УДК 654.1:81'243(477):32.019.51(100)
The article focuses on the main principles of the Radio Ukraine International World Service. The investigation of the genre, thematic and linguistic peculiarities of the RUI programs demonstrates the role and importance of the contemporary. Ukrainian international broadcasting in the process of consolidation of the Ukrainian Diaspora and the creation of informational image of our state abroad. Key words: radio, informational image.
У нинішньому глобалізованому світі будь-яка суверенна держава, досягнувши певного рівня розвитку, намагається проводити повноцінну інформаційну політику. Така політика передбачає, що країна не бажає бути лише об'єктом інформаційного впливу, а й сама активно працює у світовому інформаційному просторі. Діяльність міжнародних засобів масової інформації повсякчасно розширюється та урізноманітнюється. Зокрема в Україні сьогодні здійснюють мовлення такі міжнародні радіокомпанії, як Бі-Бі-Сі, "Німецька хвиля", "Радіо Свобода" та інші станції, які постійно збільшують час присутності в українському ефірі та розширюють жанрово-тематичний спектр своїх передач. Основною властивістю радіомовлення для закордонної аудиторії залишається належність до розряду державних або суспільних засобів масової інформації, а в ефірі іномовлення загалом переважають інформаційно-аналітичні та публіцистичні передачі над суто розважальними та рекламними. Аби якнайдоступніше донести до слухача свою позицію з тих чи тих питань, мовлення ведеться рідною для аудиторії мовою. Паралельно використовується і мова суб'єкта міжнародного радіомовлення.
Деякі аспекти роботи Всесвітньої служби радіомовлення України були висвітлені в наукових розвідках таких дослідників вітчизняного радіомовлення, як О. Гоян [1], В. Лизанчук [2], І. Мащенко [3], В. Миронченко [4]. Однак варто зазначити, що сучасне українське іномовлення недостатньо досліджене у вітчизняній науковій літературі. У пропонованій статті розглянуто основні принципи діяльності сучасного українського іномовлення, які полягають у створенні позитивного іміджу України в світі, консолідації багатомільйонної української діаспори шляхом інформування світової радіоаудиторії про суспільно-політичне та культурне життя країни.
Українське іномовлення є одним із суб'єктів міжнародного радіомовлення. Журналістикознавство виокремлює цей вид мовлення як "специфічну форму діяльності, що полягає в підготовці та випуску радіопередач, призначених для слухачів інших країн з метою здійснення на них певного політико-ідеологічного впливу", "в поширенні інформації про життя країни, відображенні об'єктивної картини міжнародних подій" [5]. Всесвітня служба радіомовлення України за всіма ознаками відповідає визначенню "зовнішньополітичний засіб інформації" і відрізняється від світових аналогів хіба що низьким рівнем фінансового забезпечення. Звідси й незначна кількість іномовних редакцій, і часті збої чутності. Хоча, якщо дошукуватися першопричин цих негативних явищ, то слід констатувати: держава, у власності якої перебуває радіостанція, недостатньо турбується про свою інформаційну безпеку. Та за найскладніших економічних обставин колектив українського іномовлення, який уже багато років очолює О. С. Дикий, завжди намагався бути на рівні високого статусу міжнародної радіостанції.
Всесвітня служба радіомовлення України – це нині єдиний представник нашої держави у світовому радіопросторі. "Радіо Україна" (нинішня ефірна назва станції) – державний засіб масової інформації, що входить до структури Національної радіокомпанії України. Іномовлення веде передачі англійською, німецькою, румунською та українською мовами на Північну та Південну Америку, Західну Європу, Російську Федерацію, Казахстан, Австралію (всього понад 50 країн загальним обсягом понад 30 годин на добу). Хоча перелік країн, населення яких має змогу слухати
Українське радіо, може зменшуватися через певні матеріально-технічні труднощі, що виникають час від часу.
Загалом розклад мовлення Українського радіо на закордонні країни має такий вигляд, як у таблиці.
