Звикаю до думки, що прийде зима І саваном білим накриє світанки. Тепер я сама. Ні – я знову сама. Із ранку до ночі, із ночі до ранку.
Шукаю себе в розтлумачених снах – Знаходжу лише на пожовклих світлинах. І сум перетворює небо на дах, І день супроводжує пострілом в спину
© Інститут журналістики. Усі права застережені Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові