Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Фактори конкурентоспроможності ЗМІ як запорука успішного функціонування його на інформаційному ринку

Абаїмов А. В.

магістр
УДК 070+33.009.12

У статті розглянуто проблеми дослідження конкурентоспроможності засобів масової комунікації та інформаційного продукту в умовах становлення інформаційного ринку, особливості формування вдалої організаційної структури підприємства та адекватної інформаційному ринку цінової політики, а також розбудову розгалуженої системи збуту власного інформаційного продукту, що сприяє успішному функціонуванню ЗМІ на інформаційному ринку та підвищенню якості інформаційного продукту.
Ключові слова: конкурентоспроможність, засоби масової комунікації, інформаційний продукт, цінова політика, інформаційний ринок.

In the article it is considered the problems of research of competition ability of mass media and informational product in the conditions of formation of informational market; special features of formation of successful organizational structure of an enterprise and a price policy adequate to informational market; as well as developed system of sale of own informational product that promotes successful functioning of mass media in informational market and improvement of quality of informational product.
Keywords:
competition ability, mass media, informational product, price policy, informational market.

Останнім часом в інформаційому просторі України спостерігаються бурхливий розвиток і поява нових засобів масової комунікації. Це пов'язано з великою роллю інформаційних технологій у сучасному суспільстві. Дедалі жорсткішою стає конкуренція в інформаційному полі України, зростають вимоги до інформаційного продукту, конкурентоспроможність ЗМІ є однією з головних умов ефективного функціонування підприємства на інформаційному ринку. Постають проблеми дослідження конкурентоспроможності засобів масової комунікації та інформаційного продукту на ринку. Проте в працях науковців з питань масової комунікації ця проблема недостатньо досліджена.

Актуальність проблеми полягає в необхідності економічного обґрунтування заходів щодо підвищення конкурентоспроможності засобу масової комунікації взагалі та інформаційного продукту зокрема.

Одне з найважливих завдань розвитку будь-якого ЗМІ нерозривно пов`язане з ефективністю його діяльності, забезпечення випуску якісного інформаційного продукту та досягнення конкурентоспроможності продукції на інформаційному ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) між різноманітними ЗМІ змушує шукати нові засоби впливу на споживачів – глядачів, читачів, слухачів. Одним із таких шляхів є створення інформаційного продукту, рівень якості якого значно вищий за рівень продукції конкурентів.

Закордонний досвід свідчить про те, що якість, безперечно, є найвагомішою складовою конкурентоспроможності, але водночас, можливості реалізації інформаційної продукції, окрім якості, визначаються великою кількістю параметрів і умов, більшість з яких поширюється не тільки на сам товар, а й на підприємство, фірму і навіть країну [3].

Більшість науковців визначають конкурентоспроможність як соціально-економічну категорію, тобто здатність і вміння досягати найвищих економічних і соціальних переваг. Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як технологія, забезпеченість капіталом, наявність людських ресурсів, стан зовнішньої торгівлі.

Прийнято поділяти конкурентоспроможність на три такі види: конкурентоспроможність персоналу, продукції та підприємства. У статті розглядається конкурентоспроможність підприємства ЗМІ, оскільки вона є визначальним фактором діяльності організації на інформаційному ринку.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих у науковій та навчальній літературі основних категорій конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття таким чином: конкурентоспроможність інформаційного продукту – це комплекс споживацьких та вартісних характеристик, що визначають її успіх на інформаційному ринку, тобто здатність конкурувати на інформаційному ринку [4].

Конкурентоспроможність ЗМІ слід розуміти як реальну та потенційну здатність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізовувати інформаційний продукт, який за своїми параметрами у комплексі кращий для споживачів інформації, аніж продукт конкурентів [5].

Конкурентоспроможність підприємства ЗМІ варто також розглядати як вміння виготовляти і швидко реалізовувати якісну продукцію в достатній кількості [5].

Конкурентоспроможність персоналу, тобто журналістів, спеціалістів, керівників ЗМІ, – це вміння кожного з них і всіх разом швидко і ефективно впроваджувати різні новинки на будь-якій стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати інформаційний продукт, який відповідає всім вимогам споживача з найменшими витратами всіх ресурсів [4].

Поняття конкурентоспроможності ЗМІ містить у собі великий комплекс економічних характеристик, які визначають стан ЗМІ на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс передбачає всебічну характеристику продукту, яка визначається сферою виробництва, а також фактори, що формують загалом економічні умови виробництва і збуту інформаційного продукту [1]. Фактори конурентоспроможності мають великий вплив на діяльність ЗМІ, вони є запорукою успішної діяльності його на інформаційному ринку.

Під час дослідження системи факторів конурентоспроможності організації доцільно проводити аналіз організаційної структури управління, цінової політики, системи збуту, а також ступеня заповнення ринку та просування продукції на ринку.

Під структурою управління ЗМІ слід розуміти впорядковану сукупність взаємозв'язаних елементів, які перебувають між собою в сталих стосунках, що забезпечують їхнє функціонування і розвиток як єдиного цілого [6]. Елементами структури є окремі журналісти, технічний персонал, служби та інші ланки апарату управління. Відносини між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що зазвичай поділяються на горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні зв'язки мають характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки – це зв'язки підпорядкування, і потрібне в них виникає при ієрархічності управління, тобто за наявності кількох рівнів управління. Крім того, зв'язки в структурі управління можуть мати лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними керівниками, тобто особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів, а функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням, тим або іншим функціям управління [2].

У теорії західного менеджменту, що ґрунтується на концепціях організаційної поведінки, структура підприємства ЗМІ розглядається як найважливіший фактор, що визначає як форми поведінки (діяльності) усього колективу, так і окремих його членів.

Наступним важливим фактором конкурентоспроможності ЗМІ є цінова політика. В умовах інформаційного ринку переважає децентралізоване ціноутворення, яке функціонує на базі взаємодії попиту і пропозиції. У цьому випадку повністю відсутнє директивне наскрізне планування, а ціноутворення є багатогранним процесом, який підкоряється впливу багатьох факторів. Основним регулятором є інформаційний ринок, затвердження цін відсутнє, базою цін стають світові ціни. Цінова політика – це важливий елемент загальної стратегії ЗМІ, який безпосередньо входить у великий її розділ як ринкова стратегія. Вона поєднує в собі як стратегічні, так і тактичні аспекти, і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємством щодо встановлення, підтримки і змінення цін на продукцію, яка здійснюється в структурі загальної стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і завдань [7].

Підсумовуючи, можемо зазначити, що процес формування цінової політики підприємства є дуже складним і багатогранним. Він передбачає насамперед неодмінний контроль за виконанням цінової стратегії підприємства та врахування всіх факторів, які можуть впливати на перебіг цього процесу.

Не менш важливим фактором конкурентоспроможності є канали збуту.

Канали збуту – це взаємозалежні організації, що беруть участь у процесі доведення інформаційного продукту або послуги до споживачів [8].

Для ЗМІ вибір збутової мережі (каналів розподілу) – це стратегічний вибір, пов'язаний не тільки зі сподіваннями в цільовому сегменті інформаційного ринку, а й із власними цілями фірми. Збутова мережа може бути визначена як структура, сформована партнерами, що беруть участь у процесі конкурентного обміну з метою надання товарів і послуг у розпорядження індивідуальних споживачів [6]. Цими партнерами є виробники, посередники і власне користувачі – читачі, глядачі, слухачі.

Отже, можна визнати три основних блоки в системі розподілу, в яких формується цінність товару:

– зовнішня логістика – діяльність, пов'язана з нагромадженням, збереженням і переміщенням інформаційного продукту до споживача;

– маркетинг і продаж – діяльність щодо збирання інформації про потреби споживачів інформації (дослідження ринку, індивідуальний продаж, реклама і стимулювання збуту, ціноутворення і проведення переговорів);

– сервіс – діяльність щодо забезпечення послуг, що підтримують або підвищують цінність інформаційного продукту (встановлення устаткування, ремонт, навчання, постачання запчастин і модернізація товару відповідно до можливостей покупця) [7].

Просування інформаційного продукту є невід'ємною частиною маркетингової діяльності ЗМІ. Основні завдання просування: формування політики в сфері стимулювання збуту, просування товару; вибір, планування і управління інструментами стимулювання збуту (продаж за попередніми замовленнями, рекламно-інформаційна діяльність, мистецтво збуту); аналіз даних продажу, бюджетні квоти продажу і постановка відповідних цілей, координація діяльності торгових агентів; рекламування діяльності і визначення завдань реклами; вибір засобів передачі реклами (телебачення, радіо, преса і т. п.) та управління роботою в цій сфері; встановлення контактів із засобами масової інформації, рекламними агентствами; розробка зразків, виставкових матеріалів; налагодження зв'язків компанії з окремими особами, громадськими організаціями, обмін інформацією; пакувальна справа; заходи щодо збуту товару; планування і здійснення просування товарів; розробка планів, спрямованих на збільшення продажу [8].

Просування містить у собі такі методи: персональний продаж, стимулювання збуту, торгівля і спонсорство.

Персональний продаж ефективний у видавничій діяльності, він має на меті залучення нових читачів при невеликих витратах часу. Персональний продавець укладає контракт із новими потенційними покупцями; інформує покупця про товар, його ціну, особливі властивості та ін.; переконує покупця зробити свій вибір; відповідає на запитання, що стосуються товару, демонструє товар.

Важливим фактором просування інформаційного продукту є реклама. Рекламна кампанія може проводитися в електронних та друкованих ЗМІ, а також за допомогою вуличної реклами (біг-борди, оголошення). Вибір засобів масової інформації слід зробити так, щоб вони були найбільш придатними для досягнення мети реклами за мінімальною ціною.

Стимулювання збуту має також велике значення під час просування товару. Керівники, відповідальні за збут, повинні прогнозувати, планувати, організовувати, мотивувати цей процес, спілкуватися і контролювати своїх підлеглих. До того ж, вони повинні виконувати багато функцій, серед яких головні такі: робити короткострокові та довгострокові прогнози, планувати одержання прибутку, оцінювати витрати, аналізувати інформаційний ринок у пошуках нових можливостей використання існуючого продукту та перспектив нової продукції, планувати загальний розвиток і стимулювання персоналу.

Торгівля є складовою структури просування, процес, за яким продукт виставляється на продаж (враховуючи упаковку, демонстраційні вітрини тощо) [5]. Спонсорство є важливим інструментом просування, насамперед – це участь компанії у проведенні масового заходу (концерту або спортивного змагання). Метою спонсорства є забезпечення інформованості про ЗМІ, асоціювання іміджу виду спорту з продукцією.

Отже, розглянувши фактори конкурентоспроможності, які є важливим чинником вдалого функціонування ЗМІ на інформаційному ринку, зазначимо, що сучасним ЗМІ слід звертати більше уваги, на формування, вдалої організаційної структури підприємства, проводити адекватну інформаційному ринку цінову політику, будувати розгалужену систему збуту власного інформаційного продукту, а також уживати заходів щодо просування продукту на ринку, що сприятиме успішному функціонуванню ЗМІ на інформаційному ринку, підвищенню якості інформаційного продукту.



1. Белоус О. П., Панченко Е. Г. Менеджмент: конкурентоспособность и эффективность. – К.: Знание Украины, 1992.
2. Гальчинський А. С., Єщенко П. С. Основи економічної теорії: Підруч. – К., 1995.
3. Дикань В. Управління якістю як фактор конкурентоспроможності підприємств // Економіка України. – 1996. – № 1. – С. 43–48.
4. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. – К.: Феміна, 1995.
5. Енциклопедичний словник бізнесмена: менеджмент, маркетинг, інформація // За заг. ред. М. І. Молдаванова. – К.: Техніка, 1993.
6. Крушельницька О. В., Мельничук Д. П. Управління персоналом: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2003. – С. 171–187.
7. Мурашко М. І. Менеджмент персоналу. – К.: Знання, 2002.
8. Управление персоналом организации: Учеб. / Под ред. А. Я. Кибанова. – М.: ИНФРА, 2002.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові