Суцільне сплетіння жаху, Суцільне чекання краху, Прив’язка бажань до волі – Нестриманий виклик долі…
Кохання безсилі чари – Самотня душа – без пари. Буденність на шмаття крає І залишки снів збирає.
Плачу зависоку ціну За хтозна-яку провину, Лечу в божевілля прірву, Де розум з корінням вирву.
Тримайся! – казали зорі, Карбуючи тінь у морі. Та б’ються об стелю крила І падаю я, безсила.
© Інститут журналістики. Усі права застережені Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові