Ласкаво просимо

СКЛАДНИКИ МОВИ АРХІТЕКТОНІКИ ГАЗЕТНО-ЖУРНАЛЬНОГО ВИДАННЯ

Найважливішим завданням дизайнерів і художніх редакторів газет та журналів є найвиразніше художнє втілення в зовнішньому образі друкованого твору його призначення, функціональної суті, матеріально-конструктивної і технологічної основ. Цей фундаментальний фактор в літературі отримав кілька назв, що з різних боків виражають його зміст. Серед них: «архітектоніка», «тектоніка», «раціональність форми», а також «єдність архітектурної композиції», що включать у себе «єдність функціонального та естетичного боків», «єдність функціонального боку і конструктивної основи».

Головними параметрами архітектоніки є внутрішній зміст і форма вираження.

Внутрішній зміст друкованого видання являє собою сутність газети або журналу як самостійної системи і включає компоненти, що виражають її найважливіші ознаки:

- утилітарний зміст – корисне призначення видання (особисте споживання, масова інформованість тощо);

- функціональний зміст – призначення видання та періодичність (щоденна газета, вечірній випуск, тижневик; рекламне, політичне, бульварне видання тощо);

- структурний зміст – загальна об'ємно-просторова будова видання, взаєморозташування і взаємодія його частин;

- конструктивно-матеріальний зміст – конкретний засіб втілення структури, конструктивна система, основні елементи, вплив окремих частин видання одна на одну;

- технологічний зміст – спосіб виготовлення видання.

Говорячи про архітектоніку газетно-журнального видання, треба враховувати інші найважливіші складові їхнього загального змісту: соціальні й ідейно-художні компоненти, а також зовнішній зміст – дизайн. Ці параметри органічно взаємозалежні від внутрішнього змісту видання, але виражають його суть як елементи більш загальної системи – навколишнього соціально-культурного і предметного середовища.

Форма є другою сутністю видання, «зовнішнім», матеріально-просторовим проявом змісту, що сприймається візуально. Це – активний компонент, об'єднаний зі змістом не лише прямим, а й і зворотнім зв'язком і спроможний впливати на нього. Форма містить у собі дві органічно взаємозалежні сторони: внутрішню форму – структуру – і форму зовнішню – оформлення.

Для визначення матеріально-просторової і візуально-естетичної організації видання використовується термін «об'ємно-просторова структура», у якому чітко позначаються два головних матеріальних, функціональних і композиційних елементів – обсяг (матеріал) і відкритий простір («пустота»). Зовнішня форма проявляється через сукупність частин і елементів оформлення: фактуру, кольори, різноманітні членування (рубрики, лінійки, стовпці), декоративні елементи, світлотіньові ефекти й іншими засобами, що утворюють дизайн видання. Отже, форма, її структура і зовнішня оболонка є те, у чому відбивається зміст видання та складають поняття архітектоніки.

Засоби художньо-композиційної гармонізації, пластика, світло, зображальні елементи, фактура утворюють у сукупності специфічну знакову систему, мову архітектоніки, що спирається на певні стереотипні уявлення й асоціації.

Мова архітектоніки – це сукупність різноманітних засобів, прийомів і елементів виразності, інформативності форми газетно-журнального видання, що виконують інформаційно-естетичну, архітектонічну функцію, що дозволяє відобразити характер видання та викликати певні емоції й естетичне враження, допомагають сприймати інформацію.

Палітра архітектоніки містить у собі групу найважливіших засобів цілеспрямованого художнього виразу суті предмета і взаємозв'язку внутрішнього змісту і зовнішнього образу, що спираються на застосування визначених геометричних фігур, що зорово й емоційно впливають на людину, засобів візуальної організації частин, обсягів і «простору», визначених сполучень тонів, кольорів і т.д.

У мові архітектоніки, як у будь-якій іншій мові, «слова» з'єднуються у «фрази» і «тексти» з урахуванням певних правил – своєрідної «граматики» архітектоніки. Головне «граматичне» правило мови архітектоніки – доцільність застосування того чи іншого художньо-виразного засобу, гармонічний взаємозв'язок окремих слів цього своєрідного тексту і підпорядкування їхньому загальному змісту – призначенню і внутрішньому змісту конкретного видання. Якоюсь мірою в ролі правил мови архітектоніки виступають також композиційні закономірності візуальної цілісності і гармонійності форми: симетрія, урівноважена асиметрія, ритм, метр, контраст, нюанс, подібність, масштабна домірність, «золотий перетин».

Найвиразнішим елементом газетного дизайну є шрифт – графічна форма знака алфавіту, що має різну графічну форму. Наприклад, буква Н – дві вертикальні лінії, з'єднані горизонтальною, але вона може бути широкою і вузькою, виконана світлими тоненькими штрихами або товстими, основи можуть мати зарубки або ні. Для основного тексту використовується один шрифт, розмір букв та інтервал між рядками основного тексту також повинен бути постійним. Послідовність у використанні шрифтів, розміру літер та інтервалів між рядками створюють уяву цілісності, єдності розмаїтості, динамічної рівноваги і росту, упорядкованої безлічі. Важливі слова, що виділяються в усному мовленні інтонацією голосу, часто набираються розрядкою, курсивом.

Архітектура видання диктує формат заголовка. Формат у свою чергу підказує, чи стане заголовок в один рядок, або його потрібно розбити на 2, 3, іноді навіть на 4-5 рядків. При розподілі заголовка на 2-3 рядки треба стежити за тим, щоб кожен зберігав свій акцент, свій зміст, тоді заголовок буде зрозумілішим. Важлива композиція заголовка відносно основного тексту: він може стояти над текстом, чи під ним, збоку або «впровал» (між рядками тексту), розтягуватися на 2, 3, 4 стовпці. Стиль заголовка має бути простим, із використанням одного чи двох шрифтів. Розмаїття досягається використанням різних розмірів та стилів (курсив, жирний, вузький та поєднання стилів). Кожна рубрика може мати власні шрифти, заголовків, це дає змогу читачеві швидко орієнтуватися в газеті. Невеликі заголовки, набрані напівжирним шрифтом сприймаються як лінійки. Це враження посилюється завдяки пробілам над та під заголовком. Своє призначення в оформленні газети мають підзаголовки. Вони деталізують і пояснюють основні заголовки, тим самим відрізняючись від рубрик, що, навпаки, являють собою заголовки загального типу.

Для постійних рубрик обирається єдине оформлення, найчастіше – визначене місце. Для деяких рубрик роблять фотоефект на вивороті, інші – ставлять на підложку, треті –на вуса або лінійки. Уніфікація, на перший погляд, те саме що штамп, але це далеко не так. У використанні рубрик і їхнього оформлення, у розташуванні окремих добірок (на тему, що газета веде, наприклад, протягом року) треба дотримуватися одноманітності.

До декоративних елементів видання відносяться лінійки, прикрашення та заставки. Головне призначення лінійок у періодичних виданнях – виділення матеріалів або відокремлення їх від інших. Сучасний дизайн вимагає використання лінійок лише у випадках, коли вони точно потрібні для поділу матеріалу на сторінці. Лінійки між стовпцями завантажують шпальту і в сучасних газетах і журналах майже не використовуються.

Ілюстрація – допомога читачеві. Використання фотографій значною мірою впливає на дизайн газети або журналу. Ілюстрування входить в число заходів внутрішнього оформлення друкарського організму видання, прийомів, які служать для того, щоб затримати увагу читача на найбільш істотних місцях тексту. Таких засобів багато. Ілюстрації дають пояснення до найважливіших або незрозумілих місць видання, організовують ритм читання, процес розгортання перед читачем повідомлень. Сторінка видання починає створюватися навколо фотографії, гарна фотографія – завжди домінуючий елемент шпальти. Кращими вважаються фотографії, що зображують дії, і напрямок дії або обличчя людини повинно бути спрямоване на сторінку або статтю, яку супроводжують. Неякісні фотографії краще або взагалі не публікувати, або заміняти малюнками.

Фотографічні композиції значно прикрашають видання, але серед пов'язаних між собою фотографій краще виділити найголовнішу, зробивши її вдвічі більшою за інші.

Найкориснішим елементом видання є білий простір. Його ніколи не буває мало, білі плями надають свіжості, привабливості газетній шпальті. Простір дозволяє відокремлювати різні матеріали, виділяє необхідне більш, ніж лінійки. Білий простір навколо статті утворює немов би рамку зовнішнього оформлення, робить оформлення гнучким асиметричне розташування елементів. Брускова верстка утворює смуги з прямокутних брусків – вертикальних і горизонтальних. Асиметричних шпальт можна досягнути варіюванням ширини стовпців газети або журналу. Оптимальна ширина стовпців дорівнює 5 сантиметрів (12 цицеро). Широкі стовпці (більш 12 сантиметрів (25 цицеро) важко читати, читач буде змушений охоплювати окремі слова, а не групи слів одночасно.

Точне розташування будь-якого елемента, навіть найменшого, на сторінці видання визначається внутрішньою архітектурою, організація матеріалів за допомогою прямокутних блоків забезпечує порядок. Внутрішня архітектура сьогоднішньої газети або журналу будується з модулів, які вирівнюються горизонтально. Така побудова дозволяє легше знаходити необхідні статті та всі елементи, пов'язані з ними. До пов'язаних між собою елементів (заголовок, початок статті, фотографія, підпис до неї, інша фотографія тощо) також існують певні вимоги: вони мають відділятися однаковими пробілами. Непов'язані один з одним елементи відокремлюються подвійним пробілом. Така архітектура сторінки дозволяє чітко встановити орієнтири, зв’язок різних елементів.

Різноманітність кольорів і їхніх сполучень здатні зорово збільшувати або зменшувати предметні форми, обтяжувати або полегшувати їх, наближати або віддаляти, надавати теплого або холодного відтінку, заспокоювати або збуджувати тощо. З погляду архітектоніки і її мови важливі такі найбільш усталені й узвичаєні емоційно-естетичні значення сприйняття кольору: синій колір – більш легкі, холодні і далекі; зелені – здебільшого нейтральні і спокійні; жовті – теплі, близькі й остережні; червоні – збудливі, позначають небезпеку і заборону; темні за тоном – важкі, масивні; світлі ж – легкі, спокійні і чисті.

В архітектурі газети або журналу власну роль відіграють шрифт, його малюнок і розмір, пропорції сторінок, ілюстрації, друкарські прикраси. Всі ці елементи повинні бути організовані таким чином, щоб у поєднанні доповнювали один одного, а не вступали в суперечність між собою. У виданні не існує неважливих елементів, має значення навіть місце колонцифри або будь-якої лінійки. Стрижневим завданням дизайну газети або журналу є постійність у використанні елементів дизайну (пропуски між стовпцями, заголовки, шрифти текстів, фотографії та підписи до них).