Черствогрудого вітання Не відчує зграя снів. Ненаситного чекання Не торкнеться плескіт снів.
Замурує грішний спомин Порятунку всі ходи. Розжаріє стиглий промінь – Понакоює біди.
Схаменуться безтурботні, На коліна припадуть, Та розтоптане сьогодні Їх поскошує, мабуть.
І чубате сіно кине В ясла стрижених інтриг: Все, що вірило, загине, Й рабство спутає живих,
Щоб день завтрашній сміявся Й істерично глузував З того, з ким ві сні вітався І без слів кого чекав.
© Інститут журналістики. Усі права застережені Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові