Before appearance of dictionary of terms and concepts for journalists and political scientists of о. of Meleschenko, And. Chichanovskogo, В. Шкляра "Information, informative". it is K: Deed, 2007. – 72 s. are Series "Dictionary".
Загальновідомо, що у теорії журналістики поняття “масова інформація” є базисним. Саме через характеристику діяльності журналістики зі збирання, обробки, компонування, поширення масової інформації виявляється сутність журналістики як особливої сфери соціальної діяльності.
У розпорядженні журналістики для діалогу (насамперед, але й полілогу та монологу) із владою та суспільством є тільки інформація – ніяких інших засобів просто не існує. Стаючи посередником між журналістикою та аудиторією, інформація є тим робочим інструментом, за допомогою якого вирішуються різноманітні завдання, що стоять перед усією системою журналістики як специфічним соціальним інститутом.
Усвідомлюючи це, журналістикознавці різних поколінь робили з більшим або меншим успіхом спроби дати визначення основним поняттям журналістики. Достатньо згадати видання відомого львівського дослідника журналістики Д. Григораша “Журналістика у термінах і виразах”, науково-популярне видання московської колеги В. Ученової “Бесіди про журналістику”, колективне видання москвичів “Современная журналистика: категориальный аппарат” за редакцією Я. Засурського та аналогічне видання киян за редакцією А. Москаленка, різноманітні довідники для журналістів, серед яких виділяються розробки петербурзця В'яземського та киянина Г. Вартанова.
Проте, як видно із самої суті наведених праць, журналістикознавці “закидали волок” надто широко, часто залишаючи поза увагою власне інформацію. На останню, до речі, претендують і представники dсіх інших професій – з огляду на подвійну природу інформаційного чинника, який присутній у будь-якій сфері людського знання. У результаті поняття “інформація”, “масова інформація” були “забалакані” майже до заплутаного стану, з якого час від часу “виривалися” блискучі афоризми на кшталт “Хто володіє інформацією, той володіє ситуацією”, “Хто володіє інформацією, той володіє світом”, “Інформація врятує світ, якщо світ зрозуміє, що таке інформація” (тут можливі аналогії з крилатими висловами геніального філософа Г. Сковороди “Світ ловив мене, але не піймав” та не менш геніального письменника М. Достоєвського “Краса врятує світ”), а також “мати важливу інформацію – отже, мати владу; вміти відрізняти важливу інформацію від неважливої – означає володіти ще більшою владою; можливість поширювати важливу інформацію у власній режисурі чи замовчувати її – означає мати подвійну владу”.
Тим часом наукове знання “приростає” шаленими темпами, продукування інформації в паперовому та насамперед в електронному вигляді відбувається настільки стрімко, що людство не встигає більшу частину засвоїти. До того ж, в інформаційному суспільстві чи не щодня з'являються нові терміни, які потребують певного тлумачення. Щоб навести порядок у сфері наукової журналістикознавчої термінології, зокрема в тій частині, що стосується поняття “інформація” та всіх можливих іменників, з якими сполучається прикметник “інформаційний” (звичайно, відкидаючи застарілі уявлення та пропонуючи сучасні точки зору), професори кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка: доктор філологічних наук О. Мелещенко, доктор політичних наук А. Чічановський і доктор філологічних наук В. Шкляр, випустили у світ видання, яке є словником нового типу внаслідок свідомої побудови словникових статей як своєрідної відкритої бази даних. Авторам вдалося відшукати в сучасній мові три сотні термінів і чверть сотні синонімів до них, які охоплюють практично всі відомі та новостворені явища інформаційного суспільства. При цьому до участі в розширенні словника термінів і понять для журналістів і політологів “Інформація, інформаційний” автори запрошують колег, сподіваючись, що вони “зможуть додати ряд нових термінів-словосполучень, унаслідок чого лексика інформаційної сфери буде постійно поповнюватися”. Більше того, якщо пропозицій щодо нових термінів назбирає достатньо багато, автори готові піти на радикальний крок: вони знімуть свої прізвища, перетворивши таким чином це видання на колективну працю науковців Української школи журналістики та журналістикознавства.
Рецензований словник є вагомим внеском у теорію журналістики, вперше в сконцентрованому вигляді пропонує майже шість десятків визначень різноманітних видів інформації як базисного терміна журналістики. Водночас видання має і більш утилітарне значення: воно дає миттєву довідку стосовно прескриптивної або валюативної інформації, інформаційного суспільства чи інформаційної диспропорції, інформаційної експансії або інформаційної війни і т. ін.
Постійно звертаючись до словника, читачі непомітно для себе поповнюють власну гуманітарну освітню базу. Майбутні журналісти та політологи мають змогу краще зрозуміти лекційний матеріал, глибше підготуватися до семінарських занять. Журналісти-початківці тепер уже без тривалих пошуків зможуть ознайомитися з азами теорії журналістики, у тому числі й завдяки ситуативним завданням з редакційної практики, які готують, скажімо, в інформаційно-творчому агентстві “ЮН-прес”. Тим більше, що доволі складний науково-теоретичний матеріал подано зрозуміло, доступно та з урахуванням реалій практики редакційної роботи й специфіки політологічної діяльності.
Враховуючи широкі межі поняття “інформація”, словник буде корисний не лише професійним журналістам, політологам і студентам, котрі навчаються за названими спеціальностями, а й ширшому колу читачів – усім, хто цікавиться питаннями функціонування масової інформації, її розвитком і впливом на суспільні процеси.
Загалом видання є професійним, актуальним та потрібним, за що і варто подякувати його авторам.
© Іллюк Н. О., 2007