Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Демінутиви як засоби публіцистичної експресії

Ольга Федоренко

УДК 811.161.2'366

 

 

У статті з'ясовується роль емотивно-оцінних демінутивів як одного із засобів вираження експресії в газетних текстах.

Ключові слова: демінутивна одиниця, демінутивний формант, емотивно-оцінний суфікс, експресія, експресивний, негативне/позитивне/амбівалентне експресивне значення (емоції, ефект).

 

The article deals with the analysis of the emotional and evaluation function of diminutives as one of methods of expression in the newspaper texts.

Key words: diminutive unit (formant, affix), emotional and evaluation suffixes, expression, expressive, negative/positive/ambivalentive emotive meaning (emotion, effect).

 

Журналісти у своїх матеріалах вдаються до використання складної гами демінутивних формантів у складі лексем як засобів вираження експресії.

Актуальність статті зумовлена потребою виявлення експресивного потенціалу демінутивних одиниць на шпальтах сучасної преси.

Метою статті є аналіз функціонування демінутивів як засобів вираження експресії в газетній комунікації.

Об'єкт дослідження – демінутивні форманти у складі лексем, предмет – експресивний потенціал демінутивних одиниць.

Незважаючи на низку досягнень, різноманітність наукових підходів, проблема експресивності не втратила своєї актуальності. Насамперед це стосується визначення експресії, експресивності, їхніх особливостей у медійних матеріалах, виявлення потенціалу емотивно-експресивних мовних засобів у газетній комунікації.

Уперше експресивність було виокремлено як додатковий компонент значення поряд із його основним компонентом – поняттям – та позначено терміном побічний зміст у праці німецького дослідника К. Ердмана "Значення слова" [1]. Учений відмежовує експресивність ще від одного "другорядного" компонента – емоційного забарвлення, емоційно-оцінного змісту. Спроби теоретичного осмислення цієї категорії викладені в монографії чеського вченого Я. Зими "Експресивність слова в сучасній чеській мові" [11], у монографіях В. Звегінцева "Семасіологія" [4] та А. Єфимова "Стилістика художнього мовлення" [3], у статтях Є. Галкіної-Федорук "Про експресивність і емоційність у мові" [2], Л. Васильєва "Стилістичне значення", експресивність й емоційність як категорії семантики" [1], М. Пилинського [7], В. Чабаненка [9] тощо.

Категорія експресивності вивчається в межах антропоцентричної парадигми, в основі якої лежать такі взаємопов'язані чинники: мовна особистість, ставлення людини до світу, мовна компетентність, тобто здатність людини добирати засоби, що задовольняють її потреби в мовній діяльності. Проблема експресивності пов'язана з людською природою, тому її треба розглядати в безпосередньому зв'язку з людиною. Нині з'являються дослідження, в яких описується специфіка виявлення антропоцентризму на словотвірному рівні [5].

Проблеми, пов'язані з категорією експресивності, в останні роки набули особливої актуальності, оскільки механізми створення експресивного забарвлення мовних одиниць розглядаються з урахуванням людського фактора та когнітивних аспектів експресивності, а також у зв'язку з потребами комунікативної діяльності.

У "Лінгвістичному енциклопедичному словнику" експресивність визначено як сукупність семантико-стилістичних ознак мови, які забезпечують її здатність бути в комунікативному акті засобом суб'єктивного вираження ставлення мовця до змісту та до адресата мовлення [6, 591]. Експресивність тлумачать як особливу виразність мовних засобів, здатних відобразити емоційний стан. За визначенням В. Чабаненка, експресія – це підсилення виразності (процес), а експресивність – підсилена виразність (результат), така властивість мовного знака, яка деавтоматизує його сприйняття, підтримує загострену увагу, активізує мислення, викликає почуттєву напругу читача [9, 7]. Через експресивність виражальних засобів мовець передає своє ставлення до повідомлення та до адресата. Журналіст вибирає з-поміж мовних одиниць ті, які, на його думку, сприяють розв'язанню комунікативного завдання, адекватно впливають на сприймача.

Серед лексичних експресивних засобів, що актуалізуються в мові сучасних друкованих ЗМІ, науковці виокремлюють такі групи:

1) експресивні засоби, породжені суспільно-політичними чинниками;

2) експресивні засоби мови сучасної української преси, які постали в результаті деривації (демінутивна лексика, слова-оказіоналізми тощо);

3) експресивні словосполучення як інструмент образного мислення журналіста (метафори, епітети, перифрази, фразеологізми тощо) [10].

Словотвірні одиниці зокрема відіграють важливу роль у формуванні прагматичної сфери мас-медійних матеріалів. Лексеми із суфіксами суб'єктивної оцінки здатні передавати емоційні реакції номінатора на предмети мовлення, надавати певного експресивного забарвлення публіцистичному матеріалові. Вони реалізують прагматику газетно-публіцистичного стилю, їх широко використовують нині в різних газетних жанрах.

На основі аналізу публіцистичного матеріалу виявлено, що демінутивні одиниці посилюють експресивний ефект позитивнооцінного журналістського тексту при використанні:

 – "експресивного узгодження" – сполучення емоційно забарвлених лексем (найчастіше прикметника та іменника): "Якось привів 3-річного братика із тоненькими рахітними ніжками, викривленими в дугу" (Голос України. – 1997. – 5 квіт. – С. 7); "А біль дедалі частіше кривив гарненьке личко" (Голос України. – 2001. – 17 трав. – С. 6);

 – конструкцій із прикладками, компоненти яких ускладнені демінутивними суфіксами: "Діди Морози з італійських комун ... прийняли на новорічні свята 55 чернігівських діточок-сиріток" (Голос України. – 2000. – 6 січ. – С. 1); "Це був хлопчик-лялечка з дівочим овалом обличчя, пухнастими віями і персиковим пушком на щоках" (Високий замок. – 2001. – 17 трав. – С. 12);

 – протиставлення (нерідко прихованого) абсолютно протилежних за змістом понять, як-от у контексті: "Тут народжуються такі глибокі й міцні почуття, що смерть порівняно з ними – дрібненька нісенітниця" (Україна молода. – 2001. – 16 трав – С. 12); лексема з демінутивним формантом допомагає відтінити, увиразнити протиставлення смерть – дрібненька нісенітниця на тлі глибоких і міцних почуттів, тобто справжнього життя;

 – предикативної функції демінутивних одиниць: "О, тепер ви свіженькі, бадьоренькі. Тепер приємно подивитися!" (Високий замок. – 2001 р. – 17 трав. – С. 11); "Він був для них величезною втіхою, синочком, сонечком" (Високий замок. – 1998. – 17 трав. – С. 12); "Думаю перевезти сюди матусю, вона вже старенька" (Високий замок. – 1998. – 29 жовт. – С. 8);

 – ліричних звертань (що надають висловлюванню проникливої інтимності, голубливості): ""Нумо соколики!" – галасували зігріті чоловіки на трибунах" (Україна молода. – 2004. – 3 лют. – С. 8); "А я, шестилітній, держусь за мамину спідницю і теж плачу, кажу: "Мамочко, ріднесенька, а я не хочу вмирати"" (Голос України. – 1995. – 11 лют. – С. 10); "Отченьку, візьміть із собою, я не боюся покійників, бо знаю, що бабусенька обов'язково потрапить у рай" (Голос України. – 1997. – 5 квіт. – С. 7); "Донечко, сонечко моє, він зіпсує тобі життя" (Дзеркало тижня. – 19 – 2003. – 25 квіт. – С. 22).

Функціонально-стилістична мобільність демінутивних формантів, здатність афіксів пестливості виражати поряд із позитивними емоційно-негативні оцінки, дозволяє досить ефективно використовувати їх у газетно-публіцистичному мовленні. Аналіз мовного матеріалу дозволив визначити найпоширеніші прийоми посилення зневажливої оцінки засобами експресивного словотвору, зокрема демінутивами. 1. Негативнооцінний ефект журналістського тексту увиразнюється, якщо семантика демінутивного суфікса й твірної основи контрастують: "Сонце вже високо в небі, а роса виїдає очі не воріженькам, а нам," – промовляв у зверненні до українців Нью-Йорка міністр закордонних справ України Анатолій Зленко" (Україна молода. – 2002. – 18 верес. – С. 2). Цікаво, що утворення дериватів пестливості від негативно сприйтих слів В. Русанівський назвав одним із парадоксів мови, що самі її носії сприймають як аномалію [8, 54].

2. Експресія лексем із демінутивними компонентами посилюється, якщо висловлювання містить заперечення або ствердження. Виразність такого засобу може підкреслюватися додатковими мовними одиницями: займенниками весь, такий, кожний, самий; прикметниками останній, єдиний, часткою ні, ані тощо. Наприклад: "Викриті газетою шахраї зникають з міста. На зміну їм приходять інші. Точнісінько такі самі" (Дзеркало тижня. – 2000. – 19 серп. – С. 16); "Виходить, що під самісіньким крилом Президента суверенної України причаїлася загроза її державності" (Україна молода. – 2002. – 10 верес. – С. 4); "Три роки вважалися пайовиками, але замість обіцяних 60 кг на пай не одержували від КСП ані зернятка" (Дзеркало тижня. – 2000 р. – 2 верес – С. 17); "Один про одного в газеті писали всякі там статейки" (Україна молода. – 1998. – 24 черв. – С. 7).

3. Виразним емотивно-експресивним прийомом публіцистичної мови (з негативнооцінним звучанням) є порівняння або протиставлення лексем зі зменшено-пестливими формантами та без них, наприклад: "Вони й стоять за кровні інтереси трудівника, наші профспілки. Тільки не горою, а так собі – горбочком. І цей горбочок легко об'їжджає роботодавець…" (Високий замок. – 2001. – 11 трав. – С. 2); "Номінально існують студії хронікально-документальних і науково-популярних фільмів, розтягнуті по шматочках на незрозумілі фірми, а точніше – фірмочки" (Дзеркало тижня. – 2003. – 19 квіт. – С. 19). Демінутивні утворення набувають у такому випадку пейоративного забарвлення, підкреслюють щось незначне, несуттєве, посилюючи експресію газетного мовлення.

4. Емоційно-оцінна виразність журналістського тексту посилюється у випадках "експресивного узгодження" – сполучення емоційно забарвлених прикметника та іменника з демінутивними компонентами. Наприклад: "Головний державний санітарний лікар України Ольга Лапушенко, на подив, анітрохи не намагалася приховати приголомшливу дійсність "веселенькими" шторками оптимізму" (Дзеркало тижня. – 2004. – 13 серп. – С. 14); "Зливаються каламутненькі струмочки таких історій у потік біля дверей тих самих службових кабінетиків" (Дзеркало тижня. – 2002. – 20 верес. – С. 20); "Виявилося, що масло переливають у верстат через звичайнісіньке відерце, а ввечері прибиральниця з цього ж відерця миє підлогу в цеху" (Україна молода. – 1995. – 10 лют. – С. 5).

5. Експресивна негативнооцінна наснаженість медіа-тексту зростає, якщо використовуються конструкції з прикладкою, компоненти яких ускладнені демінутивними суфіксами: "Там же тече річечка-смердючка..., в яку навколишні заводи скидають стоки" (Високий замок. – 1997. – 6 квіт. – С. 4); "Держава... в очах розумних людей скидається на малолітню калічку-олігофрена, яку випробовують на "космічній центрифузі" (Україна молода. – 2004. – 13 серп. – С. 5); "Доведено, що набрати швидкості нашому "дахові" допомагають стрес, побутова невлаштованість, нещасне кохання і навіть вампір-начальничок" (Голос України. – 1997. – 5 квіт. – С. 3).

6. Експресивно-пейоративний (осудливий) ефект газетного тексту посилюється, якщо зменшувально-пестливі форми виконують функцію ліричного звертання, яке надає висловлюванню проникливих, щирих інтонацій на тлі людської жорстокості, черствості, байдужості, наприклад: "І чула, як бабуся просилася: "Паночку, голубчику, не стріляйте!". Та у відповідь – пах! – І все" (Голос України. – 1995. – 11 лют. – С. 10).

Продуктивно вживаються в сучасних газетах лексеми зі зменшено-пестливими суфіксами, які набувають іронічно-пейоративного експресивного забарвлення у певному контексті: "Однак, судячи з того, що повідомлення про приїзд сера Пола та Хезер уже облетіло всі "жовтенькі" ЗМІ світу, спокій подружжю Макартні може тільки снитися" (Україна молода. – 2002. – 26 черв. – С. 16); "Чеські комуністи так прагнуть відхопити хоч шматочок влади, що для здобуття додаткових голосів залучили до участі у своїй передвиборчій кампанії навіть… оголених моделей та стриптизерок на плакатах" (Україна молода. – 2002. – 18 черв. – С. 5). Зауважмо, що демінутивні утворення, які підкреслюють значущість якого-небудь відсутнього предмета (як в останньому реченні – хоч шматочок влади), виконують у газетному висловлюванні експресивну роль. Ця функція аналізованих лексем реалізується за наявності в контексті часток хоча б, хоч, бодай синонімічним висловлюванням навіть найменший, один-єдиний, малесенький. Наприклад: "Протестувати не мало сенсу: доведеться пройти принизливу процедуру, щоб отримати бодай маленький фіолетовий штампик..." (Дзеркало тижня. – 2000. – 29 лип. – С. 18); "Трохи заспокоївшись, дядечко забідкався, що не має хоча би благенької фуфайки, аби не замерзнути взимку" (Високий замок. – 2002. – 13 верес. – С. 10).

Ще однією специфічною особливістю експресивного словотвору в створенні іронічного ефекту є те, що назви осіб, понять із відтінками значущості, вагомості, шанування, звеличення, поєднуючись із здрібніло-пестливими суфіксами, набувають у медіа-тексті негативної семантики. Ця закономірність знаходить своє вираження в таких лексемах, як князьки, купчики, інтелігентик, козачки, хазяйчики, партійка тощо. Наприклад: "Князьки за високим парканом знайшли спосіб позбутися боргів" (Дзеркало тижня. – 2002. – 20 верес. – С. 6); "Хто цю Україну збудує і утвердить? Господар. Ні, я не маю на увазі, що треба терміново наплодити купу "хазяйчиків" – Пузирів чи Калиток (самі плодяться)... Йдеться про людину, вільну у своєму виборі, – про творця" (Дзеркало тижня. – 2004. – 13 серп. – С. 13); "...транснаціональні корпорації винні в усьому, що стосується погіршення довкілля, руками засланих в науку козачків намагаються відмитись і відвести від себе провину або ж видати погані явища за хороші" (Дзеркало тижня. – 2004. – 13 серп. – С. 13).

На основі аналізу газетно-публіцистичного матеріалу виявлено, що експресивний ефект журналістського тексту з амбівалентною (змішаною) емоційною оцінкою посилюється у випадках:

7. "експресивного узгодження" – сполучення емоційно забарвлених лексем. Нерідко демінутивний формант міститься не в іменнику, що поєднує різні за знаком емоційні оцінки, а в прикметникові, який стоїть при ньому й посилює співчуття, жалість, симпатію чи послаблює (пом'якшує) неприйняття, осуд, зневагу: "Безпритульні діти міста часто знаходять підтримку у кримінальних структур, яким вигідні маленькі попрошайки" (Україна молода. – 2004. – 20 серп. – С. 8); "Сучасник усіх часів, гасає по сцені маленька, загнана людинка (Павло Іванович Чичиков), аби зрештою подолати свою життєву нікчемність, ницість, піднятися бодай до якоїсь норми, набути хоча б якоїсь значущості, нехай навіть і мильної бульки" (Дзеркало тижня. – 2000. – 8 лип. – С. 16);

8. поєднання відповідних засобів у парах, в ланцюгу, в рядах: "Та, шкода, не з кожного вікна видно засмічені та замулені річку, річечку або навіть струмочок, які живлять відповідні артерії. Адже вода в них давно напівмертва" (Голос України. – 1996. – 27 черв. – С. 13);

9. порівняння, у складі якого є демінутивний формант: "Але поступово діти виростають із казки, як зі старої одежинки" (Голос України. – 2004. – 12 серп. – С. 11); "Намагався виховувати донечку як хлопчака – щоби стріляти вміла, водити автомашину" (Високий замок. – 1998. – 29 квіт. – С. 8);

10. протиставлення (інколи прихованого), наприклад, у реченні: "Побачивши мене, сусідка запросила на свій "фірмовий" тортик. Невідомо, як би я сама винесла катування тортиком" (Дзеркало тижня. – 2002. – 20 верес. – С. 22). Демінутивний формант у складі лексеми увиразнює протилежні за знаком почуття: з одного боку, щось приємне, що приносить задоволення, насолоду (тортик), з іншого – муки, страждання, величезні зусилля в боротьбі із собою, зі своїми бажаннями (катування тортиком), а це створює виразний гумористичний ефект. Інше речення "Пишненька" зірочка Розана Арнольд – вершина потворності за голлівудськими стандартами краси – зробила кар'єру, заперечивши стандарти" (Україна молода. – 1996. – 26 черв. – С. 8) містить приховане протиставлення зірочка – вершина потворності, пишненька – голлівудські стандарти. Демінутивні суфікси у складі лексем допомагають його увиразнити.

Отже, експресивність лексем із суфіксами суб'єктивної оцінки – це їхня здатність підкреслювати, посилювати або послаблювати інтенсивність дії або ознаки. На основі аналізу газетно-публіцистичного матеріалу виявлено найефективніші прийоми використання лексем із суфіксами суб'єктивної оцінки для посилення експресивного ефекту журналістського тексту: контраст твірної основи та семантики демінутивного суфікса; наявність у висловлюванні заперечення або ствердження; порівняння чи протиставлення (інколи приховане) лексем зі зменшено-пестливими формантами та без них; використання конструкцій з прикладкою, компоненти яких ускладнені демінутивними суфіксами; сполучення емоційно забарвлених лексем – "експресивне узгодження" прикметника та іменника з демінутивними компонентами; вживання ліричних звертань з аналізованими одиницями та ін.

Вивчення експресивних можливостей словотвору, зокрема демінутивних одиниць у контексті газетних матеріалів, сприятиме подальшому осмисленню функцій публіцистичної мови, розумінню її природи та специфіки.

 

1. Васильев Л. М. "Стилистическое значение", экспрессивность и эмоциональность как категории семантики // Проблемы функционирования языка и специфика речевых разновидностей: Межвуз. сборн. науч. трудов. – Пермь: Изд-во Пермского гос. ун-та, 1985. – 175 с.

2. Галкина-Федорук Е. М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сб. статей по языкознанию. – М., 1958. – С. 103–124.

3. Ефимов А. И. Стилистика художественной речи. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1957. – 448 с.

4. Звегинцев В. А. Семасиология. – М.: Изд-во Моск гос. ун-та, 1957. – 321 с.

5. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – 349 с.

6. Лингвистический энциклопедический словарь / Ин-т языкознания АН СССР; Гл. ред. В. Н. Ярцева. – М.: Сов. энциклопедия, 1990. – 685 с.

7. Пилинський М. М. Експресивність стилю масової політичної інформації // Мовознавство. – 1977.– № 5. – С. 35–47.

8. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. – К.: Наук. думка, 1988. – 240 с.

9. Чабаненко В. А. Основи мовної експресії. – К.: Вища школа, 1984. – 168 с.

10. Шаповалова Г. В. Інноваційні процеси в сучасному медіа-тексті (функціонально-лінгвістичні аспекти) Атореф. дис. … к. філол. наук: 10.01.08 / Львівський національний університет ім. Івана Франка. – Львів, 2003. – 20 с.

11. Zima J. Expressivita slova v soucasne cestine. – Praha, 1961.

 

 


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові