Ласкаво просимо

Аналіз впливу мовних засобів різних рівнів (регулятивів) на взаємодію смислових позицій в політичному газетному тексті.

Ключові слова: комунікативний процес, діалог, діалогічність, політичний газетний текст, адресність, відповідність, регулятиви.

Analysis of influencing of means language of different levels (regulativs) on co-operation of sIantic positions in a political newspaper text.

Key words: communication process, dialogue, dialogue structure, political newspaper text, message direction/orientation, reverse, regulativs.

Комунікація – це мовленнєва діяльність, постійно функціонуючий діалог. У діалозі сходяться дві позиції, дві точки зору, між якими виникають певні комунікативні стосунки. Спочатку  діалог розглядався як мовний акт, який твориться особою, що говорить, відносно особи, що слухає. Таке розуміння характерне для ранніх робіт з прагматики [1; 2]; в них йдеться про вплив автора тексту на реципієнта, а не про взаємодію. Але людське спілкування – це взаємодія смислових позицій, взаємодія комунікантів, яка є діалогічною. Діалогічність – суттєве явище комунікативних актів в процесі їхнього функціонування в мовленні.

Під діалогічністю розуміють відображення в тексті (за допомогою певних мовних засобів) взаємодії автора і адресата з метою досягнення ефективності спілкування.

Діалогічність – це форма існування мови в мовленні, не тільки усному, а й у письмовому (як у діалогічному, так і зовнішньо монологічному). Аналізу присутності такої суттєвої риси в текстах були присвячені роботи багатьох науковців. Діалогічність  художніх текстів досліджували М. М. Бахтін, С. В. Амвросова, О. П. Карпенко [3; 4; 5]; наукових текстів – Л. В. Славгородська, М. Н. Кожина [6; 1]; публіцистичних – Л. Р. Дускаєва, В. І. Коньков [7; 8] та ін. Але досі не поставало питання про дослідження діалогічності політичних газетних текстів, хоча саме письмовому політичному мовленню найбільш властива функція інформування, соціального впливу, заохочення до взаємодії автора та реципієнта.

Діалогічність має дві сторони – адресність та зворотність (акт у відповідь). Для вираження тієї чи іншої сторони діалогічності використовуються регулятиви, які вказують читачеві напрям розгортання змісту тексту через взаємодію смислових позицій комунікантів.

Регулятивами називають мовні засоби різних рівнів, які використовують для передачі взаємодії автора та адресата. Ці одиниці експлікують рух авторської думки і "керують" увагою адресата. Регулятиви відображають характер взаємодії смислових позицій, тобто передають семантику зворотності (акту у відповідь). У письмових текстах ці одиниці виконують свого роду інформаційну функцію: вони вказують на розгортання взаємодії смислових позицій у напрямі від непоінформованості до обізнаності. Виступаючи в подібній функції, регулятиви виражають семантику пояснення, відповіді на питання, доповнення, уточнення, розвитку теми, переходу до іншої теми, альтернативності, посилення об'єктивності, дієвості, достовірності, впливу на реакцію реципієнта тощо. За допомогою регулятивів викристалізовуються конструктивні ознаки діалогічності на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях української мовної системи.

Інша група мовних засобів – метафори, фразеологічні єдності, терміни, крилаті вислови, запозичення з художніх фільмів тощо – укладається в інтертекст. Інтертекстуальністю (за Ю. Кристевою [9]) вважають формальні зв'язки певного тексту з текстами інших авторів.  Дослідження довело наявність в політичних газетних текстах великої кількості інтертекстуальних включень, що відтворюють діалогічність мовленнєвих позицій комунікантів певного тексту та – ширше – взагалі взаємодію (діалог) між політичним газетним текстом і текстами загальнолюдської культурної спадщини.

Розглянемо як ілюстрацію деякі фрагменти.

У статті з назвою "Думай, дядьку, думай!" автор вживає звертання -синтаксичний регулятив, який одразу вводить читача в діалог з адресатом.

Сама стаття – це поєднання зовні монологічного авторського тексту-роздуму з діалогом, включеним у цей текст. Регулятивами у тексті виступають слова, що належать до розмовно-побутової лексики, навмисні повтори слів, частки, займенники, дієслова, вставні конструкції, звертання, авторська трикрапка, інтертекстуальні включення:

"Коли ці рядки вже були написані, вирішив звірити їх з думками простої людини, як кажуть "людини від народу". Таким є Микола Пимонович, мій сусіда по городу. Наша розмова відбулася прямо на городі.

– Я до вас, дядьку. Поговорити про політику з вами можна?

– Чого ж не можна? Можна, тепер усе можна. Ось тільки картопельку побризкаю. Бо їй, бідненькій, дісталося цього року! Що не доморозив холодний травень, те досушив спекотний червень. А тут ще погані-жука розвелося, що скоро вуха об'їдять..."

У наведеному прикладі авторська трикрапка містить окремий контекст, паралельну думку, яка апелює до знань та досвіду читацької аудиторії; повтор слова "можна" у предикативному значенні застосований для введення в речення кількох значеннєвих рівнів: перший – містить дозвіл на діалог, другий – одразу вводить читача у стан справи щодо політичної ситуації в країні напередодні виборів; навмисне вживання зменшувально-пестливих суфіксів -ельк, -еньк, просторічної лексики "погані-жука", "вуха об'їдять" – приклад залучення образу людини з народу з її простою мовою, її проблемами задля більшої інтимізації, тіснішої взаємодії комунікантів.

"Інший селянський син Сашко Ткаченко, ставши на шлях боротьби за президентську булаву (інтертекстуальні включення), вирішив одразу взяти за "роги":

"…Я його (тобто Пустовойтенка) тричі пошлю…" " Куди, ви вже, дорогий читачу, здогадалися. Це вже хватка, я вам скажу!" (синтаксичні регулятиви: вставлена конструкція-пояснення, звертання до аудиторії "дорогий читачу", "ви", "я вам скажу").

"То що ж, ви запитаєте, робити? Переживемо і наступні вибори 31 жовтня, а потім що нас чекає " (автор, передбачаючи реакцію аудиторії, ставить від неї до себе питання (морфологічні регулятиви "ж", "ви", "нас"),  відповідає на нього, потім звертається до свого сусіда, з яким трохи вище мав прямий діалог, потім ставить питання до аудиторії, сам відповідає на нього і знову звертається до "дядька". Але цим "дядьком" вже є не його сусід, а кожний окремий читач):

"Як на мене, треба передусім прозріти і згадати заповіт Ісуса Христа: "…відділяйте зерна від полови", "відлучайте козлів від овнів!" Погляньте, Миколо Пимоновичу, скільки тих "козлів" бекають комуно-московською мовою із ізраїльським придихом (автор вдається до застосування методів місцевої політики, пов'язаної із територіальним розташуванням регіону), женуться наввипередки за президентською кучмою (тобто шапкою)! А ми, "козли", що робимо? Мекаємо і дивимось, поки нас, голодних, доять "партачі" від політики. А потім заріжуть на м'ясо. М'ясо викинуть собакам (московським), бо пісне і смердить хохляцьким потом…(синтаксичні регулятиви – вставлені конструкції-пояснення "тобто шапкою", "московським", модальні синтаксеми (вставні слова-уточнення)  "козли", "голодних"; морфологічні регулятиви – дієслова 1 особи множини "робимо, мекаємо, дивимось", особові займенники "ми, нас").

…То ж думай, дядьку: доля майбутніх виборів залежить від тебе".

Інтертекстуальні включення: "…комуністи обіцяють усіх вивести на чисту воду". На чисту воду вони виводять "мелкую рибйошку…"; "союз братніх народів"; "правила гри"; "рівень культури унтерпришибєєвих"; "Жириновський у юпці"; "…вітренковський соціалізм і прогрес неможливо поєднати. Між ними Берлінська стіна і наш "родной железный занавес""; "…відділяйте зерна від полови", "відлучайте козлів від овнів!" [10].

Інший приклад вираження діалогічності в політичному газетному тексті за допомогою регулятивів – відкритий лист Президента України – зовні монологічний текст-звернення до українського народу. Окремі частини тексту виділені жирним шрифтом, саме на них акцентовано найбільшу увагу реципієнтів. У назві статті за допомогою морфологічних регулятивів – займенника увесь та іменника народ поєднується автор та аудиторія, відчувається заохочення до взаємодії комунікантів. Регулятивами у тексті є: займенники, частки, дієслова, логічний наголос, повтори слів, звертання, вставні та вставлені конструкції, інтертекстуальні включення.

– Увесь народ зацікавлений у чесних виборах президента

"Дорогі співвітчизники! Щиро дякую всім, хто підтримав мене як претендента в кандидати на пост Президента України".

"Переконаний, що наша спільна…праця створила необхідні передумови для поліпшення ситуації вже найближчим часом. Разом здолаємо суспільні негаразди – виграє кожен. Тому не буду вдаватися до самореклами або критики програм і дій інших претендентів на президентську посаду. Ті, хто здолав мільйонний підписний рубіж, і ті, хто прагне і не зможе цього зробити, безумовно, є гідними людьми, чиї політичні ідеї знаходять розуміння у багатьох і багатьох наших співгромадян. Президент і кандидат у Президенти держави просто зобов'язані на це зважати. Бо Україна у всіх нас одна".

Уривок насичений морфологічними регулятивами – великою кількістю займенників; деякі вжиті з навмисним повтором: "ті, хто"; комбінація регулятивів "всіх – нас", "разом – кожен", "багатьох наших співгромадян" надає зовні монологічному тексту вигляду відкритого діалогу; поєднання видільної частки вже та словотворчої частки най- (у прикметникові вищого ступеня найближчим) ніби прискорює перебіг подій, на які очікує аудиторія.

"Обираючи з-поміж кількох претендентів, люди, безперечно, сподіваються стати учасниками чесного зіткнення думок, концепцій, підходів.

Морфологічний регулятив "люди" (і далі – "український народ") вжито замість займенника ви. Таким чином автор приховано звертається до аудиторії; діалог комунікантів розкривається також за допомогою інших елементів прихованої діалогічності – логічних наголосів, жирного шрифту, наявності питань – відповідей, пояснень, порівнянь, синтаксичних регулятивів – вставних конструкцій:

Адже український народ завжди вирізнявся зваженістю у словах і вчинках, що є невід'ємною складовою нашої національної культури".

"Природне право кожного політичного діяча – домагатися влади, щоб реалізувати програму, яка видається йому правильною і безальтернативною. Однак мені, як вищій посадовій особі держави (синтаксичний регулятив з логічним наголосом), доводиться мало не щодня стикатися з тим, як легко окремі політики піддаються спокусі знехтувати цивілізованими нормами політичної боротьби…Такі ігрища є, на мою думку, настільки ж аморальними (синтаксичний регулятив – порівняння з логічним наголосом), як і вкрай небезпечними. Не забуваймо (морфологічний регулятив – заклик до взаємодії): ціна перемоги, здобутої із "скриньки Пандори" (інтертекст: звернення до античної історії, культури, міфології) може виявитися надто високою".

"Пропоную усім претендентам: наступного дня після завершення терміну реєстрації зібратися разом і укласти своєрідний "кодекс честі" (інтертекст, крилатий вислів)… у виборі методів політичної боротьби.

Сподіваюсь на те, що турбота про майбутнє  України переважить сьогомоментний егоїзм у діях кандидатів. Розраховую також на те, що кожний з претендентів зрозуміє … вигоду для себе від реалізації цієї пропозиції. … Хочу вірити, що на такій платформі стоять усі, хто хоче взяти в руки важелі влади і скористатися ними на благо України"

Морфологічні регулятиви – дієслова та слова, вжиті у предикативному значенні, використані автором у тексті та вилучені нами при аналізі, окремо від тексту передають головний задум усього твору: переконати цільову аудиторію у правильності дій Президента країни, заохотити реципієнтів до співдії, викликати позитивну зворотну реакцію.  Саме вони виконують роль ключових слів статті: "дякую, підтримав,  переконаний, створила, разом здолаємо, виграє, не буду вдаватися, здолав, прагне, є, знаходять розуміння, зобов'язані зважати, завжди вирізнявся, є,  домагатися влади, реалізувати програму, піддаються спокусі, знехтувати, не забуваймо, може виявитися, переконаний, народ визнав, зобов'язані виявити, закликаю, пропоную, зібратися разом, укласти, переконаний,  зацікавлені, сподіваюсь, переважить,  розраховую, зрозуміє, хочу вірити" [11].

Таким чином, політичний газетний текст створюється автором з урахуванням комунікативної мети та налаштувань реципієнтів. На прояв діалогічності в цьому виді текстів  впливає вживання великої кількості регулятивів та інтертекстуальних включень, які покликані будити і спрямовувати рефлексію реципієнта в задане автором тексту русло. Регулятиви мають діалогічну природу.

Дослідження політичних газетних текстів показало наявність великої кількості: дієслів 1 та 2 особи однини та множини та дієслів мовлення та мислення, модальних слів, означальних, відносних, неозначених та особових (1 та 2 особа однини та множини) займенників, часток, які акцентують увагу аудиторії (морфологічні регулятиви); лексики, яка містить оцінку чужого мовлення та позицій, лексики, яка виражає сумнів висловлюваного та лексики, яка передає емоційний стан (лексичні регулятиви); засобів передачі чужої мови (як правило, вони винесені у вставні та вставлені конструкції): ВК, що вказують на джерело повідомлення, передають модальність згоди (погодження), виражають звертання та припущення, питальні і спонукальні речення (група синтаксичних регулятивів); авторської трикрапки, яка містить окремий контекст, паралельну думку, натяк, невиказану іронію; інтертекстуальних включень, які апелюють до знань читачем великого масиву наукової, історичної та культурної спадщини, так званого інтертексту. Для політичних газетних текстів важливо, що контекст без інтертексту може бути читачем сприйнятий неточно, суб'єктивно, без потрібних авторові від читача асоціацій, думок, дій.

1. Кожина М. Н. Некоторые аспекты изучения речевых жанров в нехудожественных текстах // Стереотипность и творчество в тексте. – Пермь, 1999. – 20 с.

2. Франк Д. Семь грехов прагматики: тезисы о теории речевых актов, анализе речевого общения, лингвистике и риторике // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVII. М., 1986. – С. 363-373.

3. Бахтин М. М. Проблема речевых жанров // Автор и герой. К философским основам гуманитарных наук. – СПб.,  2000. – С. 249-299.

4. Амвросова С. В. "Диалогические" отношения в художественном тексте // Принципы функционирования языка в его речевых разновидностях. – Пермь, 1984. – С. 33 -41.

5. Карпенко Е. П. Внутренний диалог в лирической поэзии ХХ в.: Автореф. дисс. … канд. филол. наук. – М., 1991. – 16 с.

6. Славгородская Л. В. Научный диалог. – Л., 1986. – 167 с.

7. Дускаева Л. Р. Диалогическая природа газетных речевых жанров: Автореф. дисс. … доктора филол. наук. – Пермь, 2004. – 29 с.

8. Коньков В. И. Речевая структура газетного текста. – СПб., 1995. – 160с.

9. Kristeva J. Bakhtine, le mot, le dialogue et le roman // Critique. – Paris : 1967, № 239. – Р. 438 – 465.

10. Донеччина: Обласна газета. – Донецьк. – № 40 (14659), 1999. – 8 с.

11. Кіровоградська правда: Обласна громадсько-політична газета. – Кіровоград – № 83 (20242), 1999. – 4 с.

© Пономарьова О. В., 2006