У статті проведено аналіз відмінностей показників кореляцій між обсягом висвітлення президентських виборів в 2002 р. у різних країнах світу та різноманітними факторами для елітної американської преси й телеканалу АВС. Результат доводить, що редактори таких газет, як "The New York Times", "The Washington Post" і "Wall Street Journal", користуються відмінними принципами відбору новин від принципів редакторів телеканалу АВС. Статистичні результати цього дослідження та дані інших праць дають змогу зробити припущення, що "міжнародна інформаційна еліта" та пересічне населення будь-якої країни світу користуються різними джерелами інформації щодо подій у світі та мають різне про цей світ уявлення.
Ключові слова: висвітлення виборів, редакційний вибір, кореляція.
This article is devoted to analysis of difference in indicators of correlations for the amount of presidential election campaigns` coverage that took place in different countries worldwide in 2004 and different factors for elite print media and broadcasting company ABC. The results confirm that editors of such newspapers as "The New York Times," "The Washington Post" and "Wall Street Journal" use different from editors of ABC principles of news selection. Statistical results of this research and findings of other works suggest that "international informational elite" and population in different countries receive world news from different sources and, as a result, have different pictures about the world.
Key words: election campaigns coverage, correlations.
Зважаючи на гасло газети "The New York Times" "Усі новини, які варто друкувати", мета статті – дослідити, які чинники є головними в тому, що в редакціях газет "The New York Times", "The Washington Post", "Wall Street Journal" і на телеканалі ABC визначають, які новини про президентські вибори в одних країнах є придатними для друку, а в інших – ні.
Основним методом у з'ясуванні того, що впливає на редакційний вибір міжнародних і зовнішньополітичних новин, є пошук чинників, які мають високий рівень співвідношення з обсягом їх висвітлення. Одним із перших, хто запропонував цей метод, є Остгаард (1965), який визначив два види чинників, які впливають на потік новин: зовнішні до новини як такої, насамперед, економічні й політичні фактори, притаманні місцю, де подія, що висвітлюється, відбулася, та фактори, які стосуються суті новини. "Як правило, це фактори, які роблять новини "вартими уваги", "цікавими" або "близькими" для читачів" [1].
Для того, щоб звести до мінімуму фактори, притаманні самим новинам, деякі дослідники зосередилися на аналізі висвітлення стихійних лих. Однією з перших розробок на цю тему є праця Галтунга і Руджа (1965), які дослідили висвітлення криз у Конго, на Кубі та Кіпрі чотирма норвезькими газетами. Вони виявили кілька "законів": аби події у віддалених країнах були висвітлені, "вони мають захоплювати увагу особливо легко" [2]; події мають відповідати очікуванням і бути легкими для розуміння.
Інші дослідження, зокрема праця Вільяма Адамса (1986) та Ван Белле (2000), які також вивчали друковані ЗМІ, визначили, що серед важливих факторів, що впливають на обсяг висвітлення, є кількість туристів з США, логарифм орієнтовної кількості жертв катастроф і відстань від Нью-Йорка" [3].
Виборчі кампанії у різних країнах відбуваються за подібними зразками і процедурами, зменшуючи вплив факторів, притаманних новинам як таким, і дозволяючи дослідникам сконцентрувати увагу на зовнішніх факторах. Також вибори президента – це запланована подія, яка виключає вплив фактора несподіванки.
Дослідження Весхлера (1990) і Бакмена (1993), які вивчали висвітлення виборчих кампаній журналами, мають спільні важливі результати, насамперед те, що фактор зовнішньої політики, ідеологічної близькості між країнами є об'єктом і суб'єктом висвітлення.
У роботі Голана і Ванти (2003) досліджено висвітлення 138 президентських виборів телеканалами CNN, ABC, CBS та NBC. Вони встановили, що культурні й економічні зв'язки та кількість населення мають негативну кореляцію з висвітленням подій засобами масової інформації. До того ж, відносини з США не впливають значною мірою на обсяг висвітлення подій. Важливими факторами були такі: "наявність у країні ядерної зброї чи прагнення країни її створити" [4], конфлікт у регіоні, але не наркотики.
Отже, дослідження друкованих та електронних ЗМІ дали різні результати. Хоча це може бути пояснено тим, що ці дослідження використовували різну статистичну базу та методологію.
Метою цього дослідження є порівняння факторів, що впливають на редакційний вибір у друкованих та електронних ЗМІ, на обсяг висвітлення виборчої кампанії.
Дослідження здійснювалося в кілька етапів. На першому етапі було підраховано обсяг висвітлення виборів, які відбувалися в 2002 р., газетами "The New York Times", "The Washington Post", "Wall Street Journal" і телеканалом ABC. За допомогою електронних архівів Lexis Nexis Academic, ProQest та Television News Archives of Vanderbilt University було підраховано загальну кількість матеріалів, що висвітлювали президентські вибори у різних країнах різними ЗМІ окремо та разом. Одиницею виміру стало слово.
Другий етап – це пошук достовірних даних щодо території кожної країни, кількості її населення, ВВП на душу населення, обсягу торгівлі з США, прямих іноземних інвестицій, допомоги та позик, відстані від Нью-Йорка, рівня свободи слова, потенціалу до соціальних змін та рівня насилля, пов'язаного з президентськими виборами. Для двох останніх чинників складалася шкала за результатом аналізу виборчих кампаній, що відбувалися в цих країнах. Ці фактори є внутрішніми щодо події, решта – зовнішніми.
Третім етапом було визначення кореляції між обсягом висвітлення та іншими факторами за допомогою SPSS із використанням кореляції Пірсона.
Четвертим етапом було обчислення часткових кореляцій, що є нововведенням цього дослідження порівняно з попередніми. Вираховувалася кореляція між обсягом висвітлення та двома факторами у поєднанні.
П'ятим етапом було порівняння результатів кореляцій та часткових кореляцій для друкованих видань та електронних ЗМІ. Це так само є нововведенням цього дослідження.
Оскільки метою цієї статті є порівняння чинників, що впливають на редакційний вибір у газетах та на телебаченні, подано лише результати останнього аналізу.
Для газет були знайдені такі сильні кореляції (0.7 Пірсона і вище): територія країни ("Wall Street Journal" – 0.913); кількість населення ("The Washington Post" – 0.746), "Wall Street Journal" – 0.972; та усі газети разом – 0.784); ВВП на душу населення ("The New York Times" – 0.702); загальна допомога на душу населення ("Wall Street Journal" – 0.879).
Для телеканалу АВС не було знайдено жодної сильної кореляції, але помірна кореляція була знайдена між обсягом висвітлення та рівнем свободи слова в країні (0.506) та рівнем насилля, пов'язаного з виборчої кампанією (0.575). Цікаво, що ці два фактори мають низьку кореляцію з висвітленням президентських виборів друкованими ЗМІ.
Через надзвичайно велику кількість даних часткова кореляція вираховувалася тільки для всіх газет узятих разом та окремо для телеканалу АВС. Для газет сильне співвідношення існує між обсягом висвітлення і прямими закордонними інвестиціями та кількістю населення (0.982); інвестиціями та територією країни (0.954); інвестиціями та ВВП на душу населення (0.869); рівнем насилля та кількістю населення (0.826); загальним зовнішнім боргом та кількістю населення (0.796); розміром інвестицій та потенціалом до соціальних змін (0.783).
Для АВС були знайдені лише дві помірні кореляції: між рівнем свободи слова та ВВП на душу населення (0.536); між обсягом висвітлення і прямими закордонними інвестиціями та кількістю населення (0.400).
Хоча на результати цього дослідження могла вплинути недостатня статистична база (насамперед для телебачення), воно репрезентує новий метод та окреслює напрями подальших досліджень. Отже, можна зробити висновок, що проаналізовані газети ("The New York Times", "The Washington Post" та "Wall Street Journal") не пишуть для широкого американського загалу. Їхня аудиторія – міжнародна бізнес- та політична еліта. Телебачення, зокрема канал АВС, працює на зовсім іншу аудиторію – пересічного американця – чим і пояснюється різниця між чинниками, які впливають на редакційний вибір. Окрім статистичних даних цього дослідження, ця теза має ще кілька додаткових аргументів.
По-перше, американці загалом не читають елітну пресу. Як свідчать численні опитування, громадяни США, так само як і пересічні громадяни різних країн світу, погано обізнані з міжнародними подіями, навіть якщо якась країна постійно згадується в новинах та США активно залучені до цих подій. "Після того, як американські заручники в Тегерані були звільнені в 1981 році, Постман провів опитування, яке ставило за мету вивчити рівень обізнаності американців про Іран. Сотні людей було поставено прості запитання про іранську мову, релігію та уряд" [5]. Дослідник встановив, що майже ніхто не зміг відповісти на жодне запитання.
Враховуючи, наскільки багато загальної площі згаданих газет присвячено висвітленню міжнародних подій ("Wall Street Journal" присвятив 56 статей тільки розвитку політичних подій під час виборів у Бразилії в 2002 р.), жодного співвідношення не існує між тим, про що ці газети пишуть та що люди знають.
Звичайно, не можна сподіватися, що люди, які мають найтриваліший робочий день в індустріальному світі, виявлять активну позицію щодо подій у світі та використовуватимуть свій вільний час для вивчення, тенденцій світових та особливостей різних націй. Згідно з дослідженням Інституту економічної політики, майже третина всіх, хто працює, відробляє понад стандартний 40-годинний тиждень; п'ята частина працює понад 50 годин на тиждень [6]. І кількість робочих годин щороку зростає на 1,6 відсотка. "Опитування, проведене Національною фундацією сну, виявило значний брак сну серед американців; третина всіх респондентів спить менше від семи годин на добу" [6].
Час на дорогу та короткі відпустки – чинники, які викликають постійні стреси. В такій ситуації американці не готові сприймати тривожні новини з-за кордону, які викликають негативні емоції. "Це ставить людину в ситуацію, яка примушує її мати позицію щодо подій у світі, катастроф та ризиків, з якими стикаються різні суспільства. Ця триваюча вимога викликає зворотну реакцію, а саме: ігнорування, спрощення та апатію"[7].
По-друге, як показало це дослідження, повістка телебачення та елітних газет є відмінною. Як продемонструвало чимало досліджень, телебачення є найбільшим постачальником новин для американських громадян. "В типовій американській родині телевізор працює понад сім годин на добу. Фактичний перегляд телебачення людиною віком від двох років становить понад три години на добу" [8]. Дослідник Стефана Хесса зазначає, що газети постачають новини майже вдвічі більшій кількості країн, ніж телебачення. Хесс зробив висновок, що "телевізійні новини створюють значно простішу мапу світу, ніж друковані ЗМІ" [9].
По-третє, водночас більшість спостерігачів роблять припущення, що газети стають кращими тому, що вони не працюють на інтереси пересічного читача. "The New York Times", "Wall Street Journal" та "The Washington Post" стали значно кращими, ніж були колись. Це саме тому, що вони намагаються задовольнити інтереси значно меншої аудиторії, ніж телебачення, звертаючись до відносно обраної групи" [10].
Бізнес-еліта, урядові чиновники високого рівня та інші визначні та впливові люди в будь-якому суспільстві є читачами американської елітної преси. Ці неамериканські читачі є тими, кого Вільям Рід та інші дослідники визначили як "міжнародну інформаційну еліту", які, незалежно від географічного розташування, "поділяють багатий багаж спільного досвіду, ідей, напряму думок та підходів до вирішення міжнародних проблем" [5,88].
"Wall Street Journal" запустив дуже вдалу азійську редакцію в 1976 р., яка "висвітлює бізнес, що відбувається в 16 країнах, на 6 000 квадратних кілометрах від Маніли до Карачі" [5,90]. Газета також має європейську редакцію, яка розташована в Нідерландах. "Газета, яку можна придбати в день друку в Європі та в Великобританії, пише для міжнародних топ-менеджерів по всій Європі" [5,90].
"The Washington Post" та "The New York Times" не лише читаються за кордоном як американська преса, вони насправді перетворилися на європейські та міжнародні ЗМІ, спільно володіючи інформацією та постачаючи статті для газети "International Herald Tribune", яка друкується в Парижі та позиціонує себе як "найкраща міжнародна газета для лідерів думок та тих, хто приймає рішення по всьому світу"[11]. Коли це писалося (14 квітня 2004 р.), п'ять з десяти найпопулярніших статей на веб-сайті "International Herald Tribune" мали підпис журналістів "The New York Times". "Все ще залишаючись американською газетою в своїх поглядах та оцінках, вона все більше здобуває читацьку аудиторію поза межами США. Майже половина всієї читацької аудиторії є елітною групою європейських інтернаціоналістів – бізнесменів, дипломатів та журналістів, що вільно володіють англійською мовою" [5, 88].
По-п'яте, як свідчать результати цього дослідження, прямі іноземні інвестиції та закордонний борг розташовують країну під радаром редакторів цих газет, якщо країна також близька географічно та якщо в цій країні відбуваються акти насилля. У 2002 виборчому році Колумбія могла б бути країною, про яку найбільше пишуть американські ЗМІ, якщо б висвітлення виборів у цій країні відбувалося з точки зору пересічного американця. Вісімдесят відсотків від усієї кількості наркотиків, що постачаються до США, походять з Колумбії. США надали майже два мільярди доларів, переважно для військової допомоги у 2000 і 2002 рр. Виборча кампанія в Колумбії характеризувалася високим рівнем насилля. Популярний політик та письменниця Інгрід Бетанкурт була викрадена лівими повстанцями, а лідируючий кандидат Альваро Урібе ледве вцілів під час замаху на життя, коли вибухнув автобус. Але Колумбія опинилася лише на шостому місці серед всіх країн, які висвітлювалися "The New York Times", після Південної Кореї та Зімбабве, на четвертому місці – в "The Washington Post" та на п'ятому – в "Wall Street Journal".
Водночас АВС за кількістю слів присвятила найбільшу увагу саме Колумбії, якій поступилися Ірак та Франція.
Якщо пересічні громадяни, переважно патріоти своїх країн, дивляться телевізор та виявляють мало інтересу до подій у окремих країнах, космополітичноорієнтована міжнародна еліта читає "The New York Times" та є добре обізнаною з міжнародними тенденціями, які здебільшого стосуються її персонально.
1. Ostgaard E. Factors influencing the flow of the news // Journal of Peace Research, 2, 9–64. – 2004. – 5 May. – http://www. jstor.org/view. – Р. 45.
2. Galtung J. & Ruge M. H. The structure of foreign news // Journal of Peace Research, 2 (1), 64–91. Retrieved May 5, 2004. – http:// www.jstor.org/view. – Р. 81.
3. Van Belle D. New York Times and network TV news coverage of foreign disasters: The significance of the insignificant variables // Journalism and Mass Communications Quarterly. – 77 (1). – Р. 119.
4. Golan G. & Wanta W. International elections on U.S. network news: An examination of factors affecting newsworthiness // Gazette: International Journal for Communication Studies. – 65 (1). – Р. 33.
5. Hachten W. A. The world news prism: changing media of international communication. – Fourth Edition. – Ames; Iowa: Iowa State University Press. – Р. 129.
6. Golden L. & Jorgensen H. Time after time: Mandatory overtime in the U. S. economy. The Briefing Paper of Economic Policy Institute. – 2004. – April 17. – http://www.epinet. org/briefingpapers. – Р. 1.
7. Clausen L. Global news production. Copenhgagen. – Copenhgagen Business School Press. – Р. 21–22.
8. Gerbner G. Cultivation analysis: An overview. Mass Communication & Society. – 1 (3/4). – Р. 178.
9. Seib P. The global journalist: News and conscience in a world of conflict. – Lanham: Rowman & Littlefield Publishers, Inc. – Р. 18.
10. Zakaria F. The future of freedom: Illiberal democracy at home and abroad. – New York & London: W.W. Norton & Company.– Р. 232.
11. International Herald Tribune. – 2004/ – April 14. – http://www.iht.com/frontpage.html.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові