Відкоркований мозок смакує деталі
Під неоновим світлом сірятини днів.
Я згубила свій компас, рушаючи далі,
Я забула про прірву на злеті чуттів.
Кожен день – тільки погляд і посміх ловити,
Червоніти і бліднути, йти навмання…
Говорити, що любиш, чи просто любити,
Щоб здобути собі хоч на мить визнання