Ласкаво просимо

Як відомо, соціальний вплив на мову посилюється під час глобальних змін у суспільстві. Мова певним чином "налаштовується" на нові обставини, на зміни, які відбуваються в політичному, економічному, культурному та науковому просторі буття, динамічно реагуючи на весь спектр соціальних процесів. Вона нагадує пристрій, який швидко реагує і фіксує всі соціальні процеси.

Найчутливішим до впливу соціальних чинників є лексичний склад мови. Навіть за незначний період, у межах одного покоління, у лексичному складі можна спостерігати зміни, які зумовлюються актуальними соціально-економічними ситуаціями.

Глобальні метаморфози, які сталися в житті українського суспільства, починаючи з 1985 р., звичайно, не могли не позначитися на лексиці сучасної літературної мови. Зникли відомі реалії, натомість з'явилися нові, які потребували лінгвістичного оформлення.

Зміни в лексичному складі української мови в другій половині 80-90-х рр. ХХ ст. зумовлені передовсім суперечностями між можливостями відповідним чином структурованого словника і суспільно-політичними, економічними та науково-технічними умовами життя, зрослими культурно-мистецькими запитами українського народу, його прагненнями передати свої досягнення , думки й почуття адекватніше, якомога різнобічніше й логічніше" [1, 90].

У моменти різких соціальних переходів порушується цілісність лексичного складу мови, пов'язана з процесами структурного перерозподілу, ціннісних переорієнтацій, зрушеннями комунікативно-прагматичного характеру, відбиваючи тиск психологічного неприйняття збюрократизованої мови недавнього минулого. У зв'язку з цим дослідження найуживанішої лексики певного періоду можуть допомогти визначити аксіосистемні орієнтири суспільства в конкретний історичний період, що сприятиме не лише усвідомленню критеріїв лексичної динаміки, а й прислужиться в розробці лінгвоментальної проблематики, яка перебуває в центрі уваги теорії комунікації, психо— та соціолінгвістики тощо. Особливо цікавими, на нашу думку, є дослідження ключових слів поточного моменту в засобах масової інформації, насамперед у пресі. Мова газети чутливо реагує на будь-які зміни в суспільстві, і найпомітніше це відбувається в динаміці концептуальних ключових слів, які складають лексичне ядро цього журналістського жанру. Концептуальна лексика відображає ідеологію, політику газети, її соціальне скерування і безпосередньо пов'язана з її домінантною функцією впливу, що увиразнює актуальність відповідних досліджень.

У межах статті концептуальну лексику мови газети визначаємо, як ключові слова поточного моменту (КСПМ), оскільки вважаємо, що цей термін найточніше відображає сутність самого явища. Зауважимо, що КСПМ — новий термін у лінгвістиці. Ще кілька років тому ключові слова поточного моменту не були об'єктом філологічних досліджень. Т. Шмельова, яка і запропонувала цей термін, пояснює це застійністю суспільного та політичного життя  країни [2, 33]. У лінгвістиці сама проблема "ключових слів" почала інтенсивно досліджуватися тими вченими, які вважають мову найважливішим компонентом національної культури. Для їхніх же опонентів, які стверджують, що "мова є абсолютно автономною", такої проблеми взагалі не існує, всі твердження є  надуманими, а кількісні показники — випадковими [3: 392].

Лінгвістичне поняття  "ключових слів" — "mots-clй" запропонував Ж. Маторе — воно і нині широко використовується французькими дослідниками при описі політичного дискурсу. Ключові слова також досліджували такі вчені, як О. Земська, Ю. Варт, В. Роднянський, А. Залевська, В. Марцишевський, Р. Будагов, Т. Дроздова, Е. Вольф, О. Сербенська, В. Петровський, Т. Ніколаєва, А. Вежбицька, Т. А. ван Дейк, З. Петрова, С. Форманова, М. Цвєткова, Н. Непийвода та ін. Проте більшість дослідників зазначає, що "важко не тільки "остаточно" зафіксувати ці слова, але й визначити їх кількість, їх частотність, їх співвідношення з іншими словами" [3; 393]. Певні спроби схарактеризувати феномен КСПМ наявні у Т. Шмельової, Т. Весни та О. Титкової [2; 4; 5], але вони не містять вичерпного і систематизованого тлумачення специфіки КСПМ та їх чіткої кваліфікації. Тому вважаємо за потрібне чітко визначити інваріантні характеристики КСПМ з огляду на їх функціональну вагу в газетному жанрі, Що становить мету статті.

КСПМ — це слова і словесні комплекси, що позначають істотні для життя даного народу реалії на конкретний, поточний момент, у межах якого вони сприймаються як найтиповіша лексика. До них належать і неологізми, і узуальні лексичні одиниці, які набувають нових значень. КСПМ — частина лексичної системи мови, яка має особливий статус: екстралінгвістичні чинники визначають актуалізацію звичайної лексики до рівня ключової на певний поточний момент. Провідним є критерій значущості відповідного поняття для суспільства на період перебування слова у складі ядра КСПМ. Зрозуміло, що, наприклад, лексема "вибори" актуалізується безпосередньо в період перед та після виборів у країні, хоч на шпальтах газет вона фігурує майже постійно, оскільки журналісти завжди висвітлюють цей важливий для життя суспільства процес. Наведемо лише деякі заголовки з "Демократичної України", які ми зафіксували протягом липня-серпня 2004 р.: "Брудні технології будуть на виборах ?"(9 лип.); "Небезпека терактів — добра нагода відмінити вибори"(14 лип.); "Вибори відбудуться за будь-яких обставин"(15 лип.); "Виграти вибори і програти країну" (13 серп.); "Передвиборчий потяг набирає хід" (27 серп.); "Передвиборча переЗМІна" (1 верес.); "Передвиборча дипломатія" (8 серп.). А після усіх баталій 31 грудня з'являється промовистий заголовок "Вибори, вибори і знову вибори...".

Категорія актуальності — не суто мовна категорія, а й когнітивна, й лінгвосоціальна, що дає підстави в певний спосіб зблизити, ототожнити поняття КСПМ та концепту, оскільки "сама форма — вербалізація концепту нечасто дає змогу зрозуміти його актуальність, соціальну значущість" [5,82]. Для прикладу розглянемо КСПМ "11 вересня". Лише після того, як світове суспільство дізналося про трагедію у США і згодом усвідомило трагічність цієї події для всього світу, — воно стало ключовим. Даний приклад ілюструє також соціально зумовлений характер категорії актуальності, що увиразнює гетерогенну природу КСПМ, співвідносну також з часовими та локальними параметрами. У цьому аспекті привертає увагу суто національна ключова лексема "помаранчевий", яка певний час була ключовою майже для усього світу, або, наприклад, ключову лексему "тероризм", яка раніше була ключовою лише для деяких націй, а останнім часом, на жаль, вона стала актуальною майже для усього цивілізованого світу. Зазначені параметри впливають на чіткість визначення такої ознаки, як національність / інтернаціональність.

Ще в 1969 р. В. Москович у праці "Статистика і семантика" зафіксував пряму пропорційну залежність між мовною активністю лексем та частотністю їх уживання [6, 45], що підтверджують і наші дослідження та результати моніторингу Українського незалежного центру політичних досліджень. З листопада 2003 р. до листопада 2004 р. у заголовках центральних друкованих ЗМІ ключове слово "вибори" вживалося 1246 разів. Частотність — чи не єдина ознака КСПМ, яку визнають і використовують при визначенні КСПМ. Дана ознака підтверджується кількісними даними, показниками частотних словників. Причиною такої частотної динаміки можуть слугувати як зміни в суспільстві, так і зміни мовних смаків. Дуже часто мовні смаки "адаптуються" саме до важливих змін у суспільстві. Так, останнім часом актуалізувалося КСПМ "майдан". Спочатку це було зумовлено подіями на "майдані Незалежності". У деяких ЗМІ почали навіть писати це слово з великої літери. Миттєво відреагувала газета "Дзеркало тижня" — "Майдан — как много в этом звуке..." (25 груд.). Збільшення частотності вживання відбувається також і тому, що розширюється сфера вживання слова. Так, ключове слово "помаранчевий" від самого початку вживалося у різноманітних дискурсах, аж до спортивної тематики. (Наприклад: "Помаранчевий м'яч -до перемоги? Так!" (25 листоп.), "Помаранчево-чорний реванш", "Помаранчевий колір — таки до перемоги"(9 груд.) тощо.)

Як зазначає С. Голяк, мовна активність окремих лексем пояснюється такими їх властивостями, як 1) багата полісемія, 2) розвинута словотворчість та 3) фразеологічна активність. В аспекті ж КСПМ лексема спочатку із загальновживаної переходить до розряду ключової, а далі для зручності використання набуває ознак, які свого часу виділяла Т. Шмельова: це й активізація формо— і словотворчих можливостей, і активізація синтагматики та парадигматики слова, і мовна гра.

Всі зазначені вище ознаки (багата полісемія, розвинута словотворчість та фразеологічна активність) є обов'язковими характеристиками КСПМ. Проілюструємо наші твердження. Ось яких неочікуваних форм набуло ключове слово "екзит-пол": "Екзитполювання починається", "Чий кандидат влучніше "екзитпульне"? (10 верес.), "Екзит-повний виграш" (25 груд.). Як тільки не знущалися із назви партії "Наша Україна": її членів називали і "нашистами", і "недонашоукраїнцями", "ненашоукраїнці". З'явилось і поняття "малонашоукраїнськість". Переконливий вигляд має КСПМ "помаранчевий": за останні півроку його актуальне значення дало такі деривати: якісні прикметники з формами порівняння "помаранчевіше", "найпомаранчевіший", прислівник "помаранчево", дієслово "помаранчевіти". Але найчастіше слово вживається як іменник. Ось приклади з "Дзеркала тижня" : "помаранчеві перемогли у Румунії" (18 груд.), "помаранчеві прямують до Києва"(16 жовт.), "Як здоров'я помаранчеві? (9 груд.). Також, ставши ключовим, слово змінює свої "звички" сполучуванності. "Помаранчевим" останнім часом стало практично все: країни — "помаранчева Україна", "помаранчева Польща", "помаранчевий Киргизстан"; регіони нашої країни "помаранчевий Донбас", "Перемога помаранчевого Дніпропетровська", "Чуєш Києве! Помаранчева Полтава з тобою!" (УМ — 7 листоп. — ст.1) та просто "Помаранчеві регіони"— рубрика у грудні на сторінках ДУ, була спроба назвати і Москву помаранчевою — "Москва — помаранчева?"(МУ — 14 груд. — ст.1); "Помаранчеві пісні — для всього світу" (ДУ — 28 листоп. — ст.3), "Пишемо "помаранчеву" книгу" (ДУ — 30 груд. — ст.3), "Помаранчева моральність" та "Помаранчеве покоління" (ДТ — 27 листоп. — ст.5;7), "Помаранчева естетика" (МУ — 21 груд. — ст.3), але найчастіше "помаранчевий" вживається із ключовою лексемою "революція". Розглянемо також нові парадигматичні відношення цього ключового слова. Цікаво, що це слово зберегло свої синонімічні зв'язки і сформувало нові. Із традиційних залишилися й активно вживаються: оранжевий, жовтогарячий, апельсиновий, а новими синонімами є ющенківці, нашоукраїнці, справжні українці, революціонери, путчисти, націоналісти, рижі, цитрусові, ржаві та багато інших. Характерно, що слово актуалізувало й цікаві нові антоніми: сині, синьо-білі, блакитні, які постійно обігруються у ЗМІ. "Помаранчеві — синьо-білі: 1:0", "Оранжева хвиля на тлі блакитного вогника" (ДТ. — 4 груд. — ст.10). Андрій Курков у статті "Оранжевий колір революції" запитує: "Яка людина розділила українців на "оранжевих" та "біло-голубих"? [7]. У цих прикладах яскраво видно, як змінюються парадигматичні зв'язки через суб'єктивне маркування КСПМ. Також це можемо спостерігати і на прикладі "мовної гри". Розглянемо лише один її найпоширеніший різновид "хибну цитацію", коли ключове слово використовується на місці іншого у прецедентному тексті. Так, наприклад, у "Демократичній Україні" і в "Дзеркалі тижня" з'являються заголовки: "Вибори відбудуться за будь-яких умов" (ДУ. — 15 лип. — ст. 3) та "Вибори відбудуться за будь-якої політичної погоди"(ДТ. — 8 жовт. — ст. 1). Цей засіб досить часто використовують у своїх матеріалах журналісти молодіжних видань: "Віктор Андрійович міняє професію" (МУ. — 21 січ. — 2005 — ст. 2), "В Донбасі все спокійно"( МУ. — 25 лист. — ст. 1). Іноді відшукують прецедентні тексти, в яких не потрібно навіть щось міняти, оскільки вони знову стають актуальними: "На майдані коло церкви революція іде" (у цьому заголовкові надзвичайно актуально прозвучали одразу два ключових слова). А ось як обіграли ключове слово "вибори" журналісти "ДТ": "Чисто вибори" замість чистих виборів", "Коли вибори важливіші за вибір". Отже, КСПМ є максимально ефективним матеріалом для здійснення "мовної гри".

Мовна рефлексія також є ознакою КСПМ, що відбивається у контекстуальному "обігруванні" такого слова в різноманітних конотативних регістрах, які досить часто набувають знегативованого, іронічного забарвлення. Так, у "Дзеркалі тижня" читаємо: "Це солодке слово "помаранчевий" (ДТ. — 11 груд. — ст. 21). Часто КСПМ супроводжується висловами на кшталт: "як зараз кажуть", "як зараз прийнято казати...", "скористаємось і ми цим словом..." та ін. Таким чином, як зазначає Т. Шмельова, "...активізація мовної рефлексії з приводу КСПМ, є досить важливою прикметою статусу та слугує джерелом свідчень про те, як ті чи інші автори сприймають слово та оцінюють його в різних аспектах"[2;38]. Вчасно буде навести ще одну ознаку КСПМ — властивість вживатися у реченнях-дефініціях, де пояснюються ключові слова (Х — це те і те) або стверджується, що вони не позначають те, що ми про них думаємо (Х — це не те і те). Часом функціонує й підміна ключового слова більш відомим (Х, або У). Причому в цих дефініціях КСПМ може виступати і як Х, і як У. Наприклад "масовий суспільний протест, що згодом дістав назву "оранжева революція". Також на сторінках газет часто можна побачити біля КСПМ знак запитання (Що таке Х?): "Що таке екзит-пол?", але фіксуємо знак запитання і біля деяких сталих констант: " Що таке правда?"; "Що таке свобода?"; "Що ж тоді демократія?" тощо.

Додамо, що КСПМ є практично константним елементом заголовного комплексу. Крім того, часто для виокремлення КСПМ використовують графічне виділення: курсив, інший кеґль, рідше — колір. Численні карикатури, наявні майже у всіх центральних виданнях, у текстових частинах, також не обходяться без КСПМ. Оскільки КСПМ є найпопулярнішими, наймоднішими, то їх часто використовують для отримання максимального прибутку — у рекламі, у національному омонастиконі (у Калуші з'явилась перша вулиця "Помаранчевої революції", у Києві — казино "Помаранч", у січні-лютому на ринок України вийшли "Оранжеві соки" та ін.), що відбивається зокрема в газетних назвах (газета черкаського наметового містечка мала назву "Оранжист. Вісник помаранчевої революції"). За даними ПР-компаній вживання КСПМ і в назвах, і в рекламі дають свої девіденти.

Отже, за нашими спостереженнями для КСПМ є характерними такі інваріантні ознаки: актуальність, соціальна значущість, ієрархічність, локальна ідентифікація, частотність вживання, збільшення потужності граматичного потенціалу слова, розширення його синтагматичних, парадигматичних потенцій, можливості "мовної гри", вживання у дифініційних висловах, актуалізація онімічності вживання, графічне виділення, використання в заголовних комплексах, тощо. Виокремлені характеристики КСПМ сприятимуть об'єктивності їх подальшої наукової кваліфікації та систематизації, що, у свою чергу, уможливить поглиблене усвідомлення екстралінгвальних та лінгвальних механізмів їх контекстуальної динаміки.

1.Стишов О. А. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця ХХ ст.// Мовознавство. — 2000 — Ч.1. — С. 2-7.

2.Шмелева Т. В. Ключевые слова текущего момента // Collegium. — 1993. — № 1. — С.33-41.

3.Будагов Р. А. Несколько замечаний о "ключевых словах" в истории культуры // Искусство слова. — М.: Наука, — 1973. — С. 392-395.

4.Весна Т. В. Ключевые слова современной политической коммуникации // Записки з загальної лінгвістики. — Одеса: астропринт. — 1999. — Вип. 1. — С. 105-112.

5.Титкова О. И. О перспективах лингвистического исследования реккурентных единиц лексикона // Филологические науки.— 2003.-.№ 2. — С. 79-87.

6.Москович В. А. Статистика и семантика. М., 1969. — 246 с.

7. Курков А. Оранжевий колір революції. Dokument HTML — http://www.editors@inopressa.ru

Список скорочень:
ДУ — "Демократична Україна"
ДТ — "Дзеркало тижня"
МУ — "Молодь України"
УМ — "Україна молода"

© Бондар С ., 2005