Ласкаво просимо

ДОРОГИЙ ЧИТАЧУ!

Як і будь-яке періодичне видання, що претендує на статус наукового, має містити якщо не відкриття, то принаймні, оригінальні ідеї, цікаві узагальнення або ж нові погляди і свіжі думки стосовно розвитку даної галузі науки. Укладачі збірника прагнули залучити до авторського кола цікавих дослідників, підібрати матеріал таким чином, щоб охопити якомога ширший і різноманітніший спектр тематики, актуальних проблем і напрямів, представити праці всіх поколінь викладачів і науковців разом із аспірантськими і студентськими розвідками.

З цієї точки зору збірник, на наш погляд, може відповідати критеріям сучасного літопису діяльності українських науковців і викладачів у галузі журналістикознавства. Новими ідеями і постановкою низки дискусійних проблем позначена стаття В. В. Різуна, Т. В. Скотнікової, в якій автори розвивають теорію моделювання ЗМІ, дослідження О. Ф. Коновця, де розкрито комунікативні аспекти публічного визнання вченого, В. В. Бугрима, який представив матричні методи побудови ефективного іміджу, А. А. Бойко, М. В. Бутиріної про вплив етнорелігійних стереотипів на масову свідомість, В. М. Владимирова, в якій показано особливості викладання журналістських дисциплін у США тощо. До часопису подані мемуарні нариси-есеї про шанованого мовознавця О. І. Пазяк (А. І. Мамалига, М. В. Гуць, Ю. П. Єлісовенко), відомого літературознавця і публіциста, лауреата Національної премії імені Т. Шевченка А. Г. Погрібного (С. В. Шебеліст), одного із фундаторів теорії публіцистики В. Й. Здоровегу (Т. А. Трачук).

Прикметною рисою збірника є презентація в ньому великої кількості праць дослідників-початківців. Серед доробку молодих здобувачів варто відзначити розвідки В. М. Лубчака, О.С. Кузьменко, О. В. Кондратюк.

Заслуговує на увагу рецензія Н. О. Іллюка на словник журналістських термінів і понять (укладачі О. Г. Мелещенко і А. А. Чічановський). Бажано було б надалі активніше розвивати традицію публікацій наукових рецензій, критичних оглядів, а також результатів біобібліографічних досліджень, що є ознакою інтелектуальної культури і без чого не може успішно розвиватися жодна наука.

Олександр Федорович Коновець – доктор історичних наук, професор кафедри теорії масової комунікації Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, академік Академії наук Вищої школи України, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка, член Національної спілки журналістів України, голова Комісії історії науки і техніки НТШ.

Автор монографічних досліджень у галузі історії, теорії науки і наукової комунікації, науково-просвітницького руху в Україні та в діаспорі: "Создатели новой техники в Украинской ССР"(1991), "Просвітницький рух в Україні ХІХ – першої третини ХХ ст." (1992), "Популяризація науки в Україні: історія і сучасність" (1992), "Історія науки та освіти в Україні: найдавніші часи – перша третина ХХ ст." (1998), "Українська наука як феномен культури: нариси історії від найдавніших часів до першої третини ХХ ст."(2000), "Український ідеал" (2004).

Заслужений журналіст України, нагороджений почесною відзнакою "Відмінник освіти України". Член Міжнародного союзу історії і філософії науки. У 1998–1999 рр. здійснював наукові дослідження за Програмою ім. Фулбрайта в Колумбійському університеті (США). Виступав з доповідями і лекціями з історії української науки і культури в навчальних та академічних закладах Чехії, Бельгії, Угорщини і США.