Ласкаво просимо

Тенденції розвитку міжнародних інформаційних потоків

У статті розглянуто сучасний стан і тенденції розвитку міжнародних інформаційних потоків. Показано основні медіастратегії щодо ефективного інформування населення в контексті глобалізації.

Ключові слова: міжнародний інформаційний потік, трансформаційне суспільство, інформаційний простір.

Modern situation and tendencies of the development of international information stream are considered. The research is devoted to basic media-strategies of effectiveness to inform the society in the context of globalization.

Key word: international information stream, transformation society, information space.

Глобальні виклики третього тисячоліття спричиняють нові тенденції та перерозподіл міжнародних інформаційних потоків. Унаслідок сучасних геополітичних змін, інтеграційних процесів, соціально-політичних трансформацій суспільств, розширення певних політичних систем виникає потреба в налагодженні нових комунікативних каналів обміну інформацією та систем поширення повідомлень. Інтенсивність накопичення останніх поступово призводить до організації міжнародних інформаційних потоків за допомогою засобів масової комунікації. Активізація новостворених інформаційних потоків впливає на формування і зміни у зовнішній політиці держав, інформаційних стратегій політичних систем.

У контексті національного відродження медіасистем, зокрема на пострадянському просторі, значний вплив при формуванні міжнародних інформаційних потоків справляють моделі національної ідентичності.

“Міжнародний потік інформації” – це рух повідомлень через національні кордони між двома або більше національними і культурними системами. Крім мас-медіа, до інформаційного потоку можна зарахувати такі сфери людської діяльності, як туризм, міграцію, освітні, культурні обміни, міжнародні конференції, спортивні змагання, а також дипломатію, військові організації.

Міжнародний інформаційний потік має надзвичайний вплив на національні та міжнародні процеси прийняття рішень, а також на життя людей в усьому світі. Всі головні типи інформаційних потоків становлять міжнародний потік інформації, окреслюють його напрями і форми, що спричинює зміни на різних рівнях і в різних системах, а саме: зміни в природі влади, ресурсів, національних і міжнародних системах.

У сучасному світі міжнародний інформаційний потік технологічно можна поділити на дві стадії. По-перше, це стадія виробництва, тобто йдеться про джерела інформації або комунікаторів, формування повідомлень і внутрішьо- та зовнішньомедійні чинники, до яких належать володіння, контроль, економічні ресурси, розміщення прибутку, усвідомлення мети медіатехнології, типи змісту. По-друге, стадія поширення інформаційних повідомлень. Якщо держава-нація не має контролю над усіма стадіями поширення інформації, її повідомлення можуть бути неефективними. Таким чином, розглядаючи модель міжнародного потоку інформації в усіх її складових, включаючи внутрішньо- та зовнішньомедійні змінні окремо як на стадії виробництва, так і на стадії поширення повідомлень, слід зазначити, що відсутність контролю лише над одним із “акторів” цього процесу призводить до неспроможності ефективного контролю над інформаційним потоком у цілому.

Останнім часом постає загроза виробництва і поширення неякісної продукції на світовому інформаційному ринку, а також неспроможність ефективно контролювати інформаційний потік у цілому. Україна, на жаль, на сьогодні є беззахисною перед зовнішніми інформаційними впливами – перед російськими телевізійними програмами, яким досить часто властиві антиукраїнські випади, та західним інформаційним продуктом. Проблема полягає не в тому, що український інформаційний простір зазнає впливу інших держав (цього неможливо уникнути в глобалізованому інформаційному суспільстві), а в тому, що Україна не може протиставити такому впливу власною якісною медіапродукцією, яка була популярнішою за іноземну [1].

З усіх різновидів інформаційних потоків новини, які перетинають кордони інших держав, субконтинентів і континентів, порушуючи суверенітет національного інформаційного простору, впливають на формування громадської думки суспільства.

Відсутність кореспондентської мережі за кордоном, механізмів обміну інформацією між вітчизняними засобами масової інформації та іноземними відокремлюють українську журналістику від інших світових мас-медійних систем. Саме тому чимала частка важливих відомостей, що торкаються безпосередньо інтересів держави та її громадян, залишається невідомою широкому загалові. (Отже, бажано скористатися позитивним досвідом інших держав і обрати власний шлях розвитку мас-медіа.)

Під поняттям інформаційного простору розуміють сукупність територій, охоплених засобами масової інформації певної категорії (регіональними, національними, світовими). Найчастіше цей термін уживають у значенні національного інформаційного простору, який потребує законодавчого регулювання й захисту, а його суб'єкти – і державної підтримки [2].

Особливий інтерес до досліджень медійних факторів, спостерігається протягом останніх 10–15 років. У межах цих підходів вимальовуються основні висновки щодо напрямів у вивченні міжнародних потоків новин. По-перше, дослідження доводять, що більшість міжнародних новин надходить з “Центру”, з “Півночі” або із “Заходу” завдяки міжнародним агентствам новин. Тобто напрям новинних потоків є вертикальним: від розвинутих країн до країн, що розвиваються (це підтверджують різні парадигми дослідження міжнародних потоків новин). Серед них головними є “Центр–Периферія”, “Північ–Південь”, трикутникова парадигма “Захід–Схід–Південь”, в якій трикутник перевернутий гострим кутом донизу, що уособлює Південь.

По-друге, хоча й існує горизонтальний потік міжнародних новин між країнами, що розвиваються, та він становить значно меншу частину від усього міжнародного новинного потоку.

Організація міжнародних інформаційних потоків є пріоритетом зовнішньої політики держави, яка в багатьох країнах, наприклад, здійснюється за допомогою всесвітніх служб мовлення. Наприклад, Велика Британія – Бі-Бі-Сі, Німеччина – “Німецька хвиля”, Українська всесвітня служба радіомовлення. Такий типологічний ряд можна продовжити з огляду на культурний і мовний аспекти: Франція – Альянс-Франсез, Велика Британія – Британська Рада, Німеччина – Гетте Інститут, тощо. Таким чином, діяльність культурних центрів за кордоном можна вважати одним із видів організації міжнародних інформаційних потоків. Наразі ідея створення українських культурних центрів, на думку дипломатів, “ще не набула остаточного схвалення, однак перебуває на стадії обговорення”.

Сучасний міжнародний медіапростір характеризується розмаїттям мов, якими спілкується населення певної країни або регіону залежно від національної приналежності, вподобань і вмінь. Сьогодні кожне суспільство, і Україна не є винятком, поліетнічне. Основною тенденцією мас-медійного ринку є те, що потужні комерційні медіахолдинги, які проводять маркетингові дослідження і мають на меті передусім задовольнити інтереси свого споживача, враховують рівень володіння мовами своїх цільових аудиторій. Як результат в Україні електронні ЗМІ пропонують свою продукцію частіше двома мовами: українською і російською. Тому експерти говорять про загрозу витіснення однієї мови за рахунок іншої. Мовного балансу в суспільстві і на мас-медійному ринку можна досягнути шляхом правового регулювання вживання мови для створення інформаційних продуктів на кшталт радіо-, телепередач, друкованих ЗМІ, інтернет-видань і реклами.

Наразі в кожному суспільстві відбуваються мовні трансформації внаслідок геополітичних перетворень. Сприйняття тих чи тих нововведень аудиторією залежить передусім від того, у який спосіб їх застосовують ЗМІ, які, в свою чергу, несуть відповідальність за збереження і вдосконалення культури мовлення, виховування смакових якостей аудиторії.

Взаємозалежність геополітичних змін певних держав і тенденцій мовної палітри суспільства можна простежити на прикладі таких трансформацій, як проголошення незалежності країни, а також приєднання до тих чи тих політичних систем світу. Наприклад, вступ до Європейського Союзу таких прибалтійських країн, як Литва, Латвія, Естонія, вплинув і на зміну мовного вектора культурного розвитку цих країн. Статистика свідчить про те, що молодий литовець швидше володітиме англійською, на відміну від переважно російськомовного литовця похилого віку. Отже, залежно від трансформацій суспільства відбувається взаємовплив у площині таких понять: геополітика – мовний аспект – ЗМК. Основою цього трикутника є мовне питання, яке має бути чітко врегульоване юридично.

Проблему подолання культурних бар'єрів у етнонаціональному середовищі можна розв'язати шляхом прогресування засобів масової інформації та комунікації, що значно посилить взаємодію та діалог різних культур, стимулюватиме інтегративні тенденції.

Процес формування зовнішньополітичних орієнтацій трансформаційних суспільств засобами масової інформації має відбуватися поступово. Трансформація – це перехід від одних соціально-економічних відносин до інших. У країнах пострадянського простору – це перехід від планової економіки до ринкової.

Менеджмент інформаційної сфери трансформаційного суспільства має свої особливості, в Україні наразі він перебуває на стадії становлення. Наприклад, не всі медіастратегії в контексті інтеграційних процесів в Україні виявилися ефективними. Населення недостатньо поінформоване щодо питань безпеки та інтеграції до євроатлантичних структур.

За матеріалами урядового порталу “Європейський простір”, в українському суспільстві існує значний потенціал підтримки європейського вектора зовнішньої політики. Впродовж 2004–2006 рр. різні соціологічні опитування населення України щодо ставлення до вступу в ЄС коливалися від 40 % до 50 %. Останні опитування свідчать, що тенденція такого зростання збережеться й надалі у разі проведення інтенсивної інформаційно-просвітницької роботи. Проте в українському суспільстві досі не існує стабільної проєвропейської більшості. Це пов'язано, у першу чергу, з недостатньою поінформованістю населення стосовно напрямів та перспектив європейської інтеграції України.

Отже, в даному випадку організація і контроль мас-медійних потоків має здійснюватися як на державному, так і громадському рівні.

Європа характеризується багатомірністю інтеграції. Можна виділити інтеграцію на рівні сусідніх країн, на рівні Європейського Cоюзу або спеціалізованих міжнародних організацій [3]. Інтеграція у світову економіку і політику не повинна призводити до втрати культурних і соціальних особливостей кожного регіону, а навпаки, має сприяти створенню засобів збереження національної ідентичності, широкого розвитку етнотолерантності. Велику роль у цьому відіграють засоби масової інформації.

Сьогодні Україна значною мірою поки що випадає зі світового інформаційного процесу, а для пересічного європейця так і залишається закритою країною. Одна із головних причин – відсутність інформування, яке повинні забезпечувати засоби масової інформації. Іншим каменем спотикання можна вважати те, що Україна не має стратегії системної, комплексної інтеграції у світовий телекомунікативний та інформаційний простори. Надзвичайно важливу і відповідальну роль у процесі європейської інтеграції мають відігравати українські ЗМІ.

Нині питання євроінтеграції висвітлюється 24 обласними, регіональними та міськими державними телерадіокомпаніями, а також Українською студією телевізійних фільмів “Укртелефільм”, державними телерадіокомпаніями “Культура” та “Всесвітня служба “Українське телебачення і радіомовлення”. Проте частка державного сектору телебачення і радіомовлення в телеінформаційному просторі України становить лише 4 %. Решту недержавних телерадіокомпаній необхідно залучати до інформування громадськості.

Як свідчать офіційні дані соціологічних опитувань, 89 % респондентів цікавить інформація про ЄС, зокрема 45 % – про наслідки інтеграції України до ЄС, 41 % – про вимоги щодо вступу до ЄС, 35 % – здобутки та втрати країн, які стали членами ЄС. За результатами виконання Державної програми з інформування громадськості на 2004–2006 рр.., підтримка населенням вступу України до ЄС становила майже 40%. За прогнозними оцінками виконання заходів нової програми, очікується поліпшення рівня поінформованості та відповідно підтримки громадянами євроінтеграції, а саме: у 2008 р. – до 50 %, у 2009 – до 53 %, у 2010 – до 60 %.

Йдеться не тільки про оперативне інформування української аудиторії про поточні міжнародні події, про діяльність провідних пан'європейських організацій, вільний доступ до джерел інформації, а й про зворотний зв'язок, тобто організований потік інформації з України.

Виступаючи 17 жовтня у Вашингтоні на засіданні Круглого столу на тему “Україна на шляху до державотворення”, доктор Збігнєв Бжезінський, колишній радник президента США Дж. Картера, зауважив: “Україна є успішною як національна держава. Україна існуватиме, і ніяких сумнівів у цьому немає. Україна – це, без сумніву, частина європейського пейзажу. Україна – це частина європейської політичної культури. Вона це продемонструвала… Має бути енергійна, процвітаюча, політично успішна Україна, щоб вона була частиною Європи, а Європа має змінити своє бачення Сходу, щоб зрозуміти, що кордони Європи не закінчуються річкою Буг. Справа в тому, що Європа – це динамічна реальність, але одночасно частина історії і культури, і Україна є частиною цієї історії та культури”.

Якщо певна країна має найсучасніше обладнання для телевізійного і радіомовлення, технічні можливості для поширення повідомлень, але не виробляє власної інформаційної продукції, не проводить пошуків у галузі маркетингу, то її залежність від зовнішніх систем посилюється і водночас зростає загроза політичного маніпулювання на міжнародному рівні. У подібній ситуації зараз перебувають українські засоби масової інформації.

У сучасному відкритому суспільстві інформація стає важливим стратегічним ресурсом, брак якого призводить до суттєвих втрат в економіці. Інформатизація суспільства виступає одним із вирішальних чинників модернізації економіки на ринкових засадах і запорукою інтеграції України у світове товариство. Шлях до Європи лежить через інформацію. Інтеграція інформаційного простору України до європейського, а також світового можлива завдяки поданню правдивої інформації, а не шляхом виправдання влади за допомогою організації так званих іміджевих проектів і програм на вітчизняному й міжнародному рівнях. Повномасштабне входження України в європейський інформаційний простір має відбуватися на правах рівності і партнерства. Якщо кілька років тому мова йшла про те, що наша країна не готова до такої інтеграції, то сьогодні можна сміливо говорити про те, що перспективи зростають, відкриваються нові можливості співпраці на рівні інформаційному, освітньому, науковому, економічному, культурному і т. д.

Класична європейськість вимагає від України при розробленні стратегії і програм інтегрування у європейський та світовий інформаційні простори дотримуватися низки базових вимог. У першу чергу, це якісне інформаційне забезпечення на професійному рівні. Йдеться не лише про оперативність подання інформації, а й дотримання точності, збалансованості, а також актуальності висвітлення подій. Хибна або неперевірена інформація підриває довіру цільової аудиторії. І потрібно докладати великих зусиль, аби повернути втрачену увагу до тих процесів, які відбуваються в Україні.

Отже, сучасні тенденції міжнародних інформаційних потоків дозволяють стверджувати, що:

– сучасні міжнародні інформаційні потоки вирізняються своєю прозорістю, відкритістю, а також відповідністю міжнародним нормам і стандартам обробки і поширення інформації;

– посилився вплив “громадянської журналістики” на міжнародному рівні завдяки новітнім видам комунікації. Це пояснюється тим, що темп повсякденного життя зростає, за браком часу більшість інформаційних повідомлень сучасна людина сприймає через інтернет, а також призму власних фільтрів: електронна пошта, певна вибірка посилань в інтернеті, спеціалізовані портали, сайти тощо;

– трансформаційним суспільствам (йдеться передусім про пострадянські країни), які вже почали розвивати власні міжнародні інформаційні потоки, притаманний вплив моделей національної ідентичності. Зовнішня ж політика країн, які наразі володіють потужними інформаційними системами, спрямована на забезпечення права на інформацію кожного громадянина за умов дотримання етнотолерантності в суспільстві.

– бурхливий економічний розвиток спричинив інтенсивну активізацію східноазійського інформаційного потоку, який став конкурентоспроможним на рівні західноєвропейського. Міжнародний інформаційний потік з країн арабського світу також визначено як пріоритетний. Науковці вбачають перспективу розвитку цих напрямів, які має забезпечити сучасний комунікативний зв'язок різних цивілізаційних систем світу.

1. Бадрак В. Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат: Автореф. дис. к. філол. н. – К., 2000. – 20 с.
2. Чічановський А., Шкляр В. Інформаційний простір як глобальна проблема сучасності // Вісн. Київ. ун-ту. Сер.: Журналістика. – 1995. – Вип. 2. – С. 41–49.
3. Петрів Т. Новітні інтеграційні процеси в Європі: через сито європейських мас-медіа. Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць – К.: Інститут журналістики. – 1997. – С. 13–25.