Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


До питання дослідження впливу ЗМК на стереотипи масової свідомості

Бутиріна М. В.

докторант
УДК 070:316.454.3

У статті розглядаються питання вивчення стереотипів масової свідомості за допомогою соціологічних процедур. Особливий акцент зроблено на можливостях застосування психосемантичних методів аналізу. Увага до них пояснюється дослідницьким інтересом до афективної складової стереотипу.
Ключові слова:
стереотипи, масова свідомість, соціологічні методи.

In the article are analyzed the questions of soziological study of mass consciouness stereotypes. It is accentuating the application of psychosemantic method of research. It is stipulating the interest to affective component of stereotype.
Keywords:
stereotypes, mass consciouness, sociacal methods.

Уявлення про те, що під впливом соціальних інститутів у процесі пізнання дійсності в людини формуються певні стереотипи, уже давно стало загальновизнаним і є точкою відліку багатьох досліджень. Інтерес до феномену стереотипу обумовлений його статусом регулятора масової та індивідуальної поведінки. Доведено, що стереотипи справляють значний вплив на якість мислення та на діяльність людини. Процес стереотипізації, безпосередньо пов'язаний із формуванням стереотипів масової свідомості, розгортається в масовокомунікативному просторі, що дає підстави розглядати його в рамках теорії масової комунікації. Стереотипи є предметом вивчення цілої низки наук соціальної психології, етнолінгвістики, когнітології, соціології тощо. Втім, дослідження суспільно значущого ракурсу стереотипів, актуалізованого в медіадискурсі, виявлення їхньої неоднозначної ролі у функціонуванні ЗМК характерно саме для теоретичного осмислення масовокомунікативних процесів. Тож окремі суспільні проблеми можна розглядати як похідні від медіареальності (тобто такі, що спочатку виникають, поширюються, набувають резонансу в соціальному полі ЗМК, а потім уже виходять на рівень інших видів соціальної взаємодії) і значною мірою пов'язані з варіативним функціонуванням стереотипів.

Зокрема, дослідження функціонального аспекту стереотипів може бути пов'язане із актуалізацією таких питань: вплив стереотипів масової свідомості на сприйняття подій та соціальних явищ, що чиниться як безпосередньо, так і опосередковано через дію ЗМК; соціальна самоідентифікація носіїв стереотипів та стереотипізована оцінка представників етнічних, релігійних, статусних та інших аутгруп, що досягається шляхом мас-медійної "індоктринації"; вплив стереотипів на поведінку як носія, так і об'єкта стереотипізації. Яскравим прикладом, що унаочнює останній напрям дослідження, може бути так званий "карикатурний скандал", що спочатку розгорнувся у засобах масової інформації, а потім вийшов у більш широкий соціальний простір зі шпальт газет і телевізійних екранів.

Вивчення функціональної специфіки стереотипів, на нашу думку, не є коректним без урахування трирівневої структури стереотипу:

– афективний рівень, який виражається у ставленні до об'єкта стереотипізації (цей компонент, на думку дослідників [3, 6], є провідною ланкою у створенні стереотипу та його функціонуванні при оцінці та віднесенні явища,події, представника групи до певної категорії);

– когнітивний рівень, який виражається в усвідомленні афективного компонента, представленого у думці або судженні щодо об'єкта стереотипізації (за своїм змістом стереотип є образом-уявленням з нестійкими межами, і лише вербально висловлена оцінка формує чітке враження щодо властивостей певного класу явищ чи людей);

– поведінковий рівень, який представляє програму дій стосовно об'єкта стереотипізації.

Згаданий вище "карикатурний скандал" продемонстрував дію етнічних стереотипів, актуалізованих через ЗМІ, одразу на трьох рівнях: когнітивному, афективному, поведінковому.

Вивчення стереотипів масової свідомості пов'язане з проблемою їхньої фіксації та ідентифікації означених компонентів за допомогою спеціальних процедур, запозичених з емпіричної соціології.

Серед соціологічних методів, які застосовуються для виявлення стереотипів, дослідниця О. Н. Ваніна називає такі: опитування з використанням простих номінальних шкал, простих порядкових шкал, шкали Лайкерта, шкали Терстоуна; аналіз змісту комунікації. Означені методи є апробованими в контексті досліджень засобів масової комунікації, а саме в контексті досліджень масової аудиторії ЗМІ. Вони успішно застосовуються в соціології масової комунікації [6].

Найчастіше за допомогою даних методів досліджуються когнітивний та поведінковий рівні стереотипу. При цьому метод аналізу змісту ЗМІ вважається найбільш ефективним для фіксування та вимірювання когнітивного складника стереотипу. Адже тут дослідник має справу з висловленою думкою, зафіксованою певним чином подією тощо, тобто з усіма "знаками, що виражають психічні переживання, наміри, міру досвідченості" [7, 120].

Втім, на думку соціологів, суперечливим є застосування зазначених дослідницьких процедур до стереотипів, які становлять "картину світу індивіда" (ціннісні стереотипи, стереотипи соціальної ідентифікації тощо). Когнітивна складова таких стереотипів, як правило, не вербалізується індивідами. Найчастіше вони представлені лише афективною складовою, яка репрезентує позитивне/негативне ставлення до об'єкта стереотипізації. Такі стереотипи являють собою, на думку Г. Олпорта, "утворення, які передують розумові" [9, 32]. Саме ті стереотипи, які становлять соціально-перцептивний досвід людини, найчастіше є предметом уваги дослідників.

При аналізі таких складних соціально-психологічних феноменів, як стереотипи, слід зважати на те, що у свідомості людини співіснують два типи реальності: реальність, яка виражається через систему суспільно напрацьованих засобів усвідомлення, і реальність суб'єктивних переживань та відчуттів, що також формується під впливом ЗМК, але не вербалізується.

Адекватне описання афективного рівня стереотипів масової свідомості можливе через застосування методів психосеманики, а саме методу семантичного диференціалу Ч. Осгуда. Семантичний диференціал дозволяє фіксувати так звані "конотативні значення" – особистісні сенси соціальних об'єктів, що піддаються оцінці через вилучення їх з нормованого когнітивного рівня, тобто не об'єктивні характеристики, а, на думку В. Ф. Петренка, "стани, які слідують за сприйняттям символу-подразника і з необхідністю передують осмисленим операціям із символами" [5, 53]. Ця процедура є доволі плідною для вивчення стереотипів, адже, на нашу думку, формування їх пов'язане з актуалізацією конотативних та втратою денотативних значень. Тож маємо той випадок, коли метод аналізу є адекватним природі досліджуваного явища, що безумовно сприяє отриманню якісної та достовірної інформації. Припускається, що людина здатна осмислити об'єкт, який вивчається, шляхом співвіднесення внутрішнього емоційного переживання із заданою оцінною шкалою. Кожна шкала має сім пунктів, які формують різні ступені певної якості об'єкта. Шкали, які корелюють між собою, об'єднуються в незалежні фактори, які утворюють семантичний простір як окремого індивіда, так і групи людей. Окремий фактор розглядається як смисловий інваріант змісту шкал, що входять до нього, і в цьому сенсі фактори є формою узагальнення прикметників-антонімів. Кожний фактор характеризує певний значущий аспект об'єкта стереотипізації і співвідноситься з ним як частина із цілим. Виділення факторів дозволяє отримати структуру стереотипного судження індивіда (або групи людей), а оцінки понять за цими факторами дають змогу вибудувати семантичний конотативний простір респондентів.

На практиці дослідники часто застосовують метод семантичного диференціалу для отримання інформації щодо об'єкта. Втім, досліджуючи стереотипи масової свідомості, ми будемо застосовувати метод СД для фіксації та вимірювання ставлення суб'єктів (масової аудиторії) до певних явищ. Проблема конструювання шкал у даному випадку може бути вирішена за допомогою якісного та кількісного аналізу змісту друкованих ЗМІ. Тобто конотативні значення понять, якими позначаються певні соціальні явища, будуть вилучені з тексту й застосовані через підбір альтернативи у складі антиномічних пар. Саме в такий спосіб можна буде зіставити стереотипи, які продукуються або вживаються ЗМІ, зі стереотипами, які існують у масовій свідомості. Наприклад, ми можемо співвіднести стереотипи, визначені шляхом аналізу певного видання, із стереотипами, які містяться у свідомості читацької аудиторії.

Зауважимо, що конотативні значення характеризуються як суб'єктивні, індивідуальні, ціннісні, метафоричні. Специфіку конотативних значень так характеризує Л. Блумфільд: "Різновидів конотацій безліч... І в цілому їх важко відмежувати від денотативних значень. Конотація має суб'єктивний характер, втім при розгляді суспільно значущих явищ важливим є аналіз її соціальної проекції" [1]. Денотативні значення визначаються як когнітивні, міжособистісні, усвідомлювані, об'єктивні. Конотативні значення характеризують суб'єкт стереотипізації, тобто групову або масову аудиторію, якій властивий певний спосіб сприйняття явищ дійсності. Денотативні значення дають уявлення про об'єкт стереотипізації, тобто фіксують ті його властивості, які є незалежними від людського сприйняття. Іншими словами, через денотативне значення ми отримуємо визначення об'єкта до стереотипізації, поза стереотипізацією, що стосовно складних соціальних явищ, які існують у масовокомунікативному просторі й сприймаються масовою свідомістю, взагалі є нехарактерним. Отже, у семіотичному розумінні стереотип – це знак, або сукупність знаків, у яких концепт формується винятково (або переважно) шляхом залучення конотативних значень.

У процесі дослідження відбувається проектування об'єктів-денотатів у конотативний простір. Значення об'єкта для індивіда представлятиметься у вигляді крапки, а значення для групи індивідів – у вигляді "згустка" крапок. Виявлення стрижневих (найбільш істотних) та неосновних ознак в семантичних комплексах через визначення ієрархічної структури дозволить зробити певні висновки щодо механізму функціонування стереотипів.

Розглянемо, наприклад, процедуру аналізу за допомогою семантичного диференціала одного з етнорелігійних стереотипів, а саме: стереотипу "ісламського світу", який набуває сьогодні особливої соціальної гостроти.

Побудова семантичного простору розпочинається з визначення списку прикметників-ознак. Ми отримуємо їх шляхом семіотичного аналізу змісту видань, експлікуючи ті основні характеристики, які становлять семантико-перцептивний комплекс концепту "ісламський світ". Для отримання більш значущої та репрезентативної інформації доцільним є також застосування контент-аналізу. При аналізі змісту видань були виявлені такі ознаки: варварський, дикий ("це був безпричинний вибух напівдикого народу пустелі, який за короткий час підкорив значну частину європейського світу" (День); "Іслам народився посеред самої пустелі, серед скорпіонів, верблюдів та всіляких хижаків" (Дзеркало тижня), цитата з роману М. Уельбека "Платформа"); фанатичний, непримиренний ("Сучасний мусульманський фундаменталізм – це безкомпромісне, часто фанатичне слідування літері Корану, яка завжди витлумачувалася у найбільш непримиренний для "невірних" спосіб" (Людина і час); богообраний, вищий ("Мусульмани переконані в абсолютній вищості ісламу, що позначається у постіних закликах і відчайдушному бажанні відродити колишню славу, а також у позитивнішому обов'язкові навернення у іслам послідовників інших релігій" (День); войовничий, агресивний ("Весь світ стурбований. Сполучені Штаті й міжнародні організації, які мають представництва в ісламських країнах, вводять надзвичайний режим роботи й посилюють заходи безпеки. Релігійна війна? Чи можлива вона в XXI столітті?"; "Кілька порівняно невинних карикатур на тему ісламу, опублікованих на півночі Європи, викликали в мусульманських країнах неймовірний сплеск публічної антизахідної активності. Європейці почали то низько вклонятися у бік Кааби, то гордо розгинатися до повного прогину" (Дзеркало тижня).

Експрес-опитування студентів п'ятого курсу факультету систем та засобів масової комунікації ДНУ дозволило нам також виявити такий конотативний ряд поняття "іслам": чужий, кривавий, консервативний, холодний, відлюдкуватий, загрозливий, агресивний, жорстокий, войовничий (ознаки з негативним індексом); гостинний, відданий вірі, таємничий, привітний, вишуканий, запашний, барвистий, самовідданий (ознаки з позитивним індексом). Із зазначеного були відібрані 15 парних асоціацій, з яких і були складені тестові запитання. Подальше вивчення об'єкта дослідження, який був визначений нами як "ісламський світ", пов'язане із оцінкою за 15 полярними шкалами. Респондентам може бути запропонована процедура співвіднесення інтенсивності тієї чи тієї асоціації із значеннями відповідних шкал. Деякі оцінки стереотипу за шкалами корелюють одна з одною, що дозволяє об'єднати їх у фактори. За фактором стоїть певна характеристика об'єкта, вона описується тільки одним набором шкал, що корелюють між собою. У даному випадку можуть бути отримані такі основні шкали, що відображають кожний з факторів: Свій – Чужий (фактор ідентифікації суб'єкта стереотипізації із об'єктом стереотипізації), Культурний – Варварський (фактор оцінки культурного середовища), Миролюбний – Агресивний (фактор оцінки соціальних намірів об'єкта стереотипізації), Фанатичний – Толерантний (фактор оцінки ставлення щодо носіїв іншої релігії), Відкритий – Закритий (фактор соціальних очікувань від об'єкта стереотипізації).

Таким чином, проведення анкетного опитування за допомогою методики семантичного диференціала може сприяти розв'язанню таких завдань у межах дослідження впливу ЗМК на стереотипи масової свідомості:

– виявлення афективної складової стереотипів;

– побудова типології аудиторії на підставі емоційних реакцій;

– зіставлення стереотипів, які активно вживаються ЗМІ (вони визначаються за допомогою контент-аналізу змісту), та стереотипів, які існують у масовій свідомості.

Для вивчення етнічних ауто- та гетеростереотипів, наявних у масовій свідомості, може бути також застосована структура факторів, розроблена В. В. Каліта, та Ю. С. Николенко [6]:

1. Загальний рівень цивілізаційного розвитку (високий – низький).

2. Дружня/недружня нашій країні держава.

3. Політичний режим (демократична країна – інший режим).

4. Рівень життя (високий – низький).

5. Політична стабільність держави (стабільна – нестабільна).

6. Рівень впливу на світовій арені (високий – низький).

7. Схильність держави до експансії (схильна – несхильна).

Маркерні перемінні, що входять до складу фактора, мають бути виявлені шляхом аналізу змісту конкретного ЗМІ, а шкали СД пов'язані з виявленням ставлення аудиторії до об'єктів стереотипізації. Зв'язок цей є непомітним для респондентів через певну невизначеність процедури тестування. Через методичні особливості семантичного диференціала, для якого характерна відсутність тиску з боку процедури опитування, знижується ефект символічного виразу відповідей, що ухвалені суспільством.

Характерно, що в когнітивній лінгвістиці та етнолінгвістиці стереотипи досліджуються в контексті змістового аспекту мови та культури і визначаються як ментальні утворення, що корелюють з "наївною картиною світу", яка міститься у масовій свідомості. У теорії масової комунікації актуальним є вивчення стереотипів не тільки в аспекті психологічних та когнітивних особливостей масової аудиторії, а й в аспекті їх соціального призначення.

Процеси створення та функціонування стереотипів є природними для існування будь-якого суспільства. У сучасному соціумі вони ускладнюються тим, що здійснення культурних інновацій пов'язане із посиленням позицій масової культури в інформаційному світі. Вироблення та споживання знакових систем через канали ЗМК виходить за межі сфери соціального управління. Некерованість розвитку масової культури спричиняє обмеження можливостей ЗМІ як транслятора та передавача інформації. На думку російського дослідника М. А. Литвиновича, "ЗМІ дифузують соціальні зв'язки, спілкування, взаємодію, руйнують достатньо стабільні за інтересами групи, корпорації, клуби, перетворюючи їх на публіку. ЗМІ тримають людей у постійному збудженні з приводу інформації, перманентно змінюючи джерело цього збудження. Вони навчили політику масифікувати людину..." [4, 89]. Все це, на нашу думку, означає, що сучасна роль ЗМІ може бути визначена як медіатизація стереотипів масової свідомості.



1. Блумфилд Л. Язык. – М., 1968. – 170 с.
2. Гулевич О. А. Межгрупповые отношения: направление социально-психологического исследования (аналитический обзор). – М., 2006.
3. Кравченко Е. И. Мужчина и женщина: взгляд сквозь рекламу (социологические мозаики Эрвина Гоффмана) // Социс. – 1993. – № 2. – С. 34–45.
4. Литвинович М. А. Политические стереотипы в сознании россиян // Вестн. Москов. ун-та. – Сер. 12. – 2002. – № 2. – С. 88–100.
5. Петренко В. Ф. Психосемантика сознания. – М., 1988.
6. Психосемантический анализ этнических стереотипов: лики толерантности и терпимости. – М., 2000.
7. Шихирев П. Н. Исследование стереотипа в американской социологической науке // Вопросы философии. – 1971. – № 5.
8. Ядов В. А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. – Самара: СамГУ, 1995.
9. Allport G. W. The Nature of Prejudice. – New-York, 1958.
10. Lippman W. Publik Opinion. – New-York; London, 1949.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові