Статтю присвячено лінгвокогнітивним стратегіям сучасного медійного дискурсу, зокрема науковій кваліфікації рефреймінгу як соціальної техніки нейролінгвістичного програмування.
Ключові слова: фрейм, рефреймінг, нейролінгвістичне програмування, когнітивні моделі.
The article is dedicated to the cognitive-linguistic strategies of the contemporary media discourse, in particular to the scientific qualification of re-framing as a social technique of the neurolinguistic programming.
Key words: frame, re-framing, neurolinguistic programming, cognitive models.
Сучасні соціальні перетворення в Україні, безпосереднім учасником яких є ЗМІ, активізують розвиток наукової думки навколо проблем людини й суспільства. Механізми пізнання людиною світу й себе у світі вивчає когнітологія, міждисциплінний підхід якої уможливлює дослідження закономірностей надбання, перетворення, представлення, зберігання і відтворення інформації. Соціально важливою практичною галуззю когнітивних наук є нейролінгвістичне програмування (НЛП) – система когнітивних соціальних практик, представлена працями Р. Ділтса, М. Холла, Л. Деркса, Я. Холландера, А. Плігіна, А. Герасимова, Т. Ковалевської та ін.
Актуальність нашого дослідження продиктована не тільки соціальним замовленням. Дедалі більша комерціалізація НЛП як наслідок широкого практичного застосування з акцентуванням на міфічних складниках, наївній вірі в чудеса, зумовлює втрату сутності й основних теоретичних моделей, іманентно притаманних цій галузі знань. Тому про важливу для людини та соціуму роль однієї з НЛП-технік – переформування фрагменту реальності (рефреймінг) – варто говорити в широкому науковому контексті, що і є метою нашої праці.
Підкреслюючи особливе значення ЗМІ в розбудові громадянського суспільства, виокремимо одну з функцій цього складного та багатогранного соціального інституту – соціалізуючу. Як джерело знань про світ та людину медійні тексти є ефективним способом впливу на формування суспільної думки. При цьому треба мати на увазі, що ЗМІ пропонують нам репрезентацію реальності, а не реальність як таку. Отже, інформація, що передається через медіа-тексти, є заздалегідь сконструйованою трансформацією світу.
Таким конструктом, або способом подання знань, за М. Мінським, є фрейм (рамка), організована навколо поняття, що містить дані про суттєве, типове й можливе для нього. Фрейм – це загальне родове позначення набору понять типу когнітивна модель, метафорична модель (Ю. Караулов), образна парадигма (Н. Павлович). Фреймове моделювання (framing) соціальних ситуацій відбувається через "пакування" повідомлень, що й притаманне медійним текстам. Суспільна думка формується, у свою чергу, шляхом пристосування отриманої інформації до життєвого досвіду, психологічних передумов кожної людини [7]. З позицій теорії масової комунікації – це конструювання моделі референтної ситуації шляхом її представлення в медіа-продуктах. Це означає, що ситуація в цілому та відношення між її учасниками існують як цілісна когнітивна ситуація, спільна для багатьох, навіть коли вона формується по-різному в різних представників спільноти шляхом фреймового конструювання. Когнітивне конструювання ситуації є активним процесом, в якому усвідомлювані соціальні фактори організують структуру й поширюють знання про неї, а також – сприйняття та враження про соціальні явища, водночас надають способи обговорення цих соціальних явищ.
Тексти ЗМІ тлумачать (інтерпретують) реальні події та проблеми під певним кутом зору, а також висувають "тему дня". Конструювання моделі референтної ситуації шляхом її репрезентації в медіа-продуктах утворює глобальний дискурс певної соціальної, культурної та політичної проблематики. Серед низки злободенних соціальних проблем нашої держави гостро постають питання про корумпованість влади, непрофесійність державних управлінців, енергетичну кризу, економічну нестабільність тощо. Ці нагальні питання ретельно вивчаються урядовими та неурядовими організаціями з урахуванням різних аспектів: юридичного, політичного, історичного, економічного, морально-етичного, релігійного тощо. На нашу думку, не менш важливим є розгляд цих проблем засобами масової інформації під кутом зору НЛП, що уможливить оптимізацію функціональної ефективності ЗМІ.
Джерельну базу дослідження становлять зібрані методом суцільного добору матеріали (фрейми) з міжнародного суспільно-політичного тижневика "Дзеркало тижня", які прагнуть об'єктивного висвітлення подій (рубрика "Внутрішня політика" 1–11 номерів 2006 року).
Із прагматичних позицій мова сприймається як система орієнтирів, потрібна людині для діяльності в навколишньому предметному та соціальному світі. Мова ЗМІ тісно пов'язана з таким цільовим наміром: використовуючи канали комунікативного зв'язку, не тільки донести інформацію до максимально широкої аудиторії, але й здійснити емоційний, психічний, ідеологічний вплив на потенційного адресата з тим, щоб залучити його на свій бік [6, 115]. У результаті акцентування позитивної/негативної важливості об'єкта, спрямованого на комунікативного партнера, відбувається його прилучення у процес активного сприйняття, формування його зацікавленості й визначеного, спрогнозованого оцінного ставлення [3, 21; 8; 2, 78]. Останнім часом у ЗМІ практикуються такі фрейми, як жертва політичних інтересів, перманентні конфлікти, розпал газової кризи, контрабанда газу, обкрадання бюджету, відсутність стратегічного бачення, агресивний непрофесіоналізм, злочинна самовпевненість. Таке потужне емоційне навантаження, у свою чергу, формує суспільне ставлення до ситуації.
Із позицій НЛП підхід до аналізу комунікації випливає з її системного розуміння. Сенс дії (висловлення) можна адекватно інтерпретувати тільки в контексті взаємодії партнерів по комунікації. Функціонуванням саме зворотного зв'язку пояснюється процес модифікації поведінки. Усвідомлення суспільства (організації, психіки, комунікації) як системи елементів, що взаємодіють посередництвом не завжди очевидних зворотних зв'язків, зумовлює принципово відмінний від традиційного підхід до змін. Зміни практично ніколи не бувають локальними: перетворення хоча б одного елемента мережі перебудовує всю систему зворотних зв'язків, і чим вищий нейтрологічний рівень змінного елемента, тим виразнішими будуть зміни системи в цілому [1, 157]. Нескладно передбачити зміни суб'єкта (суспільної думки), зважаючи на такий підхід. Однією з людських потреб, описаних А. Маслоу, є впевненість у завтрашньому дні. У державі, що має безвідповідальну владу, несправедливі, нерівноправні, утаємничені міжнародні домовленості, зруйновані механізми взаємодії гілок влади, хамство як елемент внутрішньодержавної політики, унеможливлюється прийняття адекватних позитивних рішень, дестабілізується комунікативний паритет влада-суспільство, де "одних наводить на думку про необхідність "твердої руки", сильної особистості, здатної покласти край анархії, забезпечити закон і порядок, інших – змушує відмежуватися від суспільних проблем, підштовхує до різних общин, релігійних сект" [5, 286].
НЛП успішно інтегрує та використовує теоретичні принципи й практичні досягнення когнітивного підходу до моделювання людської поведінки, оформлюючи їх у практично корисні моделі й стратегії зміни суб'єктивного досвіду людини. Проілюструємо один із форматів когнітивних змін, що застосовуються у НЛП, – формат рефреймінгу. Ми вже зазначали, що до когнітивного контексту тієї чи тієї події належать фрейми, цебторамки, які впливають на те, як ми інтерпретуємо окремі переживання чи події, як реагуємо на них, оскільки виконують функцію "розставляння акцентів", спрямування нашої уваги. Для зміни з негативного ставлення до події на позитивне можна використовувати рефреймінг. Рефреймінг – "переформування", "зміна рамки" уміщення якогось образу чи емоції в новий фрейм, тобто перетворення смислу чого-небудь уміщеного в нову рамку чи контекст, що відрізняється від початкового [1, 116]. Фрейм визначає зміст бачення об'єктів чи ситуації. Завдання рефреймінгу – змінити звичне сприйняття з метою адекватного (і в нашому контексті – позитивного) реагування. Людина часто використовує рефреймінг у мовленні, навіть не усвідомлюючи цього "подивіться на ситуацію з мого боку...", "у майбутньому це призведе до ...", "це з кожним буває..." – типові приклади рефреймінгу. Вміння використати рефреймінг особисто для себе має назву авторефреймінг. Це надзвичайно важливо в разі сприйняття якоїсь негативної події ("хоч, з іншого боку, добре, що..."). Використання авторефреймінгу допомагає по-новому глянути на складну ситуацію і знайти ресурси для її вирішення. Відомі дві основні форми рефреймінгу: рефреймінг контексту і рефреймінг змісту. Контекстовий рефреймінг полягає в наданні поведінці / події іншого сенсу шляхом уміщення його в новий контекст (заміна фрейму). Інакше кажучи, суть оцінюваного факту залишається без змін, а сам факт переміщується в контекст, в якому яскравіше виявляються його позитивні сторони.
Рефреймінг змісту полягає у зміні точки зору людини на ситуацію шляхом зміни її мети чи намірів у даній ситуації. Тобто, це процес переоцінки значення якоїсь події без зміни контексту, в якому вона "розміщена".
Усі техніки НЛП, і рефреймінг зокрема, так чи інакше побудовані на реорганізації інформаційних процесів, внаслідок чого вони одержують нові можливості взаємодії з реальністю. НЛП, як і когнітивні науки в цілому, оцінюють корисність змін кута зору відповідно до контексту, причому вибір надається суб'єктові. У НЛП вважається, що "правильних" уявлень про реальність (карта) не буває в принципі, а цінність будь-якої інформації визначається тими можливостями, які вона пропонує своєму володареві в контексті адаптації до середовища. Суб'єкт робить власний вільний вибір в умовах збагаченого інформаційного (а не оцінного!) середовища. Зважаючи на те, що сучасне українське суспільство, як суб'єкт комунікативного діалогу влада – суспільство, опосередкованого ЗМІ, не завжди готове до перетворення інформації, до того ж ще активним є фільтр-стереотип у "газеті пишуть", на нашу думку, зобов'язує журналістів обережніше використовувати знегативовані фрейми. Мовні конструкти з негативною оцінкою без належного перетворення комунікантами є впливовими "агресорами" і мають дестабілізуючий, деструктивний характер.
Отже, зазначені стратегії – фреймове конструювання, прагматичні та аксіологічні принципи стилістичного забарвлення ситуації – це потужний засіб впливу на масову свідомість та спонукання спільноти до відповідних дій. Когнітивний ракурс сучасних досліджень дає змогу розглядати медійний дискурс як процес такого представлення соціальної ситуації в продуктах ЗМІ, яка зумовлює певний спосіб бачення та сприйняття висвітленої проблематики, а також становлення певної системи переконань, настанов, вірувань тощо. Формування суспільних цінностей, певних соціальних позицій досягається шляхом моделювання ситуації на когнітивному рівні, що, у свою чергу, передбачає відповідну актуалізацію її на мовному рівні: формально-змістове наповнення медіа-текстів (композиційні характеристики, граматичні, лексичні, стилістичні мовні засоби). Крім того, перспективним, на наш погляд, є застосування методики емпіричних досліджень медійного дискурсу з метою вивчення варіативності сприйняття ситуації в суспільстві, формування стереотипного ставлення до неї, зміни поширених стандартів суспільства завдяки різним когнітивним, прагматичним, лінгвістичним та іншим стратегіям, використаним у медійних текстах.
1. Баксанский О. Е., Кучер Е. Н. Когнитивные науки: от познания к действию. – М., 2005.
2. Голованевский А. Л. Оценочность и ее отражение в политическом и лексикографическом дискурсах (на материале русского языка) // Филологические науки. – 2002. – № 3. – С. 78–88.
3. Киричук Л. М. Прагматичні особливості категорії оцінки в рекламному тексті (на матеріалі журналу "Тайм"): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 – Луцьк, 1999.
4. Ковалевські Т. Ю. Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмування: Моногр. – Одеса, 2001.
5. Макарович Э. Ф. Общественные связи: Моногр. – М., 1998.
6. Нещименко Г. П. Динамика речевого стандарта современной публичной вербальной коммуникации: проблемы, тенденции развития // Вопросы языкознания. – 2001. – № 1. – С. 98–132.
7. Почепцов Г. Г. Информационные войны. – М.: "Рефл-бук", 2000.
8. Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология: Моногр. – К.: Издательство украинского фитосоциологического центра, 1999.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові