Ласкаво просимо

У статті розглянуто основні напрями розвитку періодичних видань учнівської молоді Запорізького краю, проаналізовано передумови появи й охарактеризовано типологічні особливості цієї групи преси, її роль в національно-культурному розвитку регіону.

Ключові слова: літературно-мистецький журнал, типологія, молодь, товариство, літературний гурток, регіон.

This article searches the main steps of formation of youth press of Zaporizhzhya region. Within the limits of the article pre-conditions of origin of this group of press, its typology features are analyzed, a role is exposed in national-culture development of region.

Key words: magazine, typology, young people, society, literary group, region.

На початку ХХ ст. спостерігається акти-візація культурно-громадського життя Запорізького краю. Таке піднесення було пов'язане як із загальнонаціональними подіями, так і суто місцевими. Революційні зрушення 1905 р. стали своєрідним натхненням для громадсько-активної частини місцевого населення, яка взяла на себе роль інтелігенції і усвідомлюючи складні завдання перед суспільством, з ентузіазмом поринула у вир подій, результатом чого стала активна організація різноманітних гуртків, товариств, комітетів та ін. Цей процес стимулював піднесення соціальної активності місцевого населення й безпосередньо вплинув на громадський і культурний складник формування суспільних відносин.

Місцевий чинник цього явища пов'язаний зі стрімким розвитком аграрно-промислового сектора регіону, який вимагав переходу на якісно новий рівень організації тієї чи тієї галузі виробництва, так званим процесом соціальної мобілізації. Структуризація фахових підприємств створила позитивний мікроклімат для розвитку різновекторних професійних товариств, мета яких полягала в організації масовоінформаційної роботи за профспрямуванням.

Ці події збіглися ще з одним важливим процесом в Запорізькому краї, що має як суто регіональні риси (структуризація і вдосконалення місцевих освітніх установ), так і пов'язаний із загальнонаціональним піднесенням молодіжної активності після лютневих подій 1905 р. Саме в ці роки відбувається реорганізація Олександрівської вчительської семінарії, середнього механіко-технічного училища, перетворення жіночої й чоловічої гімназії у повні гімназії, відкривається одна із перших у Російській імперії Мар'їнська школа-хутір для глухонімих дітей, а найголовніше – з'являється нова форма освітніх установ – комерційні училища [1], на базі яких починають утворюватися різноцільові молодіжні гуртки, комітети, товариства, а пізніше організації.

Історики неодноразово відзначали високий рівень навчальних закладів Олександрівського, Мелітопольського та Бердянського повітів (нині – територія Запорізької області), які у своєму розвитку набагато випереджали аналогічні навчальні заклади центральної частини Російської імперії. Завдяки прогресивній педагогічній думці, яку впроваджували культурно-просвітницькі та освітньо-педагогічні гуртки й організації, грамотність населення Запорізького краю на початку ХХ ст. перевищувала відповідні показники у Росії [2, 43]. Згідно з даними шкільного перепису 1911 р., школярі становили 5–6 % населення степових губерній (в Олександрівському повіті ? 7,3 % ), у той час як у цілому по імперії цей показник дорівнював 4, 7 % [3, 38]. Коли наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в імперії заговорили про загальну початкову освіту, Олександрівське повітове земство перше збиралося запровадити її власними силами, без будь-якої допомоги уряду чи губернських органів [4, 149–151].

Саме за цими основними напрямами й починає розвиватися велика група періодики Запорізького краю, яку характеризуємо як видання громадських, наукових та фахових товариств. У системі преси Запорізького краю часописи цієї групи здебільшого займали нішу спеціалізованої періодики, розрахованої на певну читацьку аудиторію й спрямованої на задоволення певних соціальних потреб і запитів. Змістові горизонти цієї преси визначалися специфікою діяльності товариств, які прагнули мати свої друковані органи. Тож на сьогодні можемо визначити їх проблемно-тематичне спрямування й констатувати існування таких типів видань, як: молодіжні (“Молодые побеги”, “Молодые силы”, “Рассвет”, “Еврейская молодежь”, “Мысль пролетарской молодежи”), фінансово-економічні, або банківські (“Банковский день”), сільськогосподарські (“Спутник пчеловода”, “Виноградарство, виноделие и садоводство”, “Родная земля”, “Скиф”), екологічні (“Экологический бюллетень”), промислово-виробничі (“Вестник Алексанровской железной дороги”) та ін.

Часописи цієї групи мають неабияку цінність, оскільки залишилися здебільшого єдиним джерелом виявлення і дослідження мережі різноманітних організацій, товариств та спілок, що існували в Запорізькому краї в досліджуваний період.

Розглядаючи складні суспільно-політичні процеси початку ХХ ст., дослідники неодноразово звертали увагу на складність виявлення мережі громадських, наукових, фахових організацій та товариств, які були необхідними чинниками формування культурних відносин у суспільстві. На думку історика А. Степанського, головна причина полягає у тому, що більшість організацій мали формальний, а іноді навіть локальний характер. Загальнодержавні організації та угруповання за умов політичної нестабільності допускалися владою вкрай неохоче. Виникнення тих чи тих товариств багато в чому залежало від ситуації на місці. Як результат – кожна губернія й кожне місто мали свою мережу організацій, що не збігалася з іншими [5, 72]. Періодичні видання, які випускали товариства, часто мали нелегальний характер, автори публікацій підписувалися вигаданими іменами. Тому сучасним дослідникам досить складно відшукати як самі видання (у Запоріжжі не збереглося жодного), так і знайти будь-які архівні свідчення про редакторів і журналістів. На сьогодні немає жодного опублікованого матеріалу, в якому хоча б поверхово розглядалася згадувана проблема. Тож мета статті – не тільки знайти періодичні видання громадських, наукових й фахових товариств Запорізького краю, а й узагальнити існуючі про ці видання чи їх авторів свідчення. Особливу увагу в контексті дослідження було приділено пресі учнівської молоді, якій відводиться неабияка роль у розвитку національно-культурного руху.

На початку ХХ ст. на Запоріжжі спостерігається стрімка активізація молодіжного освітнього руху, що певним чином став відображенням соціокультурної ситуації в регіоні, новим етапом у розвитку усвідомлення громадянської позиції молодого покоління, яскравим відображенням процесів соціально-економічного, громадсько-політичного, демографічного розвитку краю.

Сценарій утворення молодіжних об'єднань розвивався за двома напрямами: у контексті загальнонаціональних організацій і тих, що мали суто регіональний характер.

Організацію молодіжних культурних осередків на той час на себе взяв відомий суспільний діяч Іван Якович Акінфієв, який 1905 р. призначений директором Олександрівського комерційного училища. Його педагогічна діяльність обчислювалася двадцять одним роком, він брав діяльну участь у роботі багатьох просвітницьких установ і закладів, протягом семи років виконував обов'язки голови педагогічної ради двох жіночих гімназій у Катеринославі, доклав зусиль до відкриття в Олександрівську училища нового типу – комерційного. Воно ввійшло в історію як потужний осередок громадсько активної молоді, його випускниками стало багато відомих громадян Запоріжжя.

У навчальному закладі постійно вирувало життя: учні, об'єднані спільними інтересами, брали активну участь в організації гуртків, студентських комітетів, студій. Так, у стінах училища був організований перший у регіоні студентський “Літературний гурток Олександрівського комерційного училища”. Його членами на момент створення стали близько 25 студентів закладу, коло інтересів яких зосереджувалося на захопленні літературною діяльністю. Гурток проіснував більше ніж чотири роки, однак на сьогодні не можна назвати точну цифру та прізвища його членів. Найбільшим досягненням поетичного студентства стала організація та випуск першого в Запорізькому краї літературно-мистецького збірника “Молодые силы” (1909–1910), який започаткував історію молодіжних видань регіону. Вийшло всього два випуски часопису, в яких студенти запропонували своє бачення дійсності, його літературну інтерпретацію. Збірник не мав відчутної партійно-ідеологічної диференціації творів, хоча й містив національно-демократичні позиції студентства. “Молодые силы” стали першим часописом у Запорізькому краї, де були надруковані матеріали українською мовою, до цього будь-які спроби організації українськомовних видань відхилялися цензурним комітетом.

Протягом усього часу існування як гуртка, так і часопису учням доводилося вирішувати і долати фінансові труднощі, оскільки матеріальне забезпечення з боку керівництва було лише частковим. Однак І. Акінфієв не залишив напризволяще своїх учнів, які, як і він, вели культурно-просвітницьку роботу. Як директор “Народного дому” (з 1909 р.) він дозволив студентам організовувати й проводити народні читання й вистави, літературні вечори, що дало можливість отримувати додаткові кошти для організації випуску збірки.

Причиною припинення видання “Молодых сил” стали політичні мотиви, а саме – досить революційний, на думку цензорів, вірш Павла Москаленка “Горювала тополенька під вікном…”, де спостерігалася чітка орієнтація на Центральну Україну.

Заборона збірки не поставила крапку на літературній діяльності гуртка: у 1911 р. його оновлений склад береться за організацію нового літературно-мистецького часопису “Молодые побеги” (на жаль, вийшов лише один примірник). Причина полягала в певному ослабленні громадської активності молодого покоління літгуртка, багато часу забирало навчання та сесії, студенти не встигали писати якісні матеріали, редакційний комітет не міг збиратися часто, і саме відсутність чіткої організації справи призвела до припинення випуску часопису. Згодом перестав існувати й сам літгурток, однак деякі його члени не припинили своєї літературної й журналістської діяльності, їхні публікації можна було побачити в місцевій пресі, зокрема Хотинського, Щурова, Золотаревського. Гурович став редактором газети “Отклики Приднепровья”, а Щуров – активним діячем культурно-просвітницького та національно-патріотичного руху, членом товариства “Просвіта”, друкувався на сторінках газети “Січ” – місцевого друкованого органу українських січових стрільців.

Наступною сторінкою в літописі періодичних видань молодіжних товариств Запоріжжя став журнал “Рассвет”, що виходив в Оріхові (1917) і фактично був збірником творів літгуртка учнівської молоді міста. Перший номер мав суто літературну форму і не претендував на подальшу історію свого існування. Місцевій молоді було потрібне щось інше, віддане на поталу часу, характерною ознакою якого стала активізація молодіжних рухів в обох частинах України. Саме тому за подальше видання часопису береться молодіжне товариство “Нове покоління”. Починаючи з другого номера, формат журналу радикально змінюється, він стає своєрідним атласом у географічних просторах молодіжного життя регіону та й країни загалом. Поява рубрикацій, нових форм публіцистичного спілкування значно розширюють аудиторні межі часопису. На сторінках журналу здебільшого у формі полемічних жанрів розгортаються широкі дискусії з приводу морально-світоглядних і політичних уподобань місцевої молоді.

Зміст журналу, його проблемно-тематична й жанрова палітри суттєво відрізняються від попередніх учнівських часописів, які здебільшого мали культурно-просвітницький та літературний характер, зумовлений соціально-фізіологічними та світоглядно-романтичними чинниками, цілком притаманними молодим людям.

Випуск журналу “Рассвет” був обумовлений уже зовсім іншими обставинами, що виходять далеко за межі суто ідеалістичних, а швидше, пов'язані з відображенням духу епохи, яку молоде покоління здатне відтворювати емоційніше. Тому саме суспільні настрої в аурі загальнонаціонального піднесення, з одного боку, а з іншого – нового способу соціалістичного мислення стали об'єктивною причиною бажання молоді створити свою трибуну для виступів, функцію якої й виконав журнал “Рассвет”. Однак громадсько-політичний складник часопису аж ніяк не вплинув на його культурно-просвітницьку й літературно-естетичну функцію, яку органічно поєднували рубрики “Обзор жизни учащихся” та “Літературне життя”. Тут систематично подавалася інформація про роботу молодіжних організацій, секцій, гуртків; умови життя учнів та студентів у різних навчальних закладах, діяльність студентсько-учнівських товариств на території Росії та України, про просвітню діяльність місцевої молоді, її роль у популяризації народної освіти.

Вихід журналу був припинений на восьмому номері через “тактичні розбіжності та світоглядні позиції молоді” [6], пов'язані з нагнітанням революційних настроїв у суспільстві, активним прошарком якого якраз і була молодь.

Ці ж обставини стали причиною припинення випуску першого в Запорізькому краї молодіжного часопису етнічних меншин “Еврейская молодежь”, що був органом Організаційного товариства єврейської молоді с. Гуляйполе. Журнал був російськомовним, і лише кілька публікацій надруковано рідною мовою переселенців. Відсутність національної преси єврейської меншини зумовлена однозначно негативною політикою адміністрації губерній та російського центру до іншомовної періодики.

Світ побачило лише два номери журналу. Матеріали першого здебільшого переповнені ейфорією з приводу організації часопису, який нарешті мав стати речником єврейської молоді. Тому поряд із емоційно піднесеними текстами багато уваги приділялося й висвітленню проблем місцевого єврейського товариства. Другий номер журналу вийшов 5 серпня 1917 р., у його передмові повідомлялося, що “у зв'язку з нетривким політичним станом в с. Гуляйполе, …загальною нестабільністю в різних сферах суспільного життя, …невдоволеністю й нетерпимістю до окремих прошарків населення… ми вимушені закрити журнал, що є вкрай необхідним нашому об'єднанню” (1917. – 5 серп.). Це був останній молодіжний часопис дореволюційної доби, з яким пішли в історію не лише традиції попередньої журналістської практики, а й самі молодіжні товариства.

Наступним етапом розвитку мережі молодіжних періодичних видань Запорізького краю став часопис “Мысль пролетарской молодежи”, що почав видаватися 1920 р. як орган губернського комітету комсомолу Олександрівської губернії. Цей часопис започаткував нову сторінку в історії молодіжної газети, репрезентувавши думку однієї з найбільших (у подальшому) молодіжних організацій – комсомолу.

Існує думка, що це одна з найперших комсомольських газет України: “Як повідомив партійний архів ЦК Компартії України, молодіжних газет в республіці, датованих першим номером (“Мысль пролетарской молодежи” вийшла 10 грудня 1920 р. – Т. Х.) раніше, не виявлено. Це дає підстави вважати її однією з найперших молодіжок в республіці за радянської доби” [7, 68]. Газета стала прикладом для подальшої організації в регіоні цілої низки часописів подібного спрямування: “Червона молодь” (1921), “Путь молодежи” (1922), “Жовтнева молодь” (1925–1929), “Зміна” (1927–1929), “Студент-ударник” (1929) та ін. Усі вони були невід'ємною частиною загальнодержавного механізму партійно-радянського виховання молоді.

 

1. Державний архів Запорізької області (ДАЗО) . – ф. 24, оп. 4, спр. 25, арк. 113–115.

2. Карагодин А. И. История Запорожского края (1770–1917). – Запорожье: ЗГУ, 1998. – 286 с.

3. Воблый К. Г. Экономическая география Украины. С диаграммами, картограммами и рисунками в тексте. – К., 1919.

4. Мисечко А. І. Український культурно-освітній рух на Півдні України (1900–1914 рр.): Дис. … к. і. н.: 07.00.06. – Одеса, 1999. – 213 с.

5. Степанский А. Д. Материалы легальных общественных организаций царской России (середина ХVІІІ в. – февраль 1917 г.) // Археографический ежегодник. – 1978. – С. 64–78.

6. Рассвет. – Орехов, 1917. – № 8. – 12 авг.

7. Герман І. С. Запорізька преса 20–40-х рр. ХХ ст.: Жанрово-стильові особливості: Дис. … к. філол. н.: 10.01.08. – К., 1982. – 210 с.

© Хітрова Т. В.