д. філол. н.
УДК 37.015.2;070(73)
Ключові слова: методика викладання, зміст навчальної дисципліни, досвід викладання, оцінка знань.
The article is dedicated to the researches of the peculiarities in the Journalism teaching in the Universities of the United States of America. Particularly, there is a structure analyze of the Journalism handbooks and a syllabus of the "International News Media Systems" and "Vmesia as Social Institution" classes. Some differences between practices in teaching processes in Schools of Journalism within the USA and Ukraine are researched also.
Key words: methods of teaching, the content of a class, the experience of teaching, the ranging of knowledge.
Заповіт Великого Кобзаря – чужого не цуратися і свого навчатися – звучить надзвичайно актуально в контексті переходу українських вишів на кредитно-модульну систему оцінювання знань, яка є складником Болонської системи.
Існує чимало переконливих доводів щодо надання українським студентам більшої свободи освіти, вибору вишів, обміну та вільного пересування молоді між різними країнами. Але є також чималий ризик, що досвід, продуктивний у європейських країнах з їхніми реаліями, потребами й менталітетом, буде механічно перенесений на вітчизняну освітянську ниву. Запозичені нововведення треба робити дуже і дуже обережно. Ті результати роботи київськх вишів у цьому напрямі, які є доступними, свідчать про те, що інколи, як і в радянські часи, поспішають звітувати про успіхи.
Мої спостереження цієї актуальної проблеми – відмінностей закордонного й вітчизняного досвіду, з яких ми щось маємо подолати, а щось зберегти – ґрунтуються на численних власних перекладах англомовних навчально-методичних видань та на власному досвіді роботи у Ягеллонському університеті в Кракові, одному з найстаріших у Європі, та у Школі журналістики Університету Міссурі-Колумбія (США) також одній з найстаріших у цій країні.
Отже, що нам пропонується чужого і що у цьому відмінне, а що подібне до нашого власного.
1. Вражає напружене конкурентне середовище в американських вишах. Цьому сприяє велика кількість у навчальному процесі тренінгів, семінарів, конкурсів тощо. За результатами участі у них студент отримує певну кількість балів, які, однак, мають для нього не віртуальне, а цілком практичне значення, оскільки від них залежать його знижки в оплаті за навчання. Тих, хто належить до лідерів, звільняють від оплати взагалі. Кращі з кращих отримують стипендію від університету або від майбутнього роботодавця. Для наочного контролю встановлено численні рівні: хто дійшов до найвищого, той переможець, “віннер”. Хто не пройшов, той “лузер”, він відстає, а таких тут не поважають. “Віннери” отримують кращу роботу, перед ними відчиняють двері престижні фірми. “Лузери” щосили прагнуть наздогнати навчальний процес і довести свою здатність до самостійної роботи. Але для нас тут є велика спокуса, чорний ґрунт для зловживань, хабарів, корупції. Згадаймо золотих медалістів у школах, те саме може початися у вишах, якщо за високі оцінки почнуть знижувати оплату за навчання. Власне це й є найгіршим, що ми дістали від кредитно-модульної системи: нова хвиля поклоніння оцінкам. Боротьба за бали у нас має зовсім інший вимір, аніж на Заході. Там для студента бали – тільки показник його знань, головне – самі знання, готовність одразу після вишу працювати на певних посадах. А ще – отримати знижку за оплату або навіть стипендію. І перше, і друге є чужим для більшості наших студентів, часто-густо бали для них – це просто бали, привід похвали від батьків. Така ситуація середній школі, вона лишається потім у виші. А знижки за оплату у нас або відсутні, або є несуттєвими, максимум 15 відсотків, стипендій же від вишів контрактним студентам не бачити ніколи, навіть найобдарованішим.
2. Існує велика свобода вибору для студента. Перші два тижні їм дозволяється відвідувати будь-які “класи”, тобто дисципліни за вибором студента там – це не просто звук, а реальність. Вони цим користуються, переходять групками від одного викладача до іншого, слухають, обмірковують. Але потім настає момент істини і для студента, і для викладача. Перший визначається з програмою на семестр і вже мусить виконувати всі її настанови. Другий, тобто професор, або має групу для навчання, або йде з університету, оскільки такої групи не набрав. Інакше тут дивляться на можливість змінити свою долю: свобода студента – понад усе. Першокурсниця Келлі, з якою ми встановили інтернет-міст між двома університетами, Колумбійським та Східноукраїнським, вступила на журналістику, потім зрозуміла, що це не її покликання, і на другому курсі вчилася вже на дизайнера.
3. За кордоном дуже високою є оплата за навчання. У США – у середньому 18 тис. доларів на рік, у престижних університетах – 40 тис. Нашим студентам (точніше їхнім батькам) ця сума непосильна, а ті, хто має таку можливість, воліють вчити дітей за кордоном. Та різниця навіть не в сумі, зрештою інфляція в нашій країні допоможе усунути цю проблему. Річ в іншому: у традиціях так званих розвинутих країн гроші має взяти сам студент у кредит, і повертати їх будуть не батьки, а він. Отут і починається справжнє розуміння молодою людиною вартості навчання, знань і готовності негайно після закінчення розпочати роботу.
Незалежність від батьків, така бажана для багатьох українських студентів, виявляється важким тягарем для молодої людини, коли вона досягає своїх нежартівливих розмірів. Тому студенти європейських і американських журфаків працюють. І переважно – в редакціях газет, телекомпаній та радіостанцій. Ті, хто взявся за роботу в сфері обслуговування університетського кампусу, наприклад, різати шинку в “Макдоналдсі” або подавати крізь віконце готові бурітос у “Тако-белл”, комплексують через те, що вони ще не в редакціях. І ще одне, чи не найголовніше. На Заході живуть і працюють за девізом: “Або ти чесний, або мертвий”. У нас поки що діє девіз: “Якщо ти чесний – ти дурний”. Закордонна система навчання розрахована на перше і є чужою для другого, але наша дає студентам і викладачам великі можливості для окозамилювання, самообману та прямої корупції. Таким чином, у нас із нової системи може бути викинуто її сутність та залишено саму лише форму, яка є несуттєвою, оскільки оцінювати наших студентів “там” будуть (і вже почали) не за формою, а за суттю. Ті з моїх студентів, які вчилися у Парижі, Єрусалимі або Ванкувері, свідчать, що там треба прийняти їхні правила гри, тільки тоді ти можеш розраховувати принаймні на успіх. А правило таке: вчитися для себе, а не для заліковки, для викладачів чи для батьків.
4. Однак найголовніше, за моїми спостереженнями, – надзвичайно високий і поки що недосяжний для більшості українських студентів рівень власної відповідальності їхніх однолітків за кордоном, передусім під час підготовки до практичних та самостійних занять. Вечорами американські студенти збираються разом, щоб готуватися до семінарів. Наша практика відрізняється від закордонної, це відомо всім, хто працює з молоддю. Показовою тут є історія з Семом Уолмартом. Багато років тому він закінчив Школу бізнесу Університету Міссурі-Колумбія, був найкращим студентом, тому мав від ректорату стипендію у 18 тис. доларів на рік. Потім він створив дуже розгалужену мережу супермаркетів “WalMart” і став одним із перших мільярдерів Америки. І одного дня він запропонував рідному університетові у подарунок 700 тис. доларів. Така є традиція у цій країні – давати десяту частину прибутків на церкви, школи або університети. У нас такго звичаю поки що немає, виші на таку вдячність розраховувати не можуть, а тому й не поспішають із стипендіями для найобдарованіших студентів.
5. Там готують до практичної роботи – у нас готують добре думати. В. Шрамм у 50-ті рр. створив 174 варіанти стандартних дій для журналіста – це найяскравіше втілення реалій американских підходів до справи. Стандартизація в індустрії, у суспільному житті ставить певні вимоги до випускників вишів. Порівняймо з нашою школою, де передбачається закласти такі знання, які дозволять знаходити правильні рішення навіть у нестандартних ситуаціях. Інакше кажучи, у західних вишах дають методи роботи, а у нас – методи випрацювання методів.
6. Нас розділяє наша глибока, до загальних теорій та європейське прагматичне зневажання ними і відданість методологіям та методикам перед теоріями. Такими є реалії передовсім університетських кампусів Америки. Візьмемо один з класичних підручників журналістики “Interpretative Reporting” К. МакДугалла (Curtis MacDougall). На сотнях сторінок ним описано типові ситуації: як працювати журналістам у такій або такій ситуації.
Ось структура його непересічної книжки.
Перша частина – “Повідомлення новин”. Тут ідеться про те, яким є сучасний журналіст, як щодня працювати у цій сфері, окремо – відносини репортера і закону та етики. На все – 85 сторінок з численними прикладами із минулого і сучасності.
Друга частина – “Написання новин” – поводження з фактами, заголовки, стиль. На 70 сторінках з цим покінчено.
Третя частина найбільш теоретична, тут ідеться про оперативність, зміст та розслідувальну журналістику – як бачимо, теж особливих теоретичних глибин немає.
Від четвертої частини починається просте інструктування майбутніх працівників мас-медіа. Про те, як писати про різних персон – 20 сторінок, про зустрічі, перемовини, виступи – 15 сторінок, про хвороби, здоров'я – 25, про поліцію, злочини – 25, про суди, цивільне право – 25, про політику й вибори – 28, про уряд – 25, про бізнес і фінанси – 30, про трудові відносини – 17, про сільське господарство – 8, про релігію – 13, про науку і техніку – 23, про погоду – 12, про довкілля – 25.
На цьому підручник закінчується, і це один із найкращих підручників, який витримав дев'ять видань.
Приблизно так само побудовано інший підручник: “Розслідувальна журналістика для преси та телерадіомовлення” (“Investigative Reporting for Print and Broadcast”) У. Гейнса (William Gaines).
Як втілюються настанови підручників у навчальний процес, у практику щоденних занять, і що тут нам цікаве, а що ні?
Як приклад наведемо зразок документа зі США, який називають “Syllabus”, він подібний до наших навчально-методичних планів з кожної дисципліни. Візьмемо план дисципліни “Міжнародна система мас-медіа”, який було складено влітку 2003 р. і який викладався пізніше в Університеті Міссурі-Колумбія С. Х. Лурі, професором Школи журналістики. Він є досвідченим журналістом-практиком, одним із засновників телеканалу CNN, і треба зауважити, що такою є добра традиція американських університетів: до викладання тут найперше запрошують успішних фахівців своєї справи. С. Х. Лурі саме таким і є. Кілька років у 1970-х він жив і працював у Москві як кореспондент корпункту газети “Балтімор Сан”. Керівник того корпункту Д. Мілз був до 2006 р. деканом цієї ж Школи журналістики. Вдома у Мілза є велике фото: він молодий з молодим Л. Брежнєвим на Червоній площі у Москві, майже в обнімку. У кабінеті Лурі висить старий номер газети “Правда” з його інтерв'ю, яке він узяв у котрогось із генсеків.
Отже, у першому розділі “Опис дисципліни” зазначено (переклад наш, зберігаємо особливості стилю та менталітету): “Як новини подорожують (travel) від однієї частини планети до іншої? Хто вирішує, що є новиною, а що ні? Хто ті люди, що приносять до нас новини і якою є їхня кваліфікація? Якими є причини їх поширення? Чому дехто у них зацікавлений? Наскільки вони викликають довіру і наскільки їх представляють з пропагандистських міркувань? Наскільки можуть довіряти їм читачі, глядачі, слухачі? Яким чином споживачі формують думку стосовно того, що в них представлено?
Такими є деякі з питань, з якими ми будемо мати справу в цій дисципліні J 371.
Я думаю, що будь-який із журналістських курсів, немає значення, теоретичний чи практичний, мусить підкреслювати методи правильного збирання інформації та її поширення. Тому обов'язкова література мінімізована й від вас вимагатиметься відшукувати інформацію на власний розсуд, щоб презентувати її в аудиторії та виконати два ваших проекти.
ВИМОГИ: читання, написання та дослідження.
1. ЧИТАННЯ: буде призначатися кожного тижня.
2. НАПИСАННЯ: треба написати два твори.
Середньотерміновий доробок буде присвячено одній міжнародній новинній організації, наприклад, Рейтер, АФП, ЕФЕ, СНН, Фокс Ньюс, Нью-Йорк Таймс, Гардіан, Файненшнл Таймс, Інтернейшнл Геральд Трібюн, Аль Джаззіра, Інтерфакс, Бі-Бі-Сі або інші, які ви бажаєте вивчити. Я повинен схвалити усі пропозиції. Сподіваюся, що багато хто з вас обере організації поза межами Америки. Твір обсягом від 1,500 до 2000 слів має дати опис організації, трохи фонової інформації та історії, розкажіть, як вони упоралися зі змінами у технологіях та дайте кілька думок про те, як вони представляють новини (зміст повідомлення, відбір теми, читацький чи глядацький інтерес). Повідомлення у четвер, 16 жовтня.
