Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Херсонський альманах “Степ”: дискусійні питання

Лубчак В. М.
студ.
УДК 054

 

 

 

Стаття присвячена дискусійним питанням виходу у світ херсонського альманаху "Степ".
Ключові слова: альманах "Степ", упорядник, херсонський літературний гурток.

In the article it is devoted to the problematic question of Kherson anthology "Steppe" publication.
Кеу words: anthropology "Steppe", author, Kherson literary sосіеґу.

Важливим складником історії журналістики України є регіональна журналістика, яка активного розвитку набула у другій половинні XIX ст. Насамперед це пов'язано з тим, що мешканці віддалених від столиці регіонів не мали можливості передплачувати центральні видання, а також хотіли читати про те, що їх турбує, що їм ближче.

Одним із видів регіональної журналістики є альманахова журналістика. Вона почала активно розвиватися в останній чверті XIX ст., тому що альманахи (літературні збірники) друкували переважно белетристику, а її ні Валуєвський циркуляр (1863), ні Емський указ (1873) не забороняли. Тоді як всю іншу українську пресу тодішня законодавча база фактично знищила. Автор “Історії української журналістики XIX століття” І. Михайлин зазначає про цей період історії журналістики: “Другий період історії української журналістики позначений практично цілковитою її відсутністю в Росії. Винятком стала альманахова журналістика, яка залишилась мало не єдиним способом її існування” [7, 637].

Останні десятиліття XX – початок XXI ст. позначені активізацією досліджень учених альманахової журналістики. Адже саме вона є важливим джерелом краєзнавчих досліджень. Більше того, на відміну від документальних джерел альманахи зберігають чимало фактичних даних з історії краю, місцевості, регіону, які ніде більше не зафіксовані. Вони стали місцем вдалих дебютів та поштовхом для подальшої роботи багатьох письменників та науковців. Саме таким і був херсонський белетристичний збірник “Степ”, який у 2006 р. відзначив своє 120-ліття.

Навколо історії цього видання і донині не вщухають активні дискусії. Достеменно не відомо про час виходу збірки. Між істориками, літераторами та краєзнавцями не вщухають дискусії з приводу року та місця видання. У різних наукових працях знаходимо розбіжності щодо авторів та видавців “Степу”. Спробуємо простежити історію виходу альманаху, зосередившись на таких дискусійних питаннях, як час та місце видання збірника, видавці та автори альманаху, подальші спроби видання “Степу”.

На початку 1885 р. до Херсона з Єлисаветграда (нині – Кіровоград) було заслано членів українофільського гуртка, який існував при земстві. Сюди переїхали Олександр та Софія Русови, Феофан Василевський (який тут, на Півдні, побереться з Людмилою Березіноію, згодом знаною в Україні письменницею Дніпровою Чайкою), Дмитро та Олена Марковичі, Андрій Грабенко-Конощенко, Борис Грінченко та ін. Усі вони працювали в губернському земстві й створили херсонський гурток під керівництвом О. Русова, який існував неповних півтора роки, а в 1887 р. його було заборонено. У результаті праці гуртківців було видано альманах “Степ. Херсонський белетристичний збірник”, редактором якого виступив Д. Маркович.

Альманах побачив світ у 1886 р. у Петербурзі. У скрутний для української мови та літератури час збірник “Степ” вийшов тиражем 1200 примірників та коштував 1 р. 25 коп. “Степ” став четвертим українським альманахом, в якому більшість матеріалів були опубліковані українською мовою, і другим виданням, яке з'явилося на півдні України за російського царювання. Перед цим в Одесі з'явився альманах “Нива” (1885), редактором якого був той же Д. Маркович.

На обкладинці копії оригіналу “Степу”, що зберігається в Херсонській та Одеській обласних наукових бібліотеках, зазначено: “Степ. Херсонський белетристичний збірник. – Херсон, 1886. – С.-Петербург. Типографія В. О. Балешева”. На підтвердження цього виступають рецензії Івана Франка: “В р. 1886 спромоглися херсонці на белетристичну збірку “Степ”, що вийшла, одначе, не в Херсоні і не в Одесі, а в Петербурзі” [12, 383]; “Хоч ця книжка вийшла ще під кінець 1886 р., згадуємо її тут тому, що в Галичині вона стала відомою лише в цьому році” [11, 114]. Отже, з цих двох записів можна зробити висновок, що альманах вийшов у 1886 р. у С.-Петербурзі.

Проте є науковці, котрі не погоджуються із цими вихідними даними. Так, запорізький краєзнавець та історик літератури А. Бойко припускає, що херсонський белетристичний альманах “Степ” насправді вийшов у 1893 р., а не в 1886 р. Він стверджує, що збірка побачила світ у Харкові, зазначаючи: “посередині шмуцтитулу читаємо: “... Харьковского сборника историко-филологического общества, 1893 г., Харьков. Типография губернского правлення” [1, 304]. І справді, на шмуцтитулі копії оригіналу “Степу”, що зберігається у Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці розбірливо видрукувано: “Харьковского сборника историко-филологического общества, 1893 г., Харьков. Типография губернского правлення”. Також до копії приклеєно дві вирізки із тогочасних газет. Саме спираючись на зміст цих заміток, дослідник А. Бойко робить висновки щодо часу та місця видання “Степу”: “На звороті титульної сторінки маємо дві наклеєні вирізки з газет. Перша, скоріш за все, – замітка з губернської газети у відповідь на публікацію в столичній газеті повідомлення про друкування альманаху “Степ”. Друга – стаття з петербурзької газети “Новое время”, на яку посилається автор губернської замітки. Звертаючись до маргіналій і змісту статті з “Нового времени”, можна спробувати реконструювати події. Вони можуть виглядати таким чином. Вихід статті у столичній газеті спровокував урядову увагу і, як наслідок, додаткові заходи уряду. Відтак, вже відданий до друку альманах було повернено на додаткову цензуру і ... заборонено” [1, 305].

Зміст першої замітки такий: “Новое время” сообщает о готовящемся выходе нового детища украйнофильских муз – сборника “Степь”. Судя по краткому изложению содержания сборника, приводимому газетой, и здесь, в тысячний раз украйнофилы стараются доказать полное отсутствие “политики” в их учении. По всей вероятности и эта попытка будет столь же неудачной, как и все предшествовавшие “.

Однак друга замітка цікавіша та інформативніша за змістом:

“В Петербурге печатается в настоящее время херсонский литературный сборник “Степь”. Сборник был составлен еще прошлой зимою, цензурою разрешен в конце мая, а выйдет в свет в конце текущего сентября. Большая часть сборника заполнена статьями, написанными по-малорусски. Таковы “Невынна” оповидання (повесть) Левицкого, “Бондаривна” драма Карпенко-Карого, “Будяк” Мордовцева, “Тирса” Бистрого, “Тарасенко”, рассказ Пенчукивця, “Бидна дивчина” оповидання Заволоки, несколько стихотворений Днепровой Чайки, В. Чайченко и т. д.

В сборнике имеются, впрочем, и русские статьи: “Областное начало земской статистики” А. Русова, “Несколько слов по поводу отношения северо-русской литератури к югу России” С. Р., “Свадебные песни в Елисаветградском уезде” Е. Маркевича и проч.”

У 1887 р. у журналі “Зоря” (№ 15–16) Б. Грінченко опублікував рецензію “Степ. Херсонський белетристичний збірник. Херсон”. Відгук Грінченка про збірник має в цілому негативний характер і закінчується словами: “От і все, що дає нам “Степ”. Як бачите, можна було мати право більшого сподіватися, бо єсть у нас талановиті люде і чимало їх, – але ж... Але ж, мабуть, недурно у старих характеристиках Українця зазначено про “його” медлительность и наклонность к лени...”. Поява навіть такої негативної критики засвідчує, що “Степ” вийшов до 1887 р., коли було видруковано цей відгук.

У 1887 р. у журналі “Ргаwda” (№ 49) з'явилась рецензія польською мовою І. Франка “Steр”, Chersonskij belletrystycznyj zbirnyk, Cherson, 1886”.

Отже, це ще один факт того, що альманах вийшов саме у 1886 р. Інакше І. Франко не зазначив збірку у “Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 р.”, наголосивши, що він вийшов”не в Херсоні і не в Одесі, а в Петербурзі” [10, 383–384].

Припущення А. Бойка можна пояснити тим, що, можливо, Харківське історико-філологічне товариство передрукувало збірник у 1893 р. у Харкові.

Неточність щодо “Степу” знаходимо і в “Українській радянській енциклопедії”, де зазначено: “Літературно-художній альманах “Степ” виданий 1886 року у Херсоні гуртком місцевих літераторів” [13, 528]. Упорядникам енциклопедії варто було зазначити, що альманах вийшов у С. Петербурзі, а його автори – не лише херсонські.

Також можна простежити деякі розбіжності щодо видавця альманаху. Так, у фундаментальній праці з історії української журналістики науковця І. Михайлина зазначено: “1886 року гурток херсонських літераторів на чолі з Д. В. Марковичем випустив у світ альманах “Степ”” [7, 652]. Такий гурток у Херсонській губернії існував, але це був гурток О. Русова, а не Д. Марковича. І був він не лише літературним.

Підтвердження цього знаходимо у херсонського краєзнавця О. Рябініна-Скляревського такі рядки: “Літературна праця гуртка О. Русова розвинулась 1885 р. на всю широчінь, і 1886 р. гурток встиг видати збірник “Степ. Херсонський белетристичний збірник”, Петербург, 1886” [10, 26]. Низка інших науковців, дослідників “Степу”, також схильні вважати О. Русова лідером гуртка [2–6, 8]. Тому однозначно можна стверджувати те, що на чолі гуртка був О. Русов, а Д. Маркович взяв на себе відповідальність за підготовку та випуск видання.

Цікавою є історія подальших спроб видання альманаху. Не всі дослідники одностайні щодо років подальших намагань видати “Степ”. Спробуємо визначити основні роки, в яких, за припущеннями дослідників [2–6], зафіксовані спроби відновлення збірки:

1888 р. – ентузіасти із Херсона укладають та готують до друку новий альманах “Степ”, який так і не побачив світ через цензурну заборону.

1901 р. – під час нового “потепління” зародилась ідея видання другого номера в Херсоні, проте вона у життя не втілилась.

1910 р. – ішло впорядкування другого числа “Степу”, в якому активну участь брав херсонський письменник М. Чернявський.

1913 р. – ідея видати другий номер збірника “Степ” зародились у Києві. М. Івченко надіслав туди своє оповідання, яке подав на суд В. Короленку (можливому упоряднику), однак у вирі розпочатої Першої світової війни майже готовий випуск “Степу” загубився.

1916 р. – в Одесі підготували до виходу збірник “Степ” (“альманах письменників, науки і громадського життя”).

1991 р. – відроджено альманах, з'явився другий номер збірника за сприяння обласного управління культури та обласної письменницької організації м. Херсона. Упорядником виступив письменник та журналіст В. Піддубняк.

Отже, попри всі непорозуміння з вихідними даними альманаху “Степ” та подальшими спробами його відновлення, можна з певністю твердити, що для Херсонської губернії це видання стало значним літературно-просвітницьким явищем.

1. Бойко А. Херсонський альманах “Степ” // Південна Україна XVIII–XIX століття. – Запоріжжя: Тандем-У, 2001. – Вип. 6. – С. 303–304.

2. Голобородько Я. Письменники і Херсон. – Херсон: Персей, 2003. – 126 с.

3. Загороднюк В. Навчально-методичні рекомендації з курсу “Література Херсонщини”. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2004. – 20 с.

4. Каляка М. “Степові”–110: Нарис про херсонський часопис. Історія альманаху “Степ”. – Херсон: Просвіта, 1996. – 8 с.

5. Література рідного краю: Метод. посібник / Г. В. Немченко, І. В. Немченко. – Херсон, 1994. – 100 с.

6. Лубчак В. Херсонський альманах “Степ”: дискусійні питання, гіпотези, перспективи. – Херсон, 2006. – 56 с.

7. Михайлин І. Історія української журналістики XIX століття: Підруч. – К.: ЦНЛ, 2003. – 720 с.

8. Немченко І. Дмитро Маркович і херсонський белетристичний збірник “Степ” (1886) // Константи: Альманах соціальних досліджень. – 1997. – № 2. – С. 15–20.

9. Немченко І. Незабутня квітка літературного Причорномор'я (До 115-річчя з часу виходу херсонського белетристичного збірника “Степ”) // Херсонский библиофил: 2000–2002 гг.: Альманах. – Херсон, 2005. – Выш І. – С. 11–21.

10. Рябінін-Скляревський О. Херсонський гурток Русова 1885–1889. – Запоріжжя: Тандем-У, 2003. – 72 с.

11. Франко І. “Степ”. Херсонський белетристичний збірник, Херсон, 1886 // Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1980. – Т. 27. – С. 14–116.

12. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1984. – Т. 41. – С. 194–470.

13. Українська радянська енциклопедія. – К., 1983. – С. 528.

 

© Лубчак В. М., 2007


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові