У статті розглянуто результати моніторингу провідних українських телеканалів за період 1 листопада 2005 р. – 31 березня 2006 р., а також методику моніторингу, діяльність українських і російських ЗМІ під час попередніх виборів та виборів 2006 р.
Ключові слова: моніторинг, українські телеканали.
In the article it is analyzed the results of monitoring of the Ukrainian leading television channels for the period of November 1, 2005 to March 31, 2006. Separately it is considered the monitoring methods as well as activity of the Ukrainian and Russian mass media during the previous elections and the 2006 elections as well.
Key words: monitoring, ukrainian tilevision channels.
1. Завдання та методи дослідження Моніториг ЗМІ під час виборів на предмет того, наскільки повноцінно і збалансовано вони забезпечують громадян інформацією, необхідною для свідомого вибору, а також моніторинг рівності доступу до ЗМІ суб'єктів виборчого процесу є одними з головних процедур, до яких вдаються наглядові місії для встановлення рівня демократичності виборчого процесу. Моніторинг, результати якого частково розглядаються у статті, проводився 1 листопада 2005 р. – 31 березня 2006 р. комітетом "Рівність можливостей" та асоціацією "Спільний простір" під методичним та науковим патронатом Інституту журналістики Київського національного університета імені Тараса Шевченка. З огляду на особливу роль, яку відіграє в Україні телебачення під час виборчих кампаній, у статті зосереджено увагу саме на діяльності провідних українських телекомпаній, а також тих російських, які широко представлені в українському телевізійному просторі, зокрема у кабельних мережах міст з населенням понад 70 тисяч. Під час проведення моніторингу використовувалася методика, близька до тієї, яку застосовував моніторинговий центр МЕМО-98 зі Словаччини, який упродовж українських виборчих кампаній 1999–2006 рр. здійснював моніторинг українських ЗМІ на замовлення ОБСЄ і представляв його результати як офіційні висновки місії цієї міжнародної організації [1]. Зокрема передбачалося чітко окреслити мету моніторингу, його методи, спосіб формування інформаційної моделі, визначення хронологічної вибірки, формування вибірки об'єктів та суб'єктів моніторингу, вироблення концепції аналізу змісту інформаційних повідомлень, формулювання методів визначення тональності повідомлень, опису методів формулювання описової частини, присвяченої аналізу обсягів ефірного часу, а також формулювання описової частини, присвяченої аналізу застосування маніпулятивних технологій, аналіз яких засобами контент-аналізу є ускладненим або неможливим [2].
Таким чином, мета моніторингу передбачала виконання чотирьох головних завдань:
1. Визначення рівня доступу виборців до інформації про вибори і кандидатів.
2. Визначення рівня доступу кандидатів до ЗМІ.
3. Виявлення прикладів застосування маніпулятивних технологій.
4. Виявлення прикладів перешкоджання інформуванню виборців через тиск на ЗМІ, журналістів, застосування різних адміністративних методів, цензури тощо.
Сам метод моніторингу передбачав спостереження (моніторинг), контент-аналіз та аналіз повідомлень на основі експертних оцінок. Інформаційна модель визначалася як одиниці вибірки інформаційних та інформаційно-аналітичних телевізійних програм, масив вибірки інформаційних та інформаційно-аналітичних телевізійних програм.
Хронологічна вибірка включала:
1. Щодня – щоденні телевізійні програми, що виходять з 19-00 до 22-00 (prime-time).
2. Щотижня – тижневі телевізійні програми, що виходять з 19-00 до 22-00 (prime-time).
3. Місячне узагальнення даних.
4. Підсумкове узагальнення даних (залежно від тривалості проекту).
Вибірка об'єктів моніторингу включала 12 загальнонаціональних щоденних та тижневих телепрограм на каналах УТ-1, "1+1", "Інтер", “ICTV”, "Новий канал", "СТБ", ТРК "Україна", "5 канал", “НТН”.
До вибірки суб'єктів моніторингу було включено назви партій, найчастіше згадуваних як такі, що мають потенційні можливості подолати виборчий бар'єр, зокрема Партія регіонів, БЮТ, НСНУ, КПУ та СПУ. При цьому широко використовувалися результати провідних соціологічних центрів, зокрема Фонду "Демократичні ініціативи", Інституту соціології, Центру "Социс".
Концепція аналізу передбачала:
1. Створення денного інформаційного масиву вибірки інформаційних програм, зокрема визначення:
– повного хронометражу (у секундах) денного інформаційного масиву вибірки інформаційних програм;
– наявності в денному інформаційному масиві вибірки інформаційних програм та інформаційно-аналітичних програм суб'єктів моніторингу (ознак суб'єктів моніторингу);
– у денному інформаційному масиві хронометражу ефірного часу, присвяченого суб'єктам моніторингу (ознакам суб'єктів моніторингу) загалом;
– у денному інформаційному масиві хронометражу ефірного часу, присвяченого кожному суб'єкту моніторингу (ознаці суб'єкта моніторингу);
– у денному інформаційному масиві хронометражу ефірного часу, присвяченого кожному окремому суб'єкту моніторингу (ознаці суб'єкта моніторингу) з розбивкою на тональність.
2. Тижневе узагальнення інформаційного масиву вибірки з визначенням хронометражу ефірного часу, присвяченого кожному окремому суб'єкту моніторингу (ознаці суб'єкта моніторингу) з розбивкою на тональність.
3. Місячне узагальнення інформаційного масиву вибірки.
4. Підсумкове узагальнення.
5. Підготовка на основі щоденних математичних даних моніторингу щоденного описового аналізу експертів у вигляді резюме.
6. Аналогічно готувалися тижневі, місячні та підсумковий аналіз.
Особливе місце в даній методиці займало визначення тональності, що здійснювалося через виокремлення таких показників та параметрів:
1. Матеріали, частини (блоки) газетних матеріалів, сюжети, частини сюжетів розмежовувалися за нейтральною чи переважно позитивною тональністю, а також негативною тональністю.
2. Тональність матеріалів, частин (блоків) газетних матеріалів, сюжетів, частин сюжетів визначалася за:
– наявністю оцінних суджень;
– за формулюванням основного повідомлення (заголовків);
– за контекстом;
– за відповідністю вербального тексту та відеоряду;
– за відповідністю синхрону та відеоряду;
– за версткою частин (блоків) сюжету та чергуванням їх тональності;
– за прямими чи опосередкованими оцінками оточення суб'єктів моніторингу;
– за прямими чи опосередкованими оцінками суб'єктів моніторингу з боку інших суб'єктів моніторингу;
– за прямими чи опосередкованими оцінками суб'єктів моніторингу з боку ведучих і репортерів;
– за прямими чи опосередкованими оцінками суб'єктів моніторингу з боку інших дійових осіб, засвідчених у сюжеті (блоці).
3. Матеріали, присвячені діяльності посадових осіб, які водночас є потенційними кандидатами, обраховуються окремо як такі, що становлять інформаційні приводи, створювані в контексті виконання службових обов'язків посадових осіб і які можуть позитивно вплинути на сприйняття потенційних кандидатів виборцями.
Як уже зазначалося вище, крім методів контент-аналізу, застосовувався метод формулювання описової частини, присвячений аналізу обсягів ефірного часу. Цей метод передбачав фіксацію: 1. Суб'єктів моніторингу (далі СМ), які були представлені найактивніше у нейтральній чи переважно позитивній тональності в усьому інформаційному масиві. 2. СМ, які були представлені найактивніше у негативній тональності в усьому інформаційному масиві. 3. СМ, які були представлені найпасивніше у нейтральній чи переважно позитивній тональності в усьому інформаційному масиві. 4. СМ, які були представлені найпасивніше у негативній тональності в усьому інформаційному масиві. 5. СМ, які були представлені найактивніше у нейтральній чи переважно позитивній тональності по кожній телепрограмі за кожен часовий відрізок моніторингу (день, тиждень, місяць, увесь період моніторингу). 6. СМ, які були представлені найактивніше у негативній тональності по кожній телепрограмі за кожен часовий відрізок моніторингу (день, тиждень, місяць, увесь період моніторингу). 7. СМ, які були представлені найпасивніше у нейтральній чи переважно позитивній тональності по кожній телепрограмі за кожен часовий відрізок моніторингу (день, тиждень, місяць, увесь період моніторингу). 8. СМ, які були представлені найпасивніше у негативній тональності по кожній телепрограмі за кожен часовий відрізок моніторингу (день, тиждень, місяць, увесь період моніторингу).
Крім того, з метою виявлення прямих чи опосередкованих маніпулятивних технологій, чи як їх називають есперти МЕМО-98 "медіаефектів" [3], було визначено метод формулювання описової частини, присвяченої аналізу застосування згаданих маніпулятивних технологій.
Цей метод передбачав визначити, яким чином у тексті та контексті телепрограми використовуються ті чи ті засоби:
1. Формування і поширення образів.
2. Відволікання уваги (техніка "копченого оселедця").
3. Відволікання уваги (техніка "копченого оселедця") через створення нових інформаційних приводів, надання сенсаційного забарвлення події, не пов'язаній з основною подією телесюжету (блоку) чи газетного матералу.
4. Зміни тональності тексту чи контексту через "останнє слово" ведучого (репортера), автора газетного матеріалу.
5. Створення подвійного стандарту чи дозування інформаційної бази.
6. Опускання чи виключення інформації.
7. Надання позитивного (негативного) забарвлення викладу події через позитивну (негативну) підводку сюжету та її позитивну (негативну) кінцівку (метод "солодкого" чи "отруйного сандвіча").
8. Засоби роздмухування деталі.
9. Опосередкованої критики об'єкта моніторингу через пряму критику оточення.
10. Ускладнення інформаційної бази (коли точка зору чи позиція об'єкта моніторингу викладається максимально академічно, деталізовано, з використанням складних наукових термінів), що робить таку точку зору чи позицію незрозумілою.
11. Маніпулювання семантичною структурою висловлювання (підбір слів, що опосередковано викликають певні емоції).
12. Маніпулювання кольором, світлом.
13. Маніпулювання за допомогою 180-градусної осі спілкування (так дві демонстрації, які рухаються назустріч, можна показати як такі, що рухаються в одному напрямку і навпаки).
2. Оцінки діяльності українських ЗМІ під час попередніх виборчих кампаній та кампанії 2006 р. з боку провідних міжнародних моніторингових місій
Уперше за десять років авторитетні міжнародні організації, провідні вітчизняні спостерігачі визнали перебіг виборів 2006 р. загалом таким, що відповідав демократичним стандартам. Попередні кампанії 1994–2004 рр. викликали чимало нарікань і, зокрема, щодо ролі мас-медіа. Так, згідно з оглядом парламентських виборів 29 березня 1998 р., зробленим ОБСЄ, серед іншого було оприлюднено висновки стосовно діяльності та використання ЗМІ. У них зазначалося: "Засоби масової інформації відігравали важливу, але не нейтральну роль у виборчій кампанії. Як державні, так і приватні явно підтримували певні партії <....> рівень збалансованості інформації та аналізу, які були доступні для виборців, для того, щоб вони могли усвідомлено зробити вибір між 30 партіями, був незадовільний. Частково це було внаслідок сильного, втім цілком легального, зв'язку партій з більшістю ЗМІ, що в свою чергу негативно впливало на рівень журналістських стандартів та об'єктивності <...> незважаючи на те, що в Україні більше 5000 газет, 300 телекомпаній та 150 радіостанцій, було майже неможливо знайти ЗМІ, який би давав об'єктивну або нейтральну інформацію" [4]. У звіті також наголошувалося на загальній тенденції використання форми статей для прихованої політичної реклами, з огляду на що майже неможливо було виокремити політичну рекламу від аналітики та інформації. "Звичайно, кожна газета друкувала приблизно 3–4 статті, які пропагували інтереси певної партії, але більшість цих статей не були в формі політичної реклами. Для отримання нейтральної інформації про вибори виборець повинен був придбати по 3–5 газет на день. ЗМІ ні надавали виборцям повної та безсторонньої інформації про можливості вибору, ані допомагали їм зрозуміти складнощі нового процесу голосування" [4]. У завершальному звіті ОБСЄ з приводу президентських виборів 1999 р. серед іншого наголошувалося на випадках, коли напередодні офіційних виступів по УТ-1 транслювалися сатиричні програми антирекламного змісту, на конфлікті між законом про інформацію, що зобов'язує посадовців інформувати про свої дії та прийняті рішення через ЗМІ, та виборчим законодавством, що встановлює принцип рівності можливостей, а також зазначалося, що одним кандидатам було надано значних переваг порівняно з іншими [5]. У звіті Міжнародного республіканського інституту, присвяченому виборам-99, суголосно зазначалося: "Доки в Україні не розвинуться дійсно незалежні засоби масової інформації, якими усі кандидати могли би користуватися в рівній мірі та до яких вони б мали рівний доступ, перехід до демократії буде загальмований. Крім того, поки будуть відсутні дійсно незалежні ЗМІ, українські виборці не отримають необхідної для свідомого рішення інформації і результати майбутніх виборів не будуть правильно відображати волю громадян України" [6].
Таким чином, усі раніше висловлені зауваження та рекомендації ОБСЄ, МРІ, Європейського інституту ЗМІ [7], а також інших іноземних та українських наглядових інституцій стосовно діяльності та використання ЗМІ під час виборів можна звести до таких пунктів:
1. Українські ЗМІ не відігравали нейтральної ролі у виборчих кампаніях.
2. Як державні, так і приватні ЗМІ явно підтримували певні партії та кандидатів.
3. Українські ЗМІ надавали перевагу посадовим особам, мотивуючи це суперечністю виборчого закону та закону про інформацію.
4. Рівень збалансованості інформації та аналізу, які були доступні для виборців, для того, щоб вони могли усвідомлено зробити вибір, був незадовільний.
5. Українські ЗМІ мали тісний зв'язок з партіями, що, у свою чергу, негативно впливало на рівень журналістських стандартів та об'єктивності.
6. В Україні майже неможливо було знайти ЗМІ, який би давав об'єктивну або нейтральну інформацію.
7. ЗМІ використовували приховану політичну рекламу, зокрема у формі статей, інтерв'ю тощо.
8. Для отримання нейтральної інформації про вибори виборець повинен був придбати по 3–5 газет на день.
9. ЗМІ ні надавали виборцям повної та безсторонньої інформації про можливості вибору, ані допомагали їм зрозуміти складнощі нового процесу голосування.
10. Юридичні заходи проти опозиційних ЗМІ здійснювалися таким чином, що це дало підстави для заяв про силові дії з політичних мотивів.
11. Виборче законодавство не містило положень про механізми відповідальності за порушення, зокрема у частині, що стосується ЗМІ, а ЦВК не мала жодних реальних важелів застосування санкцій.
Висновки провідних міжнародних та вітчизняних наглядових організацій щодо ролі ЗМІ під час виборчої кампанії 2006 р. суттєво відрізнялися від висновків щодо перебігу попередніх виборів. При цьому деякі були парадоксальними, що свідчили як про нездатність українських партій швидко адаптуватися до процесу демократизації українських медіа, так і про зловживання самими медіа окремих технологій та стереотипів минулого. Також наголошувалося, що українські партії так і не спромоглися повною мірою скористатися можливостями, які були надані ЗМІ. Зокрема це стосувалося передвиборних дебатів, коли переважна більшість партій і блоків фактично відмовилися від того, аби дискутувати щодо конкретних шляхів і механізмів подолання проблем, які найбільше непокоять суспільство, а також про те, яким чином вони реалізовуватимуть власні обіцянки.
З іншого боку, моніторингові місії констатували, що хоча журналісти столичних мас-медіа у переважній більшості вже оволоділи професійними стандартами подання новин, вони нерідко вдавалися до маніпуляцій, використовуючи при цьому верстку сюжетів та інші технології, які були у широкому вжитку під час президентської кампанії 2004 р. При цьому, незважаючи на так знану "журналістську революцію", що наприкінці 2004 р. прокотилася редакційними колективами і виражалася у відмові від "темників", а також у вимогах про укладення угод про засади редакційної політики, які б унеможливили втручання власників та засновників у творчий процес, ідея таких угод під час кампанії 2006 р. уже сприймалася доволі скептично (особливо у регіонах), оскільки унеможливлювала замовні матеріали та "політичну джинсу".
Загалом, на прикладі численних міжнародних та внутрішніх звітів, можна констатувати, що інформаційні програми провідних українських телеканалів висвітлювали виборчу кампанію порівняно об'єктивно, хоча й не завжди збалансовано. На противагу виборам 2002 та 2004 рр. вони застосовували значно менше медіатехнологій для маніпуляції громадською думкою. При цьому більшість телеканалів прямо чи приховано демонстрували симпатії до різних політичних сил.
Результати моніторингу різних місій також засвідчили, що рівень новинної журналістики якісно зріс, однак при цьому ЗМІ нерідко лише пасивно реагували на інформаційні приводи, не вдаючись до аналізу причин і наслідків, або ж розуміючи аналіз як власний журналістський коментар, а не як аналітику незалежних експертів, розслідувань, експериментів та інших засобів.
3. Основні результати моніторингу загальнонаціонального телебачення
Моніторингові місії зазначали особливості перебігу виборчої кампанії та різні підходи до її висвітлення, зокрема провідними столичними телеканалами. Так, головними темами наприкінці листопада–на початку грудня були партійні з'їзди, утворення блоків та формування списків. Телеканали не виявляли явних симпатій, хоча передвиборні новини не були цілком об'єктивними та збалансованими [8]. Друга половина грудня позначилася прийняттям бюджету 2006 р., впровадженням Конституційної реформи, спалахом газового конфлікту та його врегулюванням. Основна тенденція: телеканали поділилися на ті, які порівняно збалансовано висвітлюють вибори, і ті, які чітко виявляють свої симпатії. Коректними залишалися "СТБ", "Новий канал", "Тоніс", "ICTV". Не зловживали маніпулятивними технологіями "1+1", "Перший національний", "Інтер", "5 канал". Необ'єктивність подання інформації простежувалася на "НТН" та ТРК "Україна". Однією з найпоширеніших маніпуляцій була опосередкована критика. Так, негативне ставлення до НСНУ формувалося через критику дій Президента та уряду, БЮТ – через нагадування про прорахунки уряду Тимошенко, Партії регіонів – через помилки під час президентської кампанії 2004 р. [8].
У січні найрезонанснішими темами були врегулювання газового конфлікту між Україною та Росією, відставка уряду та спричинена цим конституційна криза. Тенденції змінювалися щотижня. Якщо 9–15 січня у розпалі обговорення газової угоди з Росією найпоказовішою була розмита межа між урядовцями-чиновниками і урядовцями-політиками, то ближче до кінця січня канали змушені були порівняно збалансовано подавати позиції партій, аби не втратити логіки повідомлень [8]. Упродовж січня визначилися три лідери за хронометражем: НСНУ, Партія регіонів та БЮТ, телеканали не зловживали негативом, але застосовували маніпулятивні технології. Попри це, "ТСН" ("1+1"), "Факти" ("ICTV"), "Новини" ("Перший національний"), "24 години" ("Тоніс"), "Вікна" ("СТБ"), "Репортер" ("Новий канал") порівняно об'єктивно подавали інформацію і не виявляли явних симпатій. Програма "Час" ("5 канал"), хоч і представляла широкий спектр політичних позицій, демонструвала симпатії до влади і критикувала опозицію. Програма "Події" (ТРК "Україна") відверто симпатизувала не стільки опозиції в цілому, скільки конкретно Партії регіонів. Програма "Вчасно. Підсумки" ("НТН") також підтримувала опозицію. Інформацію "Інтера" (програми "Подробиці" та "Подробиці тижня") не можна було назвати об'єктивною з огляду на маніпулятивні технології та оцінні судження [8].
У лютому лідерами за хронометражем залишалися БЮТ, НСНУ, Партія регіонів. При цьому значно зросли обсяги інформації про вибори. Наприкінці лютого була ескалація скандальної тональності. Зокрема Блок Литвина оприлюднив заяву про існування таємної угоди "Нашої України" та Партії регіонів, а одностороннє підписання угоди Юлією Тимошенко розкритикував Президент (уперше за час моніторингу Віктор Ющенко опосередковано виступив як політик, а не як керівник держави). Відновлення "помаранчевої" коаліції стало головною темою політичних дискусій. Симпатії каналів більшою мірою були приховані, замасковані під об'єктивну інформацію [8]. На початку березня симпатії каналів були відчутними, а маніпуляційні технології досить грубими. Канали найчастіше використовували медіаефект "послідовність сюжетів". За два тижні до парламентських виборів новинні програми стали значно менше використовувати маніпуляції. Однак більшість телеканалів послідовно підтримували "свою" політичну силу. В цілому березень був не дуже політично активним, передвиборна кампанія висвітлювалася порівняно мляво. Переважно інформацію в ефірі телеканалів озвучували запрошені до студій політики, а помітних партійних подій було мало. В останній передвиборний тиждень канали розділилися на дві групи. Одні активно виявляли інформаційні симпатії і відверто підтримували певні партії ("НТН", ТРК "Україна"). Решта порівняно об'єктивно висвітлювали виборчу кампанію, однак використовували маніпуляції ("1+1", "Перший національний", "Інтер", "ICTV", "Новий канал"). Одними із найзбалансованіших були "Тоніс" та "СТБ". Жоден канал не давав рівноцінного доступу до ефіру навіть провідним політичним силам. Протягом місяця найактивніше на телебаченні були представлені Партія регіонів, блок "Наша Україна" та БЮТ. "Наша Україна" отримала найбільше критичної інформації на свою адресу [8].
4. Основні результати моніторингу провідних російських телеканалів Особливістю моніторингу діяльності ЗМІ під час виборів 2006 р. стала підвищена увага до російських телеканалів, які транслюються в Україні. Традиційно російські ЗМІ завжди брали активну участь в українських виборах. Ще під час президентських виборів 1994 р. одні моніторингові групи звинувачували російські ЗМІ в агітації на користь Леоніда Кучми, решта – на користь Леоніда Кравчука. Апофеозом став злам 2004–2005 рр., коли спочатку російські телеканали активно підтримували Віктора Януковича, а потім після "Помаранчевої революції" не менш активно поширювали стереотипи, які не могли не позначитися на якості російсько-українських взаємин [9]. Моніторинг російських телекомпаній, який проводився 2005 р., засвідчив, що редакційна політика інформування українських громадян про події в Україні й Росії, стан російсько-українських відносин практично не змінилися з того часу, коли російські телеканали, передачі яких транслюються в усіх середніх і великих містах України (з населенням 70 тис. і більше) через кабельну мережу, активно підтримували кандидата в Президенти України Віктора Януковича [9]. Навпаки, редакційна політика російських телеканалів стосовно подій в Україні та стану російсько-українських відносин стала ще жорсткішою. Більше того, російські теленакали "ОРТ", "РТР", "REN-TV" та ін. зосередилися на таких позиціях висвітлення подій в Україні та україно-російських стосунків: 1. "Помаранчева революція" в Україні була інспірована західними спецслужбами за допомогою грошей Держдепартаменту та Джорджа Сороса. 2. У результаті "Помаранчевої революції" в Україні відбувся розкол між західними та південно-східними регіонами, посилюється дискримінація російськомовних, їм загрожує перспектива стати громадянами другого сорту. 3. Нова українська влада некомпетентна, її дії погіршують російсько-українські відносини, підривають "підвалини святої неподільної Русі, російського православ'я", ведуть до розколу та покатоличення. 4. Курс нової влади на євроінтеграцію та вступ до НАТО безперспективний, оскільки після кількох невдалих референдумів щодо Євроконституції ЄС розвалюється. 5. У разі відмови України інтегруватися до ЄЕП її чекає економічний колапс, оскільки тоді різко зростуть ціни на російський газ і нафту, міста взимку замерзнуть, транспорт зупиниться, електроенергії не стане [10]. Під час самої парламентської кампанії прогнози щодо участі в них російських ЗМІ лише підтвердилися. Хоча, якщо порівнювати характер роботи російських телеканалів під час кампаній 2004 та 2006 рр., спостерігачі зазначали певні відмінності. У лютому та на початку грудня на телеканалах Російського телебачення тема українських виборів звучала зовсім мляво. У другій половині грудня домінувала українська тема, пов'язана з газовими проблемами [11; 12]. У січні результати моніторингу російських каналів "НТВ-мир" (програма "Сегодня"), "ОРТ-международное" (програма "Время") та "РТР-планета" (програма "Вести") показали, що головними темами новин були російсько-українські відносини в газовій сфері, Ялтинські маяки та відставка уряду Єханурова. Сюжети мали нейтральний характер, хоча журналісти висловлювали іронію та використовували оцінні судження. Лідерами російського ефіру залишалися БЮТ, Партія регіонів та НСНУ. Майже щодня журналісти поверталися до газової теми. Інформація подавалася здебільшого у негативі [12]. У лютому головними темами на російських каналах стали виступ Віктора Ющенка у парламенті, бійка у Верховній Раді, замерзаючий Алчевськ та перебіг передвиборних перегонів. Російські канали подавали інформацію у нейтральній тональності, проте у більшості випадків використовували маніпуляційні технології та оцінні судження. Незмінним лідером ефіру виявився Блок Юлії Тимошенко, втричі менше інформації було про діяльність "Нашої України" [13]. Березень порівняно з минулими місяцями – найактивніший щодо висвітлення перебігу української парламентської передвиборної кампанії на російських каналах. У програмах чітко простежувалися симпатії до опозиційних партій: Партії регіонів, блоку "НеТАК!", Блоку Наталії Вітренко [14]. 5. Використання медіаефектів та маніпулятивних технологій Ще до старту виборчої кампанії–2006 численні експерти почали активно прогнозувати використання нових та вже випробуваних політичних технологій. Так, Денис Жарких, (Центр "Соціум") наголошував: "На мою думку, нічого нового не буде використовуватися. Немає жодних прецедентів для цього, тому що після "Помаранчевої революції" пішов енергетичний спад. Енергії буде все менше і менше. Від політтехнологів, особливо від московських, вже ніхто нічого не чекає. Цей ринок впав і наразі є зламаним. Вже доведено, що брудні технології не мають великого ефекту. А щодо світлих технологій, тобто більш-менш прийнятних Україні ідеологій, для того, щоб якась світла ідея вийшла на ринок, могла зачепити багато електорату, залишилося обмаль часу. Звісно, можуть з'явитися певні пропозиції, але вони будуть дуже швидко використані, тому що часу справді бракує. Тому, навіть якщо знайшлись би фахівці, а фахівців немає, все одно поширити ці ідеї буде досить складно. Отже, сподіватися на це не варто. Я думаю, головне, що буде перед цими виборами, – це не ринок технологій, а ринок фахівців... Видно, що цей політичний сезон буде більш-менш повільним і млявим – це об'єктивно" [15]. У свою чергу, Денис Богуш, генеральний директор агентства "Интерактив PR групп", стверджував: "Главной политической технологией будет технология компромата. Она уже начала действовать и, я думаю, будет действовать до конца избирательного процесса. Основную часть "сборной команды" составляют украинские политтехнологи, поэтому никаких радикальных перемен в методах избирательной борьбы произойти не должно. Большой помехой для всех СМИ, конечно, будет новая редакция закона "Про выборы народных депутатов Украины". Но я убежден, что журналисты придумают правильную трактовку для своих действий" [15]. А от Ігор Лосєв, доцент кафедри філології Києво-Могилянської академії, був налаштований опримістичніше: "Не знаю, які політичні технології ще можна вигадати, адже весь арсенал політичних технологій ми вже бачили на минулих президентських виборах. Нова влада повинна гарантувати народу чесні вибори, бо в протилежному випадку постає питання, навіщо вона тоді прийшла керува
1. http://www.memo98.sk.
2. http://prostir-monitor.org/metod.php.
3. http://www.memo98.sk/index.php?sm5 =on&base=data/info/metodika.txt.
4. Заключний звіт ОБСЄ за результатами виборів до Верховної Ради України 1998 року. – К., 1998.
5. Заключний звіт ОБСЄ за результатами виборів Президента України 1999 року. – К., 1999. – С. 17.
6. Заключний звіт Міжнародного республіканського Інституту за результатами виборів Президента України 1999 року. – К., 1999. – С. 21.
7. http://www.eim.org.
8. http://prostir-monitor.org/index2006.php.
9. http://prostir-monitor.org/president.php.
10. Чекмишев О. В. Вибори–2006 у дзеркалі ЗМІ: уроки та перспективи // Вісник ЦВК. – 2006. – № 3. – С. 70.
11. Рівний доступ – демократичний вибір: Місячний аналітичний бюлетень за результатами моніторингу. – 2005. – Груд. – С. 32.
12. Рівний доступ – демократичний вибір: Місячний аналітичний бюлетень за результатами моніторингу. – 2006. – Січ. – С. 34, 37.
13. Рівний доступ – демократичний вибір: Місячний аналітичний бюлетень за результатами моніторингу. – 2006. – Лют. – С. 33.
14. Рівний доступ – демократичний вибір: Місячний аналітичний бюлетень за результатами моніторингу. – 2006. – Берез. – С. 36.
15. http://www.telekritika.kiev.ua/articles/135/0/6941/.
16. ForUm. – 2006. – 26 січ.
17. "Інтер". "Подробиці тижня", 12.02.06.
18. "ICTV". "Факти тижня", 23.02.06.
19. "ICTV". "Факти тижня", 26.02.06.
20. "Час". "5 канал", 12.03.06.
21. "Час". "5 канал", 4.03.06.
22. "1+1". "ТСН", 19.01.06.
23. "1+1". "ТСН", 1.03.06.
24. "НТН". "Вчасно. Підсумки", 17.02.06.
25. "НТН". "Вчасно. Підсумки", 9.02.06.
26. "РТР-планета". "Вести", 10.01.06.
27. "ОРТ-международное". "Время", 23.01.06.
28. "ОРТ-международное". "Время", 12.03.06.
29. "ОРТ-международное". "Время", 20.03.06.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові