Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Ні про що

Сергій Сіваченко

Ні про що – та точніше не можна,
Ні для кого – та чутимуть всі:
Розростається звістка тривожна
У німій безпорадній красі.

Вицвів грім дзвонарів – не почули,
Загорілося небо – катма,
Бо іще обіймались з минулим,
Притискали руками двома.

Чхання пострілів – поза увагу,
Дотик кулі – таран комара.
Але щось відбиває наснагу
Монотонне тримати “Ура!”

Відступає колона заклята,
Свої очі ховає в туман.
Але поле вчорашнього свята
Кров’яний затягнув целофан.

Хвиля зойків руйнує терпіння,
Сміх безглуздий катує думки,
Навіть сонце стріляє промінням
Й, ніби тол, детонують зірки.

Втікачі загрузають в багнюці,
Що створило пролите вино
Й застигають у каторжній муці,
Проте колесу змін – все-одно.

Меле долі людські чорне диво,
Тільки згубі коритись не слід.
Хоч спинити його неможливо,
Але можна сповільнити хід.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові