Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


"Забуваючи, що таке простір..."

Сергій Сіваченко

Забуваючи що таке простір,
Забуваючи що таке час,
Охолоне сніданок о шостій,
І листи вже не дійдуть до нас.

Й на півкроку не зрушить планета,
Хоча й протягом всесвіт подме.
Пожовтіє вранішня газета,
Поховавши волання німе.

Пересолений вакуум болю
Зронить вперше трухляву сльозу,
Бо не ввійде в ідилію з роллю:
Він не матиме й хвилі часу.

Чиясь віра лиха пригальмує
В те, що простір не має кінця,
Бо його взагалі не існує.
Хто ж побачив у ньому взірця?

Час – не ангел, не бог, не спаситель.
Сивий простір – ілюзії слід.
Той, хто звик на них дійсність ліпити,
Спалахне, як безтямний болід.

І накаже плазуючий ранок
Проти течії знову гребти.
Але в згадках – холодний сніданок
Й запізніло-пожовклі листи.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові