Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Гравець

Сергій Сіваченко

Опече безпритульна сльоза
Жвавий блиск сіроокого срібла.
Вийме хтось із колоди туза
Й підкладе монотонність загиблу.

Будуть похапцем карти мінять
Й цілувати підошви фортуні,
Та не зможуть пожежі заллять:
Дотик рук порозплавлює струни.

Незворушні здригнуться якраз,
Обомлілу губу прикусивши,
Істерія підкосить екстаз,
Ейфорію безглуздям прошивши.

Непомітно зів’яне свіча,
Але ніч саме буде в зеніті.
Тихо скроня досягне плеча:
Сон закине просмолені сіті.

Не рахуючи слова ”спочить”,
Пам’ять бунт навісний спровокує:
Грандіозний твій виграш згорить.
Та свідомість цього не відчує.

Знову масть врізнобій, наче грець,
Знову доля єхидно кепкує.
На обличчі камінному – мрець,
А у серці – звичайний гравець


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові