Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Поняття верстки в галузі журналістики та видавничої справи

Теленков Д. В.
Теленков Д. В.

асп.
УДК 070;655.5:0.036.2

 

Досліджуються праці науковців, відомих авторів робіт з проблематики верстки: газетної, книжкової, гранкової, комбінованої, брускової, ламаної, на радіо, телевізійної.

Ключові слова: верстка, комп'ютерний набір, журналістика, видавнича справа, книжка, журнал, газета, радіо, телебачення, новини.

Works of scientists, famous authors in the field of make-up problems, such as newspaper make-up, book make-up, galley make-up, combined make-up, bar make-up, broken make-up, radio and television make-up are being analysed.

Key words: make-up, computer typing, journalism, publishing business, book, magazine, newsroom, radio, television, news.

Тема законів, принципів, методів і способів сучасної верстки телевізійних новин є актуальною. Втім, питання верстки в українському журналістикознавстві хоча і вивчалося, але далеко не всі моменти охоплено.

Верстка досліджувалася в таких роботах: В. Ковтуна, О. Циганова “Максимум выразительности”, О. Циганова “Режиссура газетного номера”, С. Гуревича “Производство и оформление газеты” та “Оформление и выпуск районной газеты”, И. Скоробогатова “Техника оформления газеты”, Д. Григораша “Журналістика у термінах і виразах”, А. Адамової “Художественное конструирование и оформление книги”, Н. Богданова і Б. Вяземського “Справочник журналиста”, В. Жарова “Идет “брусковая верстка”, Н. Чичикіна “Оформление газеты”. Проте над вищезазначеними книгами автори працювали ще в 60–70-х рр. минулого століття. Питання ж телевізійної верстки вивчалося ще менше. Привертає увагу одна з найвідоміших праць – книга Р. Борецького “Верстка телевізійної програми”. Але вона написана ще в середині ХХ ст. Серед сучасних досліджень телевізійної верстки можна виокремити невеликі роботи відомого російського журналіста О. Гурнова, які написані наприкінці 90-х рр.

Ще за радянських часів виданя були набрані та зверстані, хоча й трохи однобоко, проте в повній відповідності до законів зручності читання, що були закріплені в так званих ГОСТах і технологічних інструкціях. Будь-який відступ від цих правил суворо карався, а за їхнім дотриманням стежили коректори та технічні редактори.

Згодом на зміну лінотипам і ручній верстці прийшли комп'ютерний набір і верстка. Коректорів замінив “spell checker”. Набір і верстку в видавництвах і друкарнях почали робити “дизайнери”, краще обізнані з комп'ютерними технологіями, ніж з поліграфією. Про існування правил набору та верстки почали забувати.

Слід зазначити, що верстка – це процес формування та монтажу сторінки видання. Це найбільш коротке та ємне визначення верстки.

За кілька останніх десятків років визначення верстки (немає значення якої) трапляється у багатьох джерелах.

Отже, верстка в поліграфії:

1) побудова сторінок газети, журналу, книги певного розміру з набраних рядків заголовків, ілюстрацій тощо згідно з розміткою чи макетом;

2) відбиток зі зверстаного набору, що застосовується для виправлення помилок [1].

У літературі 60–70-х рр. минулого століття подаються такі визначення верстки:

“Верстка – 1. Планомірне (згідно з макетом) компонування сторінок з гранок, кліше, заголовків, рубрик й інших поліграфічних матеріалів. Зумовлює зовнішній вигляд газети чи журналу, формує їхнє індивідуальне обличчя. Верстка здійснюється за принципом пропорційності, зорової ілюзії, контрастування. Її характер значною мірою визначається шириною колонки, кеглем, гарнітурою шрифту, способом виділення тексту. Цілком закінченого вигляду сторінка набуває в результаті вдалого добору та систематизації матеріалів, умілого їхнього розташування. Верстка використовує різноманітні форми подачі публікацій, передбачає жанрове багатство виступів у “концерті політичної газети...”. Повинні бути враховані також закони композиції, додержані відповідність стилю верстки типові видання, послідовність у застосуванні способів розміщення матеріалів. Розташування компонентів на сторінці може бути симетричним й асиметричним. На цих принципах базуються брускова, ламана, прямокутна та фігурна верстки. Поєднання симетричного і асиметричного принципів дає комбіновану. Кожен тип друкованого видання сформував свою, характерну тільки для нього, верстку: газетну, журнальну, книжкову. Всі види верстки можна здійснювати гранковим або безгранковим способом. 2. Укладання у відповідну, чітко визначену хронометражем систему просторово-часовим принципом різножанрових телевізійних матеріалів і різнотемних передач, призначених для показу на екрані протягом дня. Враховує тематичну широту програми, різноманітність жанрів, передбачає максимальне використання зображувальних телезасобів, різних композиційних прийомів, дотримує темпових і ритмічних пропорцій” [2].

Що ж до газетної верстки, то це “компонування газетних сторінок з текстового та ілюстративного поліграфічного матеріалу. Від журнальної верстки відрізняється більшою різноманітністю прийомів і кількістю засобів. Має широкі можливості у виборі форматів колонок, застосуванні шрифтових гарнітур, використанні прикрашувальних поліграфічних елементів, створенні складної рубрикації. Доцільне використання всіх засобів і прийомів газетної верстки сприяє простоті й ясності, доступності та виразності матеріалу. Адже основна вимога верстки нашої масової газети полягає в тому, щоб читач з найбільшою легкістю міг розібратися в усьому запропонованому матеріалі. Для цього необхідні: систематичний і звичний для читача добір, розміщення матеріалу у знайомих читачеві відділах без надмірної складності та строкатості...” [3].

Менше прийомів і засобів у журнальній верстці. Це – “публікація середнього обсягу (незалежно від жанру), надрукована у журналі, альманасі, збірнику чи іншому виданні журнального типу” [4].

“Книжкова верстка – 1. Компонування книжкових сторінок з ілюстрованих і текстових поліграфічних матеріалів. Характерною особливістю книжкової верстки (на відміну від газетної, а також і журнальної) є, як правило, обмежене використання у ній ілюстрацій. Тому виражальні засоби тут вужчі. Враховується, звичайно, оформлення початкових (т. з. спускових) і заключних (тобто кінцевих) сторінок, бо вони чимало дають для поліпшення верстки. Основним же засобом є маневрування розміром сторінки, доцільне використання площі паперу. У книговидавничій справі встановлені відповідні стандарти. Той чи інший варіант сторінки використовується, наприклад, у довідковій і навчальній літературі, поліпшеній – переважно у книгах художньої літератури. 2. Компонування газетних сторінок за принципами книжкової верстки. Цей прийом застосовується для кладок з публікаціями, розрахованими на тривале використання і спеціальне вивчення (документи до масово-політичної кампанії, великі за обсягом офіційні матеріали, статистичні дані тощо)” [5].

“Гранкова верстка – спосіб компонування газетних, журнальних або книжкових сторінок з гранок, вичитаних у редакції (чи видавництві), а потім виправлених у друкарні” [4].

“Безгранкова верстка – спосіб компонування газетних, журнальних або книжкових сторінок із щойно складеного набору, коректура якого вичитується не в гранках, а у верстці. Доцільність такого методу полягає у скороченні виробничого процесу: відпадає потреба робити відбитки гранок, правити їх. Якщо традиційний спосіб передбачає розробку макета з готових гранок, правити їх. Якщо традиційний спосіб передбачає розробку макета з готових гранок, то макет для безгранкової верстки готується на підставі редакційних оригіналів. Безгранковий спосіб має тільки два етапи: редакційні оригінали – компонування сторінок (замість традиційних трьох: редакційні оригінали – гранки – компонування сторінок). Визнаний більш практичним безгранковий спосіб верстки дає можливість оперативніше використовувати найсвіжіші матеріали, економити час журналістів, які ведуть номер газети, набагато скорочувати виробничий процес, заощаджувати кошти від спрощення поліграфічних робіт” [6].

“Комбінована верстка (лат. сombinare – поєднувати, сполучати) – компонування газетних або журнальних сторінок з одночасним застосуванням симетричного й асиметричного принципу. Можуть бути варіанти: одна частина сторінки зверстана одним способом, інші – другим; вся сторінка укладена за єдиним принципом, але окремий матеріал або добірка скомпоновані в іншій манері. Вміле застосування прийомів комбінованої верстки урізноманітнює форми подачі, прикрашає зовнішній вигляд періодичного видання” [4].

“Брускова верстка – спосіб розміщення газетного набору і компонування сторінки з різних за розміром (але обов'язково прямокутних) брусків. Ґрунтується на використанні контрасту. Відзначається простотою, відсутністю врізок, уступів, різко вираженою тенденцією до горизонтального чи вертикального розташування компонентів. Зверху та знизу матеріали відбиваються один від одного на повну їхню ширину глухими лінійками прямого малюнка; заголовки здебільшого розтягуються, заповнюючи весь формат “бруска” без “повітря” з боків. Замітки та добірки, розверстані по вертикалі, часто беруться в рамки та розміщуються по краях сторінки в її протилежних кутках. “Брускова” верстка спрощує вигляд газетної сторінки, полегшує роботу верстальників і коректорів, дозволяє швидко виконувати переверстку” [7].

“Ламана верстка – спосіб такого компонування газетної сторінки, внаслідок якого між зверстаними матеріалами, добірками утворюються ламані, східчасті лінії, своєрідні уступи і т. з. “чобітки” [8].

У сучасних формулюваннях версткою називають виробничий процес складення (монтажу) книжкових, журнальних і газетних сторінок заданого формату з підготовленого набору всіх текстів та ілюстрацій.

Верстка – один із основних процесів поліграфічного виробництва, під час якого друковане видання набуває завершеного виду. Від якості її виконання прямо залежить якість готової книги, журналу чи газети. Це також один із найскладніших процесів, що забезпечує за умови виконання обов'язкових технічних правил стильову та технічну єдність оформлення та художню цілісність видання, відповідність кожної сторінки, кожного розвороту як їхньому змісту, так і загальному принципу оформлення видання.

Серед особливостей, наприклад, газетної верстки бачимо основну вимогу – необхідність виконання її в короткі терміни, пов'язані з періодичністю виходу видань. Це обумовлює відмінність газетної верстки від книжково-журнальної в бік пом'якшення деяких умов.

Верстку виконують суворо за макетом, адже сприйняття змісту газети визначається оформленням газетної сторінки.

Основне завдання при оформленні газет полягає у вдалому розміщенні матеріалу на сторінці, виділенні головного. Засоби для оформлювача, які роблять матеріал більш помітним: вміле використання гарнітур, кегля та накреслення шрифтів, шрифтове та композиційне виділення заголовків на сторінці, виразне ілюстрування матеріалу тощо [9].

Ми подаємо загальні принципи, адже вдаючись у нюанси, ми заглибимось у технічні моменти, що не є метою дослідження.

Коли з'явилося таке поняття, як інтернет, слово “верстка” набуло іншого значення. Дизайн у так званому сирому вигляді – це картинка в тому чи тому графічному форматі. Однак для того, щоб вона мала адекватний вигляд у мережі та швидко завантажувалася, необхідно зробити грамотну HTML-верстку.

Вона складається з трьох етапів: розробка HTML-макета сайта, підготовка шаблонів і створення контенту сайта.

Оскільки мова HTML створювалася для легкого представлення в мережі текстових документів, розробка сучасних сайтів у HTML є достатньо складною. Для створення HTML-макета графічне представлення дизайну поділяють на сфери графіки та тексту. Відповідно до цього поділу створюється HTML-макет для кожного розділу. Графічні елементи вирізаються, адаптуються до верстки та оптимізуються для швидшого завантаження. Створюються допоміжні графічні елементи для верстки: розпорки, елементи списків тощо. Для текстових блоків застосовуються необхідні стилеві рішення. HTML-макет налаштовується на показ залежно від роздільної здатності та оптимізується для відображення в популярних версіях браузерів IE та NN.

Далі виокремлюються виявлення загальні елементи у шрифтах і графіці, створюються каскадні таблиці стилів для всього сайту – вибір шрифтів, винятку для різних операційних систем і браузерів, програмування шрифтового стилю сайта, а також налаштування стилів для інших елементів: форм, списків, таблиць тощо.

Наприкінці відбувається програмування javascript-процедур для відкриття вікон, перезавантаження зображень, підсвітки й інших ефектів, а також кінцева оптимізація коду HTML.

Наступний етап – верстка шаблонів. Оскільки більшість сторінок сайта мають однаковий дизайн і відрізняються лише контентом, корисно розділити змістову та оформлювальну частини кожної сторінки. Це дозволить не лише полегшити оновлення пласту сайту та зменшити ризик помилок при верстці, а й змінювати дизайн сайта, не змінюючи його зміст в майбутньому.

Тому в усіх HTML-макетах виділяють загальні фрагменти HTML-коду (вони виділяються в окремі шаблони, тобто відбувається поділ контенту залежно від оформлення, програмування шаблонів залежно від перемінних версій браузерів, мови сайту, стилю дизайну, внутрішніх параметрів контенту). На завершення шаблони вміщують у файлову структруру сайту та виконуєть остаточне їхнє налаштування в окремих розділах.

Останній етап – заповнення сайту інформацією. При цьому відбувається верстка текстового та графічного змісту розділів. Після заповнення обов'язково відбувається коректування: пошук помилок у тексті, верстці контенту, вставка спецсимволів тощо [10].

Термін “телевізійна верстка” запозичено з преси (на ТБ немає просторової верстки) і означає він структурування в часі, яке здійснює програмна дирекція – спеціальна служба радіо та телебачення. На жаль, ми не знайшли літературу, яка б присвячувалася телевізійній верстці програм. Проте існує версія російського журналіста-телевізійника О. Гурнова. Крім програм дня, є верстка і окремих програм (новин). Вона, у свою чергу, визначає час виходу матеріалів в ефір, їхню тривалість і послідовність. Ідеться також і про не збіг популярних і новинних програм у часі на різних каналах. “Як і в газетах, на ТБ існують рубрики, цикли, часові блоки, що відповідають газетним сторінкам і шпальтам. Існує також більш вузьке поняття – верстка мовного дня: послідовність передач фактично будується за законами драматургічної композиції з кульмінацією, що виходить приблизно в primetime, і релаксацією в пізній нічний час. Однак сьогодні, наприклад, по п'яти каналах можуть одночасно йти програми, затребувані в загальній адресності (виступ трьох політичних діячів і два імпортні серіали), що в елітарної частини аудиторії залишає відчуття екранного вакууму і, відповідно, загального низького рівня мовлення, всупереч його деякому підвищенню, що зайвий раз підтверджує важливість верстки для сприйняття” [11].

Загалом же “верстка в теленовинах – це оперативне планування випуску. Персональну відповідальність за неї несе шеф-редактор, як, до речі, за політичну нейтральність програми та фактичну достовірність змістової частини.

Класифікація новин під час планування випуску, а отже, верстка така:

– тема випуску (репортажу) – може бути новиною й інформацією, яка на момент видачі її в ефір невідома (за оцінкою журналістів і редакторів) значній частині аудиторії;

– тема дня – це інформація про подію чи процес, які не завершені та перебіг яких (за оцінкою працівників програми) цікавить глядача;

– тема тижня – подія, відома глядачеві, у висвітленні перебігу якої залишилися питання, відповідь на які чекає абсолютна більшість глядачів.

Верстка програми здійснюється за принципом розумного симбіозу планових й оперативних матеріалів.

Кожен випуск обов'язково повинен мати інформацію про всі головні пригоди, новини дня, теми тижня” [12].

Отже, бачимо, що поняття верстки має переважно видавничо-поліграфічний характер. Залишається відкритим питання телевізійної верстки в цілому (і дня, і тижня, і місяця) і верстка програми зокрема.

Вивчення телевізійної верстки може бути темою окремого дослідження. вятых. (Житія святыхъ, на русскомъ языкъ, изложенныя по руководству Четьихъ-Миней св. Димитрія Ростовскаго съ доп., объяснит. примечаніями и изображеніями святыхъ: В 15 кн.). – К.: Издание Свято-Успен. Киево-Печер. лавры,

 

1. http://www.education.kulichki.net/.

2. Борецкий Р. А. Верстка телевизионной программы // Телевизионная программа. – М.: НМО КРТ, 1967. – С. 139–179; Ковтун В., Цыганов О. Максимум выразительности. – М.: Сов. Россия, 1972. – 79 с.; Попов В. В., Гуревич С. М. Производство и оформление газеты. – М.: Книга, 1967. – С. 212–237; Цыганов О. В. Режиссура газетного номера. – М.: Мысль, 1968, С. 99–133.

3. Гуревич С. М. Оформление и выпуск районной газеты. – М.: Книга, 1969. – С. 22–102; Скоробогатов И. И. Техника оформления газеты. – М.: Изд-во МГУ. – 1958 – С. 33–35; Попов В. В., Гуревич С. М. Производство и оформление газеты –М.: Книга, 1967. – С. 59–62.

4. Адамова Е. Б. и др. Художественное конструирование и оформление книги. – М.: Книга, 1971. – 248 с.; Цыганов О. В. Режиссура газетного номера. – М.: Мысль, 1968. – С. 113.

5. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974. – С. 55.

6. Богданов Н., Вяземский Б. Справочник журналиста. – Л.: Лениздат, 1971. – С. 515–516; Попов В. В., Гуревич С. М. Производство и оформление газеты. – М.: Книга, 1967. – С. 311–315; З досвіду безграночного випуску газет. – Житомир, 1957. – 70 с.

7. Жаров В. Идет “брусковая верстка”// Сов. печать. – 1966. – № 1. – С.46–49; Цыганов О. В. Режиссура газетного номера. – М.: Мысль, 1968. – С. 112–113; Чичикина Н. Д. Оформление газеты. – Ростов н/Д: Изд-во Ростов. ун-та, 1966. – 51 с.

8. Цыганов О. В. Режиссура газетного номера. – М.: Мысль, 1968. – С. 112.

9. http://www. newsmail.ru.

10. http:// www.interso.ru.

11. http://www. newsman.tsu.ru.

12. http:// www. gdf.ru.

© Теленков Д. В.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові