості синонімії, вважаємо доречним класифікувати і характеризувати синоніми загального землеробства за такими ознаками:

–          за ступенем тотожності семного складу: абсолютні синоніми та часткові синоніми;

–          за структурою: однослови, композити, словосполучення;

–          за морфемною структурою: спільнокореневі, різнокореневі.

Терміни-синоніми загального землеробства здебільшого абсолютні, адже їх дефініції ідентичні. Наприклад: монокарпічні бур`яни – малорічні бур`яни, конституційна вода – хімічно зв`язана вода, орний шар – окультурений шар – кореневмісний шар; мичкуватокореневі бур'яни – дернові бур'яни, дезагреагація – розпилення грунту, вертикальна ерозія – лінійна ерозія, геологічна ерозія – нормальна ерозія – допустима ерозія, горизонтальна ерозія – площинна ерозія,  агромеліоративне поле – зайнятий пар.

Частковими можна вважати родо-видові синоніми, взаємозамінні у певній мовленнєвій ситуації (залежно від ступеня конкретизації значення): "Поле, на якому вирощуються парозаймаючі культури, називається зайнятим паром. Видозміною зайнятого пару є сидеральний пар – поле, на якому вирощуються парозаймаючі культури на зелене добриво." (4, 86)

Синоніми можуть утворюватися на основі однієї словотвірної моделі: задерніння – задернованість, заораний – зораний, посуха – засуха. Такі  пари майже завжди є абсолютними синонімами.

Знаходимо у сучасній українській термінології багато прикладів синтаксичних (структурних) синонімів (за Б. М. Головіним). Ця група термінів виконує функцію заміщення, наприклад, коротка форма терміна заміняє складену і, навпаки. У такий спосіб утворюється синонімія різних структурних рівнів. Синонімія такого типу утворюється за такими структурними типами:

1. Повний термін – абревіатура: агропромисловий комплекс – АПК, велика рогата худоба – ВРХ, електромагнітне поле – ЕМП, надвисока частота – НВЧ, енергія надвисокої частоти - НВЧ-енергія.

2. Термін-словосполучення – термін-слово: розпилення грунту – дезагрегація, ерозія вітрова – дефляція, оранка плантажна – плантаж, спливання грунту – соліфлюксія.

Заходи, які вживаються для впорядкування окремих наук і галузей передбачають усунення синонімії.  Синонімія давно і дуже добре вкорінилася в галузевих терміносистемах, боротися з нею складно, що доводить факт існування синонімів навіть в стандартизованих терміносистемах, проте не всі дослідники розглядають це явище категорично негативно. Так, З.І. Комарова у своїх працях зазначає: "… в наш час, коли подолане розуміння надспецифічності термінів і терміносистем, виявлені численні і різноманітні засоби мовної системності термінів, які обумовлені семантичними, словотвірними, морфологічними, морфологічно-синтаксичними зв`язками термінів. Отже,  основні семасіологічні характеристики терміна (моносемія, відсутність синонімії, дублетності, омонімії тощо) існують лише як провідна тенденція і ніколи не реалізується повністю."[ 4, 25] Т. І. Панько, І. М Кочан, Г. П. Мацюк вважають, що  деякі синонімічні терміни (передусім дублетні пари) настільки ввійшли в конкретні термінологічні системи, що говорити про впорядкованість останніх шляхом усунення одного з синонімічних термінів – означає ігнорувати закономірності розвитку мови. [6, 181] Через неминучість виникнення синонімів у науковій мові, існує думка про те, що не варто проводити жорстку стандартизацію термінології, яка формалізує наукове мислення мовця. Вважається, що уникнути синонімів здатна лише та галузь науки, яка є застарілою, яка не розвивається і не поповнюється.

Загалом, факт наявності синонімів у сучасній українській термінології загального землеробства, свідчить про недостатній рівень її впорядкованості, хоч це й пояснюється об'єктивними причинами.

1. Головин Б. Н., Кобрин Р. Ю. Лингвистические основы учения о терминах. – М., 1987. – 104 с.

2. Даниленко В. П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. – М.: Наука, 1977. – 246 с.

3. Квитко И. С. Термин в научном документе. – Львов.: Вища школа, 1986. – 151 с.

4. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мо ви.-К.: Вища школа, 1987. – 348 с.

5. Комарова З. И. Семантическая структура специального слова и её лексикографическое описание. – Свердловск: Изд. Уральского ун-та, 1991. – 152 с.

6. Новиков Л. А. Семантика русского языка.: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1982. – 242 с.

7. Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство: Підручник. – Львів: Світ,1994. – 216 с.

8. Реформатский А. А. Введение в языковедение. – М.: Просвещение, 1967. – 542 с.

© Лбаюрський С. Б., 2006