|
Пограйтесь зі мною, вершини,
Й забудьте бажання мої.
Побавтесь зі мною, глибини,
Розкинувши надра свої.
Побавтесь з моєю душею,
Розважте її хоч на мить
І зникніть у хащах змією.
Стрілою цей час пролетить –
Та Ви не жалкуйте, не кайтесь,
Що швидко закінчилась гра,
З усюдами всіми пограйтесь:
Навколо ж одна дітвора
Невпинно, як птах у неволі,
Вдивляється в обрій без меж,
Щоб хмари густі, сивочолі
Взяли в небеса її теж.
Тож грайте магічні вершини,
Щоб спавдились мрії усі.
Тож бавтесь бездонні глибини,
Щоб світ потонув у красі.
Не міряйте час у годинах –
Століттями сипте його,
Й життя, як миттєвість єдина,
Не зможе сприйняти всього.
І серце лиш зможе радіти –
На інше не буде часу,
І в світі цьому зможуть діти
Плекати довічно красу,
Щоб нове життя збудувати
Й не тільки втішатися ним,
А далі свій шлях прокладати
З глибин до яскравих вершин.
|