Передачі українського іномовлення можна слухати в режимі прямого ефіру на сайті Національної радіокомпанії України, а в Європі та Росії українські та англійські передачі – через супутники "Хеллас Сат 2" та "Сіріус 2/3". Вітчизняне іномовлення виходить в ефір чотирма мовами: українською – 23 години, англійською – 4, 3 години німецькою та півтори години румунською мовою. Кількість країн, на які мовить радіо України, останніми роками суттєво зменшилася. З вісімнадцяти передавальних засобів концерну РРТ, які ще у 1996–1997 рр. поширювали сигнал українського іномовлення, нині працюють лише два передавачі. На Західну Європу працює малопотужний передавач із Харкова. Всього 5 годин замість колишнього цілодобового мовлення поширює українські радіопередачі на Північну Америку Миколаївський радіоцентр. І вже зовсім не чути голосу України в Австралії та Латинській Америці.
Тимчасом, як обсяги українського мовлення за кордон зменшувались, іномовне радіо з інших країн на територію нашої держави нарощувало свої потужності. Йдеться про діяльність Польського та Румунського радіо, "Німецької хвилі", Бі-Бі-Сі , Радіо "Свобода", філіали Всесвітньої служби радіокомпанії "Голос Росії" – радіоканали "Співдружність" та "Російське міжнародне радіо". Відсутність балансу обсягів інформації, що надходить до радіопростору України та власної, яка з нього виходить, загрожує інформаційному суверенітету держави.
З огляду на ці обставини зростає відповідальність та вимоги до підготовки радіопередач з України, які звучать у світовому ефірі. Основні засади функціонування українського іномовлення визначалися ще в 1950 р., коли було створено "Радіо Київ" (ефірна назва радіостанції на той час). Ці засади є загальноприйнятими у світі для зовнішньополітичних засобів масової інформації, більшість із них залишаються актуальними й сьогодні. Маємо на увазі державне фінансування і, відповідно, державний контроль роботи іномовлення, його некомерційний характер (відсутність будь-якої реклами). Мовлення за кордон вимагає суворого дотримання базових норм міжнародних правових актів у сфері інформаційної діяльності, неприпустимим є втручання у внутрішні справи країн, на які веде мовлення станція. Ці засади є спільними для іномовлення як виду інформаційної діяльності загалом.
Об'єктом дослідження нашої статті є саме українське іномовлення. Спробуємо виявити особливості підготовки до ефіру передач Всесвітньої служби радіомовлення України. Принципи створення передач не відрізняються від узвичаєних, тих, якими керуются журналісти внутрішніх редакцій усіх демократичних країн. Але до цих принципів додається обов'язок дбати про імідж своєї держави у світі. В. Я. Миронченко у підручнику "Основи інформаційного радіомовлення" визначає головні завдання українського іномовлення: “захист зовнішньополітичних інтересів України, об'єктивне висвітлення всієї палітри думок, поглядів, платформ у складних процесах розбудови держави, пропагування духовних надбань української нації" [4]. У концепції, за якою працює українське іномовлення, йдеться про істотні відмінності від внутрішнього мовлення. "Державницьке завдання об'єктивного, глибоко фахового висвітлення соціально-економічного становища і розвитку України на сучасному етапі передбачає уникнення випадкових тем, їх дріб'язковості, катастрофізму, розгубленості та крайньої полярності оцінок у тій мірі, в якій це відверто шкодить іміджу України. Свобода слова в іномовленні має бути обмежена тільки одним: інтересом держави, представленої в світі її зарубіжним радіомовленням" [6].
Основу вітчизняного радіомовлення на закордон становить редакція мовлення українською мовою – 75 % мовного часу. Українськомовні програми є вагомим чинником у справі консолідації багатомільйонної української діаспори, офіційно зареєстровані громади якої в таких країнах, як Сполучені Штати Америки, Канада, Великобританія, Німеччина, Австралія, мають великий громадський проукраїнський вплив на державні установи та суспільну думку. Науковці вже неодноразово констатували у своїх розвідках наявність феномену української діаспори. Йдеться не лише про її значну кількісну характеристику, а й про її взаємодію з Україною у багатьох сферах життя країни. Цей аспект чимало важить і для українців, які опинилися поза межами своєї батьківщини, і для Української держави, якій у процесі становлення важливо відчувати підтримку в світі. Такі відносини досліджував Ентоні Сміт у своїй праці "Національна ідентичність": "Чуття національної ідентичності стає могутнім засобом самовизначення індивіда у світі крізь призму колективної особистості та своєї самобутньої культури. Саме завдяки самобутній культурі ми спроможні дізнатися, "хто ми такі" в сучасному світі."; "Використовуючи символи – прапори, монети, гімни, однострої, пам'ятники й церемонії, членам нагадують про їхню спільну культурну спадщину й культурну спорідненість; чуття спільної ідентичності й належності покріплює й надихає їх. Нація обертається на гурт "натхненних вірою", спроможних долати труднощі й перешкоди" [7].
Ми всі мали нагоду спостерігати доведення цієї теореми у процесі здобуття Україною незалежності. "Натхненні вірою", що Україна збудує свою державність, закордонні українці відіграли свою, безперечно, важливу роль у цьому процесі. Популярність Всесвітньої служби радіомовлення України на початку 90-х рр. минулого століття була надзвичайною. Редакція отримувала величезну кількість листів, проводила радіомости "Київ – Вашингтон".Очевидно, що за даних обставин наша держава має дбати про збереження національної ідентичності закордонних українців. У проекті концепції державної етнополітики України, підготовленій спільно науковцями Національної академії наук та співробітниками Державного комітету України у справах національностей та міграції, йдеться про необхідність забезпечення інформаційних потреб діаспори, які випливають з їхнього етнічного походження через теле- та радіопередачі [8].
Саме в такому напрямі й працює редакція мовлення українською мовою Всесвітньої служби радіомовлення України. Інформаційні запити аудиторії покликана задовольняти редакція коментаторів та репортерів. Редакція культурологічного мовлення відкриває світові українську культуру та мистецтво. Тривалість передач, що висвітлюють культурологічну тематику, – до 50 хвилин. Цей формат для внутрішнього радіомовлення є застарілим і давно вже не використовується. Однак в іномовному ефірі він себе виправдовує. Про це свідчать листи слухачів, які надходять на адресу передач. Автори художніх програм розповідають закордонній аудиторії про культурно-мистецьке життя в Україні, вітчизняну історію, літературу та музику. Ці передачі відповідають духовним запитам української діаспори. Це такі програми, як "Україна мистецька" (розповідає про найважливіші події у культурному житті – фестивалі, концерти, гастролі, нариси про митців), "З народного джерела" (історичні традиції української музики), "Живе слово" (ознайомлення з українською класикою), "Україна літературна" (розвиток літературного процесу в Україні та за кордоном), "Музичні зустрічі", "На ваші замовлення", "Поштова скринька", "Калина". Культурологічні передачі українського іномовлення відкривають світові культурно-мистецьку спадщину України та сучасну культуру держави в найкращих її зразках.
Про суспільно-політичне життя України світова радіоаудиторія має змогу дізнаватися з інформаційних та інформаційно-аналітичних передач. Випуски новин звучать щогодини. В них висвітлюються події в Україні та за її межами, подаються коментарі державних та політичних діячів нашої країни про факти і явища суспільно-політичного життя нашої держави та інших країн. У випусках новин використовуються матеріали власних кореспондентів: повідомлення, репортажі, інтерв'ю, коментарі, огляд преси. ?х тривалість відрізняється від стандартів внутрішнього мовлення. Так, кожен журналіст українського іномовлення щодня готує матеріал, який звучить до 7 хвилин. Тривалість звучання тематичних передач – до 20 хвилин, до 30 хвилин – такий формат інформаційно-аналітичних передач.
Основні інформаційно-аналітичні передачі Всесвітньої служби радіомовлення України: "Відлуння" – про найважливіші події в Україні та світі, які стосуються України, та "Підсумки тижня" – аналіз політичних подій, що відбулися в країні за тиждень. Серед інформаційного продукту українського іномовлення є також низка передач, які висвітлюють суспільні та економічні процеси в державі. Проблеми розвитку ринкової економіки в країні, поступу економічних реформ висвітлює передача "Аспекти економіки". Про політичні процеси в державі, діяльність партій та громадських організацій розповідає "Політична студія". Звучать на хвилях Всесвітньої служби і такі тематичні передачі, як "Освіта", "Європейський ракурс", "Україна молода", "Подорож Україною". Уже багато років виходить в ефір передача "Українці в світі", де йдеться про життя закордонних українців.
Наявний жанрово-тематичний спектр передач українського іномовлення обумовлений потребою інформувати світ про процеси утвердження незалежної держави, побудови в ній демократичного суспільства, перетворення у соціально-економічному житті. З радіопередач іномовлення закордонна аудиторія має можливість дізнаватися про офіційну позицію нашої держави щодо пріоритетів зовнішньої та внутрішньої політики, бути інформованою про точку зору представників різних політичних та громадських організацій з тих чи тих проблем, слухати думки пересічних громадян про події, що відбуваються в країні. З усіх тематичних напрямів іномовлення дотримується державницької позиції з урахуванням усіх положень Конституції України в галузі свободи слова, прав та обов'язків електронних засобів масової інформації.
Головною метою українського іномовлення є створення реального та привабливого образу нашої держави, яка послідовно дотримується визначеного євроінтеграційного курсу, активно сприяє демократизації суспільства. Незважаючи на відмінність тематичних напрямів роботи редакції культури і редакції коментаторів та репортерів, діяльність редакції мовлення українською мовою, яку вони разом складають, має низку спільних рис лінгвістичного характеру, викликаних специфікою мовлення на закордон. На відміну від внутрішнього мовлення передачі іномовлення створюються таким чином, аби бути якнайдоступнішими для аудиторії. Мова ведучого та учасників програми має бути не надто швидкою. Ефірний твір повинен звучати чітко та відповідати фонетичним, лексичним, стилістичним, фразеологічним, морфологічним, синтаксичним нормам української мови. Такі вимоги є обов'язковими для всіх засобів масової інформації, а для іномовлення – тим більше. Адже часто саме радіопередачі з України є чи не єдиним джерелом збереження та примноження знань рідної мови для закордонних українців.Водночас на мову і стиль радіопередач на закордон якоюсь мірою впливають слухачі іномовлення. В ефірі звучать листи з-за кордону, інтерв'ю, інші передачі за участю представників української діаспори. Тому до ефіру Всесвітньої служби радіомовлення України часом потрапляють слова з лексики закордонних українців. Наприклад, слова ?ратулювати (вітати) від англійського congratulate; вакації (канікули) від англійського vacation, не належать до лексичного запасу літературної мови, але використовуються в діаспорі в процесі спілкування рідною мовою.
Журналісти іномовлення, створюючи свої матеріали, повинні користуватися винятково літературною українською мовою, адже "кожна помилка автора, редактора чи диктора завдає великої шкоди справі боротьби за піднесення культури мовлення" [8]. Відповідальність щодо цього аспекту інформаційної діяльності журналістів іномовлення є вельми значною. Адже "Радіо Україна" для закордонних слухачів – одне з небагатьох джерел, де лунає українська мова. Наприклад, слухачі Всесвітньої служби пишуть, що прослуховують деякі передачі (зокрема мистецькі) на уроках у школах українознавства за кордоном, на громадських заходах. Отже, радіо не лише допомагає не забувати рідну мову українцям, які емігрували, а й вивчати українську їхнім нащадкам. Існування такого впливу неодноразово підтверджене науковцями. Зокрема О. А. Сербенська у своїй науковій праці констатує: "Радіо і телевізія створюють сьогодні мовленнєвий фон, який впливає на мовленнєву поведінку слухачів/глядачів. Через аудіовізуальні засоби люди, особливо діти, підсвідомо засвоюють манеру розмовляти; радіо- і телемовлення передають їм певний мовленнєвий досвід, впливають на рівень розвитку мовленнєвих умінь" [9]. Тому перед дикторами та журналістами Всесвітньої служби радіомовлення України постають особливі вимоги щодо озвучування матеріалів, які мають відповідати основному принципу української мови – принципу милозвучності.Ще одна важлива сфера діяльності Всесвітньої служби радіомовлення України – мовлення іноземними мовами. Такі передачі розраховані на слухачів, які не володіють або недостатньо володіють українською мовою, але все одно цікавляться життям в Україні. Журналісти іномовних редакцій самі готують репортажі, коментарі та передачі, а потім озвучують їх іноземною мовою. Учасники передач говорять в ефірі українською, а журналіст їх перекладає. Щогодини передаються новини іноземними мовами. Регулярно виходять в ефір культурологічні, інформаційно-аналітичні, тематичні передачі. Редакція мовлення англійською готує програму про найважливіші події в Україні "Погляд на Україну", культурологічну передачу "Коріння", "Музичні знайомства". Редакція мовлення німецькою – "Діалог" (про міжнародну діяльність України), "Спектр" (про життя української молоді), "Палітра" (висвітлює культурні процеси), "Місце зустрічі: Київ" (відповіді на листи слухачів). Редакція мовлення румунською готує передачу "Україна: факти, події, тенденції" (огляд актуальних політичних та економічних подій в Україні) та "ХХ століття: українська духовність" (розповіді про внесок України у скарбницю світового мистецтва). Іномовні редакції готують також контактні програми з радіослухачами "Д-Х-клуб". Загалом кількість іномовних програм становить 25 % всього інформаційного продукту вітчизняного іномовлення. Працюють редакції мовлення англійською, німецькою та румунською мовами.
Загальний обсяг мовлення іноземними мовами та кількість мов, що ними звертається Українське радіо до закордонної аудиторії, не є достатнім з погляду світового іномовного досвіду. Так, Хорватія мовить 16 мовами, радіо Болгарії та Румунії звертається до своєї аудиторії 15 мовами [10]. Що вже казати про таких теле- та радіомовних "гігантів", як Бі-Бі-Сі, "Німецька хвиля" та ін., де кількість іномовних редакцій вимірюється десятками. На нинішньому етапі своєї історії Україна потребує значно більшого часу присутності у світовому радіопросторі. Зокрема йдеться про необхідність поповнення мовного діапазону російською, французькою, польською та угорською мовами. Перспективними є такі напрями, як мовлення арабською мовою на країни Близького Сходу та китайською мовою на Китай.
Розширення міжнародного мовлення – справа міжнародного престижу держави у світі, питання стратегічної ваги. Сьогодні ж Україна, опинившись у сфері інформаційного впливу інших країн, сама здійснює мовлення за кордон у мінімальних обсягах. Імідж нашої країни формується нині засобами масової інформації інших держав. Це одна з причин того, що сьогодні Україну в світі сприймають не завжди позитивно. Показовим тут є вислів відомого польського політика В. Цимошевича про те, що однією з головних перешкод на шляху до Європейського Союзу є недостатня інформація про Україну в Європі [11]. А той факт, що саме засоби масової інформації формують образ будь-якого об'єкта, від одного політика до цілої країни, сьогодні вже є аксіомою. "У сучасному світі масові медіа виступають основним середовищем творення іміджевих символів… Швидкість трансформації індивідуального знака в надіндивідуальний, символічний залежить від творчої потужності самої особистості і кількості "обертів" її імені у медіа за одиницю часу. Центральна група символів національної культури, репрезентована через ряд визначних імен, консолідує суспільство зсередини і робить країну впізнаваною для зовнішнього світу" [12].
Зрештою, йдеться про інформаційну безпеку держави. Сьогодні в Україні дуже багато говориться про цю стратегічну сферу і, парадокс – мало що робиться. "У законодавстві України цим проблемам надається багато уваги. Унікальним у світовій практиці є той факт, що стаття 17 Конституції України визначає справу забезпечення інформаційної безпеки як одну з найважливіших функцій держави, справу всього українського народу", – зазначено у навчальному посібнику С. П. Кудрявцевої "Міжнародна інформація" [13]. Автор цієї наукової праці підтверджує, що найважливіше значення має безпека на інформаційному рівні, і серед завдань політики формування інформаційного простору визначає поміж іншого розробку, координацію та здійснення єдиної державної політики в галузі міжнародних інформаційних відносин, зокрема у формуванні іміджу держави. А серед чотирьох напрямів забезпечення безпеки національного інформаційного простору виокремлює здійснення інформаційної експансії у світовий інформаційний простір з метою забезпечення національних інтересів. Реалізувати ці постулати Україна може, лише доклавши неймовірних зусиль у сфері інформаційної політики. Та досвід наймогутніших держав світу свідчить, що інформація – одне з найвигідніших вкладень.
Слід зважати також на ще одну унікальну ситуацію, в якій опинилась Україна. Нині лише, за офіційними даними, що прозвучали на IV Всесвітньому форумі українців, за межами нашої держави проживають 25 мільйонів українців. Наскільки їх кількість зросла, завдяки емігрантам так званої "четвертої хвилі", достеменно невідомо, бо, як її ще називають, трудова міграція часто не легалізується. Щоб не втратити такий потужний людський ресурс остаточно, варто подбати про його забезпечення інформацію з батьківщини.
Світовий радіоефір давно вже став специфічним середовищем, в якому державні радіостанції презентують національні політичні інтереси своїх країн. Тому очевидним є той факт, що Україна потребує розширення свого представництва у цій сфері. Це вимагає розробки певних наукових та правових засад, а також підготовки професійних журналістських кадрів зі знанням іноземних мов.
У запропонованій науковій статті було досліджено основні принципи сучасної діяльності українського іномовлення: об'єктивне інформування світової радіоаудиторії про події в різноманітних сферах життя України, створення позитивного іміджу нашої держави у світі, консолідація багатомільйонної української діаспори. Таким чином, аби якнайширше висвітлювати події в Україні, редакції "Радіо Україна" готують інформаційні матеріали, аналітичні та тематичні передачі про різні сфери життєдіяльності країни, повідомляють світові офіційну позицію нашої держави у питаннях внутрішньої та зовнішньої політики. В ефірі "Радіо Україна" присутнє відображення різних точок зору політиків, науковців, громадських діячів та пересічних громадян щодо актуальних питань сьогодення. Для формування позитивного іміджу України у світі вітчизняне іномовлення розповідає своїм закордонним слухачам про визначні досягнення нашої держави та її громадян, про українців, які досягли успіху за межами країни, про нашу історію, традиції, духовну, культурно-мистецьку спадщину. Консолідації української діаспори сприяють передачі редакції мовлення українською мовою, безпосереднє спілкування з представниками закордонної аудиторії в ефірі. Отже, принципи роботи сучасного українського іномовлення є нині одними з найактуальніших аспектів функціонування світового інформаційного простору. Тож, очевидно, що ця тема потребує подальшої наукової розробки.
1. Гоян О. Я. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту: Підручник. – 2-ге вид., доповн. – К.: Веселка, 2004. – 245 с.
2. Лизанчук В. В. Радіожурналістика: засади функціонування. Підручник: – Л.: ПАІС, 2000. – 366 с.
3. Мащенко І. Г. Хроніка українського радіо і телебачення в контексті світового аудіовізуального процесу. – К.: Україна, 2005. – 384 с.
4. Миронченко В. Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМН, 1996. – 440 с.
5. Панфилов А. Ф. Радиовойна История и современность: Очерки о внешнеполитической радиопропаганде фашистской Германии, США и ФРГ. – М.: Искусство, 1984. – 239 с.
6. Дикий О. С. Програмна концепція Всесвітньої служби радіомовлення України: На правах рукопису. – К., 2006.
7. Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність. – К.: Основи, 1994. – 234 с.
8 Євтух В. Про Національну ідею, етнічні меншини, міграції. – К.: Стилос, 2000. – 236 с.
9. Пономарів О. Д. Норми літературної мови в засобах масової інформації // Особливості мови і стилю ЗМІ. – К.: Вид-во при КДУ "Вища школа", 1983. – С. 50–52.
10. Сербенська О. А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 216 с.
11. Гончарський А. М. Хто поверне голос Україні? // Урядовий кур'єр. – 2005. – ? 64.
12. Павлюк Л. С. Знак, символ, міф у масовій комунікації. – Л.: ПАІС, 2006. – 120 с.
13. Кудрявцева С. П. Міжнародна інформація: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – К.: Слово, 2005. – 400 с.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові