Ласкаво просимо

ЛОГІЧНІ ПАУЗИ В ТЕКСТІ ТА МОВЛЕННІ

Проблема оволодіння інтонаційною виразністю мовлення є нагальною потребою фахівців різних спеціальностей, професійна діяльність яких тісно пов'язана з ораторським мистецтвом. Не обходить вона, як відомо, педагогів, і дипломатів, і юристів, і журналістів, передусім, представників радіо, тележурналістки, а також багатьох інших професій.

Зазначимо, що розв'язання даної проблеми неминуче торкається необхідності відображення думок автора тексту та логіки його викладу. Саме тому успіхи в оволодінні інтонаційною виразністю без відпрацювання вмінь, пов'язаних із знаходженням логічних пауз у тексті та застосуванням їх у читанні і в усному мовленні, будуть скоріше сумнівними і випадковими, аніж значними і закономірними.

Отже, мета цієї статті – допомогти студентам вузів, які здобувають різні гуманітарні спеціальності, та їхнім педагогам увиразнити читання текстів вголос та своє усне мовлення, а також сприяти більш глибокому науковому теоретичному і практичному дослідженню даної проблеми. Усне відтворення логічного змісту тексту відбувається через членування його на певні частини, їх виокремлення з допомогою логічних пауз та поєднанню у нерозривні мовні такти та фрази з допомогою дихання, через застосування логічних наголосів як у межах цих частин, так і в межах усього уривка, зміну темпу і ритму промовляння окремих синтагм, мовних тактів, фраз.

Необґрунтоване, безпідставне застосування пауз у тексті здатне звести логіку змісту найпростішого речення нанівець. У цьому можна переконатись на поданому нижче прикладі.

Василь подумав, знизу // вгору глянув // на Дороніна, перевів погляд // на Приходька. (М. Руденко «Вітер в обличчя»).

Це доводить необхідність проведення попереднього логічного аналізу тексту та позначення в ньому логічних пауз. Застосування останніх вимагає відповідей на такі запитання: 1. В якому місці речення знаходиться кожна конкретна логічна пауза? (На початку, в середині, в кінці). 2. Чи завершує вона думку чи ні? 3. Якої сили, ваги і тривалості повинна бути кожна конкретна пауза?

Навіть ті, // в чиїх душах живе поезія урбанізму, // мріють хоч раз провести вихідний поза містом, // з ночівлею на Скарбному. (О. Гончар «Собор»).

У даному прикладі логічні паузи повністю збігаються з розділовими знаками в реченні. Це типовий приклад, та, незважаючи на правило, доволі часто зустрічаються і винятки з нього.

Вперше // за роки незалежності // нинішньому уряду, // очолюваному Віктором Ющенком, // вдалося домогтися конкретних позитивних результатів // у розвитку та реформуванні // українська економіки. (Газета «Українське слово»).

Звертаючи увагу на традиційні місця логічних пауз, їх можна легко розпізнати та знайти у тексті. Особливо часто вони бувають:

1. Між підметовою і присудковою групами слів:

/ гетьманське серце // сповнилося жалем і турботою // про долю цього міста. (Б.Лепкий «Мазепа»).

2. У реченнях, що містять уточнення та інші обставині слова, які конкретизують час, місце дії тощо. У таких випадках навіть за умови відсутності розділових знаків, ці конструкції відокремлюються логічними паузами:

Одного літнього дня // перед паликопою // Омелько Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував. (І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»).

З.У реченнях, що мають додаток, який знаходяться після присудка, неминуче застосовуються логічні паузи:

Запорозька Січ // укладала спеціальні договори з Кримським ханством // про тимчасове перемир'я для обміну полоненими, // а також для викупу їх. (О. Апанович «Розповіді про запорозьких козаків»).

Безперечно, логічні паузи можуть бути застосовані і в інших випадках, як наприклад у порівнянні, що виконує обставинну функцію:

Сріблястим серпантином // кружляла гірська дорога. (О. Гончар).

Таким чином, логічні паузи в тексті і мовленні є безпосереднім проявом логіки читання, яка, в свою чергу, поряд з технікою мовлення та елементами емоційно-образної виразності, є невід'ємним компонентом інтонації. Практичне ж оволодіння навичками застосування логічних пауз може сприяти розвитку мислення студентів, кращому відтворенню ними думок автора тексту і увиразненню та вдосконаленню власного мовлення.

1. Єлісовенко Ю.П. До питання про місце та роль культури і техніки мовлення в системі професійної підготовки вчителя мистецтва // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 1999. – № 2. – С.52-56.

2. Єлісовенко Ю.П. Джерела театральної виразності в ракурсі історико-педагогічного аналізу // Педагогіка і психологія професійної освіти. – К., 2000. – № 2. – С.298-304.

З. Єлісовенко Ю.П. Постановка голосу в музичній та театральній педагогіці // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Випуск третій: Зб. наук, праць: У 2-х частинах. Частина 2. – К., 1999. – С.231-237.

4. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова. Довідник / За ред. О.Д.Пономаріва. – 2-ге вид випр. і доп. – К.: Либідь, 1996. – 320 с.

5. Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. – К.: Рідна мова, 1998. – 223 с.