Ласкаво просимо

Ознаки суспільного мовлення в ефірі місцевих телекомпаній України

Key words: national TV-channel becoming.

За 15 років існування в незалежній Україні місцевих студій телебачення спостерігається різноманіття каналів і передач, значна диференційованість смаків і переваг масової аудиторії. Телеглядачі на місцях краще знають, що б вони хотіли дивитись. Сьогодні спілкування з телебаченням може розцінюватись як галузь відносної свободи прояву різних смаків і соціокультурних орієнтацій, як одна з небагатьох сфер суспільного життя, де здатні не лише маніфестуватись, а й реалізуватися різні інформаційні (розваги, відпочинок) потреби населення. Телепродукцією місцевого мовлення, якій віддається найбільша перевага, є новини, публіцистичні, дитячі, просвітницькі, розважальні й музичні програми.

Слід зазначити, що від початку заснування місцеві телекомпанії не повною мірою мали змогу готувати оперативні випуски новин, задовольняючись здебільшого щотижневими підсумковими випусками інформаційних аналітичних програм. На початку 90-х рр. таким інформаційним мовленням послуговувалися до 50 відсотків місцевих телекомпаній.

Переконавшись у перевагах оперативного донесення інформації та зміцнивши матеріальну базу, місцеві студії, починаючи з 2000 р., масово запроваджують щоденні випуски новин.

Ефективність телебачення в цілому і місцевого зокрема залежить від здатності телекомпаній забезпечити достатню якість відповідних програм і їх привабливість для масової аудиторії.і радіожурналістів – виховувати в людей державницьке мислення, розкривати гуманістичний зміст української національної ідеї, складовими якої є державна незалежність, самоповага, добробут людей. Дуже важливо повернути українцям історичну свідомість, дати їм, за словами Григорія Сковороди, духовний меч як найвищу духовну, моральну, естетичну цінність" [1].

Попри проблеми, пов'язані передусім з якістю мовлення, програмне наповнення місцевих (зокрема обласних державних телерадіокомпаній) упродовж років незалежності залишається соціальним, з великою часткою суспільного продукту. Наведемо результати аналізу програмного наповнення місцевих телекомпаній (зріз різних регіонів) у перші роки після отримання ними ліцензій Національної ради.

Телекомпанія "ТВА" (Чернівецька область) Програма "Крок до ринку" порушує питання приватизації, ознайомлює власників майнових сертифікатів з об'єктами, що приватизуються, акцентує увагу на їх перспективності; "Довіра" – роздуми публіцистів краю про сьогодення; "Погляд з ратуші" – про роботу органів місцевої влади тощо. "Панно кохання" (вітання музичні) – щодня по 30 хв.; "Крок назустріч" (служба знайомств) – щотижня по 30 хв.; “Християнська передача" (бесіда на біблійні теми) – щотижня 30 хв.

Телерадіокомпанія "ТВ-центр" (м. Кіровоград)

Головні напрями програмної концепції телерадіоорганізації відповідно до вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення" [2]: створення та поширення культурно-освітніх, публіцистичних, розважальних, музичних, спортивних програм, а також програм для дітей та юнацтва.

Телерадіокомпанія "ТВ-центр" готує та транслює власну продукцію. Так, кожного дня виходить інформаційний блок "Етюд дня" (по 5 хв. тричі на день), щотижня інформаційна програма "Цейтнот" (30 хв.), програма для дітей "Кукарача" (30 хв.), публіцистична програма "До бар'єра" (15 хв.), а також програми "Прес-С" (огляд періодики), "Бон-Тон" (мода та фотомистецтво) та ін.

Миколаївська обласна державна телерадіокомпанія

Від початку створення було взято курс на розширення обсягів і підвищення якості інформаційних програм. Випуски теленовин виходили п'ять разів на тиждень. За окремими планами, погодженими з обласною і міською держадміністраціями, готуються передачі "Держадміністрація інформує" (двічі на місяць по 15 хв.) та програми "Прямий зв'язок" за участю голів держадміністрацій, працівників галузей, управлінь та відомств (раз на місяць, хронометраж 1 год.). Проблемам відродження національної культури, свідомості та мови присвячено щомісячну програму "Основа", яка готується за участю і допомогою осередку товариства "Просвіта".

Двічі на місяць виходить 15-хвилинна програма "Конституція України – запитання та відповіді". З метою постійного підтримання зворотного зв'язку з глядацькою аудиторією широко використовуються можливості прямого ефіру.

Так, чотири рази на тиждень наживо, із телефонами в студії, виходять програми "ТВ-експрес", щомісяця – передачі "Круглий стіл", у щотижневій передачі "Вам слово" з приводу різноманітних проблем сьогодення виступають телеглядачі. Щотижня виходить в ефір екологічна програма "ЕКО", яка також має широкий резонанс у глядацької аудиторії.

У цей період творчі зусилля колективу телерадіокомпанії зосереджені головним чином на поліпшенні художньої і технічної якості всіх передач, зокрема художніх, молодіжних і розважальних, які становлять сьогодні понад 30 відсотків від загального обсягу мовлення.

Серед таких програм можна відзначити "Театр відкритих сердець", "Третя ложа", "Відкрита скриня" та ін. Проведені дослідження програмного наповнення місцевих ТРО засвідчують збереження соціального наповнення ефіру телепродуктом власного виробництва, який співзвучний з часом.

Незважаючи на комерціалізацію мовлення наступних років, соціальні, інформаційні, просвітницькі програми займають в ефірі місцевих ТРО більшу частину. Водночас регіональні та загальнонаціональні телеканали всупереч програмним концепціям значно скоротили мовлення для дітей, молоді, незахищених соціальних верств.

Показовим є той факт, що у щорічних преміях "Телетріумф" (номінація – "дитяча програма") 90 відсотків номінантів – місцеві та регіональні ТРО.

У звіті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2005 р. зазначені, зокрема, телерадіокомпанії, до яких застосовано санкції за порушення умов ліцензій: ЗАТ "Нікопольський медіацентр" (м. Нікополь, Дніпропетровської обл.); ТОВ "Сім'я і дім" (Волинська обл.); ЗАТ "Новий канал" (м. Київ), АТ "Онікс" (м. Харків ) – "за недостатній обсяг просвітницьких, культурологічних, дитячих програм" [2]. Подібну принциповість варто було б застосувати і до загальнонаціональних мовників.

Водночас від початку 90-х рр. в Україні тривають дискусії щодо місця і ролі суспільного телерадіомовлення. У липні 1997 р. прийнято Закон України "Про систему суспільного телебачення і радіомовлення." У ньому зникли положення Закону "Про телебачення і радіомовлення" стосовно контрольного пакета акцій, що мав належати державі, та десятивідсоткове обмеження для недержавних засновників.

Законодавчої плутанини додали зміни до Закону "Про телебачення і радіомовлення”, якими було введено поняття громадського телерадіомовлення.

Верховна Рада 21 листопада 1997 р. ухвалила Постанову "Про створення телерадіоорганізації суспільного мовлення України", якою передбачалося надати Акціонерному товариству "Громадське Українське радіо і телебачення" (ГУРТ) статус телерадіоорганізації громадського мовлення як невід'ємної частини суспільного мовлення. Через неврегульованість питань ліцензування цієї ТРО на каналі "УТ-2" вона так і не вийшла в ефір. Далися взнаки і розбіжності інтересів щодо контролю над каналом Верховною Радою та Адміністрацією

Президента, а також всередині самої Верховної Ради.

Основними чинниками суспільного мовлення є: відсутність реклами; дистанціювання від владних інституцій; наявність спеціальних органів громадського контролю; вирішення питань фінансування (утримання) через різні форми, у тому числі абонплату.

На жаль, нині не видається реальним створення повноцінного, незалежного загальнонаціонального каналу суспільного мовлення. Громадяни суспільства (за мінімального відсотка середнього класу) не готові поки що утримувати такий канал.

Разом з тим проблематичною є цілковита відмова від державного телемовлення в період внутрішніх та зовнішніх загроз. Відкритим на сьогодні є також питання виділення відповідного частотного ресурсу для новоствореного каналу.

Підсумовуючи вищезазначене, констатуємо факт наявності ознак суспільного мовлення в місцевому телемовленні та звуження соціальної, просвітницької суспільної тематики на загальнонаціональних телеканалах.

У перспективі обласні державні телерадіокомпанії могли б стати основою загальнонаціонального телеканалу суспільного мовлення, першим етапом створення якого міг би бути всеукраїнський телеканал "Культура". Більшість місцевих телеорганізацій зберегли художнє мовлення, програми про традиції українського народу, молодіжні, дитячі передачі.

При телерадіокомпаніях у різних регіонах працюють дитячі студії, до роботи яких залучається учнівська молодь.

Місцеве телебачення впродовж багатьох років демонструє тісний зв'язок з громадою тих населених пунктів, де воно функціонує, відображаючи палітру суспільного життя в усіх його проявах.

1. Лизанчук В. Завжди пам'ятай – ти українець! – Л.: Вид-во Львів. ун-ту ім. І. Франка, 2001. – 679 с.

2. Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. – 2006. – № 4. – С. 42–45.