Ласкаво просимо

Мета:  дослідити ділову українську мову з елементами професійного та розмовного сленгу в молодому середовищі

У всі часи існували визначені норми, або межі стилів в українській мові існує такий розподіл: "високий — середній — низький". На сьогодні ми  маємо такі функціональні стилі, як: офіційний, публіцистичний, художній, науковий, розмовний. Не категорично розділені за своїми напрямами, вони доповнюють один одного, при умові, коли щось змінюється в одному  — розпочинається реакція в інших стилях.

В молодому середовищі, останнім часом набирає обертів ділова українська мова з елементами інноваційного сленгу. У публіцистичному стилі спостерігається не стільки процес доповнення, творення, скільки стилістичного декоративізму, що видається за "елітарний сленг". "Зазвичай", "наразі", "позаяк", "попри", і майже не чути "хоч", "незважаючи на", "щоб".

Утворення молодіжних організацій, які відкривають шляхи до самоствердження  студентів, спричиняють особливі напрямки ділового спілкування. А саме  модною системою спілкування  цього часу є ділова українська мова з елементами професійного та розмовного сленгу. Прикладом цього можна взяти: Українську асоціацію студентів, Студентську Раду при Президентові України, Студентську Раду при міському голові, Студентський парламент Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Там завжди панує ділова українська мова з елементами професійного та розмовного сленгу. Існують певні правила щодо правильної вимови. Всі члени спостерігають один за одним, і якщо хтось використовує русизм, то він сплачує п'ятдесят копійок до "банку української мови" — бляшанка з кришкою, де зроблена дірка для монет.

Молоді люди починають грати в гру дорослих людей, де основним стає спілкування сучасною діловою українською мовою в усіх сферах. Виникають певні правила обов'язки, ствердження:

Нація, як будь-яка інша спільнота людей, не може ні сформуватися, ні існувати без спілкування її членів; без збереження ними історичної пам'яті, надбань духовності, самоусвідомлення; без ідентифікації  — відкриття власної належності до цієї спільноти. Універсальним засобом здійснення всього  цього є мова. Тож можна сказати, що мова — це генетичний код нації, який об'єднує, консолідує минуле з сучасним, програмує майбутнє й забезпечує буття нації у вічності.

Мова — це основа національної гідності, і ставлення до неї є виявом національної свідомості, а відтак, і громадянської позиції. Кожний громадянин своєї держави має й свої мовні обов'язки, які слід знати і виконувати :
1) захищати рідну мову, як свій народ, його гідність, його право на існування ;
2) удосконалювати щомиті володіння рідною мовою;
3) розмовляти рідною мовою скрізь, де її розуміють, і з усіма, хто її розуміє;
4) не розступатися своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали;
5) любити рідну мову, як рідну свою матір, не за якість її принади чи вигоди, а за те, що вона рідна;
6)ніколи не будьте байдужими до тих, хто виявляє зневагу до вашої рідної мови. І ставтеся до інших мов так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вашої рідної мови.

Постає деяка мовна проблема — "сленг", етимологія цього слова невідома. Уперше термін був зафіксований 1750 року зі значенням "мова вулиці". За іншими джерелами, при першій фіксації це слово означало поняття "образа". Є думка, що слово "сленг" походить від англійського sling — "метати, кидати" в тому значенні, в якому воно вживалося в яскравому архаїчному виразі to sling one's jaw — "говорити буйні, образливі речі" (цей вираз, вірогідно, виник під впливом споріднених форм в інших германських мовах, включаючи аналогічний вислів в норвезькій мові "slenja kleften"). В сучасних словниках зустрічається як мінімум два основних тлумачення сленгу. По-перше, "особлива мова підгрупи чи субкультури суспільства" і, по-друге, "лексика широкого вживання для неформального спілкування".

Англійське і французьке мовознавство засвідчують безліч тенденцій у визначенні підсистем мови і не мають однозначного ставлення до термінів "арго", "жаргон", "сленг". У вітчизняній лінгвістиці співвідношення цих термінів ще більш неоднозначне. В розробці термінології бере участь практично кожен філолог, зайнятий проблемами некодифікованої мови. Найчастіше під "сленгом" найчастіше розуміють різновид розмовної мови, оцінюваний суспільством як  підкреслено неофіційний ("побутовий", "фамільярний", "довірчий").

Термін "сленг" з'явився у вітчизняній лінгвістиці порівняно недавно; на відміну від "жаргону" він не зафіксований ні в словнику Даля, ні в Енциклопедії Брокгауза і Єфрона. Українські лінгвістичні словники почали фіксувати цей термін лише останнім часом. Проникнення цього слова до нашої мови було пов'язане з вивченням англомовних культур. Спочатку сленгом називалася тільки іншомовна реалія, але надалі сфера вживання була розширена.

У процесі вивчення живої розмовної мови стало зрозуміло, що поняття "жаргону" та "арго" історично вказують на обмеженість групи їхніх носіїв, а також на вузькість семантичного поля лексичних одиниць. У той час стало очевидним відмінне від норми мовне середовище усного спілкування, що поєднує велику кількість людей. Саме це поняття й одержало найменування "сленг".

Український сленг описаний мало. Якщо славістика спромоглася успішно подолати встановлене у 30-60-і роки ХХ ст. табу на дослідження арго, жаргонів, сленгу, то україністика вражає науковою цнотливістю в цьому питанні. Досягли успіху у вивченні "забороненого плоду" чехи, які, окрім видавничих досягнень, є організаторами міжнародної конференції, котра вже понад 20 років кожні 3 роки збирає спеціалістів-жаргонологів у Пльзені.

Проблема опису цієї специфічної лексики у радянський період тривалий час була поза законом. Причиною була тоталітарна ідеологія, що автоматично виводила зі сфери наукового дослідження мовний пласт, який фактом свого існування передбачав неоднорідність суспільства, а отже, й корпоративні мови з їхньою потенційною опозицією мовному офіціозові й байдужістю до нього, свободою мовного самовираження особистості.

Тому і ставлення філологів до підмов було здебільшого негативним. На таких пуританських засадах непросто було вибудувати серйозні дослідження. К.Косцинський у 1968 році писав: "Лихо нашої лексикології як і раніше полягає в тім, що вона досліджує головним чином "гарні" слова і з бридливістю класної дами з інституту шляхетних дівиць, піднявши свої крохмальні спідниці, обходить стороною "погані" слова".

Однак не можна зводити уявлення про мову до її кодифікованого варіанта. Писемні тексти найдавніших часів доводять існування всяких підмов у різні культурно-історичні епохи. З пам'яток давньоруської літератури досить згадати "Моління Данила Заточника", про тональність якої не вщухають суперечки і донині. Але за нечисленними збереженими джерелами важко повною мірою уявити усне мовлення Давньої Русі, тому нам залишається тільки шкодувати, що цілеспрямоване вивчення й опис розмовних стилів почали аж у ХІХ ст.

Перші спроби збирання та аналізу лексичних одиниць різних підмов належать до середини ХІХ ст.
Кількість досліджень україномовної молодіжної мови наблизилась майже до нуля. Якщо раніше ми мали хоч поодинокі розвідки, то в зазначені роки українські дослідники вивчають російськомовний молодіжний сленг та жаргон України. Серед них дослідження В.В. Цибулькіна "Маркированная лексика и фразеология в подсистеме русского социолекта (на материале студенческого Харькова)", Л.Ф. Компанцевої "Крутые" слова. Лингвопсихологические особенности молодежного сленга", Т.Ф. Локшиної та І.В. Рубціва "Некоторые наблюдения над английскими заимствованиями в современном русском молодежном сленге", І.Н. Скляр "О языке молодежи" і О.Л. Кудрявцевої "Формирование общего сленга в русском языке и отражение этого процесса в СМИ".

Останні роки відзначені появою першого україномовного словника молодіжного сленгу, укладеного Світланою Пиркало. До словника увійшли сленгові слова різних соціальних груп, зокрема з армійського, злодійського, студентського сленгу, а також сленгу хіпі. В пресі з'явилося багато рецензій та відгуків на цю роботу, а газета "Україна молода" передрукувала уривки словника на своїх шпальтах в рубриці "Наша мова не галіма".

У 2000 році побачила світ поки що єдина захищена дисертація, присвячена проблемі сленгу.

Сленг — один із наймобільніших складників лексики. У ньому миттєво віддзеркалюються зміни, які проходять в суспільному житті. Ще вчора гроші називалися "бабки", сьогодні "фільки", а завтра ще якось. Найбільш красномовним прикладом динамічності категорії сленгу може бути вплив терактів 11 вересня 2001 року у Сполучених Штатах Америки на сленг американських студентів. Так, за повідомленням газети Washington Post, суворих викладачів почали називати "терористами", а заходи по наведенню дисципліни — "справжнім джихадом". Якщо вам сказали, що на вас "паранджа" — значить, ви немодно одягнуті, а якщо запідозрили, що ви з "Талібану" чи "підхопили сибірську язву", — вас вважають ідіотом. "Осама твою маму" — це вже серйозна образа, тоді як слово "фундаменталіст" (звернення до однокурсника арабського походження) сприймається у середовищі студентів тільки як жарт. Якщо в кімнаті в гуртожитку панує безлад, безжальні друзі назвуть його "руїнами WTC" (WTC — абревіатура від World Trade Center — Всесвітній торговий центр, який був зруйнований терористами).
Новий сленг лінгвісти назвали "гумором терору" і стверджують, що, вживаючи такі слова, молоді люди, тим самим підкреслюють сміховинність претензій терористів і намагаються своїм сміхом перемогти викликаний терактами страх. .

Л.Ставицька відзначає в українській мові наявність загальнокримінального (тюремна лексика, лексика повій, наркоманів, наркодільців тощо), загальномолодіжного (жаргон школярів, студентів, армійський жаргон, жаргон неформальних молодіжних угрупувань та ін.), професійного (спортсмени, водії, перукарі, музиканти, журналісти, комп'ютерники, бізнесмени, "човники", ріелтери, професійні спільноти банкірів, бухгалтерів, науковців та ін.), жаргонів малих соціальних груп, зокрема родинного жаргону, які в переважній своїй більшості зовсім не досліджені і не опрацьовані лексикографічно.

Однак і така класифікація не відбиває всього різноманіття сучасного сленгу. Як показує наше дослідження, український сленг — це складний лінгвістичний простір, який підпорядкований тривимірній системі координат: віковій, територіальній та соціально-груповій. Сленг утворюється на будь-якому із відрізків цієї тривимірної шкали, де є відносно однорідна група комунікантів. Тролейбусно-трамвайний сленг харків'ян, сленг підлітків, що малюють графіті на стінах, сленг ріелторів, сленг людей, що подорожують автостопом, сленг студентів Києво-Могилянської академії — кожна із цих підсистем має власні експресивні елементи і кожна з них має у своєму складі елементи сленгу загальномовного.

1.Елистратов В.С. Русское арго в языке, обществе и культуре // Русский язык за рубежом. — 1995. — №1. — С.33

2. Торн Т. Словарь современного сленга. — М., 1996. — С.III-IV.

3. The New Encyclopedia Btitannica.- Oxford, 1997

4. Косцинский К. Существует ли проблема жаргона // Вопросы литературы. — 1968. — №5. — С.187

5. Псарев Я. Грыцько и англичане // Северная пчела. — 1854. — №110. — С.491

6. Зулькурнай. Листок // Одесский вестник — 1866. — №98. — С.319-320

7. Пуле, де М. Харьковский университет и Д.И. Каченовский // Вестник Европы. — 1874. — Т.1 (XLV). — Кн.1. — С.95

8. Шовгун Н.О. Формування українського сленгу в мовленнєвій діяльності малих соціальних груп: Автореф. канд. дис. — К., 2000

9. http://portal.samara.ru/paper/41/4513/80421/

10. http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/articles/A47134-2002Mar18.html

11. Береговская Э.М. Молодежный сленг: формирование и функционирование // Вопросы языкознания. — 1996. — №3. — С.34

12. Василенко Ю. Молодіжний сленг// Вісник Львів. університету. Сер. Журналістика. — 2001. — Вип.21. — С.502

13. Хомяков В.А. Три лекции о сленге. — Вологда, 1970. — С.15

14. Ставицька Л. Проблеми вивчення жаргонної лексики. Соціолінгвістичний аспект // Українська мова. — 2001. — №1. — С.55-68

15. Балабін В.В. Загальна характеристика, склад і функції сучасного військового сленгу // Мовні і концептуальні картини світу. Зб.наук.праць. — К., 2001. — Вип.5. — С.11-15. Садошенко Д. Словарик компьютерного сленга. — Днепропертовск, 1996

© Годун Н ., 2005