У прикінцевому доробку вимагається відбір конкретної великої за обсягом розповіді: війна та партизанські дії, шо тривають в Іраку, спроби Сполучених Штатів створити тут стабільність, вплив війни на ставлення до Сполучених Штатів у решті світу, зміцнення релігії як сили, що скоріше розділяє, аніж поєднує народи. Є багато тем, що пов'язані з війною в Іраку, ізраїльсько-палестинським конфліктом, спробою умиротворення Афганістану або діяльністю терористів у Індонезії, Пакистані або окремих частинах Африки. Та тут є чимало інших тем, таких як економічна криза в Латинській Америці та політичний розлад у ній, голод, епідемія СНІДу або суперечка навколо Кашміру між Індією та Пакистаном, намагання Сполучених Штатів подолати невпевненість після 11 вересня, стосунки між Китаєм та Сполученими Штатами, торгівля наркотиками у Західному Гемпширі, вбивство дитини у Бразилії, економічний колапс та відродження на азійському боці Тихоокеанської дуги. (Усе наведене вище – це лише пропозиції. Я прийматиму інші твори, якщо вони будуть присвячені важливим міжнародним справам.)
Метою є описати, як дві різні новинні організації – скажімо, одна американська, інша з країни, в якій ця подія відбулася, або одна газетна, а друга з журналу – розкривають цю історію. Іншими словами, я хочу бачити порівняння двох різних типів міжнародних новинних організацій. Підкресліть відмінності або подібності у розкритті, зробіть інтерв'ю, щоб дізнатися, чому організація чинить так, як вона чинить.
Обсяг: максимум 3000 слів. Проекти також можуть бути відео, на слайдах, у Power Point, сторінкою Worldwide Web або в інший спосіб, який я можу прийняти. Візьміть до уваги обсяг дисципліни та той факт, що я маю прочитати та оцінити всю роботу, тому я не можу прийняти роботи понад 3000 слів. Вони можуть бути коротшими, але менший обсяг не означає, що допускається менша глибина дослідження. Стислий текст, у якому ви вміщуєте стільки інформації, скільки необхідно, у малому обсягові, є не лише бажаним, а й необхідним. Прикінцевий текст захищається 12 грудня. Будь ласка, зустріньтеся з моєю асистенткою Пат Келлі й домовтеся про п'ятихвилинну бесіду зі мною у вересні, 3, 4 або 5, щоб обговорити та прийняти пропозиції ваших середньотермінового та фінального творів. Перший варіант фінального тексту має бути поданий у п'ятницю, 7 листопада.
3. ДОСЛІДЖЕННЯ: вирізки або основний зміст твору щодо того, як дві організації, які ви обрали для фінального твору, розкривають історію. Якщо ви користуєтеся інтернетом, газетою або журналом, я хочу бачити вирізки. Якщо ви користуєтеся матеріалами радіо чи телебачення, мені потрібні час і день передачі, сумарний ефірний час, ім'я кореспондента, тривалість репортажу та короткий виклад змісту. ПАПКИ З МАТЕРІАЛАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОДАВАТИ РАЗОМ З ФІНАЛЬНИМ ТВОРОМ 12 ГРУДНЯ, ЇХНІЙ ЗМІСТ:
Загальний зміст дисципліни: 10 %.
Усне повідомлення (на папері): 20 %.
Середньотерміновий твір: 25 %.
Дослідження: 15 %.
Прикінцевий твір: 30 %.
АКАДЕМІЧНІ ПОМИЛКИ: ви маєте виконати вашу власну роботу. Підробки, плагіат або інші форми академічної чи інтелектуальної непорядності не будуть прийняті та матимуть наслідком неуспішну оцінку. Стиль – або журналістський стиль письма, або академічний стиль як основа – є обов'язковим. Академічні помилки також включають таке: надмірне використання матеріалів іншого автора без посилань, надмірне використання застарілих матеріалів та матеріалів з інших, суміжних дисциплін. Згідно з Книгою правил та вимог університетської поведінки студента академічні помилки, включаючи плагіат та фальсифікації, переслідуються.
ДЛЯ ТИХ, ХТО МАЄ ОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ: якщо ви маєте особливі потреби, як визначено американцями у Акті про обмежені можливості (АДА), та потребуєте допомоги, будь ласка, повідомте про це мене негайно. Розумні зусилля будуть ужиті відповідно до ваших потреб.
РЕЛІГІЙНІ СВЯТА: Студентам дозволяється відзначати релігійні свята. Будь ласка, повідомляйте мене у випадку, якщо у вас виникає будь-який конфлікт, і я це уладнаю.
ЗАУВАГИ ДО ПЕРШИХ ТРЬОХ СЕСІЙ (ЦИКЛІВ):
Американська журналістика від Маркса та Енгельса, залученість газет Херста до іспансько-американської війни, початки військової журналістики у Кримській війні, пошуки Лівінгстона експедицією Стенлі.
Метеор з Африки, експедиція Генрі Нортона Стенлі розшукує Лівінгстона.
Перша аварія: від Криму до В'єтнаму: військові кореспонденти як герої, пропагандисти та творці міфів. Від Філіпа Найтлi (Phillip Knightley).
Громадянин Херст та інші.
26 серпня. Вступ до дисципліни.
Увага: кожен студент має прочитати про окремі аспекти міжнародної журналістики ХІХ ст. та приготувати двохвилинну презентацію для виступу у двох групах. Групи будуть обговорювати кожну презентацію.
28 серпня. Міжнародні новини у ХІХ ст.
2 вересня. Продовження вивчення журналістики ХІХ ст.
4 вересня. Як збирають і поширюють міжнародні новини. Агентства, газети, телерадіомовлення, інтернет. До читання: Global Journalism: Survey of International Communication, Jоhn Merrill, editor. Розділ 2. Media Systems Overview by Lowndes F. Stefens, тa Розділ 3, The Collection and Flow of World News by Kuldip R. Rampat.
9 вересня: Розвиток інтерпретуючої міжнародної журналістики. Карл Маркс як піонер та прототип інтерпретатора. The American Journalism of Marx and Engels: A Selection from the New York Daily Tribune, редагованої Генрі М. Крістманом, Read Introduction dy Charles Blitzer and The Future Results of British Rule in India, p. 102 by Karl Marx. Ассошіейтед Пресс як прототип досвідченості. Вивчайте її історію або у книжках, або в інтернет-мережі.
11 вересня. Лекцію читає запрошений гість. Редактор невеликої газети з розмовою про те, як вибирати міжнародні новини, які агентства чи служби використовувати, як тренувати редакторів (gatekeepers).
16 вересня. Лекцію читає запрошений гість. Скотт Кенон з “Канзас-Сіті Стар”. Він був спецкором на іракській війні та буде розповідати про свій досвід.
18 вересня. Сучасне міжнародної журналістики. Девід Ремнік, редактор “Нью-Йоркера”, представляє одну з сучасних моделей. Коли він був репортером “Вашингтон Пост”, яка вела теми Радянського Союзу, його матеріали були видатними. Його книжка “Могила Леніна” є класикою нової журналістики. Читайте приклади кореспонденцій за вашим вибором та приходьте на заняття підготовлені до пояснень, чому їхня робота та організація є доброю або поганою. Будь ласка, придивіться до випусків новин з інших країн таких, як новинне радіо Сінгапура, або нові міжнародні випуски телевізійних новин Аль Джаззіри на Близькому Сході, які порушують висвітлення подій з цього регіону.
23 вересня. Важливі міжнародні події цього року: війна в Іраку та її наслідки, припинення ізраїльсько-палестинської мирної ініціативи; громадянська війна у Ліберії та інші події з Африки; економічна криза у таких країнах, як Аргентина, Бразилія, Уругвай та Японія; війна проти тероризму в Афганістані, Індонезії, на Філіппінах тощо; голод та епідемія СНІДу в Африці; продовження війни у Чечні, суди проти воєнних злочинів у Європі та Африці; суперечка навколо Кашміра між Індією та Пакистаном. У цьому та двох наступних циклах ми будемо перевіряти всі ці історії, щоб визначити, чи добре американський новинний бізнес виконує таку роботу у висвітленні цих подій та наскільки добре неамериканські організації це представляють. Для американских новинних установ, будь ласка, дослідіть одну з таких: CNN, MSNBC, Fox News, NBC, ABC, AP, New York Times, Los Angeles Times, Chicago Tribune, Boston Globe, Miami Herald, The Christian Science Monitor, Time або NewsWeek. Серед іноземних дослідіть Рейтер, АФП або іншу неамериканську телевізійну організацію, яка має веб-сайт. Бі-Бі-Сі має відмінний сайт та є нині потужною щодо новин в повідомленні про те, чи уряд Тоні Блера брехав стосовно наявності у Саддама Хусейна зброї масового знищення задля виправдання війни в Іраку. Добре буде оглянути сайти Гаарец, Аль Джаззіра, The Straits Times та інші сайти за кордоном.
У ЦЬОМУ ТА ДВОХ НАСТУПНИХ ЦИКЛАХ ДОСЛІДЖУЙТЕ:
– відмінності у відібраних повідомленнях, що мають показувати можливу упередженість в опрацюванні події. Наприклад, у повідомленнях з Близького Сходу чи видно фаворитизм з ізраїльського чи палестинського боку в описуванні зіткнень?
– як саме політика Дж. Буша подається у новинах американських та західноєвропейських новинних установ?
– чи подається Індія або Пакистан у привабливому світлі щодо подій у Кашмірі, і якщо так, то чому?
– чи надає належної уваги установа, яку ви досліджуєте, економічній ситуації в Латинській Америці або охороні здоров'я та проблемам повільного розвитку в Африці?
25 вересня. Цей цикл присвячено Близькому Сходу. Чи підтримує новинний бізнес у Сполучених Штатах або деінде одну зі сторін? Будьте готові підтримати ваші висновки прикладами.
30 вересня. Ми будемо обговорювати зусилля адміністрації Буша взяти Ірак під контроль. Як неамериканська преса та телебачення опрацьовують “сторі”?
2 жовтня. 17 журналістів було вбито на іракській війні, 5 – вогнем американців. Останнім був Мазен Дана, призер Рейтер, оператор камери, застрелений 18 серпня. Американський солдат пояснив, шо він сплутав камеру Дана з ручним гранатометом. Убивство журналіста є зневажанням міжнародної журналістики. Журналісти-міжнародники були вбиті в Азії, Африці, Західній півкулі та Європі під час виконання ними своїх обов'язків. Прочитайте про загибель Артема Боровика у Москві, кількох журналістів у Сьєрра Леоне та проблеми журналістів, які там працюють. Гарним джерелом є третє число видання 2000 р. IPI Global Journalist. У ваших пошуках, будь ласка, сконцентруйтеся на тому, що новинні установи роблять, аби захистити своїх працівників від небезпеки. Відправте е-мейл до редакторів-міжнародників та виробників СНН, до телерадомовників, АП, Рейтер, АФП, ДПА або інших агентств та новинних установ з проханням про допомогу. Прочитайте колонку Death Watch (“Варта смерті”) у кожному випуску IPI Global Journalist.
7 жовтня. Висвітлення іракської війни. Вже багато написано про те, як цю війну висвітлювали, з конкретним акцентуванням на тому, чи “послання” кореспондентів з військових частин було плюсом чи мінусом в якісному інформуванні громадськості.
9 жовтня. Висвітлення Близького Сходу: Ізраїль бойкотував Бі-Бі-Сі, і була загроза оголошення бойкоту через антиізраїльське висвітлення подій. NPR усе ще піддається тискові за це. У чому тут особливості й наскільки цінним є критичне ставлення до звинувачень в упередженості з обох боків, арабського та ізраїльського, дивіться www.pmwatch.org (Переконайтеся, що ви натисли кнопку “enter pmwatch” внизу індексової сторінки.)
14 жовтня. Лекцію читає запрошений гість.
16 жовтня. Для цього циклу, будь ласка, зробіть дослідження того, як новинний бізнес двох супердержав, Сполучених Штатів та Радянського Союзу, висвітлював “холодну війну”. Серед особливих подій розгляньте спробу вторгнення у 1961 р. у Заливі Свиней на Кубі та кубинську ракетну кризу в жовтні 1962 р. як особливі інциденти. Знайдіть історію про те, як президент Дж. Кеннеді переконував “Нью Йорк Таймс” та “Майамі Геральд” не друкувати матеріали про наближення вторгнення у 1961 р. Порівняйте це зі спробою Дж. Картера переконати “Вашингтон Пост” не публікувати матеріал про те, як ЦРУ давало гроші йорданському королю Гуссейну та навіть постачало йому повій. (Ви можете прочитати ці матеріали в Bob Woodwoard's Shadow, стор. 44–52.)
23 жовтня. СЕРЕДНЬОТЕРМІНОВІ РОБОТИ МАЮТЬ БУТИ ПОДАНІ СЬОГОДНІ. ЗАЛИШТЕ ЇХ У МОЄМУ ОФІСІ АБО ПРИНЕСІТЬ НА ЗАНЯТТЯ. РОБОТИ, ПОДАНІ ІЗ ЗАПІЗНЕННЯМ БЕЗ ПОВАЖНИХ ПРИЧИН, НЕ ПРИЙМАЮТЬСЯ. ДОТРИМАННЯ СТРОКУ Є СВЯТИМ ОБОВ'ЯЗКОМ.
23 жовтня. Яким чином настання інформаційної ери зі стрімким поширенням використання світової павутини зачіпає міжнародний новинний бізнес? WWW робить легким отримання новин звідусіль через новинні установи та центри пропаганди. Як ви можете пояснити відмінність між ними? Яке майбуття все це провіщає для мас-медіа, якими ми їх знаємо? Приготуйтеся продемонструвати на занятті, як ви отримуєте міжнародні новини з інтернету.
28 жовтня. Продовження дискусії про нові медіа.
30 жовтня. Середньотермінова презентація. Це має бути перше з чотирьох занять, у яких кожен з вас разом з вашими однокурсниками представить результати ваших пошуків з вашого середньотермінового доробку. У нас 18 студентів на занятті, й повідомлення мають продовжитися через три заняття. Це означає, що для кожного з вас буде виділено шість хвилин на уважне приготування усного повідомлення і залишено 5 хвилин на запитання. Я буду оцінювати кожне повідомлення. Зміст кожного з трьох занять буде зроблене мною, коли я побачу зміст кожного з ваших повідомлень.
4 листопада. Продовження середньотермінових презентацій.
6 листопада. Продовження середньотермінових презентацій.
11 дистопада. Продовження середньотермінових презентацій.
ДО ЧИТАННЯ: Nation Building Lite by Michael Ignatieff, New York Times magazine, July 28, 2002, стор. 26. Ігнатьєф є академіком, а не журналістом, але цей фрагмент показує найкраще у міжнародній журналістиці. Ви маєте бути готові знайти інші приклади якісної журналістики. Ця стаття є у резерві.
13 листопада. Ми будемо обговорювати роль нежурналістів у створенні якісної журналістики. Добрим джерелом є сторінки Op-Ed найкращих національних газет, спеціалізовані публікації, подібні до Форін Афферз, та появи гостей на телевізійних ток-шоу.
П'ЯТНИЦЯ, 14 листопада. ПЕРШИЙ ТУР ПРИКІНЦЕВИХ ПРОЕКТІВ.
18 листопада. Представлення прикінцевих проектів, якщо вони ще у процесі підготовки. До цього часу ви маєте закінчити підготовку основної частини роботи. Тому кожен з вас буде повідомляти про свої знахідки, щоб дати решті класу користь для роботи над усіма проектами. Заняття також допоможе вам визначитися стосовно запитань, на які немає відповідей, які ви маєте висвітлити, щоб зробити вашу прикінцеву роботу цікавою та інформативною. Від кожного з вас очікують зробити ретельно приготовану семихвилинну презентацію, та буде залишено 5 хвилин на запитання та коментарі. ЩЕ РАЗ НАГАДУЮ, БУДЬ ЛАСКА, ПАМ'ЯТАЙТЕ, ЩО ЦЕ ПОВІДОМЛЕННЯ НЕ МОЖЕ БУТИ ВИГАДАНЕ ВАМИ ПРОСТО З ГОЛОВИ, ВОНО МАЄ БУТИ РЕТЕЛЬНО ПІДГОТОВЛЕНЕ ТА ПРЕДСТАВЛЕНЕ.
20 листопада. Представлення прикінцевих робіт.
25 листопада. Представлення прикінцевих робіт.
КАНІКУЛИ ДНЯ ПОДЯКИ
2 грудня. Представлення прикінцевих робіт.
4 грудня. Представлення прикінцевих робіт.
9 грудня. Представлення прикінцевих робіт.
11 грудня. Підсумкове заняття.
12 грудня о 17.00 – остаточне підбиття підсумків студентських робіт”.
Далі вміщено алфавітний перелік рекомендованої літератури з 9 позицій до всього курсу, без розбивки на основну та додаткову та без поділу на окремі теми чи модулі.
Відмінності представленого тексту від наших НМК помітні. Але глибинне протиставлення полягає, на нашу думку, в тому, що від майбутнього американського журналіста не вимагають особливих знань фундаментальних процесів міжнародних подій, геополітичної ситуації тощо.
Така ситуація склалася не повсюдно у США і не за кожною дисципліною. Скажімо, курс J 410 “Медіа як соціальний інститут” в Університеті Іллінойс передбачає три заняття (21, 23 і 28 січня) для вивчення етичної та моральної проблематики роботи мас-медіа; студентам пропонується посторінкове вивчення знаменитих у США підручників Паттерсона і Уїлкінса, Ковача і Розенстайла, Д. Елліота, Дж. Мерріла.
Але вже четверте заняття присвячене цілком практичній справі: що показали редакціям і журналістам події 11 вересня. Далі все повертається на ті самі кола: “Прайвесі та професійна етика і право суспільства знати” (30 січня), “Професія” та “професіоналізм” у ньюзрумі” (4 лютого), “Значення, цінності та стандарти у піар і рекламі”, “Видатні професійні організації та їхні етичні кодекси: критичний аналіз” (13 лютого), “Балансування між медіаекономікою та “відповідальністю” (20 лютого) і т. д., аж до детального розгляду протягом цілого заняття окремої судової справи: “Застосування етики. Процес “Тайуінд проти СНН/Тайм Мегезін” (4 квітня)” та “Застосування етики. Процес “Фуд Лайон проти АВС” (8 квітня).
Цікаво, що програма того самого курсу J 410 без змін використовується в Університеті Індіанаполіс.
Помітно, що наші колеги за кордоном наголошують, по-перше, на самостійному пошукові необхідних матеріалів, по-друге, на засвоєнні великого обсягу інформації (і те, і друге є правильним), по-третє, залишається тверде враження, що від студентів там все ж не вимагається глибоко розуміти сутність подій, гру світових сил на міжнародній арені, чільні тенденції тощо.
Так само підручник Е. Фрілендера та Дж. Лі, який за взятим до розгляду матеріалом є трохи вужчим за згадані, оскільки викладає матеріал “неновинної” журналістики (у нашій класифікації аналітичної та художньо-публіцистичної), пропонує ту саму схему і подібну ступінь заглиблення студентів у теоретичний матеріал. Перші два розділи висвітлюють сутність аналітичної та публіцистичної журналістики, а в трьох підрозділах після вступу розглянуто типи, авторів та структуру подібних матеріалів, а також точку зору читачів: чого вони на цьому полі від медіа очікують. А потім починається інструктаж: як складати задум (яка ідея працюватиме, а яка ні), як шукати матеріал, як проводити інтерв'ю, як писати тексти (перші дії, заголовок, лід, основну частину, завершення), як готувати спеціалізовані статті, питання маркетингу. Останній розділ – юридичні та моральні чинники, що керують цими процесами.
Порівняймо ці підручники з книжками про публіцистику Д. Прилюка, А. Москаленка, Є. Прохорова, сучасних науковців – різниця буде очевидною.
Отже, маємо добре думати, що нам від західного досвіду справді потрібне, а що не відповідає нашим реаліям, традиціям та нагальним потребам, що слід зберегти як невід'ємну частину нашої історичної традиції, нашого менталітету.
1. MacDougall C. D. Interpretative Reporting. Ninth Edition. – New York: MacMillan Publisher Company; London: Collier MacMillan Publisher, 1987. – 527 p.
2. Gaines W. Investigative Reporting for Print and Broadcast. – Chicago: Nelson-Hall Publisher, 1994. – 246 p.
3. News Reporting and Writing: Sixth Edition/ The Missouri Group: Brian S. Brooks, Kennedy George, Moen R. Daryl, Ranly Don. – 1999. – 579 p.
4. Kovach B., Rosenstiel T. The Elements of Journalism. What Newspeople Should Know and the Public Should Expect. – New York: Tree Rivers Press, 2001. – 207 p.
5. Friedlander E. J, Lee J. Feature Writing for Newspapers and Magazines. The Pursuit of Exellence: Forth edition. – New York: Longman. – 338 p.
© Владимиров В. М.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові