Свідомо чи під диктовку підсвідомості, але в період катаклізмів різко зростає інтерес до засобів масової інформації: більша частина суспільства тяжіє до трибуни, і немає більш масштабного засобу масового інформування, ніж журналістика. Якщо аристотелівське «мистецтво переконувати словом» – наріжний камінь журналістської майстерності, то вміле, творче використання змістових елементів набирає вагомого значення в арсеналі журналіста, їх сукупність збагачує текст і розширює його інформативність або насиченість інформацією.
Прикметна особливість трансформаційного складного часу – «бум журналізму» – є даниною цьому часу. Значною мірою страждає професіоналізм, деформуються цінності, але ще більш дорогоцінною стає правдива журналістика/публіцистика, оскільки правда, дієвий, випробуваний «інструмент» журналістики, завжди несе в собі найбільший ефект впливу. Тут, звичайно, вирішальне слово за смаком аудиторії, її правильним вибором видання, програми або конкретного тексту. Адже при їх оцінці насамперед цікаво, утвердженню чого він сприяв і як?
Зміна політичної ситуації відповідно внесла корективи в конкретні завдання журналістської творчості, і аналіз цих змін потребує як часу, так і бажання. Але, як і в житті, в журналістиці існують вічні в часі і просторі істинні цінності, що, думається, і є головним. До вічно важливих проблем теорії журналістики, на наш погляд, належить поетика журналістського публіцистичного твору, а конкретніше – система змістових елементів: факт, аргумент, ідея, проблема, концепція.
Функціонально-типологічні особливості факту як змістового елементу привертають увагу і дослідників преси, і журналістів. Журналістський публіцистичний підбір фактів – це творчий акт трансформування предметної реальності в елементи тексту (видання, програми). Окрім того, слід також врахувати, що поняття «інформативність» не однозначне: інформація, як відомо, закодована не лише в поняттях, а й в образах, іншими словами, інформацію містять не тільки поняття, але й образні художні засоби (деталь, публіцистичний образ, образ автора, асоціативний художній образ, портрет, характер тощо).
Як правило, журналістський факт – моноінформативний, публіцистичний – поліінформативний. Тобто, останній не є випадковим, він є результатом проникнення в суть явищ дійсності, їх аналізу й відбору. Тому факт дійсності інколи не повністю входить в текст, а лише його якийсь елемент або частина.
Зрозуміло, що факт предметної реальності не може сам собою перетворитися в змістовий елемент тексту без втручання суб'єкта – журналіста-публіциста. Його роль має вирішальне значення, оскільки простий підбір і виділення фактів також за допомогою множинності дрібниць дійсності пов’язані з суб'єктивним моментом. Згідно з «теорією настрою» (Д.Узнадзе) властивість людини вибирати і сприймати інформацію значною мірою зумовлена «настроєм», який сформувався в її свідомості. Не випадково в час літніх відпусток зростає кількість подієвих, до того ж негативних повідомлень, і ми йменуємо наш «ящик» не інакше як «телебачення катастроф».
Публіцистичні факти (або їх сукупність) у тексті показують справжню картину близької аудиторії в часі і просторі навколишньої дійсності. Для «прочитання» цієї картини подекуди потрібні смак, ерудиція, гостре око і слух, як для всього іншого, що служить пізнанню істини та її передачі.
Обґрунтованість авторських міркувань, їх аргументованість – головне в журналістській творчості. В іншому випадку читач-глядач-слухач не повірить в те, що автор пропонує, а це – професійна невдача. Якщо читач не сприйняв позиції чи аргументів автора, його оцінка тексту негативна, якою б привабливою не була його словесна тканина чи образна інкрустація, яким би сенсаційним не був сам факт чи подія; значить, журналіст не забезпечив основну функцію творчості – впливати на громадську думку. Таким чином, проблема аргументації вважається однією з найважливіших у журналістській творчості.
Теорія журналістики пропонує таку типологічну картину аргументації: 1) документально-фактична; 2) науково-емпірична; 3) вартісна (ціннісна).
Аргумент – основа доказовості, підтвердження чи неприйняття тієї чи іншої ідеї, міркування, концепції. Іншими словами, це ті елементи суджень, які обґрунтовують істинність основної тези.
Теорія журналістики однією із суттєвих особливостей журналістської аргументації вважаєте, що, окрім раціональних засобів, у ній використовуються й емоційні.
СИСТЕМНИЙ КОНФІГУРАТОР АРГУМЕНТУ
«Над елементом» журналістського публіцистичного тексту вважається ідея. Публіцистична ідея – концептуальний результат авторської оцінки фактів чи явищ дійсності. Разом з тим у всіх окремих випадках (в окремій публікації, передачі) розвинута ідея є образ, зразок, варіант авторської оцінки того чи іншого явища. Запропонований системний конфігуратор ідеї в загальних рисах відображає процес перетворення, трансформування авторських оцінок фактів І явищ дійсності в елемент тексту – ідею.
СИСТЕМНИЙ КОНФІГУРАТОР ІДЕЇ
Окремого розкладу на складники потребує такий варіант як «факт в контексті ідеї». Він оперує такими інструментами: 1) силогічне судження; 2) порівняння фактів; 3) цільовий підбір фактів для ілюстрації ними ідеї. Символізація ідеї базується на: 1) логічному фантазуванні (домислі і вимислі); 2) асоціативному мисленні, аналогіях; 3) використанні деталі як символу тієї чи іншої ідеї.
Проблема або завдання (грецьк.) в журналістській практиці, як відомо, виражає соціальні суперечності, пізнані суб’єктами, як важливу для них невідповідність між існуючим і потрібним, бажаним і реальним або між метою результатом діяльності. При цьому слід враховувати різні критерії оцінки проблеми як змістового елементу: 1) рівень соціальної реальності; 2) протяжність у часі; 3) націленість публікації, передачі; 4) вмотивованість зображально-виражальних засобів.
СИСТЕМНИЙ КОНФІГУРАТОР ПРОБЛЕМИ
Концепція – загальний задум журналіста, його система поглядів на ті чи інші явища або ж спосіб їх розгляду й розуміння.
Очевидною є композиційна взаємозумовленість тексту. Тут можлива різна варіативність. А головне те, що та чи та ситуація, факт, явище, деталь дійсності представляє об’єкт аналізу, оцінки, і цей процес дослідження є комунікаційною віссю журналістського виступу.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові