Ласкаво просимо

 

У статті систематизовано та класифіковано наукові праці, присвячені дослідженню поняття толерантності в контексті журналістикознавчого дискурсу.

Ключові слова:толерантність, етика ЗМІ, журналістикознавство, міжнаціональна взаємодія.

In the article the scientific works, which devoted to tolerance in the context of journalism, are systematized and classified.

Keywords:ethic of massmedia, study of journalism, interethnic interaction.

Однією з суттєвих характеристик сучасного глобалізаційного поступу є тенденція взаємопроникності, взаємодії та співіснування культур на макро та мікрорівнях. Втрачаючи свою герметичність, культури (ідеться не тільки про культури національні, релігійні, а й про субкультури), орієнтуються на набуття нових змістів, нових елементів, на засвоєння нових цінностей, при цьому найбажанішим результатом залишається неконфліктне, мирне засвоєння, тобто порозуміння. Суб'єкти, від яких таке порозуміння залежить, в ідеалі повинні виконувати функцію гармонізації. Одним з найпотужніших таких суб'єктів є ЗМІ як "соціальний архітектор реальності" [1, 21], саме тому проблемі толерантності, тобто інструменту, який забезпечує або ж сприяє забезпеченню порозуміння, консенсусу, згоди, приділяється стільки уваги журналістикознавцями та практикамижурналістами, а отже, виникає потреба говорити про поняття толерантності як самостійного феномену в журналістикознавчому дискурсі. Сучасна наука активно робить спроби проаналізувати, охарактеризувати та всіляко розробити це поняття, проте праць узагальнюючого характеру ще досить мало, натомість саме в працях системного, комплексного, структурного бібліографічного характеру відчуває потребу сучасне журналістикознавство.

Мета статті полягає в тому, щоб простежити наявні підходи до аналізу феномену толерантності в журналістикознавчому дискурсі, тобто толерантності як орієнтира журналістської діяльності та критерію журналістського матеріалу (походження, сутність, основні характеристики й прояви) у сучасній науковій літературі. Актуальність розвідки підтверджує і той факт, що поняття толерантності сьогодні активно досліджується у контекстах соціологічного, правового, психологічного, політичного, лінгвокультурологічного тощо дискурсів. У контексті кожного зі згаданих дискурсів (найбільше – лінгвокультурологічного) є окремі спостереження та узагальнення щодо толерантності в засобах масової інформації, проте, на нашу думку, журналістська толерантність уже давно виросла в повноцінне та багатоаспектне явище, а отже, заслуговує на комплексний та цілісний аналіз у межах своїх фахових особливостей. Дослідження є спробою певної класифікації та систематизації наукових розвідок, присвячених проблемі толерантності, і може бути корисним для розвитку історії журналістикознавства, зокрема для складання бібліографічних покажчиків наукових праць з обраної тематики.

Поняття толерантності часто трактується у найзагальнішому значенні – терпимості до іншого, що є інакшим, проте водночас толерантність – це і: "терпимість до людей, які не схожі на нас; здатність людини, суспільства, держави чути та поважати думку інших, невороже сприймати думку, відмінну від власної; повага, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та прояву людської індивідуальності; відмова від догматизму, від абсолютизації істини та утвердження норм, усталених у міжнародноправових актах у сфері прав людини" [2, 53]. Серед найвагоміших праць з проблем толерантності загального характеру можна назвати дослідження таких авторів: Толерантність: теорія і практика: Роздуми філософів і релігієзнавців. Міжнародні правові документи (витяги) / А. М. Колодний. – К., 2004. – 125 с.; Уолцер М. О терпимости – М., 2000. – С. 25–26; Carey G. Tolerating religion // The Politics of Toleration: Tolerance and Intolerance in Modern Life. – Edinburgh: Edinburgh University Press, 1999. – P. 45–65; Creuzet M. Toleration and liberalism. – Chulmleigh: Agustine, 1979. – 150 p.; Fitzgerald G. Toleration or solidarity? // The Politics of Toleration: Tolerance and Intolerance in Modern Life. – Edinburgh: Edinburgh University Press, 1999. – P. 13–27; Gross F. Tolerancja i pluralizm. – Warszawa: Instytut Filozofii i Socjologii. Polska Akademia Nauk, 1992. – 69 р.; Ignatieff M. Nationalism and toleration // The Politics of Toleration: Tolerance and Intolerance in Modern Life. – Edinburgh: Edinburgh University Press, 1999. – Р. 96; Kennedy H. The politics of intolerance // The Politics of Toleration: Tolerance and Intolerance in Modern Life. – Edinburgh: Edinburgh University Press, 1999. – P. 107–119; Macintyre A. Toleration and the goods of conflict // The Politics of Toleration: Tolerance and Intolerance in Modern Life. – Edinburgh: Edinburgh University Press, 1999. – P. 133–157; Mendus S. My brother's keeper: the politics of intolerance // The Politics of Toleration: Tolerance and Intolerance in Modern Life. – Edinburgh: Edinburgh University Press, 1999. – P. 1–13; Walzer M. O tolerancji. – Warszawa: Panst. Instytut Wydawniczy, 1999. – 146 p.; Williams B. Tolerating the intolerable // The Politics of Toleration: Tolerance and Intolerance in Modern Life. – Edinburgh: Edinburgh University Press, 1999. – P. 65–77; Ананьян Е. Толерантність як моральна цінність полікультурного виховання особистості // Образование в многокультурном обществе: традиции и инновации: Матер. V Междунар. семинара [22–24 мая 2006 г.] – Севастополь: Сеть культурного обмена и межэтнического доверия, 2006. – С. 11–13; Терещенко Ю. І. Толерантність як цінність загальнолюдської культури // Церква і національне відродження. – К., 1993. – С. 297–302; Пісоцький В. Толерантність і ненасильство – вектори нормального особистісного і суспільного розвитку // Вісн. Харк. унту. Сер.: Психологія, політологія: Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. – 1999. – № 439. – Ч. 4–5. – С. 313–316; Потапенков А. В. Цивилизация и толерантность // Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 54. – С. 269–276; Скуратовський С. В. Толерантність як соціальна цінність: історичні інтерпретації / Військовий гуманіт. інт Нац. акад. оборони України // – К., 2000. – № 1–2 (14): Українська еліта та її роль в державотворенні. – С. 74–78; Мацейків Т. І. Толерантність як принцип національної освіти й виховання // Теоретикометодичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – К., 2004. – Вип. 6. – Кн. 1. – С. 41–45; Лекторский В. А. О толерантности, плюрализме и критицизме // Вопросы философии. – 1997. – № 11. – С. 46–54; Логвінчук В. В. Толерантність як чинник утвердження громадянського суспільства в Україні // Держава і право. – К., 2005. – Вип. 28: Юридичні і політичні науки. – С. 710–715; Локк Дж. Послание о веротерпимости // Соч.: В 3 т. – М., 1988. – Т. 3. – С. 91–135; Лазутина Г. Толерантность как условие оптимального общественного саморегулирования // Российская пресса в поликультурном обществе: толерантность и мультикультурализм как ориентиры профессионального поведения. – М.: Независимый Институт Коммуникативистики, 2002. – С. 70–73; Захара І. Толерантність як феномен демократичного суспільства: український варіант // Громадянське суспільство як здійснення свободи. – Львів, 1999. – С. 285–293; Валитова Р. Р. Толерантность как этическая проблема: Автореф. дисс. ... к. филол. н. МГУ им. М. В. Ломоносова: 09.00.05. – М., 1997. – 20 с.; Бобовникова Л. А. К вопросу о возникновении и осмыслении феномена "толерантность" в Западной Европе // Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 65. – С. 108–111; Бобовникова Л. О. – Сучасні аспекти дослідження поняття "толерантність" // Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 56. – Т. 1. – С. 77–80; Решетніков Ю. Є. Свобода релігії та толерантність як передумова міжконфесійного діалогу // Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій. – К., 2003. – С. 93–99; Нейган В. П. Толерантність та міжнародний правопорядок // Політична думка. – 1995. – № 2–3. – С. 5–13; Малахов В. Культурный плюрализм versus мультикультурализм. – http:www.ruthenia.ru/logos/number/2000_5_6|2000_56_01.htm; Лановик Т. А. Толерантність в українському національному вихованні // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес. – 1996. – С. 97–98; Толерантное сознание и формирование толерантных отношений (теория и практика): Сб. науч.метод. ст. – М.: Издво Москов. психологосоциального инта; Воронеж: Издво НПО "МОДЭК", 2003. – 368 с.; Яроцький П. Етноконфесійна толерантність: моральноетичний дискурс третього тисячоліття // Християнство і мораль. – К. – Тернопіль, 2001. – С. 89–93.

Названі вище праці нами було включено до історіографії досліджуваної проблеми через їх універсальний характер, адже вони містять основні положення і трактування проблеми толерантності, її ролі в житті соціуму, в розбудові демократичного суспільства, а тому ці ж принципи можуть бути використаними та адаптованими в контексті проблем толерантності з точки зору журналістикознавчого дискурсу. Толерантність у журналістиці, акумулювавши досвід поняття толерантності в цілому, проте водночас набувши та засвоївши певні специфічні галузеві смисли, стала практичним принципом журналістської діяльності, професійним орієнтиром, а тому самоспровокувала потребу говорити про толерантність не тільки, як про чесноту, а й як про навик. У наукових розвідках найчастіше про толерантність ідеться поряд з такими поняттями, як мультикультурність, багатокультурність, етнічне та національне різноманіття і т. д., адже "почуття толерантності передбачає наявність чогось такого, до чого слід толерантно ставитися" [3], і найчастіше те, до чого треба виявляти терпимість, лежить поза межами людського вибору (колір шкіри, національність, релігійні вірування тощо). Теза про безперечну мультикультурність України повторюється багатьма дослідниками, проте майже всі вони зазначають, що українська мультикультурність має свої специфічні ознаки. Поперше, питома вага етнічних неукраїнців досить мала, незважаючи на велику кількість різних етносів (134 етнічні групи), які проживають на території України: разом представники всіх національних меншин становлять 22,2 % від загальної кількості населення України; подруге, понад 80 % з усіх етнічних неукраїнців становлять росіяни; потретє, поліетнічність в Україні має чітко визначений регіональний характер; почетверте, до питання культурної визначеності додається й те, що вагома частина етнічних українців визначають рідною російську мову, а отже, виникає необхідність говорити і про взаємодію російськомовної та українськомовної культур [4–6]. Отже, ті дослідники, що вивчають проблеми поліетнічності та мультикультурності України, більшою чи меншою мірою торкаються аналізу поняття толерантності в цілому й толерантності у ЗМІ зокрема. Розглядаючи систему досліджень проблем толерантності в журналістикознавчому дискурсі, можна умовно виділити кілька груп наукових розвідок, що різняться предметом, глибиною аналізу, поставленими завданнями та широтою охопленого матеріалу. Отже, в контексті поліетнічності та багатокультурності України, виділимо першу таку групу, до якої віднесемо праці, в яких толерантність загалом, або ж журналістська толерантність, не є безпосереднім предметом дослідження, але відіграє в контексті аналізу ключову роль.

Найчастіше такі праці присвячено проблемам міжетнічних відносин в Україні, а толерантність у них розглядається як інструмент досягнення порозуміння: Нокотченко О. Е. Релігійна толерантність у сучасній Україні // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 2003. – Вип. 18. – С. 691–695; Тищенко Ю. А. Українська поліетнічність та принципи толерантності. http.www.cidct.org.ua/uk/studii; Саєнко Ю. І. Міжнаціональна толерантність етносів України // Подолання шовінізму та екстремізму – найважливіша передумова міжнаціональної злагоди і громадянського миру в Україні: Матер. наук.-практ. конф. [1993; Київ]. – К., 1995. – С. 102–130; Паніна Н. В. Національна толерантність, національний ізоляціонізм та ксенофобія в Україні // Україна – 2002: Моніторинг соціальних змін. – К., 2002. – С. 445–459; Ожеван М. Міжетнічна толерантність у контексті проблем інформаційнопсихологічної безпеки України // Наукові записки. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2001. – Вип. 15. – С. 231–240; Лановенко О. Соціокультурні чинники формування міжетнічної толерантності в Україні // Наукові записки. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2001. – Вип. 15. – С. 37–41; Катеринич В. Гуманістичний потенціал толерантності в умовах поліетнічного культурного простору // Образование в многокультурном обществе: традиции и инновации: Материалы V Междунар. семинара [22–24 мая 2006 г.]. – Севастополь: Сеть культурного обмена и межэтнического доверия, 2006. – С. 106–109; Кіссе А. І. Толерантність як основа запобігання міжетнічним конфліктам // Записки з українського мовознавства. – Одеса, 2003. – Вип. 12: Українська ментальність: діалог світів. – С. 347–352; Кривицька О. Фактор толерантності в системі етнокультурної комунікації в Україні // Образование в многокультурном обществе: традиции и инновации: Матер. V Междунар. семинара [22–24 мая 2006 г.]. – Севастополь: Сеть культурного обмена и межэтнического доверия, 2006. – С. 137–142; Куц Ю. О. Толерантність в управлінні етнонаціональною сферою // Актуальні проблеми державного управління. – Х., 2001. – № 2 (10). – С. 89–99; Малькова В. Российская пресса и проблемы этнической толерантности и конфликтности // Российская пресса в поликультурном обществе: толерантность и мультикультурализм как ориентиры профессионального поведения: Сб. науч. ст. – М.: Независимый Институт Комуникативистики, 2002. – С. 158–159; або ж як необхідна умова для такого порозуміння: Дзялошинский И. О некоторых причинах интолерантного поведения. Толерантность как условие оптимального общественного саморегулирования // Российская пресса в поликультурном обществе: толерантность и мультикультурализм как ориентиры профессионального поведения. – М.: Независимый Институт Коммуникативистики, 2002. – С. 31–47; Чічановський А. Толерантність культур як умова функціонування глобального інформаційного простору // Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Вип. 5. – С. 88–94; Кривицька О. "Етнічний антагонізм" лікується толерантністю // Віче. – 2001. – № 8. – С. 43–63; Березенко В. Проблеми міжкультурного впливу у сфері масмедіа // Культура народов Причерноморья. – 2003. – № 37. – С. 297–300; Колісник Ю. Толерантність – шлях до взаєморозуміння й загальнолюдського поступу (проблема толерантності й віри у пресі національних меншин України). – http.www.franko.lviv.ua/faculty/jur; Майборода О. Етнополітична ситуація в Україні: регіональний вимір // Сприяння поширенню толерантності у поліетнічному суспільстві / О. Майборода, Р. Чілачава, Т. Пилипенко та ін. – К.: Фонд "Європа ХХІ", 2002. – С. 9–41; Вакулова Т. Формирование гражданской идентичности в контексте цивилизационного диалога // Образование в многокультурном обществе: традиции и инновации: Матер. V Междунар. семинара [22–24 мая 2006 г.]. – Севастополь: Сеть культурного обмена и межэтнического доверия, 2006. – С. 49–55; Кукушкин В. С. Воспитание толерантной личности в поликультурном социуме: Пособ. для учителей. – Ростовна/Д.: ГинГо, 2002. – С. 400; Ананьян Е. Толерантність як моральна цінність полі культурного виховання особистості // Образование в многокультурном обществе: традиции и инновации: Матер. V Междунар. семинара [22–24 мая 2006 г.]. – Севастополь: Сеть культурного обмена и межэтнического доверия, 2006. – С. 11–13.

До окремої групи належать збірники наукових праць та тез виступів на спеціалізованих конференціях, присвячених проблемам журналістської толерантності: Культурный обмен и формирование толерантности в многоэтничном гражданском обществе: Материалы семинара / Сенюшкина Т. А. – Симферополь, 2003. – 132 с.; Формирование межэтнической и межконфессиональной толерантности в Крыму: мониторинг существующей системы обучения и воспитания, рекомендации по развитию межкультурного образования и этнического просвещения населения: Матер. "круглых столов" / М. А. Араджиони. – Симферополь, 2003. – 272 с.; Толерантность: Матер. регион. науч.практ. конф. "Толерантность как способ выживания народов в условиях Севера", [Якутск, 28–29 апр. 1994 г.] / Редкол.: А. С. Саввинов (отв. ред.) и др. – Якутск: ЯНЦ СО РАН, 1994. – 185 с.; Толерантность в контексте многоукладности российской культуры: Тез. междунар. науч. конф. [Екатеринбург, 29–30 мая 2001 г.]. – Екатеринбург: Издво Урал. унта, 2001. – 132 с.; Толерантность в современной цивилизации: Материалы междунар. конф. Екатеринбург, 14–19 мая 2001 г. / Под ред. М. Б. Хомякова. – Екатеринбург: Издво Урал. унта, 2001. – 292 с.; Российская пресса в поликультурном обществе: толерантность и мультикультурализм как ориентиры профессионального поведения: Сб. науч. ст. – М.: Независимый Институт Коммуникативистики, 2002. – 360 с.; Етика і журналіст: Матеріали наук.практ. конф. журналістів Волин. обл. [17 серп. 2004 р.]. / Упоряд. В. Денисюк. – Луцьк: Надстир'я, 2004. – 126 с.

Наступну групу утворюють наукові розвідки, в яких ідеться про принципи толерантності в контексті медіаетики, але не використовується сам термін "толерантність", проте ці дослідження не можна залишити без уваги, адже вони розкривають ті основні закони, закономірності, правила та орієнтири професійної діяльності журналіста, на яких ґрунтується ідея толерантності як ціннісно-нормативне ядро інформаційного порядку: Федотова О. В. Профессиональная этика журналиста: современные тенденции развития // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тез. межвуз. научн.практ. конф. / Под ред. В. И. Конькова. – С.Пб.: Роза мира, 2004. – С. 97–98; Криворучко С. В. Професійна етика журналіста на сучасному етапі розвитку демократії в Україні: Автореф. дис. ... к. філол. н.: 10.01.08 / КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2003. – 20 с.; Юрков А. А. Этические ракурсы публицистики // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тез. межвуз. науч.практ. конф. / Под. ред. В. И. Конькова. – С.Пб.: Роза мира, 2005. – С. 66–67; Найман О. Деюре і дефакто. Протидія розпалюванню міжнаціональної ворожнечі в деяких виданнях України // Наукові записки. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2001. – Вип. 15. – С. 258–266; Корню Д. Етика засобів масової інформації / Пер. з фр. С. Гринцевич. – К.: К.І.С., 2004. – 129 с.; Кузнецова О. Д. Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження трансформації незалежних видань України, регулювання моральних порушень / Львів. держ. унт ім. І. Франка; Редкол. Д. С. Карпин. – Львів: Світ, 1998. – 411 с.; Зверева Е. А. Этический компонент в журналистском образовании // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тез. межвуз. науч.практ. конф. / Под ред. В. И. Конькова. – С.Пб.: Роза мира, 2004. – С. 225–226; Короченский А. П. Необходимость медиаэтики // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тез. межвуз. научнопрактической конференции / Под ред. В. И. Конькова. – С.Пб.: Роза мира, 2004. – С. 167–168; Етика і журналістика: Вайріх Д. / КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2000. – 44 с.; Горевалов С. Мораль і етика в журналістиці // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. – Ужгород, 2002. – Вип. 5: Міжнар. наук. конф. "Українська література в загальноєвропейському контексті". – С. 294–297; Криворучко С. В. Сучасна міжнароднаетика преси // Актуальні питання масової комунікації. – К., 2002. – Вип. 3. – Ч. 2. – С. 5–8; Хлистун Г. Ю. Етика засобів масової інформації в сучасних політичних процесах: Автореф. дис. ... к. політ. н.: 23.00.03 / КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 20 с.; Іванов В. Ф., Сердюк В. Є. Журналістська етика: Підруч. – К.: Вища школа, 2007. – 231 с.

До окремих підгруп можна зарахувати наукові дослідження, в яких толерантність аналізується як орієнтир професійної діяльності журналіста та розглядається як критерій якості журналістського матеріалу, проте такий поділ буде досить умовним, адже часто дослідники не обмежуються висвітленням одного з названих аспектів, а підходять до розгляду проблеми комплексно. Отже, до першої підгрупи віднесемо: Асмолов А. Формирование установок толерантного сознания как теоретическая задача // Российская пресса в поликультурном обществе: толерантность и мультикультурализм как ориентиры профессионального поведения: Сб. науч. ст. – М.: Независимый Институт Коммуникативистики, 2002. – С. 16–22; Буджурова Л. Про етичну журналістику: етнічні аспекти // Сприяння поширенню толерантності у поліетнічному суспільстві / О. Майборода, Р. Чілачава, Т. Пилипенко та ін. – К.: Фонд "Європа ХХІ", 2002. – С. 224–252; Журналистика и демократия: Учеб. пособ. / Е. П. Прохоров. – 2е изд., перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 352 с.; Кондратская В. Л. Диалог культур на страницах крымских газет // Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 69. – С. 12–15; Кузин В. И. О теориях "отложенной честности" и журналистики без этики // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тез. межвуз. науч.практ. конф. / Под ред. В. И. Конькова. – С.Пб.: Роза мира, 2004. – С. 296–297; Маковеев Н. И. Политическая коммуникация и гражданская ответственность журналиста в современной России // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тез. межвуз. науч.практ. конф. / Под ред. В. И. Конькова. – С.Пб.: Роза мира, 2004. – С. 298–299; Терещенко Ю. І. Толерантність як цінність загальнолюдської культури // Церква і національне відродження. – К., 1993. – С. 297–302. Другу підгрупу утворюватимуть праці: Лысакова И. П. Современные СМИ: от конфронтации к толерантности? // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тез. межвуз. науч.практ. конф. / Под ред. В. И. Конькова. – С.Пб.: Роза мира, 2004. – С. 131–132; Найман О. Етика висвітлення міжнаціональних відносин пресою України // Нова політика. – 1997. – № 2. – С. 43–46; Огородник М. Висвітлення життя та конфліктів етнічних меншин у ЗМІ. Етнічне радіомовлення // Українська журналістика – 98: Зб. – К., 1998. – С. 88–91; Чиненная Т. Ю. Толерантность как практический принцип радиовещания (анализ программ дагестанского радио) // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тез. межвуз. науч.практ. конф. / Под ред. В. И. Конькова. – С.Пб.: Роза мира, 2004. – С. 303–304; Бондаренко Т. О. Екологічна етика журналу "The Ecologist" // Вісн. Сер.: Філологія. – Х., 2005. – Вип. 44. – № 659 – С. 254–257; Казаков Ю. Три морали. Сколько культур? // Российская пресса в поликультурном обществе: толерантность и мультикультурализм как ориентиры профессионального поведения: Сб. науч. ст. – М.: Независимый Институт Коммуникативистики, 2002. – С. 53–61; Кучмій О. П. Міжкультурні комунікації: структура і динаміка процесів // Культура народов Причерноморья. – 2003. – № 37. – С. 52–55.; Валитова Р. Р. Толерантность: порок или добродетель? // Вестн. Москов. унт. Сер. 7: Философия. – 1996. – № 1. – С. 33–37; Проценко О. Засоби масової інформації: примус до конфлікту чи "дереалізація зла" // Наукові записки. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2001. – Вип. 15. – С. 247–250; Губский В. В. Влияние СМИ на установки толерантности общественного сознания и профилактику экстремизма // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тез. межвуз. науч.практ. конф. / Под ред. В. И. Конькова. – С.Пб.: Роза мира, 2004. – С. 158–160.

До самостійної групи можна віднести матеріали, в яких науковий інтерес зосереджено на мовних аспектах журналістської толерантності: Бойко В. В. Коммуникативная толерантность: Метод. пособие / В. В. Бойко; [МАПО]. – С.Пб. : С.Петерб. мед. акад. последиплом. образования, 1998. – 23 с.; Богдан С. К. Мовна поведінка українських тележурналістів: агресія чи толерантність // Наукові записки. – К., 2004. – Т. 34. – С. 31–38; Колесов М. Язык и культура: проблема толерантнгости // Образование в многокультурном обществе: традиции и инновации: Материалы V Междунар. семинара [22–24 мая 2006 г.]. – Севастополь: Сеть культурного обмена и межэтнического доверия, 2006. – С. 117–120; Купина Н. А., Михайлова О. А. Лингвокультурологические проблемы толерантности // Толерантность в современной цивилизации: Матер. междунар. конф. [Екатеринбург, 14–19 мая 2001 г.] / Под ред. М. Б. Хомякова. – Екатеринбург: Издво Урал. унта, 2001. – С. 50–69; Запрягаева М. Я. Языковые средства речевой агрессии в воронежской предвыборной прессе // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тез. межвуз. науч.практ. конф. / Под ред. В. И. Конькова. – С.Пб.: Роза мира, 2005. – С. 79–80; Енина Л. Речевая агрессия и речевая толерантность в средствах массовой информации // Российская пресса в поликультурном обществе: толерантность и мультикультурализм как ориентиры профессионального поведения. – М.: Независимый Институт Коммуникативистики, 2002. – С. 104–110; Муравьева Н. Речевая агрессия как форма проявления конфликтного сознания журналиста Российская пресса в поликультурном обществе: толерантность и мультикультурализм как ориентиры профессионального поведения. – М.: Независимый Институт Коммуникативистики, 2002. – С. 110–114; Пісоцький В. П. Діалог і толерантність // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. – К., 2001. – Вип. 3. – С. 61–64; Болебрух А. Г. Науковий плюралізм і толерантність спілкування // Грані. – Д., 2003. – № 3 (29). – С. 8–10.

У межах складеного бібліографічного покажчика праць із проблем толерантності в журналістикознавчому дискурсі можна було б зробити ще певні структурні уточнення, а саме: в окрему підгрупу можна було б виділити праці, присвячені журналістській толерантності ЗМІ в культурно неоднорідних регіонах України, зокрема в Криму; детальнішим міг би бути поділ і тієї групи матеріалів, що досліджують толерантність як критерій журналістського матеріалу, адже різні дослідники вдаються до виокремлення категорій толерантності, параметрів досліджуваного явища, та й в оцінці того, чи є толерантність у журналістському процесі абсолютним благом, серед дослідників немає повного порозуміння. Проте варто враховувати й те, що формат статті накладає певні обмеження, а тому вважатимемо, що перший крок зроблено, а далі варто працювати над більш детальним аналізом, який містив би і певні порівняльні характеристики підходів до вивчення журналістської толерантності.