Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Основні теоретичні засади моделювання ЗМІ

Різун В. В., д. філол. н., УДК 070
Скотникова Т. В. к. тех. н. УДК 070:001.8(075.8)
У статті розглянуто основні поняття моделювання як одного із методів наукового дослідження.

Ключові слова: модель, системний підхід, класифікація, тип видання.

In a paper the idealized fundamentalses of modeling -as the method scientific research.

Key words: the model, system method, classify method, type of publishing.

Досліджуючи функціонування ЗМК, журналістикознавці намагаються оптимізувати про-грами моніторингів, зменшити фінансові витрати на їх проведення. Одним із шляхів досягнення цього є створення моделей досліджуваних об'єктів. Сучасні досягнення інформатики та обчислювальної техніки дають змогу застосовувати методи моделювання і до таких нетрадиційних об'єктів, як суспільні.

Особливості моделювання суспільних процесів

Відомо, що модель повинна якомога точніше описувати реальний об'єкт. Що стосується технічних об'єктів, то тут існують детальні теорії і процедури побудови їх фізичних або математичних моделей. Але на стан суспільних процесів впливає занадто велика кількість характеристик, які до того ж, безперервно змінюються, причому перебіг цих змін не підлягає відомим фізичним чи математичним закономірностям. Отже, є принципова різниця між технічними і суспільними об'єктами (процесами).

За класифікацією Г. Саймона, будь-які об'єкти (процеси) можна поділити на три класи [1]:

– добре структуровані, або кількісно сформульовані, процеси, для яких усі важливі залежності виявлені й описані математично;

– погано структуровані, або змішані, процеси, які містять і якісні, і кількісні елементи, при-чому якісні, маловідомі й невизначені елементи домінують;

– неструктуровані, або якісні, процеси, що містять лише опис найважливіших ознак і харак-теристик, кількісні залежності між якими зовсім не відомі;

За цією класифікацією, систему ЗМК (утім як і переважну більшість інших суспільних систем) можна зарахувати до неструктурованих або в кращому випадку до погано структурованих об'єктів, оскільки суспільне буття є складною нелінійною самоорганізовуваною динамічною системою. Таким системам властива багатоваріантність та альтернативність перебігу процесів, нестабільність елементів, мимовільні стрибки розвитку тощо. Для суспільного життя випадковість не є чимось побічним, другорядним, а навпаки, являє собою стійку, характерну властивість, умову існування й розвитку суспільної системи. Подібні системи досліджує синергетика – міждисциплінарний науковий напрям, який виник приблизно тридцять років тому.

Синергетика доводить, що такі динамічні системи в принципі не можна описати функціональними залежностями, а отже, дослідження процесів з якісними, недостатньо визначеними аспектами тягне за собою багато методологічних труднощів. Унаслідок цього принципово неможливо створити математичну модель, яка була б цілком адекватною таким об'єктам.

Можна створити більш-менш точну модель однієї газети чи певного типу ЗМІ (наприклад, пізнавально-розважальних газет, які призначені для жінок і розповсюджуються в Києві) для виконання конкретного завдання (наприклад, дослідження залежності тематичних переваг видань від політичної ситуації в країні) у визначеному часовому відрізку (наприклад, з 1997 до 2007 рр.). Але сучасний стан синергетики й інформатики поки що не дозволяє об'єднати моделі окремих ЗМІ, щоб за їх допомогою описати функціонування системи ЗМК хоча б, наприклад, Київського регіону.

Отже, розробка загальної теорії моніторингу ЗМК (як і будь-яких інших суспільних систем) наштовхується на принципові труднощі. Про одну із них ми вже знаємо – щоб сказати, які відомості про систему ЗМК необхідні й достатні для здійснення повноцінного моніторингу, потрібна математична модель цієї системи. Побудова моделі, у свою чергу, вимагає узгодженого врахування всіх характеристик системи, їх можливих змін у просторі й у часі. Ось таке замкнене коло.

Звичайно, науковці знайшли вихід з подібних ситуацій – це відсікання зайвих деталей у структурі моделі. При цьому слід керуватися ієрархічним підходом і застосовувати часову і просторову шкали. Іншими словами, ієрархію характеристик моделі будують за важливістю (залежно від мети дослідження), і ті характеристики, які є “неважливими”, відкидають, а крім того, задають для моделі обмеження у часі й просторі. Досліджувані процеси поділяють на три групи:

– процеси, які стосуються обраного масштабу часу (їх, власне, і моделюватимуть);

– процеси, які дуже швидко протікають порівняно з обраним масштабом часу (швидкоплинні процеси), а тому їх можна врахувати, вводячи певні числові параметри-поправки;

– процеси, які стосовно обраного масштабу часу можна вважати незмінними (статичні про-цеси, або процеси, які протікають дуже повільно).

Наприклад, для аналізу моделі функціонування певного телеканалу обрано крок часової шкали, який дорівнює одному рокові. Тоді під час побудови моделі можна ввести певні числові поправки для врахування відмінностей між денним і нічним ефіром – це приклад швидкоплинного (порівняно зі шкалою, яка дорівнює року) процесу зміни дня й ночі. Крім того, для побудови моделі найімовірніше немає потреби враховувати такий фактор, як зміна політичного устрою в країні, – це приклад процесу, який протікає повільно. Звісно, при цьому припускається, що в країні за цей рік не відбудеться революція.

Процеси, які стосуються обраного масштабу часу і будуть моделюватися, – це зміни в тематиці, жанрах, дизайні (залежно від мети дослідження) тощо. У такому випадку математичну модель ЗМІ побудувати легше. При цьому складний математичний опис впливу змін політичного устрою не підвищив би достовірності моделі ЗМІ, але напевне зробив би цю модель на-багато складнішою. Хоча якщо за цей рік все ж таки станеться кардинальна зміна політичного режиму (як то було під час і після подій кінця 2004 р.), то модель доведеться викинути на смітник. Але такий ризик є неодмінною платою за спрощення.

Створення більш-менш повноцінної математичної моделі навіть одного ЗМІ справа недешева. А створення математичної моделі всієї системи ЗМК країни, хоч і дуже бажане (хоча б з огляду на проблеми інформаційної безпеки), але на сьогодні явно неможливе через нестачу фахівців і фінансів. Тому виправданими є спроби створення спрощених імітаційних локальних моделей, які здатні відстежувати середньостатистичні масовоінформаційні тренди. Аналіз ситуації у ЗМК, проведений на таких моделях, дасть управлінській системі змогу встановити “найболючіші місця”, оцінити можливі негативні наслідки певних процесів, більш-менш правильно реагувати і здійснювати відповідні управлінські втручання.

У будь-якому разі на рівні управлінської системи під час оцінювання альтернатив і ухвалення управлінського рішення стосовно ЗМК треба буде заповнювати брак інформації експертно-евристичними методами і застосовувати судження. При цьому саме системний аналіз дає змогу раціонально використовувати суб'єктивні судження для розв'язання погано формалізованих проблем і саме завдяки логічному імітаційному моделюванню [1, 32–35] й аналітичному зіставленню альтернатив. До того ж, на управлінському рівні важливим є досягнення консенсусу, врахування поглядів багатьох активних груп, оцінювання зворотного зв'язку і пошук “коренів” проблем.

Системний підхід у моделюванні ЗМІ

Найбільш придатним методом для досліджень інформаційного простору і для моделювання його окремих складників вважається системний підхід. У нашому випадку він передбачає:

– виокремлення ЗМК як окремого специфічного складника сучасного інформаційного суспільства;

– поділ ЗМК на компоненти того чи того рівня агрегації залежно від завдань дослідження. Наприклад, це може бути поділ на друковані чи електронні ЗМІ; державні, громадські чи при-ватні ЗМІ; міську чи регіональну пресу; щоденні чи щотижневі газети; інформаційні чи розважальні телепрограми тощо;

– виявлення механізмів функціонування досліджуваних компонентів, зв'язків між ними як усередині системи ЗМК, так і зв'язків із зовнішніми об'єктами і процесами.

Такий підхід допомагає формалізувати (наскільки це можливо для погано формалізовува-них складних динамічних систем) досліджуване явище і побудувати якщо не загальну модель системи ЗМК, то хоча б моделі окремих ЗМІ. Етапи побудови моделей є такими:

– формулювання мети моделювання – визначення того, що конкретно досліджуватиметься на створюваній моделі;

– вибір часового інтервалу, в межах якого вивчатимуться статичні й динамічні характеристики реального об'єкта, чию модель планується створити;

– вибір важливіших незалежних змінних (чинників), які, на думку дослідника, впливають на залежні змінні, тобто на статичні й динамічні характеристики об'єкта (параметри, відгуки). На цьому етапі розробляється концептуальна модель об'єкта;

– складання схеми причинно-наслідкових зв'язків на базі наявних концепцій і результатів емпіричних досліджень. На цьому етапі перевіряють адекватність концептуальної моделі. Для цього шляхом емпіричних досліджень об'єкта виявляють, чи насправді існує безпосередня кореляція між обраними незалежними і залежними змінними (наприклад, чи приводить збільшення фактора Хі до збільшення/зменшення параметра Yі). При цьому слід ураховувати три необхідні умови для більш-менш упевненого твердження про те, що відносини між Хі і Yі є причинно-наслідковими (каузальними). Перша умова стосується часової послідовності: причина Хі повинна передувати за часом наслідкові Yі. Ця умова, на нашу думку, зрозуміла без додаткових пояснень. Друга необхідна умова полягає в тому, що причина має бути статистично пов'язаною з наслідком, тобто, спрощуючи, можна сказати, що зв'язок між Хі і Yі повинен спостерігатися практично завжди, а не бути лише одиничним випадком, збігом обставин. Третя необхідна умова – не повинно бути правдоподібного альтернативного пояснення появи певного наслідку, крім визначеної нами причини. Цієї умови найважче дотриматися в дослідженнях на соціальних об'єктах, бо часто удаваний зв'язок між Хі і Yі фактично може бути зумовлений дією третьої змінної Zi, яку ми не враховуємо, а вона насправді й спричинює наслідок [2];

– виявлення сили зв'язків між змінними у кількісній формі. На цьому етапі розробляється математична модель об'єкта. Оскільки для суспільних процесів виявлення кількісних зв'язків між змінними часто пов'язане з великими труднощами, то іноді (якщо є можливість) використовують дані емпірично-експертного характеру (експертні бази знань);

– перевірка адекватності математичної моделі. Використання моделі для досліджень.

Створюючи моделі суспільних об'єктів (наприклад, певного видання), треба враховувати багато пов'язаних між собою аспектів: складну систему вертикально-горизонтальних зв'язків видання, різнопланові реальні умови, в яких воно функціонує, наявність суперечливих інтересів різних “угруповань”, які можуть існувати в колективі, тощо. Це призводить до багатокри-теріальності (неможливості звести набір характеристик до спільного критерію), оскільки:

– часто характеристики об'єкта непорівнянні між собою;

– характеристики можна поділити на більш і менш важливі, але важко цей поділ виразити кількісно;

– є якісні важкоформалізовувані цілі, які відображаються в кількісних критеріях непрямо, приблизно;

– наявність невизначеності й у цілях, і в критеріях;

– важко відобразити в кількісних критеріях динаміку суспільного процесу і соціально-психологічні мотиви поведінки людей.

Отже, почнемо з мети, задля якої створюється модель. Метою, наприклад, може бути визначення, переважно під яким кутом зору певне видання висвітлює президентські чи парламентські вибори, економічну чи культурну тематику протягом заданого часового інтервалу. Факторами, які впливають на внутрішню сутність і принципи функціонування моделі, можна вважати цілі власника видання і соціально-економічні умови діяльності (політична ситуація в країні й у регіоні, фінансова успішність видання, конкуренція у даному сегменті ринку тощо).

Класифікація видань як перший етап моделювання ЗМІ

Дослідження будь-якої системи як множини об'єктів чи явищ починається з класифікації. Є чимало класифікацій періодичних видань за різними ознаками:

– за цільовим призначенням – громадсько-політичні або за специфічними інтересами (літературні, наукові, різні хобі, релігійні течії тощо);

– за домінуючим тематичним спрямуванням – інформаційно-аналітичні, розважальні, спортивні, медичні, фінансові, освітні тощо;

– за цільовою аудиторією – масові або для специфічних груп населення (дитячі, молодіжні, жіночі, для фахівців певної галузі тощо);

– за видавцем – державні, комунальні, акціонерні, приватні, а також видання певних організацій чи установ (наприклад, журнал Національної академії наук України чи газета Партії зелених);

– за адміністративно-територіальним рівнем – міські, районні, реґіональні, загальнодержавні;

– за мовою повідомлень;

– за способом розповсюдження – змішаний (передплата плюс роздрібний продаж) або лише передплата (з поштовою чи кур'єрською доставкою або кабельними мережами).

Кожна із цих класифікацій має право на життя й використовується для конкретних цілей. Основна ознака поділу обирається залежно від мети дослідження. Ознаки поділу, як правило, мають різне призначення та різні властивості й залежно від завдань дослідження можуть мати різну важливість, різний пріоритет.

Звісно, головною ознакою поділу мала би бути аудиторія, адже саме з урахуванням її вподобань і характеристик добирається певна тематика, жанри, мова, оформлення. Але поняття “читач” чи “аудиторія” є збірними, не конкретними і не наочними. Тому найважливішими визначальними ознаками вважають ті, які, з одного боку, тісно пов'язані з характеристиками аудиторії, а з іншого – є конкретними і доступними для безпосереднього спостереження – це тематична спрямованість і цільове призначення. Відповідні класифікації використовуються і паралельно (як дві різнозначні класифікації), і послідовно – поділ за цільовим призначенням у межах тематичної класифікації і поділ за тематикою в межах класифікації за цільовим призначенням. Наприклад, поділивши журнали за тематичним спрямуванням на громадсько-політичні, економічні, медичні тощо, можна потім кожний тематичний клас поділити за цільовим призначенням – на наукові, професійні чи масові [3, 45–51].

Тип видання як модель

Залежно від завдань дослідження можна скласти кілька класифікацій ЗМІ за різними ознаками поділу: за адміністративно-територіальною ознакою (всеукраїнські, регіональні, місцеві), за цільовою ознакою (громадсько-політичні, вузькоспеціалізовані, розважальні), за віковою ознакою цільової аудиторії (молодіжні, дитячі, для людей похилого віку). Вивчаючи сутність кожного з об'єктів, які в результаті класифікації потрапили на один рівень ієрархії (наприклад, дослідивши всі місцеві розважальні молодіжні газети), можна зрозуміти, що їх об'єднує і чим вони відрізняються від інших [4; 5]. Тобто можна визначити основні характеристики певного типу видань, а отже, побудувати його своєрідну модель.

Тип видання залежить від соціальних факторів – сукупності суспільних явищ і процесів різного характеру (політичних, економічних, культурних тощо). Типи видань змінюються, трансформуються, з'являються і зникають залежно від змін у суспільних процесах. Типологічні ознаки – це основні ознаки, які характеризують внутрішню структуру певного типу видань і водночас дають змогу досліджувати зв'язки між типами.

На рисунку наведено загальну схему інформаційної моделі видання. На зміст цієї моделі впливають комунікативна мета і концепція видання, що їх формує колектив (а радше, керівництво) видання. Комунікативна мета відповідає на запитання “Задля чого і для кого працює видання?”, а концепція – на запитання “Як ми досягнемо цієї мети?”. Формуючи мету і концепцію видання, колектив перебуває під впливом власника і соціально-економічної ситуації в суспільстві (як пам'ятаємо, не можна жити в суспільстві й бути вільним від нього). Концепція видання найтісніше пов'язана з інформаційною моделлю. За аналогією концепція – це тісто, а інформаційна модель – це начиння, а разом і виходить більш-менш їстівний вареник, що його ковтає споживач.

Мал.1. Блок-схема формування інформаційної моделі видання

Отже, інформаційну модель становлять політичні уподобання видання, його тематичні й жанрові переваги, особливості мовностильового і візуального подання матеріалів. Ідеологічні й мовні штампи, улюблені теми, інтертекстуальні переваги в заголовках і статтях – усе спрямоване на формування в аудиторії запланованого сприйняття поданих матеріалів, на створення в неї запланованого стереотипу мислення, а відтак і поведінки. У свою чергу й аудиторія зі своїми уподобаннями і стереотипами (у тому числі й сформованими ЗМІ) через зворотний зв'язок впливає на видання, коригуючи його інформаційну модель (звісно, якщо видання має на меті комерційний успіх. Бо часто власник не переймається смаками аудиторії і має на меті оприлюднення певних поглядів, незважаючи на їх “їстівність”. Тоді видання стає неприбутковим і цілком залежним від грошей і вподобань власника).

Сформувавши вибірку і визначивши перелік досліджуваних ЗМК, можна провести порів-няльний аналіз за типологічними ознаками, який дасть змогу виявити, чим і наскільки видання, згруповані в різні інформаційні моделі, різняться одне від одного і в чому вони схожі.

Для ґрунтовного наукового дослідження вичерпною є інформація, яка являє собою безпе-рервні ряди спостережень за ЗМК і різними факторами, які впливають на інформаційне середовище. Такі спостереження мали б здійснюватися на всій території країни і враховувати особливості регіональних інформаційних ринків для забезпечення репрезентативності зібраних даних.

Щоб оптимізувати програми моніторингів і зменшити фінансові витрати на їх проведення, варто серйозно поставитися до інформаційно-математичного моделювання ЗМК. Модель ЗМІ має відображати динаміку змін об'єкта і його реакцію на можливі впливи-втручання (наприклад, реакцію ЗМІ на зміни в законодавстві або на дії конкурентів). Аналіз такої моделі дає можливість оцінити наявний стан об'єкта, спрогнозувати можливі варіанти його розвитку, оцінити реакцію об'єкта на втручання різної інтенсивності, сполученості й послідовності. Отже, моделювання дає змогу “погратися” з об'єктом, щоб обрати оптимальне управлінське рішення і спрямувати розвиток ситуації у заплановане річище.

Нині в Україні немає єдиної системи спостереження за ЗМК. Тому окремі функції його виконує Інститут журналістики, інші – комітет “Рівність можливостей”, Академія преси, різні соціологічні інститути. Було б доцільно розробити єдину державну систему моніторингу інформаційного ринку і назвати її, наприклад, “Інформаційна безпека Украї-ни”. Тут варто продумати організаційні принципи і структуру інформаційного моніто-рингу, запровадити такий методологічний підхід і такі конкретні методи моніторингу, які б відповідали сучасним вимогам інформаційної безпеки. Зокрема, доцільно розробити комплексну діагностику свідомого викривлення інформації, експрес-методи оці-нювання зворотного зв'язку (реакції інформаційного середовища на управлінські рішення); треба було б розробити єдині технології збирання, зберігання й представлення інформації про стан ЗМК, створити бази даних, експертні системи і програмне забезпечення для прогнозування змін на інформаційному ринку.


1. Ларичев О. И., Мошкович Е. М. Качественные методы принятия решений. Вербальный анализ решений. – М.: Наука; Физматлит, 1996. – 208 с.
2. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. – М.: Прогресс, 1980. – 391 с.
3. Акопов А. И. Периодические издания. – Ростов н/Д.: Книга, 1999. – 92 с.
4. Типологизация изданий / Ред. А. Э. Мильчин. – М.: Всесоюзная книжная палата, 1990. – 231 с.
5. Мелещенко О. К. Паперові та електронні інформаційні моделі. – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 1995. – 168 с.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові