Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


"Дочекаємось нарешті..."

Сергій Сіваченко

Дочекаємось нарешті –
Аж при самому арешті –
Коли ніч тугим напилком
Відшліфує скло повік.
Заніміє парк бездумно,
І алеям стане сумно,
Але й тіням стане мілко
Озиратись в один бік.

А опівночі зненацька
Нерозсудливість юнацька
Порозтрощує куранти:
Ніч захоче врятувать.
Але стриманість незряча
Це сміливцям не пробачить –
Й опівнічні дуелянти
Навідмах почнуть стрілять.

Розіллються ріки крові,
Зникнуть тіні пурпурові.
Хтось убік зійти попросить,
Але я не пропущу,
Бо немає нам спасіння.
Лиш розгубленість осіння
Заплітає сиві коси
В вузол пальцями дощу.

Як приречені на згубу,
Заволаєм пісню грубу
Про земну несправедливість,
Про вагітних хробаків.
Хтось підхопить ці ридання,
Зрозумівши, що востаннє
У нього знайшлась можливість
Розтопить полон віків.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові