УДК 81'276.45
Автор на матеріалі сучасної віртуальної комунікації та блогерської спільноти "падонкаф" розглядає функціонування сучасних арго як вияв протистояння мовного енкратизму та акратизму. Стрижневим елементом структури сучасних мережевих арго визначено свідому помилковість текстів, їхню контркультурну настанову. Розглянуто становлення українськомовних веб-арго.
Ключові слова: блог, нетикет, "падонки", арго, мовний енкратизм/акратизм, ероризм, мережеві спільноти, контркультура.
Autor is regarding functioning of contemporary argots as reveal of the clash of lingual encratism and acratism on the materials of njwadays virtual communication and bloggers' community of padonki. Purposive errorism of the texts and their countercultural meaning is defined to be the core of the structure of contemporary web argots. The emergence of ukrainophone web argots is considered.
Key words: blog, netiquette, "padonki", argot, lingual encratism / acratism errorism, web communities, counterculture.
Французький семіотик Роланд Барт вибудував класичну бінарну опозицію: енкратична/акратична мови. У будь-якому суспільстві використовується панівна мова, що нею послуговуються державні установи, медіа, література тощо – саме така мова є енкратичною. Її функціонування як мови більшості населення та бюрократичного апарату нерозривно пов'язане з придушенням акратичних мов – діалектів, сленгу, мов етнічних спільнот. Сучасний світ із розвитком новітніх комунікаційних технологій демонструє нам нові виміри співвідношення мовного енкратизму та акратизму [1, 126].
Звертає на себе увагу явище, яке існує вже не менше десяти років, але саме останнім часом потужно прогресує в мовному середовищі всесвітньої мережі інтернет, зокрема і в українському сегменті. Йдеться про поширення неформальних говірок серед користувачів мережі, притому саме таких говірок, котрі виникли в мережі й не могли б виникнути поза нею. Серед атрибутів, які дозволяють їх безпомилково ідентифікувати, назвемо такі: 1) установка на свідому хибність тексту, невідповідність енкратичній нормі – демонстративний ерроризм; 2) активне послуговування пейоративною та обсценною лексикою; 3) широке розповсюдження мовних кліше; 4) установка на замкнутість і недоступність говірки для людей з-поза спільноти, характерна для класичних арго.
Слід сказати, що зміна мови через мережеву практику спілкування не притаманна лише тому сегментові інтернету, який користується кириличною абеткою. Досвід англомовної мережі свідчить про широкий вжиток скорочень і свідомо помилкових написань серед користувачів. Власне, загальновживаність і поширення новотворів такого штибу дозволяє декому з учених говорити про "нетикет" ("netiquette") – своєрідний мережевий етикет. Уже класичними засобами нетикету стали смайлики – графічні знаки мови в невербальних конструкціях, що використовуються з метою передачі емоцій. Як пише М. Столярова, "для адекватного перебігу комунікації, безумовно, важливими є комунікативно значущі паралінгвістичні компоненти, що супроводжують мовлення. Відсутність зорового, слухового, тактильного контактів у віртуальному просторі компенсується за рахунок специфічних графічних одиниць – емотиконів або "смайликів"" [2, 5].
Глобальні зміни, яких зазнає мова під час усезагальної комунікації, дають підстави дослідниці твердити про формування нових мовних принципів. "Комунікація за допомогою електронної пошти і в чатах свідчить про появу нового типу грамотності, за яким слова, словосполучення та цілі речення зазнають різноманітних скорочень", – пише М. Столярова [2, 7]. Одним із найпродуктивніших способів словотвору в комунікативній системі "нетикету" є абревіація. Наприклад, уже класичним став приклад ASAP (as soon as possible – абревіатура зі значенням "якомога швидше"), що з'явився саме в інтернеті й швидко набув вжитку в усному мовленні та неелектронному письмі. Широке поширення навіть у нас знайшла абревіатура LOL (laughing out loud – можна перекласти як "гучно сміюся"). Так само класичними є написання цифр і символів замість слів та їхніх компонентів: 4=for, u=you, 2=to тощо. Характерно, що серед людей, які пишуть англійською в мережі, поширюється свідомо хибне написання артиклю the через графічну метатезу: teh. Ці приклади, в яких вбачається продовження тенденції англійської мови до скорочення слів, можна наводити й далі.
Самих абревіатур на позначення ідіом і стійких сполук дослідники називають кілька десятків, з яких найхарактерніші: BTW (by the way), OTOH (on the other hand), FYI (for your information), AFAIK (as far as I know), ICBW (I could be wrong), GTSY (glad to see you), G2G (got to go), GMTA (great minds think alike), ICWYM (I see what you mean), KOC (kiss on cheek), ILU (I love you), ROFL (rolling on floor laughing), BF/GF (boyfriend/girlfriend), GTH (go to hell) [2, 3 – 10].
Поряд із цим широкого вжитку набуває фонетичність письма, виражена в заміні складів співзвучними літерами абетки й цифрами (ne 1 wanna chat? c ya 2moro); написання слів без голосних (shld); поєднання фонетизованого написання з опусканням голосних (plz); побудова речень без допоміжних слів і дієслів-зв'язок (u ok? quite a boring day feeling sleepy); тотальне ігнорування пунктуації та великих літер. Поширені й "чатлайнові перформативи" – вживання учасниками мережевої комунікації третьої особи замість першої [2, 3–15].
Не заглиблюючись у матеріал, зазначимо, що такі тенденції притаманні більшості європейських мов (наприклад, французькі скорочення, на кшталт, VTT (v?lo tout terrain) чи SDF (sans domicile fixe), що вже переходять у літературну норму).
Таким чином, всуціль побудоване на комунікативній стратегії помилки, арго мережевої спільноти "падонкаф" не є суто оригінальним російським явищем, за яке його часто намагаються видати; швидше – це чудовий приклад, того, як переважно, прагматичні, ужиткові тенденції можуть набувати демонстративного, вартісно-орієнтаційного характеру. Коротка історія постання арго така: група людей, серед яких були філологи з вищою освітою, згуртувавшись навколо сайтів спочатку fuck.ru, а потім udaff.com, оголосили про утворення субкультури під самоназвою "падонки". Пізніше осередком нової субкультури став міжнародний ресурс Livejournal.com, який об'єднує мільйони онлайнових щоденників – блогів. У російській традиції його ще називають ЖЖ ("живой журнал").
Функції арго для нової спільноти почала виконувати мова, яку самі "падонки" називають "албанцькою"; в її основі лежить фонетичний принцип правопису: пиши як чуєш. Враховуючи посутню важливість для російського правопису морфологічного та історичного (почасти й ідеографічного) принципів [3, 178], неважко уявити, який потенціал хибності заклали у свою мову творці. Серед нових утворень, котрі здебільшого відрізняються тільки від фонетичних, а не лексичних норм нормативної (енкратичної) російської, трапляються як фонетично точніші записи слів ("кагдила" – "как дела", "аццкий" – "адский", "аффтар" – "автор", "креатифф" – "креатив"), так і порівняно неточні фіксації ("ниасилил" – "не осилил", "зачот" – "зачет") тощо. Складається враження, що ми маємо справу з бунтом пригнічуваного письмом усного мовлення, і якщо свого часу де Сосюр писав про викривлення вимови під впливом орфографії та прогнозував, що колись у французькому слові vingt вимовлятимуться обидві останні літери, то тепер ми, схоже, стаємо свідками зворотного процесу [4, 46].
Другий крок в утворенні нової мови – об'єднання написаних за фонетичним принципом слів у стійкі сполуки та кліше. Взагалі, тотальна ідіоматичність – характерна ознака більшості інтернет-говірок. Наприклад: "ниасилил патамушта мноха букф" – текст задовгий, "аффтар выпей йаду" – автор написав поганий текст, "тупайа абизьяна" – відмова визнати за співрозмовником інтелектуальні здібності, "учи албанцкий" – вказівка на невміння викладати свої думки, "камменты рулят" – коментарі до тексту кращі, ніж сам текст, "в Бабруйск, жывотное" – приниження опонента, "аццкий сотона" – автор дуже здібний. Для мови "падонков" характерна чітка диференціація висловів на позитивно й негативно забарвлені, існування цієї мови в емоційно двовимірному світі.
Серед продуктивних способів утворення нової лексики – запозичення варваризмів: "оффтопик" – висловлювання не до речі, "вмемориз" – цей текст може стати улюбленим, "ІМХО" – на мою думку, "риспект" – вираз поваги до співрозмовника. Активно вживано гру слів: "хундерстандить" – розуміти, "фотожаба" – програма обробки зображень "Фотошоп", "генитально" – талановите відтворення сексуальних інстинктів, "пейсатель" – корисливий літератор тощо. Чимало ідіом є пов'язаними з сучасним анекдотичним фольклором та конкретними випадками із життя блогерів, що перейшли в нього: "зочем вы тгавите пейсателя", "учи албанцкий", "баян". Часто відбувається переосмислення ідіом: КГ/АМ.
Попри те, що арго "падонкаф" – суто акратичний утвір, і він застосовується винятково в приватному спілкуванні, його вже певною мірою освячено й визнано літературою – ідіома "в Бабруйск, жывотное" завдячує своїм поширенням творам сучасного письменника Сорокіна, а Пєлєвін свій роман "Шлем ужаса" оздобив підзаголовком "Креатифф о Тесее и Минотавре". Для російських мережевих говірок, заснованих на комунікативній стратегії похибки, характерна жорстка неполіткоректність і нетолерантність до національних спільнот і сексуальних меншин, ксенофобія, повсякчасне вживання обсценної лексики – все це характеризує їх як радикальний рух спротиву нормативній, енкратичній мові та культурі.
Чи є аналогічні явища в українській мові? Безперечно, вони існують. Одне з їхніх джерел – мова коротких текстових повідомлень у мобільних телефонах (sms). Враховуючи поширення латинки в практиці україномовного (та й російськомовного) sms-спілкування, зовсім не дивує запозичення з англійської мережевої мови практики заміни літер або й слів цифрами, вироблення специфічної української латинки за принципом "один звук – одна літера": "ka4ka", "spywemosм", "idew", "ч1во" тощо.
Дехто навіть практикує змішування української та англійської мов: mu v yniveri now watch perwuj film Filini, тощо.
Однак мова sms – окрема велика тема, якої ми можемо торкнутися лише побіжно. На жаль, маємо констатувати, що українська мережева говірка, мова форумів та "живих" журналів розвивається стримано – через порівняну вузькість українськомовного сегменту мережі. Кількість україномовних авторів ЖЖ коливається в межах кількох сотень, хоча повсякчас зростає. Крім того, "українська албанцька" обмежена фонетичним правописом. Якщо ігровий момент і комунікативна стратегія ероризму в російських мережевих говірках ґрунтуються на заміщенні морфологічного та історичного принципів правопису фонетичним, то українська, яка й без того характерна переважанням фонетичного принципу, будує свою стратегію похибки на залученні лексичних шарів просторіччя та діалектів. Тобто, маємо справу з відштовхуванням передусім від лексики, а не від фонетики, в чому докорінна відмінність російської та української мережевих говірок. Наприклад: "ахтар", "ахтар палить", "ахтар смале", "(пекельний) смалець". Окремі ідіоми калькуються з російського відповідника, трохи українізуючись: однак поки що "українська албанцька"– особиста, а не масова комунікативна стратегія, притаманна окремим особам, а не субкультурам. Проте можна спрогнозувати її більш або менш інтенсивний розвиток у найближчому майбутньому. Стратегія похибки, властива мережевим спільнотам, є однією з форм існування контркультури, з її спротивом енкратичним відмінностями мови та увагою до соціально марґінальних прошарків. Її можна не сприймати і, звичайно ж, можна не послуговуватися нею, однак не варто заперечувати: це явище, яке потребує уважного вивчення, а не засудження. Відчутний ігровий аспект мов, побудованих на фундаменті ерроризму, повертає до відчуття мови як гри і змушує згадати слова Вітґенштайна: "Наша хиба полягає в тому, що ми шукаємо пояснень там, де факти треба було б трактувати як "прафеномени". Тобто, де треба було б сказати: "Тут грають у цю мовну гру. <...> Погляньте на мовну гру як на щось первинне!" [5, 252].
1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика; Поэтика: Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. Косикова. – М.: Прогресс, 1989. – 616 с.
2. Столярова М. Етикет у віртуальній англомовній комунікації (на матеріалі чатлайнових сесій): Автореф. дис. к. філол. н. – К., 2005. – 18 с.
3. Кодухов В. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1979. – 351 с.
4. Сосюр Ф. де. Курс загальної лінґвістики. – К.: Основи, 1998. – 324 с.
5. Вітгенштайн Л. Філософські дослідження. – К.: Основи, 1995. – 311 с.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові