Ласкаво просимо

к. філол. н., доц.

УДК 621.397.13+004.738.5.: 004.27. 303.035.3

У статті проаналізовано перспективний напрям сучасного телебачення – інтернет-ТБ (на базі європейських та російських інтернет-ресурсів). Розглянуто особливості цього виду телемовлення – як технічні, так і творчі.
Ключові слова: інтернет-ТБ, технічні і творчі особливості.


In this article author analizes modern TV – Internet-TV (based on European and Russian internet-resources). There are looking spetial technical and creative properties this kind of TV.
Key words: internet-TV, technical and creative propoaces.

Створити свій відеоканал – доступно кожному. Для цього потрібно лише мати цифрову відеокамеру, комп'ютер і модем. До здійснення цієї ще кілька років тому фантастичної ідеї наближаються розробники високих технологій у Європі. Минуть десятиліття, це стане реальністю і для України.
Наприкінці першого десятиліття третього тисячоліття Європа переживе бум інтернет-телебачення (IPTV), як стверджують аналітики дослідної компанії Screen Digest [1]. І прогнозують, що за період 2005–2009 рр. кількість користувачів IPTV зросте у 13 разів. Кожен десятий глядач платного телебачення користуватиметься ним саме через інтернет.
Поєднання інтернету з телебаченням кардинально змінить світ, в якому ми живемо. Ця взаємна інтеграція надає велику перспективу в розвитку інформаційних технологій, змінюючи при цьому людську свідомість. Адже на зміну пасивному користувачеві приходить глядач – співтворець того контенту, який його цікавить. У Росії вже створюється гнучка інтерактивна сервісна система, що ефективно обслуговує запити користувачів. В Україні поки що немає жодного провайдера, що надавав би послуги IPTV.
Почнемо з історії. Як принципово новий феномен IPTV з'явилося на межі століть. Новинці на ринку ЗМІ передували системи телеінтернету. Вони передбачали доступ до мережі інтернет за допомогою звичайного телевізора і спеціального пристрою set-top box. Для перегляду web-сторінок чи роботи з електронною поштою у такому випадку не потрібен повністю зібраний комп'ютер. Є лише модем, що приєднується до телефонної лінії, внутрішня пам'ять для тимчасового зберігання інформації і процесор. Керувати STB можна дистанційним пультом.
Появі IPTV сприяв і розвиток кабельних мереж цифрового формату. Адже одна частота в такому кабелі може передавати одразу кілька інформаційних пакетів, зокрема радіо, телебачення, телефонію, факсимільний зв'язок.
Це були славні попередники, а першим успішним досвідом власне IPTV було висвітлення міжнародної виставки Експо-98 у Ганновері. Факультет журналістики штату Мен організував на виставці телевізійну студію. Матеріали з виставки упродовж 10 днів транслювалися в мережі інтернет. Їх подивилось 16 тисяч людей. Усі програми, створені під час виставки, користувач міг переглянути одночасно і порівняти, скажімо, церемонію відкриття і закриття. Окрім відеоінформації, на сайті Експо-98 були опубліковані текстові матеріали, графіки і таблиці, дані з історії виставки. Пропонувалися також посилання на сайти подібних виставок в інших регіонах світу. Таким був досвід тестового IPTV.
У 1999 р. канадська компанія CraveTV розпочала першу безплатну телевізійну інтернет-трансляцію. Користувачі мережі могли дивитися програми 17 телевізійних станцій США і Канади. Але кілька представників американської теле- і кіноіндустрії звинуватили компанію у крадіжці інтелектуальної власності, тож CraveTV змушена була закрити сайт.
Наступного 2000 р. британська компанія IchooseTV оголосила про відкриття першого у світі персонального інтернет-телебачення. Транслювало воно продукцію незалежних продюсерів і студій (за їхньою згодою). А також передбачалася інтерактивність інтернет-телеглядачів, які самі складають свою телепрограму.
Нині серед лідерів у Європі з розповсюдження IPTV – Франція і Італія. Кожен п'ятий глядач Франції у 2009-му вже буде надавати перевагу саме IPTV, в Італїі таких буде 17 %, Іспанії – 16 %. У Німеччині створювати сервіси IPTV і розширити мережу високошвидкісних цифрових ліній взявся національний телекомунікаційний гігант Deutsche Telecom AG, уклавши угоду з корпорацією Microsoft [2]. Великобританія не поспішає впроваджувати ці технології, але і там уже це телебачення завойовує своїх прихильників.
Технологічний прорив очевидний. Японці вже оголосили про запуск у виробництво інтернет-телевізорів, що дозволяють приймати трансляції IPTV без персонального комп'ютера. На відміну від європейців базовою вони обрали не операційну систему Windows, а Linux.
За даними за 2006 р., у світі нараховується 14 компаній, що мають понад 100 тисяч користувачів послугами IPTV. Серед них – Chunghwa Telecom, Fast Web, China Telecom, Bell South, KDDI, TeliaSonera, Telefonica, France Telecom. У Росії єдиним оператором, що надає платний доступ до IPTV, є "МТУ-Інтел" [3].
У Росії IPTV є у кількох великих містах – Москві, Санкт-Петербурзі, Самарі, Нижньому Новгороді. Серед найвідоміших – компанія "Питерский меридиан" (www.pitertv.ru), телеканал "Rambler ТелеСеть" (www.rambler-tv.ru), оператор зв'язку "Корбина Телеком" (www.corbina.tv). Остання компанія (створена у 2005 р.) не лише транслює в мережі найпопулярніші російські телеканали, а й виробляє і продюсує ролики і відеофільми власне для свого IPTV. Щомісяця їх переглядає до кількох сотень користувачів. А у створенні інтернет-реклами "Корбіна" була першою на російському ринку медіа [4]. Для України це справа майбутнього, але судячи з розвитку телекомунікативних технологій і зростання кількості власників персональних комп'ютерів, не такого вже й далекого. В інтернеті вже транслює свої новини "5 канал" (http://5tv.com.ua/newsline ), а програми Національного телеканалу іномовлення можна переглянути у мережі всі. Експериментальне тестування IPTV розпочалося 10 жовтня 2004 р.
Але варто пам'ятати, що відео в інтернеті – це більше, ніж звичайне телебачення у режимі online. Принципова відмінність полягає в тому, що користувач сприймає відео в мережі як інший засіб масової інформації. Адже на відміну від телебачення звичайного IPTV має інтерактивність, функціональність і персоналізацію мовлення. Користувач IPTV може обрати або створити власну телепрограму, отримати, не відходячи від екрана, додаткову інформацію, може спілкуватись у режимі реального часу з іншими глядачами з усіх країн світу і навіть безпосередньо впливати на те, що відбувається у студії. Кількість каналів у мережі практично необмежена. Інформація поширюється по всьому світу, вона буває безплатною, доступна 24 години на добу. Головне, аби пропускна спроможність мережі (а це має бути оптиковолокно, доступне переважно лише у Києві) дозволяла приймати великі обсяги інформації.
Це з точки зору користувача. Для виробника IPTV – справа витратна, але перспективна. Під силу це великим інтернет-провайдерам чи операторам кабельних цифрових мереж. Організовуючи IPTV, слід враховувати суто технічні моменти: вибір параметрів телемовлення у Кбіт\с, швидкість аудіовізуального потоку, розмір зображення, тип протоколу стиснення і частоту зміни кадрів.
До відеооператора і режисера монтажу ставляться свої вимоги. Перший має забути про загальні плани та обмежитися мінімальною кількістю джерел світла. Кадри мають бути контрастними і бажано скомпонованими так, щоб фон зображення був темним. Режисер має уникати спецефектів, а також панорам і тревелінга. Від швидкості передачі файла в кінцевому результаті залежить, наскільки плавним буде зображення. Тому кількість кадрів на секунду в IPTV обмежено 15 (у звичайному телевізорі їх 24). Рух у кадрі знижує якість відео і тому оператори IPTV знімають винятково зі штативу і переважно статику.
Специфіка ж роботи журналіста полягає в тому, що він не лише пише репортаж чи створює тематичну програму, а й шукає в мережі інформацію про подібні події, аналітичні матеріали.
Відео публікується в інтернеті двома способи. Кожен має і недоліки, і переваги. Перший – й історично теж – завантажуючі файли у форматах QuikTime Movie або AVI (Audio Video Interleave). Цей спосіб забезпечує високу якість звуку й відео, але при цьому користувачеві потрібен час на завантаження цього файла. Перевага полягає і в тому, що файл можна зберегти на жорсткому диску і переглядати потім його вже без виходу в глобальну мережу. Інша форма подання відео – потоком. Ця технологія дозволяє передавати аудіо- і відеоінформацію з сервера на комп'ютер користувача одразу після запиту.
Інтернет-мовлення може бути як "живим", так і в запису. Переваги мають обидва варіанти. Переглядаючи програму "наживо", користувач може в реальному часі контактувати з продюсером програми – отримувати від нього додаткову інформацію, ставити питання учасникам програми, брати участь у вікторинах тощо. Записана програма IPTV зберігається в архіві сайту невизначено довго. Це дозволяє глядачеві в будь-який час повторно подивитися програму, що йому сподобалась. І навіть у цьому варіанті можлива, хоча й менша, інтерактивність. Глядач може визначити, що він хотів би побачити у наступній передачі.
За оцінками світових експертів, майбутнє IPTV багатообіцяльне. Причин кілька. Перша очевидна – комп'ютери з кожним роком відіграють у нашому житті все більшу роль. Лише за п'ять років (2000–2005) кількість користувачів інтернету в Україні зросла у 25 разів. За прогнозами, у 2006 р. українська інтернет-аудиторія налічуватиме вже 6,5 мільйонів [5]. Друга – рівень державного регулювання у цій сфері комунікації низький. Третя і найбільш важлива – у телевиробників з'явилася можливість передавати в реальному часі практично необмежену кількість телепрограм. В інтернеті може існувати до кількох мільйонів джерел відеоінформації. Глядач дістає необмежені можливості вибору.
IPTV – стратегічний ресурс, комерційний потенціал якого можна буде ще довго (відносно звичайно до темпів розвитку інформаційних технологій) розвивати. Адже ступінь проникнення інтернету становить в Україні лише 11,3 %, тоді як, наприклад, у Швеції 75 % [5].




1. http://telekom.compulenta.ru/240215.
2. www.pcnews.ru/news/deutsche-telecom-microsoft-business-week.
3. Казак М. Интернет-телевидение // ПВ. 2006. – № 6. – http:/pv.derrick.ru/articles.
4. Куликова Ю., Кодачигов В. "Корбина Телеком" будет снимать кино // Коммерсантъ. – 2006. – 17 авг. – С. 10.
5. Сандул И. В сети // Кореспондент. – 2006. – 5 авг. – С. 44–47.



Інформацію засобами масової інформації і в такий спосіб більш ефективно порівняно з іншими жанрами впливати на масову аудиторію. Інтерв'ю має розглядатися, з одного боку, як інформаційний жанр журналістики, літературний переказ бесіди з людиною, думки і погляди якої цікаві широкому колу глядачів або слухачів. З іншого боку, інтерв'ю – це метод одержання відомостей шляхом спілкування з людьми. У такому вигляді інтерв'ю (з використанням прямої або непрямої мови, а іноді й без згадування співрозмовника) може бути використане практично в будь-якому жанрі журналістики.
Можемо говорити, що серед усіх телепрограм глядачі виокремлюють ті, в яких інтерв'юери або респонденти стають об'єктом співчутливої ідентифікації, об'єднуючим початком є видовищна композиція, а режисура сягає корінням традиції наслідування античного та середньовічного театру, де діє стала схема – постійні герої-маски, набір умовних декорацій, типові ситуації, що ізсередини наповнюються імпровізацією.
У сучасному телеінтерв'ю розташування сцени (аналога античної арени, середньовічної площі), де перебувають ведучий і гості, дозволяє присутнім у студії відчувати себе дійовими особами вистави. Глядачі у студії залучаються до дії: вони мають змогу ставити запитання, висловлювати власну точку зору, тобто коригувати рух сюжету.
Під час телеінтерв'ювання театральну сцену й телеекран ріднить синтетичність засобів впливу на глядача. Прямоефірні телеінтерв'ю зближує з театром просторово-часова безперервність, режим реального часу. І, нарешті, публічний емоційно-імпровізаційний діалог інтерв'юера та респондента. З іншого боку, існують ментальні розбіжності сприйняття телеглядачами подібного телевізійного продукту в західному (капіталістичному) і пострадянському суспільстві. І саме із урахуванням ментальних і психологічних нюансів розробка і апробація цього жанру на Українському телебаченні потрібні й перспективні, а створення нових оригінальних екранних видовищ, які надаватимуть нову інформацію, спонукатимуть до інтелектуальних роздумів, сприятимуть самовдосконаленню, пропагуватимуть знання, можливе через поєднання кращих вітчизняних і закордонних моделей створення телепрограм, основою яких є інтерв'ю.
У цьому зв'язку виникає природне запитання: що є запорукою успіху програми, визначає її популярність у глядачів? Відповідаючи на нього, можемо стверджувати, що одним із визначальних чинників успішності телеінтерв'ю є особистість інтерв'юера, його фахові якості та вміння разом із усвідомленням поставлених перед ним завдань. Збірний портрет ідеального телеінтерв'юера описується в працях психологів М. Дворяшиної, М. Андреєвої, Л. Матвєєвої та М. Шкопорова за допомогою таких характеристик: 1) комунікативні риси; 2) "діловий" потенціал; 3) сфера інтелекту; 4) прояв темпераменту (тип вищої нервової діяльності); 5) морально-етичні якості. Комунікативні риси мають детальне розшифровування: настанова на співрозмовника (ведучий коректний, вихований, доброзичливий, тактовний, дружній, комунікабельний, уважний, привертає симпатії); індивідуальний стиль спілкування (природний, розкріпачений, приємний, симпатичний, розкутий, з почуттям гумору, дотепний) [8].
Логічно можна виокремити і помилки, які заважають процесу підготовки телеінтерв'ю: поверхове вивчення теми; організаційні й технічні прорахунки, що позначаються на творчому втіленні креативу; творчі помилки (паузи, втрата динаміки, композиційні помилки); втрата цілісності через надмірну захопленість сюжетом або дрібність монтажу; неувага до запрошених гостей, що позначається на психологічному кліматі внутрішньостудійного простору; недосконала організація творчого процесу.
У цьому ж зв'язку помітні й труднощі, яких зазнають інтерв'юери під час підготовки передачі: різні підходи до теми в керівництва та автора; творчі конфлікти в групі через різні погляди на тему, розбіжність у баченні методу налагодження технологічного процесу; недосягнення порозуміння між головними постатями творчого процесу (автором програми і режисером).
Чи можна уникнути або принаймні подолати означені труднощі й помилки? Як видається, відповідь має бути позитивною, причому певною гарантією успішного розв'язання зазначених проблем можуть стати фахові якості інтерв'юера, необхідні на різних етапах підготовки телепередачі. Йдеться про його інтелектуальні й творчі здібності: фантазію, імпровізацію; винахідливість, спритність; сприйнятливість, вразливість, емоційність, фахове чуття, уважність (уміння розподіляти увагу); цікавість; включеність; почуття гумору; здатність до художньої провокації; володіння словом; образність мислення, динамічна уява; вміння бачити ціле та узагальнювати, виділяти головне; добре оперативна та довготривала пам'ять; критичність, пильність.
Ще одна із граней майстерності інтерв'юера – правильне і доречне психологічне самопозиціонування щодо гостей студії в межах свого телевізійного проекту.