Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Навчальні передачі та їх роль у навчальному процесі

В. Я. Миронченко
к. філол. н., проф.
УДК 070–37

У статті описано досвід підготовки навчальних радіопередач, які готують студенти під керівництвом викладачів. Ці передачі дозволяють студентам закріпити на практиці теоретичні знання, здобуті на лекціях, а викладачам – вести постійний контроль за навчанням студентів. Навчальні передачі, наголошується у статті, прискорюють професійне становлення майбутніх радіожурналістів, дозволяють подолати одвічну проблему вищої школи – відірваність теоретичного навчання від практики мовлення.

Ключові слова: навчальні радіопередачі, професійне становлення майбутніх радіожурналістів.

The experience of creating of radio-programs, wich prepares students under the tutorial managing. The programs alloys students to закріпити (to maintain) the theoretical knowledges (skills, learning) gained at the lectures. Students programs fasten the profetionall cmaновлення the future radio – journalists, the opportunity to overcome (coguer) the problem of high school – відірваність the theoreticall teaching from practice skills.

Key words: creating of radio-programs, profetionall future radio-journalists,

Про навчальні передачі пишу не вперше, бо на власному досвіді переконався в їхній високій ефективності. Пишу ще й тому, що чимало проблем, пов'язаних із впровадженням цих передач у навчальний процес, усе ще залишаються нерозв'язаними [1–3].

Перші навчальні передачі на кафедрі телебачення і радіомовлення почали готувати одразу ж після того, як у 1970 р. було збудовано навчальну радіостудію. Облаштовано її було у Жовтому корпусі за адресою: бул. Шевченка, 14.

Спочатку це були випуски новин. У їх підготовці під керівництвом викладача брали участь усі без винятку студенти радіогрупи. Вони збирали новини на різних кафедрах та факультетах, описували їх, верстали із них інформаційні випуски і самі ж представляли їх аудиторії. Слухачами тих випусків теж були студенти – їхні колеги з різних курсів та факультетів. Мовлення велося за графіком, розробленим і затвердженим на кафедрі.

Облаштована студія дозволяла вести мовлення наживо у "коридорний ефір" і одночасно записувати передачу на плівку. Згодом ці записи за участю викладача аналізувалися на практичних заняттях – успіхи й промахи авторів, манера мовлення ведучих, верстка випуску… Студенти виявляли велику зацікавленість і активність при розборі таких передач, доброзичливо вказували своїм колегам на помилки, звертали увагу на творчі й мовні огріхи. Бралися до уваги зауваження та поради викладача, а також усні рецензії та оцінки "коридорної аудиторії".

Загалом на цих заняттях панувала атмосфера піднесеності, кожне з них перетворювалося на свято творчості, на якому кожен його учасник міг продемонструвати свої творчі здобутки та можливості. Закінчувалися такі заняття, як правило, плануванням наступного випуску, під час якого кожен студент одержував нове завдання, з'ясовував своє місце і роль у підготовці чергового випуску.

Організоване у такий спосіб навчання виявилося доволі результативним, оскільки забезпечувало легке перетікання знань від викладача до студентів, дозволяло їм швидко набути навичок та умінь, необхідних для створення ефірної продукції. З огляду на високу ефективність таких занять, кафедра вирішила розширити набір навчальних передач. У "коридорному ефірі", крім випусків новин, почали лунати культурно-мистецькі передачі, у яких представлялися невеликі прозові та поетичні твори студентів, пісні, створені студентськими бардами, аналізувалися нові книги, кінофільми, театральні вистави. Перед мікрофоном навчальної студії з'явилися ді-джеї, які самі складали й вели концертні програми, що передавалися під час перерв та перезмін. Чимало охочих приходило послухати й спортивні випуски, які теж готували студенти, що набували навичок спортивного коментування.

Усі ці передачі теж йшли в ефір наживо і записувалися на плівку для аналізу на практичних заняттях. Керували їх підготовкою автор цих рядків і тоді ще аспірант кафедри, а нині проф. М. І. Прокопенко.

Коли було збудовано навчальну телестудію, здобутий досвід підготовки навчальних радіопередач почали використовувати й наші колеги – викладачі-телевізійники. Вони теж стали готувати навчальні телепередачі, які подавались уже не в "коридорний ефір", а в спеціальну аудиторію, устатковану телевізійними екранами. Знайти вільне місце у такій аудиторії під час перегляду навчальних передач було нелегко. Налагодила випуск цих передач і тривалий час керувала їх підготовкою доц. Т. В. Щербатюк.

Набутий у Жовтому корпусі досвід підготовки навчальних передач був продовжений і розвинутий у новому навчальному корпусі за адресою: вул. Мельникова, 36/1, куди разом з усім Інститутом кафедра телебачення і радіомовлення переїхала у 1993 р. Тут було збудовано нові навчальні студії – спочатку радіо-, а через деякий час і телевізійну. Вони були оснащені новітньою цифровою апаратурою, що дозволило вести мовлення по загальноуніверситетській комп'ютерній мережі. Тому і самі студії, і їхнє оснащення тепер є об'єктом вивчення.

Крім випусків новин, у новому навчальному корпусі з'явилася ще одна навчальна передача – "Тиждень". Це оглядова передача, що складається із хронікальних повідомлень про події, що відбулись упродовж тижня в Інституті журналістики. Виклад повідомлень тут ведеться у хронологічній послідовності. Як відбивки, що розмежовують і відокремлюють одне повідомлення від іншого, виступають звукові знаки: гонг, музичний акорд або електронний сигнал. "Тиждень" має тижневу періодичність, власну назву й заставку. Керує підготовкою його випусків доц. О. Я. Гоян.

Значно розширився змістовий діапазон "Новин університетського життя". Як і раніше, студенти самі готують цю передачу, але збирають новини не лише у стінах рідного університету, а в усіх організаціях та установах, що є дотичними до вищої школи. Значну кількість цікавих новин вони, зокрема, знаходять на освітянському порталі в інтернеті. Ось, для прикладу, яким був випуск новин за 29 листопада 2005 р.

(Заставка)

Привіт усім, хто нас слухає! Перед мікрофоном Віталій Чухліб та Надія Еверт. Слухайте новини університетського життя.

(Відбивка)

Чимало студентів мали змогу поповнити свій бюджет на річницю “Помаранчевої революції”. Такий своєрідний "додаток до стипендії" перепав студентам, які погодились тримати стяги партії "Батьківщина" на майдані Незалежності під час урочистостей з нагоди річниці. Механізм отримання платні за таку роботу виявився досить складним: "прапороносці" весь вечір метушливо шукали людину, яка мала зібрати прапори й видати по двадцятці. Зрештою знайшли. Усі залишились задоволеними.

Утім, можливість підзаробити студентам надавали й інші політичні сили: "Наша Україна", "Партія реформи і порядок" та "Зелені".

Київрада підтримала ініціативу Міністерства освіти та науки України щодо створення у столиці України єдиного для всіх вишів студентського містечка. За словами мера Олександра Омельченка, наразі готується рішення про виділення земельної ділянки. На ній буде споруджено студентський кампус – звичне у багатьох країнах студентське містечко. На його території намічено звести культурні, побутові та спортивні заклади. А в гуртожитках цього містечка студенти мешкатимуть по одному в кімнаті.

Ректор Києво-Могилянської академії закликав студентів спілкуватись виключно українською мовою не тільки на заняттях, а й на вулиці. В'ячеслав Брюховецький каже, що його звернення продиктоване тривогою за українську мову та її повноцінне функціонування. На його думку, українці мають спілкуватись рідною мовою повсюдно і повсякчас, аби зберегти свою націю. Лист-звернення ректора Могилянки опублікувала "Молодіжна правда"…

Не буду цитувати увесь випуск. Зауважу лише, що до його складу, крім столичних освітянських новин, входять зазвичай вісті з регіональних вишів, повідомлення про навчання і побут іноземних ровесників, хроніка наукових і культурних подій у вищих школах, розповіді про переможців різноманітних студентських конкурсів, про нове у студентському побуті, студентський кримінал тощо. Тривалість випуску залежить від наявності цікавої інформації, що є у розпорядженні ведучих. Але, як правило, вона коливається у межах 10–15 хвилин.

Закінчується випуск приблизно так:

– Ви слухали новини університетського життя. Випуск підготували студенти радіогрупи другого курсу Інституту журналістики. Вели його Віталій Чухліб та Надія Еверт.

– Охочим послухати нас в інтернеті називаємо адресу: www.journ.univ.kiev.ua. Повторюю:

www.journ.univ.кiev.ua.

– Бувайте.

– До наступної зустрічі!

Якісно новий крок у розвитку журналістської освіти знаменує собою радіопрограма "Студентська хвиля", яка з'єднала багатьма нитками університетську освіту з редакційною практикою. Вона була створена у відповідь на потребу практики в 1996 р. Тоді, нагадаю, у перші роки незалежності нові радіостанції виникали ледь не кожного тижня, росли, як гриби. І майже всі вони починали вести мовлення російською мовою. Або ж мовним суржиком на зразок говірки Вєрки Сердючки.

Природно, громадськість обурювалася, вимагала від засновників цих станцій, щоб радіо розмовляло зі слухачами державною мовою, як того вимагає закон. Ті ж, виправдовуючись, говорили, що з радістю перейшли б на державну мову, якби могли знайти українськомовних ведучих.

"Підготуйте нам таких ведучих, – звертались вони до Інституту журналістики, – і проблема відпаде сама собою". От у відповідь на цю потребу практики кафедра телебачення й радіомовлення й розробила проект створення радіопрограми, яка б в умовах реального радіомовлення забезпечила прискорену підготовку майбутніх українськомовних ведучих. З цим проектом ми звернулися до Віктора Пасака – відомого радіо- і тележурналіста, який на той час очолював Київську державну регіональну телерадіокомпанію.

Віктор Володимирович зрозумів корисність нашого починання буквально з перших слів. І без будь-яких вагань та бюрократичної тяганини одразу ж виділив час на київській трансляційній мережі. Причому не півгодини, як просила кафедра, а цілих 45 хвилин у неділю від 23.05 до 23.50. Це був саме той проміжок часу, який раніше займала радіостанція "Юность" Всесоюзного радіо. Саме його і закрила наша передача, яка дістала назву "Студентська хвиля". Перший випуск навчальної радіопрограми було передано по київській трансляційній мережі 1 грудня 1966 р. І відтоді впродовж шести років вона лунала у квартирах киян. Згодом її було введено до складу недільних програм "Променя". Тепер її можна слухати в інтернеті за адресою, яка вже була зазначена раніше.

Не хочеться, щоб у читачів склалося враження, що в процесі становлення навчальної передачі не виникало ніяких труднощів і проблем. Вони, звичайно, були. І технічного, й творчого характеру. Були успіхи, були й невдачі та неприємності, які часто виникали через недисциплінованість або невміння студентів. Іноді нам навіть погрожували судом… за гострі викривальні матеріали. Усе це ми пройшли і подолали, бо завжди відчували розуміння і зацікавлену підтримку журналістів-практиків. Тепер "Студентській хвилі" вже ніщо не загрожує – вона здобула загальне визнання, стала на кафедрі корисною і невід'ємною частиною навчального процесу.

У практиці українського радіомовлення ця програма є унікальною, бо готують її не штатні журналісти, а студенти, які лише опановують майбутній фах. Основна роль студентів у цій передачі – авторська. Але й не тільки. Студенти беруть участь у створенні передачі ще й як ведучі, режисери, монтажери та звукооформлювачі. Разом з викладачем вони планують наступні випуски, готують для них бюлетені текстових новин та озвучені повідомлення.

Унікальною вона є й за тематикою. Програма розповідає про навчання і побут студентів, проблеми вищої школи, хід її перебудови та прилучення до Болонського процесу, настрої, які панують серед викладачів та студентів. Тут подаються відомості про нові кафедри й факультети, появу нових лекційних курсів та підручників, про наукові здобутки студентів та викладачів. Загалом вона прагне віддзеркалювати всі аспекти життя вищої школи.

Не цурається "Студентська хвиля" й політики. Адже сучасна молодь прагне брати участь у політичному житті країни. І форми цієї участі не обов'язково політичні мітинги, лозунги, демонстрації чи пікети. Для багатьох студентів політика – це здатність брати участь у справах держави, стійка громадянська позиція та вміння цю позицію обґрунтувати й захистити. Тому, попри всі намагання деяких освітянських чиновників відлучити студентів від участі у політичному житті, "Студентська хвиля" постійно веде політичну тематику, демонструючи слухачам особисті переконання студентів та загальний стан свідомості майбутніх фахівців.

Таке спрямування програми є цілком виправданим, оскільки спеціалізована студентська преса ще перебуває у процесі становлення. Немає аналогічної програми й на телебаченні.

При підготовці "Студентської хвилі" студенти оволодівають технікою мікрофонного мовлення, специфічними для молодіжного мовлення жанрами, стилістикою цього виду мовлення, методикою і технологією підготовки складних монтажних програм. Робота над створенням ефірної продукції надзвичайно здружує і дисциплінує студентів, викликає у них почуття відповідальності за спільну справу. Адже сьогодні студент виступає в ролі автора, готує матеріал для свого колеги, а завтра вони міняються ролями: автор стає ведучим, а ведучий – автором. Усе це істотно впливає на якість навчальних матеріалів, бо готуються вони для передачі в ефір, а не для того, щоб їх послухав викладач і поставив у своєму кондуїті хрестик.

Важливо й те, що робота над створенням ефірної продукції вносить у творчий процес елемент змагання. Кожен новий ведучий прагне перевершити своїх попередників, створити цікавішу програму. До того ж, студенти зазвичай експериментують, шукають нові виражальні можливості в

уже відомих і випробуваних формах та способах відображення дійсності. Розглянемо структуру одного із випусків "Студентської хвилі" за 26 травня 2006 р.

(Заставка)

Вед.: Добрий день , шановні друзі!

Ви слухаєте "Студентську хвилю", яку сьогодні ведуть Олена Білецька та Інна Горгонтій.

Далі ми вам розкажемо:

– як готуватись до іспитів та заліків;

– чому в бібліотеці нам не видають потрібні книги;

– які іноземні мови є найпопулярнішими серед сучасного студентства;

– які газети й журнали читаємо ми;

– про ставлення студентів до релігії;

– про журналістську весну, яка вже стукає у наші двері;

– про коронацію нових Містера й Міс Інституту журналістики;

– і, нарешті, про те, як ми плануємо відпочивати влітку.

Про все це трохи згодом, а зараз – випуск новин.

(Випуск студентських новин на 5 хвилин)

(Пісня – один куплет)

Вед.: Ну от, після короткої музичної паузи знову повертаємось до наших щоденних турбот.

А сьогодні вони пов'язані в основному із заліками та іспитами, що невблаганно насуваються на нас.

А як краще підготуватись до того, щоб успішно подолати семестровий Рубікон, знає Ірина Ільченко.

(Сюжет Ільченко)

Вед.: Олено, ти вже маєш усі книжки для іспитів?

– Та де там! Майже половини не знайшла.

– Я теж, хоч у каталогах вони є. Але на руки їх не видають.

– Чому не видають? Які причини? От цю проблему за завданням "Студентської хвилі" якраз і з'ясовувала Оля Коломієць.

(Сюжет Коломієць)

Вед.: Ви слухаєте "Студентську хвилю" – програму для студентів і про студентів. Наступний наш сюжет про іноземні мови. Його підготувала Юлія Пусь. Вона дізнавалась, які з них є найзатребуванішими серед сучасних студентів.

(Сюжет Пусь)

…І так до кінця. Після підводок, відбивок і відводок подаються сюжети у тій послідовності, в якій вони були оголошені в анонсі. Для перепочинку сюжети чергуються із популярними у студентському середовищі піснями. Іноді, якщо у ведучих є багато "гарячих" повідомлень, у тканину програми вводиться ще один випуск новин. Він, як правило, подається ближче до кінця.

Ведуть програму студенти по черзі – парами або поодинці.

Така програма, як бачимо, будується на основі поєднання двох способів відображення дійсності: повідомлень про події, що відбуваються у студентському середовищі, та їх інтерпретації. "Студентська хвиля" – це не лише повідомлення фактів, а й їх аналіз, оцінка чи роз'яснення. Це також зіткнення різних точок зору і ненав'язливий заклик до тверезих оцінок власних вчинків. У кожному випуску програми подається 5–7 аналітичних сюжетів. Їх тематику можна звести приблизно до такого переліку: l Стипендії вистачає на… l Що читають студенти крім підручників? l Що для мене Україна? – постійна рубрика програми. l Чому студенти посилено вивчають іноземні мови? l Ваш майбутній фах. l Що ми знаємо про Болонський процес? l Де і як ми відпочиваємо від лекцій? l Мобілка для студента: помічник чи розвага? l Комп'ютер у житті студента. l Студент повернувся з-за кордону. l Як можна обманути викладача? l Як ми проводимо вільний час? l Як стати дюймовочкою? l Яким має бути сучасний український парубок або українська панна? l Паління цигарок: мода, потреба чи дурість? l Чому на заняттях ми говоримо українською мовою, а на перервах – російською? l Де і як ми підзаробляємо? Як влаштуватись на роботу? l Студент і молодіжна преса: чи влучає вона в наш інтерес? l Чим нас не влаштовує сучасне телебачення? l Чи поїдете ви після закінчення вишу на постійне місце проживання за кордоном? l Хто і як турбується за здоров'я студентів? l Які партії реально дбають про студентів та молодь?

Слід зазначити, що в процесі підготовки чергового випуску програми кожен ведучий формує її "під себе", тобто він робить її ніби авторською програмою. Що знову ж таки стимулює творчі пошуки, породжує дух суперництва, допомагає кожному студенту розкритись індивідуально. Постійна робота над підготовкою сюжетів, участь у плануванні, написанні текстів для ведучого, зачитування його перед мікрофоном, монтаж та поєднання людської мови, шумів та музики в єдине ціле формують не просто "гвинтиків" системи виробництва ефірної продукції, а насамперед кваліфікованих фахівців, які стають здатними брати свідому участь у редакційному виробничому процесі.

Створення навчальних передач дозволило подолати одвічну проблему вищої школи – відірваність теоретичного навчання від практики мовлення. За спостереженнями автора цих рядків, участь студентів у підготовці навчальних передач істотно скорочує терміни професійного становлення майбутніх радіожурналістів. Вони швидше залучаються до участі у суспільних справах, швидше усвідомлюють можливості й покликання радіожурналістики. Пройшовши вишкіл "Студентської хвилі", наші випускники легко адаптуються до умов редакційної роботи. Часто ще до закінчення університету чимало з них зараховуються на редакційні посади. З методичної точки зору, регулярні навчальні тренінги студентів у створенні ефірної продукції корисні ще й тим, що дозволяють викладачеві вести постійний контроль за навчанням студентів. При цьому ще задовго до екзамену або заліку він має чітке уявлення про рівень знань та умінь кожного студента. А це дозволяє і йому, і студентам ефективніше використовувати навчальні години, зосереджувати увагу на прогалинах у знаннях та уміннях.

Загалом ми домоглися того, до чого прагнули. "Студентська хвиля" прискорила заселення українського ефіру кваліфікованими українськомовними журналістами. Оксана Маловічко, Юрій Матвійчук, Ольга Папуша, Олена Зелінченко, Віктор Науменко, Юлія Когут, Владислав Обух, Ярина Лазько, Оксана Ващенко… Їхні голоси в ефірі ми чуємо майже кожного дня. А скільки вихованців "Студентської хвилі" працює на телебаченні? Алла Мазур, Олександр Загородній, Лідія Таран, Юлія Лободко, Сергій Андрушко, Сергій Захарченко… Перелік можна продовжити, бо чимало з них працюють ще й в обласних телерадіокомпаніях. Одним словом, навчальні передачі – це справжні творчі майстерні, своєрідні "кузні кадрів". Однак, щоб вони остаточно утвердились у навчальному процесі, слід здійснити кілька цілком конкретних заходів.

Насамперед треба узаконити навчальні передачі, а також навчальні друковані видання, підвівши під них правові засади. Адже всі вони досі не введені до навчальних планів, а викладачі, які керують їхньою підготовкою, працюють по суті на громадських засадах, не одержуючи за це жодної години навчального навантаження. Тому треба розробити і затвердити "Положення про навчальні телерадіопередачі та друковані видання Інституту журналістики", а також запровадити прийнятну шкалу оплати праці викладачів, які керують підготовкою цих передач та видань. Останнє, до речі, могло б значно піднести зацікавленість викладачів у цій справі.

Варто також відмовитися від практики, за якою керівництво навчальною практикою доручається тим викладачам, в яких не вистачає навантаження. Чимало з них згодом розглядають це навантаження як "зайвий клопіт" або як "постійний головний біль". Керувати творчими майстернями мають досвідчені й авторитетні журналісти, які не тільки мають що передати студентам, а й знають, як треба передавати професійний досвід, можуть стати прикладом для студентів.

Гадаю, варто також укласти угоди з редакційними колективами про співпрацю і партнерство. Таку угоду, до речі, Інститут журналістики уклав з Київською державною регіональною телерадіокомпанією, коли зачинав випуск "Студентської хвилі". Згідно з досягнутою домовленістю Інститут журналістики став виробляти ефірний продукт, а телерадіокомпанія передавати його в ефір. Подібні угоди можна укласти й з редакціями друкованих видань, для яких студенти під керівництвом викладачів або штатних працівників редакції будуть періодично готувати тематичні полоси або розвороти. Ці угоди не тільки істотно наблизять Інститут до практики, а й допоможуть долати фінансову скруту, яку він відчуває при організації виробничої практики.

До речі, подібні угоди вже почали укладати вищі технічні школи. Так, наприклад, першокурсники Державної машинобудівної академії після зарахування на навчання одержують два документи: студентський квиток і пропуск на місцевий Новокраматорський машинобудівний завод. Бо академія і славетний машинобудівний завод уклали угоду про співпрацю. Вони відмовилися від проходження традиційної виробничої практики – раз на рік у цехах заводу. І зробили практику постійною. Кілька днів студенти навчаються в аудиторіях, а решту часу проводять на заводі. Для них тут облаштовані спеціальні класи, підготовлено робочі місця біля печей та верстатів. Організоване у такий спосіб навчання дозволяє студентам не лише глибше осягнути обраний фах, а й пристосуватись до нього, дістати нове бачення власної кар'єри. Таке навчання вигідне всім: студент здобуває знання, необхідні навички та уміння з обраного фаху; завод – освіченого і вмілого фахівця; а навчальний заклад – ділове партнерство з виробництвом.

І наостанок – про заповітну мрію кафедри телебачення і радіомовлення. Коли ми говоримо про навчальні передачі, потребу наблизити навчальний процес до практики радіомовлення, в уяві неодмінно постає образ навчальної радіостанції в УКХ-діапазоні з такою ж назвою – "Студентська хвиля". Вона має покривати своїм сигналом усю територію Києва і адресувати свої передачі молодіжній, передусім студентській, аудиторії.

Готувати ці передачі мають студенти – майбутні радіожурналісти. Вони мають по черзі працювати на штатних посадах під керівництвом викладачів і досвідчених радіожурналістів. За роки роботи на станції студент має опанувати основні способи, жанри та форми відображення дійсності, навчитись виконувати обов'язки на різних редакційних посадах, оволодіти навичками управління творчо-виробничим колективом.

Мріємо також, щоб після кількох років навчання на кафедрі наш випускник міг одержати диплом і сертифікат, що дає право на відкриття власної радіостанції.

1. Миронченко В. Я. Професійні тренінги майбутніх радіожурналістів // Наукові записки Інституту журналістики. – 2004 – Т. 15. – С. 23–28.

2. Карпенко В. О., Миронченко В. Я. Редактор: ремесло, мистецтво, покликання // Наукові записки Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Ф-т соціології та Ін-т журналістики). – 2004 – Т. 5. – С. 176–189.

3. Миронченко В. Я. Досвід підготовки ведучих в Інституті журналістики // Ведучий у практиці сучасного радіомовлення. – К., 2006. – С. 44–50.

4. Випуск "Новини університетського життя " за 29 листоп. 2005 р.

5. Випуск радіопрограми "Студентська хвиля" за 26 трав. 2006 р.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові