Ласкаво просимо

УДК 070. 431. 2

Методика журналiстського розслiдування, як зазначає М. Шишкіна, по-рiзному сприймається суспільством: в офiцiйних представникiв влади вона викликає певнi негативнi емоції, інші, навпаки, сприймають діяльність журналiста-розслiдника як єдиний засiб вирiшити проблему та розкрити правду. I вона має рацiю, бо насправдi пріоритетом цього жанру є не переслідування злочинця, а інформування суспільства про об'єктивний стан справ, поширення вкрай необхідних фактів. Тридцять років тому, коли вся Америка була шокована уотергейтським скандалом, професія журналiста-розслiдника стала раптом найпопулярнішою. Це підтверджували вищі навчальні заклади, що готували журналістів, кількість яких зросла вдвічі. У Швеції професія журналiста-розслiдника останні п'ятнадцять рокiв за ступенем довiри серед населення посідає друге мiсце пiсля полiцейського.

У нас поки все навпаки — часто-густо журналiсти, що спеціалізуються на цьому жанрi, вiдчувають себе у редакцiях немов "бiлi ворони". I причин цього чемало: брак юридичної пiдтримки, власної iнформацiйної бази, технічних засобiв i, що теж досить важливо, — пiдтримки з боку редакторiв, менеджерської групи.

Особливо складно проводити розслідування в щоденних виданнях, де у журналiста обмаль часу навiть для того, щоб з'ясувати деякi факти щодо актуальної теми, бо зробити матеріал вiн повинен максимум за два днi. Зрозуміло, що такий стислий термiн природний лише для оперативного розслідування. Як кажуть, по гарячих слідах. Проте для ґрунтовної розслiдницької дiяльностi цього замало.

Замало ще й тому, що розслiдування не є жанром у чистому виглядi. Вiн являє скорiше компiляцiю iнформацiйних та аналiтичних жанрiв. Тому газета, що тяжiє до iнформацiйної чи аналітичної подачi матерiалiв, намагається уникати розслідувань або маскувати їх під іншими жанрами.

Безперечно, можна займатися розслідуванням й поза газетою. Тобто бути вільнонайманим "iнвейстигейтором". Але тут журналістові доведеться ще складнiше: по-перше, щоб створити власну базу даних потрiбні неабиякі кошти. А, по-друге, займатися розслiдуванням без "даху" у виглядi чи то редакції, чи то видавництва, чи то державних або комерцiйних структур досить небезпечно через вiдсутнiсть певної юридичної пiдтримки та власне фiзичного захисту.

Де ж тодi має оселитися такий складний та водночас потрiбний жанр, як журналістське розслiдування? За яких умов та за якою схемою працюватиме?

Захiднi країни ще рокiв двадцять тому зрозумiли, що для фахiвцiв розслiдницької справи необхiднi особливі умови. І вони знайшли такий вихiд — почали створювати спецiалiзованi агентства журналiстських розслiдувань. У нас же, на теренах колишнього СРСР, першою Росiя ризикнула створити таку модель. I слід зазначити, що спроба виправдала себе - вже понад десять рокiв у Санкт-Петербурзi працює спецiалiзоване агентство, яке, до речi, журналiсти створили за власною iнiцiативою.

А почалось все у 1991 роцi у пiтерськiй газетi "Смена", де було вiдкрито вiддiл розслiдувань. Уже тодi його спiвробiтники виробили для себе деякi правила збору iнформацiї, її систематизації, створили архiв. Сьогоднi у Санкт-Петербурзькому агентстві журналiстських розслiдувань (АЖУР), що стало самостiйною одиницею, дiє п'ять профiльних вiддiлiв, де працює бiльше сорока журналiстiв.

Внутрiшня схема агентства виглядає так: iнформацiйно-аналiтичний вiддiл, електронна версiя новин (стрiчка on-line), вiддiл зв'язків iз правоохоронними органами, вiддiл розслiдувань, юридичний вiддiл. Розглянемо бiльш детально роль кожного пiдроздiлу.

Iнформацiйно-аналiтичний вiддiл. В його структурi працює бiля 10 спiвробiтникiв. Основна мета — збiр та обробка iнформацiї за рiзною тематикою, її структуризація, створення архiву та бази даних, куди входять рiзноманiтнi установи. Наприклад, якщо спiвробiтниками агентства розробляється iнформацiя щодо якихось подiй, цей вiддiл надає аналiтичнi відомості, що допомагають простежувати ситуацiю у розвитку подiй та зовнiшнiх чинників, якi впливають на хiд розслiдування.

Електронна версiя новин. Цей вiддiл працює на кшталт газетного вiддiлу новин. Агентство створило його, за словами директора Андрiя Константинова, "щоб тримати руку на пульсi подiй, якi вiдбуваються у мiстi та в країні". Це насамперед, дає можливість зайняти певну нiшу серед iнших iнформацiйних Iнтернет-видань. Також допомагає поповнювати власну базу даних, шукати теми для розслiдувань й проводити оперативнi розслiдування у режимi on-line.

Вiддiл зв'язків iз правоохоронними органами. У ньому немає журналiстiв - переважно працюють колишні співробітники прокуратури, мiлiцiї, спецслужб. Мета їх роботи — експертна оцiнка iнформацiї, що надходить до агентства, розробка та перевiрка iнформацiї через бази даних правоохоронних органiв, зв'язок iз ними та спiвпраця iз незалежними експертами.

Вiддiл розслiдуваннь. У ньому працюють журналiсти за фахом, що спецiалiзуються на розслідуваннях. Саме тут концентрується, обробляється та перетворюється на публікацію вся iнформацiя, яку збирає та обробляє агентство.

Юридичний вiддiл. Це остання ланка, яка завершує коло пiдготовки розслiдувань. У ньому працюють юристи за фахом, що читають уже пiдготованi журналiстами матерiали та перевiряють їх щодо вiдповiдності чинному законодавству. Цей вiддiл допомагає журналiстам та агентству в цiлому уникнути судових справ. До речi, можливо тому за весь час iснування агентство жодного разу не програло судових справ.

Зрозумiла рiч, що одного Iнтернет-видання агентству було замало. Тому журналiсти створили й свою газету "Тайный советник". У нiй друкуються виключно розслiдування й дається iнформацiйна стрiчка, яка подає iнформацiю, що доповнює розгалужені розслiдницькi матерiали.

Є ще один шлях оприлюднення фактiв, розкритих у розслідуванні. Приміром, будь-хто може замовити в агентстві розслiдування на якусь тему. За це, за разрахунками реклами, клієнт має заплатити. Проте, як пояснив директор агентства, "у нас можна замовити розслiдування, але не його результат". Це означає: якщо з'явиться такий клієнт, який захоче дати компромат на конкурента, то надана їм iнформацiя ще й може зiграти проти нього — за умов, що розслiдники докопаються до iстини.

Тематична спецiалiзацiя в Санкт-Петербурзькому агентствi, зокрема стосується кримінальної сфери. Тобто того етапу, коли вiдомо офiцiйно, що справа набуває протизаконного спрямування. Це можуть бути погрози комусь щодо знищення, махiнацiї чиновникiв iз бюджетними грошима, "розбiрки" кримiнальних структур тощо. Хоча самi ажурiвцi останнiм часом наголошують на тому, що майбутнє розслiдувань все ж таки за соцiальною тематикою, бо вона ширша та може о'бєднувати рiзнi царини життя: починаючи вiд полiтики та економiки й закiнчуючи саме кримiналом.

Отже, ми розглянули один iз варiантiв жанру журналiстського розслiдування, як окремого та досить незалежного механiзму висвiтлення найгострiших проблем суспiльства. На наш погляд, саме такий варiант розслiдування надає журналiстам-розслiдникам, що працюють у агентствi, переваги перед своїми колегами iз газет, часописiв, радiо та телебачення.

По-перше, вони мають спецiалiзовану структуру, яка захищає їх перед законом та вiд беззаконня, тобто кримiналiтету - бо не лише один журналiст займається справою, а за неї береться цiла група людей, яку підтримує великий колектив.

По-друге, маючи певний внутрішній статут, усталені традиції та вiдоме ім.'я у журналiстськiй сферi, журналісти можуть набагато легше збирати iнформацiю, протистояти владним та кримiнальним структурам пiд час проведення розслiдування та оприлюднення його результатiв.

По-третє, журналiстський колектив має певну економiчну свободу. Безперечно, можливо це лише за умов, якщо вони є засновниками чи співзасновниками агентства й частково мають вплив на фiнансове благополуччя своєї агенції. Або якщо вони отримують iнвестицiї вiд закордонних партнерiв. Безумовно, можна припустити, що дуже великi кошти агентство може заробляти й на так званому "чорному PR". Але це вже тема іншої розмови, тому що подiбний спосiб iснування суперечить журналiстськiй етицi та традицiйним канонам журналiстського розслiдування.