Хто не знає, як часом важко буває розшукати потрібний підручник або інші книги з того чи іншого питання? Учений і журналіст, педагог і бібліотекар – кожний, кому необхідно дістати якісь відомості з друкованих джерел, не раз переживав гіркоту загубленого часу, знаючи те, що потрібні відомості існують, та неможливо їх швидко знайти.
А редакторам найтяжче. Адже літератури для них видають небагато, і тому вдала прикнижкова бібліографія в посібниках з теорії та практики редагування – справжній скарб для фахівців. Прикнижкова бібліографія – це особливий вид інформації, призначення якої – допомогти читачеві даного твору знайти допоміжну літературу з питання, яке розглядається в книзі, чи вказати використану автором літературу.
На жаль, у справі рекомендації додаткової літератури панує різнобій, хоч на це неодноразово звертали увагу спеціалісти і навіть виникали дискусії з приводу оформлення та доцільності вміщення прикнижкової бібліографії.
Звичайно, прикнижкова бібліографія є насамперед інформацією про існування літератури з того чи іншого питання, але водночас вона і доповнює зміст книги, розрахованої саме на того читача. Але слід зазначити, якість такої бібліографії залежить від знання автором літератури з конкретного питання та дотримання вимог бібліографічної культури, яка потребує не тільки вміння вибрати тему, правильно її розробити й дати книзі гарне зовнішнє оформлення. Важливий елемент її – це вміння допомогти читачеві швидко орієнтуватися в усій кількості літератури, що випускається, та зробити всі відомості, уміщені в книзі, легко доступними. У цьому вирішальна роль належить авторам редакторам. Саме редакторові доводиться витрачати найбільше зусиль, аби читач міг користуватись усіма бібліографічними довідками, вміщеними у кожному виданні. З цією метою редактор повинен не тільки подати скпадену бібліографію відповідно до існуючих стандартів, а й передусім перевірити її правильність, актуальність, відповідність завданням того видання, до якого цю бібліографію додано.
Як відомо, об'єктом бібліографії вважаються твори друку всіх видів – від рукописних книг, створених до виникнення книгодруку, до сучасних видань, які мають суспільно-наукове значення. Характеризуючи їх, бібліографія допомагає поширенню певних наукових положень, політичних, філософських і естетичних поглядів. Вона відіграє велику роль у керівництві читанням і таким чином сприяє формуванню суспільної свідомості.
На розвиток бібліографії справляють великий вплив успіхи науки й культури, зростання читацьких запитів. У свою чергу бібліографія впливає на літературу, наукову й технічну творчість, видавничу і бібліотечну справу, книжкову торгівлю, освіту та самоосвіту. Це виявляється в тому, що відбираючи і характеризуючи твори друку, бібліографія допомагає при підбитті підсумків розвитку науки і створенню засад для подальших досліджень.
Отже, бібліографія тісно пов'язана з науковою і технічною інформацією. Але на відміну від неї, бібліографія дає відомості не про наукові теорії, ідеї, факти, а про твори друку, в яких вони викладені. Це одночасно і практична діяльність, і наука, яка має свої методі, правила, що належать до відбору, опису, обробки, систематизації і характеристики творів друку.
Залежно від суспільного призначення та вимог, які ставляться до бібліографії, її поділяють на:
1) обліково-реєстраційну;
2) інформаційну;
3) рекомендаційну.
Перша ставить собі за мету реєстрацію всієї друкованої продукції, яка видається на певній території – в області, країні тощо. Мета другої – інформувати широкий читацький загал, окремі групи фахівців про нові видання вітчизняної та зарубіжної літератури. Призначення третьої – допомогти читачам вибрати потрібну їм літературу.
Ґрунтовної наукової роботи навіть не можна уявити без попереднього підбору та докладного вивчення літератури з даного питання. Саме докладного, бо те чи інше питання побіжно може бути зачеплене в багатьох джерелах, тимчасом, як ґрунтовному його викладу можуть бути присвячені лише кілька праць.
Отже, без такого попереднього вивчення бібліографії з даного питання не можна бути впевненим у тому, що вдасться докладно вивчити саму проблему.
Тому один із важливих обов'язків авторів підручників чи навчальних посібників полягає в тому, щоб, даючи систематичний виклад основних питань тієї чи іншої дисципліни, того чи іншого курсу, рекомендувати читачеві літературу, яка допомагала б йому розширити та поглибити свої знання з розглядуваних питань і порушених проблем. На це обов'язково повинні звертати увагу і редактори – найперші помічники автора у створенні майбутньої книги.
Значення такої сумлінно підібраної і належно оформленої бібліографії, розміщеної в кінці книги чи підручника, важко переоцінити. Це особливо добре знають працівники бібліографічних відділів бібліотек, яким досить часто доводиться на вимогу читачів – студентів чи аспірантів – складати бібліографічні списки з різних питань, усуваючи тим самим недоробки не тільки окремих авторів підручників та посібників чи їх видавців, а й самих бібліографів.
Тут також зазначити, що основним засобом передачі наукових знань у часі і просторі є письмові документи -книги, журнальні статті та інші публікації, в яких учені викладають результати своїх досліджень. Ці публікації називаються первинними документами наукової інформації.
Вторинні документи являють собою кінцеві підсумки аналітично-систематичної і логічної обробки первинних наукових документів. Умовно їх можна поділити на довідкову літературу, реферати і анотації, матеріали експрес-інформації, бібліографічні покажчики, каталоги і картотеки. Аналітико-систематична обробка документів полягає в наведенні кожного документа в такому вигляді, який максимально відповідав би тій чи іншій вимозі науково-інформаційної діяльності.
Слід зауважити, що потреби сучасного розвитку всіх галузей знань, широта культурних запитів читачів не завжди забезпечуються окремими бібліографічними виданнями. Поряд з ними бібліографію вміщують книги і журнали. Проте, тільки враховуючи прикнижкову бібліографію, можна говорити про стан бібліографії тієї чи іншої галузі знань. Ця форма бібліографічної інформації дуже поширилася. Досить сказати, що кількісно вона в десятки разів перевищує випуск спеціальних бібліографічних видань.
Звичайно, на прикнижкову бібліографію неможливо повністю перекласти бібліографічну службу, оскільки вона виконує в книзі лише підпорядковану роль, обмежену завданням твору, до якого її включено. Це не може не позначитися на ємкості прикнижкової бібліографії: вона завжди обмежена темою книги.
Спеціальних бібліографічних покажчиків не так вже й багато, тираж їх незначний, а оскільки прикнижкова бібліографія для спеціалістів тієї чи іншої галузі знань –джерело інформації, не дивно, що до неї звертаються частіше, ніж до спеціальних бібліографічних покажчиків. Тому для багатьох фахівців прикнижкова бібліографія стоїть на першому місці серед джерел бібліографічної інформації.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові