Ласкаво просимо

У статті подано аналіз емотивно-оцінної функції демінутивів у газетній комунікації.

Ключові слова: демінутив, здрібніло-пестливий суфікс (афікс, формант), суфікси суб'єктивної оцінки, емотивно-оцінне утворення.

The article deals with the analysis of the emotional and evaluation function of diminutives in the newspaper communication.

Key words: diminutive, diminutive suffixes (affix, formant), suffixes of subjective evaluation, emotional and evaluation formation.

Газетні матеріали, інформуючи адресата про навколишній світ і прагнучи cформувати в нього спрогнозоване ставлення до цієї інформації, впливають на емоційну сферу читача, викликають певні психологічні реакції. Досягнення відповідної реакції забезпечується використанням передусім експресивних, емотивно-оцінних мовних засобів.

У складі кожної розвиненої національної мови виокремлюються одиниці чи форми, які виконують переважно емотивно-оцінні функції. В українській мові існує широкий спектр таких мовних засобів, які найкраще виявляються на її лексичному рівні. До них належать лексеми, які безпосередньо позначають почуття, настрої (любов, ненависть, радість, сум тощо), афективні слова, в значенні яких міститься оцінка (чудовий, прекрасний, жахливий та ін.), оцінні значення якісних прикметників і прислівників (мудріший, найпідліший, щонайкраще тощо), слова-інтенсифікатори (надзвичайно, дуже та ін.). На словотвірному рівні реалізацію емотивно-оцінної функції забезпечують суб'єктивно-оцінні форманти (серденько, грошики, дівчисько, бородище тощо).

Актуальність статті зумовлена потребою виявлення потенціалу емотивно-оцінних мовних засобів у газетних матеріалах.

Метою статті є аналіз функціонування демінутивів як засобів вираження емотивної оцінки в газетній комунікації.

Об'єкт дослідження — емотивно-оцінний потенціал демінутивних утворень, предмет — здрібніло-пестливі форманти (демінутиви) у складі лексем.

Питанню словотвірного вираження відтінків суб'єктивної оцінки та проблемі використання демінутивів із позитивним і негативним емоційним забарвленням у різних стилях мови присвячено праці вітчизняних дослідників Л П. Дідківської, Л. О. Родніної [4], Т. А. Космеди [5],  М. В. Кравченко [6], В. С. Сікорської, Б. А. Шарпило [7] та ін.

У лінгвістиці немає єдиної думки про характер демінутивних утворень і відповідних суфіксів. Є два підходи до трактування цих мовних одиниць. Прихильники першого (Ф.?Ф. Фортунатов, О.?І. Соболевський, О.?О. Потебня, Д.?М. Ушаков, В.?М.?Сидоров, П.?С.?Кузнецов та ін.) вважають, що "форманти суб'єктивної оцінки утворюють нові слова, тому вони є словотворчими суфіксами" [3, 121]. Представники іншого (Ф. І. Буслаєв, О. О. Шахматов, Л. В. Щерба, В. В. Виноградов та ін.) схиляються до думки, що форманти суб'єктивної оцінки створюють відтінки значень слів і тому належать до формотворчих. Компромісне рішення запропоновано О. М. Галкіною-Федорук, яка розглядає одиниці зі значенням реального зменшення як окремі слова, а ті, що не пов'язані з цим значенням, пропонує розглядати як форми слова [3, 123]. Не заперечуючи того, що маємо справу з явищем, яке стоїть на межі між словотворенням і формотворенням, що конкретизація ролі та можливостей того або іншого суфікса відбувається в певному контексті, ми приєднуємося до тих мовознавців, які вважають похідні з емотивно-оцінними формантами окремими словами, а суфіксам, які беруть участь у їхньому творенні, надають статус словотворчих [5, 117]. Зазначимо, що демінутивні компоненти не видозмінюють реального (денотативного) значення слова, але вони є носіями у складі лексеми досить суттєвої емоційно-оцінної інформації, яка часто буває не менш важливою, ніж поняттєва, раціональна. Ось чому в деяких випадках там, де вживається суб'єктивно-оцінна лексика, її заміна нейтральними словами просто неможлива.

В основу загальноприйнятої класифікації демінутивних формантів покладено дві головні їх ознаки:
1) вираження суфіксами об'єктивних розмірів предмета (зменшеності або збільшеності);
2) вираження формантами суб'єктивної оцінки (пестливої чи зневажливої).

"Поєднання двох принципів класифікації зумовлено тим, що значення реального збільшення або зменшення часто сполучається з емоційною конотацією" [4, 62]. Так, значення об'єктивної зменшеності часто накладається на семантику щирого, ніжного, лагідного ставлення до кого— або чого-небудь. Наприклад: "І хоча праця на землі для міського жителя була важкою та незвичною, радували рум'яні щічки малого Олексійка" (Дзеркало тижня. — 2000. — 11листоп. — С.11). Зазначимо, що у цьому реченні обидві функції демінутивного форманта реалізуються одночасно: здрібнілість виявляється в тому, що номіновано частину тіла дитини, пестливість у вираженні батьківської любові до сина. На думку К. С. Аксакова, "окрім розміру зовнішнього, зменшене виражає інше значення милого: малому властиве бути милим", "предмет у зменшеній своїй формі здається доступнішим, беззахиснішим, і тому начебто потребує покровительства" [1, 63].

Розрізняють демінутивні форманти 1-го і 2-го (іноді 3-го) ступенів. За допомогою перших утворюються деривати з демінутивним значенням від слів, які такого значення не мають (сонце > сонечко; хліб > хлібчик, солдат > солдатик), за допомогою других — від дериватів з вираженою демінутивністю (дитя>дитятко > дитяточко; хлоп'я > хлоп'ятко > хлоп'яточко).

На думку багатьох науковців, словоформи з афіксами суб'єктивної оцінки є характерною ознакою газетно-публіцистичного стилю [2; 5; 6; 8]. Ми досліджуємо демінутиви у прагматико-комунікативному аспекті, зважаючи на їхню здатність характеризувати предмет або явище в емоційно-оцінному плані, давати не стільки об'єктивну, скільки суб'єктивну авторську характеристику, оскільки афікси пестливості, за Т. А. Космедою, "правомірно вважати засобами творення оцінного значення на словотвірному рівні" [5, 255]. Демінутивні утворення емоційно впливають на читача, спонукаючи його до власної оцінки. Названі форманти увиразнюють мову газети, підсилюють здатність тексту справляти враження.

Демінутиви у складі лексем репрезентують емоційно-позитивну, доброзичливо-схвальну оцінку і зневажливо-викривальне, іронічно-сатиричне ставлення мовця до предмета висловлювання. Значна частина емотивно-оцінних суфіксів відбиває позитивну авторську оцінку. Меліоративні лексичні одиниці виражають схвалення, похвалу, любов, захоплення, повагу, співчуття, пестливість, доброзичливість, прихильність, ввічливість та інші позитивні відтінки значень. "Досить широко функціонують зменшені утворення як засіб створення ласкавого тону мовлення, ліричного стилю — щирого, задушевного, емоційного. Такі форманти надають основному значенню зменшеності конотативний відтінок ніжності, симпатії" [4, 68]. Об'єкт у цьому випадку характеризується як такий, якому притаманні позитивні якості, високий ступінь ознаки: голубонька, кумася, личенько, озеречко, коханнячко, віронька тощо. Наприклад: "За останні три роки Служба розшуку отримала близько 120 тис. звернень. А працює ж у ній 10 жіночок" (Україна молода. — 2002. — 26.черв. — С.?10); "Думаю перевезти сюди матусю, вона вже старенька" (Високий замок. — 1998 — № 190 — 191. — С. 8); "Щире, миле дівчатко весь час просило їсти..." (Україна молода. — 1998. — 24 черв. — С. 6). Такі зменшувально-оцінні утворення виступають характерологічними засобами змалювання переважно дітей, жінок, людей похилого віку та всього, що з ними пов'язане.

Поряд із позитивними емоціями, демінутиви мають властивість відтворювати широку палітру негативних (пейоративних) відтінків у певних контекстуально-ситуативних умовах. Негативна оцінка вказує на те, що об'єкт характеризується небажаними властивостями, ознаками або мовець висловлює негативне ставлення до предмета мовлення: смішок, статейки, матер'яльчик, планчики, побрехенька, пунктик, торгашики, людці, сімейка тощо. Такі утворення породжують експресію іронії, зневаги, приниження, здивування, осуду, фамільярності, нехтування, відрази, служать для вираження антипатії, відкрито несхвального авторського ставлення. У контексті газети це звучить так: "На матер'яльчик товариша Рибака потрібний дозвіл Генерального штабу" (Дзеркало тижня. — 2000. — 29 лип. — С. 16); "Екологія була у цензора Кучерявого одним із "пунктиків" (Дзеркало тижня. — 2000. — 29 лип. — С. 18); "Теж нічого планчик, ось тільки Конституцію можуть змінювати тільки законодавці, про що час від часу нагадує опозиція і голосно — Рада Європи" (Дзеркало тижня. — 2000. — 15 лип. — С. 1).

Назви осіб, понять, лексичне значення яких мають відтінки урочистості, важливості, величності, поєднуючись із здрібніло-пестливими суфіксами, набувають негативної семантики. Ця закономірність знаходить своє вираження в таких лексемах, як князьки, дворянчики, купчики, попики, інтелігентик, людинка, партійка тощо. Наприклад: "Сучасник усіх часів, гасає по сцені маленька, загнана людинка (Павло Іванович Чичиков), аби зрештою подолати свою життєву нікчемність, ницість, піднятися бодай до якоїсь норми, набути хоча б якоїсь значущості, нехай навіть і мильної бульки" (Дзеркало тижня. — 2000. — 8 лип. — С. 16).

Такі відтінки негативної характеристики, як зневага, приниження, нехтування, відраза, посилюються, оскільки ці почуття породжуються невеликими, мізерними розмірами предметів, явищ, які є досить суттєвими і значущими для читача. Пестливі форми сприймаються як яскраві виражальні засоби, які допомагають авторові уникнути завеликих висловлювань, але досить тонко і глибоко відтворити негативні відтінки ставлення до предмета мовлення. Тому в газетній публіцистиці, що має викривальну спрямованість, широко вживається лексика з суфіксами пейоративного емотивного значення.

Експресія лексем із демінутивними компонентами посилюється, якщо висловлювання містить заперечення або ствердження. Виразність такого засобу може підкреслюватися додатковими мовними одиницями: займенниками усі, такі, кожний, самий, прикметниками остання, єдина, частками ні, ані тощо. Наприклад: "Викриті газетою шахраї зникають з міста. На зміну їм приходять інші. Точнісінько такі самі" (Дзеркало тижня. — 2000. — 19 серп. — С. 16), "Виходить, що під самісіньким крилом Президента суверенної України причаїлася загроза її державності" (Україна молода. — 2002. — 10 верес. — С. 4), "Три роки вважалися пайовиками, але замість обіцяних 60 кг на пай не одержували від КСП ані зернятка" (Дзеркало тижня.— 2000. — 2 верес. — С. 17), “Один про одного в газеті писали всякі там статейки (Україна молода. — 1998. — 24 черв. — С. 7).

Виразними емотивно-експресивними прийомами публіцистичної мови є порівняння або протиставлення лексем із зменшено-пестливими формантами і без них. Наприклад: "Вони й стоять за кровні інтереси трудівника, наші профспілки. Тільки не горою, а так собі — горбочком. І цей горбочок легко об'їжджає роботодавець…" (Високий замок. — 2001. — 11 трав. — С. 2).

Негативне оцінне значення дериватів може нейтралізуватися емотивно-оцінними суфіксами: негативна ознака набуває нового відтінку (поблажливості, інколи легкої посмішки) завдяки здрібніло-пестливому суфіксу: бомженята, п'янчужка, кралечка. Наприклад: "Після шоу вони з розпачем розглядали на своєму тілі подряпини, які залишили гострі кігтики невідомої кралечки — їхньої палкої шанувальниці" (Високий замок. — 1999. — 24 груд. — С. 13).

Взагалі лексеми з демінутивними суфіксами використовуються у газетній періодиці для вираження іронії з усіма її відтінками: від доброзичливої насмішки (зі знаком "плюс") до іронії, яка пов'язана з осудом, зневагою та вираженням більш сильних почуттів — злоби, гніву, уїдливої насмішки, відвертої зневаги, цинізму: пор. "Однак, судячи з того, що повідомлення про приїзд сера Пола та Хезер уже облетіло всі "жовтенькі" ЗМІ світу, спокій подружжю Макартні може тільки снитися" (Україна молода. — 2002. — 26 черв. — С. 16), "…так ви перед моїм чоловіком ножку вже одкидаєте?" (Високий замок. — 1999. — 24 груд. — С. 10), "Сама по собі корпорація так би й залишилася "темним коником" у середовищі українського бізнесу, якби не угода між урядами України та Туркменістану" (Україна молода. — 1999. -10 лют. — С. 4); "Смішно чути в могутній російській стихії кволенький український голосок…" (Україна молода. — 1998. — 24 січ. — С. 3); "Заради якогось нещасного нуля-матросика, хай навіть і помноженого на 118, не варто президентові переривати свій відпочинок у Сочі" (Дзеркало тижня. — 2000. — 19 серп. — С. 1).

Варто зауважити, що здрібніло-пестливі суфікси, основне призначення яких полягає у вираженні пестливості, ласкавості, нині набувають у пресі певних особливостей: надають газетним публікаціям переважно негативного забарвлення, створюють специфічну емоційно-експресивну тональність. На мовному рівні пестливість суфіксальних утворень є лише зовнішньою і в певних контекстуальних умовах пов'язується з діаметрально протилежними емоціями. Це породжує експресію іронії, зневаги, удаваної пестливості, фамільярності, презирства, сарказму тощо. Очевидно, активне використання журналістами цих мовних одиниць пояснюється здатністю афіксів пестливості виражати поряд із позитивними емоційно-негативні оцінки. Це вказує на функціонально-стилістичну мобільність демінутивних формантів у газетно-публіцистичному мовленні.

Таким чином, у сучасній українській мові функціонує значна кількість словотворчих засобів вираження пестливості та зневаги, які ефективно використовуються в газетній комунікації Розмірно-кількісне значення більшості зменшено-пестливих утворень поступилося нині емотивно-оцінному.

Демінутивні форманти у складі лексем посилюють емоційний вплив тексту на читача, полегшують сприймання газетно-публіцистичних матеріалів, репрезентують широкий спектр авторських оцінок: від емоційно-позитивних до зневажливо-негативних. У мові преси спостерігаємо тенденцію до активного використання демінутивних утворень як носіїв емоційно-оцінної інформації.

Подальших наукових розвідок потребують питання різноманітності емоційних оцінок, які здатні виражати демінутивні форманти у публіцистичному тексті, впливу лексем із цими компонентами на емоційно-оцінне забарвлення медіаматеріалів.

1. Аксаков К. С. Полное собрание сочинений. Сочинения филологические. — М., 1880. Т. 3, ч. 2. — 151 с.

2.Бессонова О.Л. Оценка как семантический компонент лексического значения слова (на материале существительных-наименований лица в английском, французском и украинском языках): Дис. … канд. филол. наук: 10.02.19 / Донецкий университет. — Донецк, 1995. — 184 с.

3.Галкина-Федорук Е. М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сб. статей по языкознанию. — М., 1958. — С. 103-124.

4. Дідківська Л. П., Родніна Л.О. Словотвір. Синонімія. Стилістика. — К.: Вища школа, 1982. — 169 с.

5. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. — 349 с.

6.Кравченко М. В. Оцінні іменники з позитивним емоційним забарвленням // Мовознавство. — 1977. — № 3. — К.: Наук. думка. — С. 84 — 88.

7.Сікорська В. С., Шарпило Б. А. Іменники з суфіксами суб'єктивної оцінки в сучасній українській мові // Мовознавство. — 1977. — № 6. — С. 13 — 23

8. Сербенська О. А., Волощак М. Й. Актуальне інтерв'ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. — К.: Вид. центр "Просвіта", 2001. — 204 с.

© Федоренко О ., 2005